«Одна година в нашому віці ― це швидкий секс». 77-річна Джоан Прайс зʼясувала, що секс у літніх людей буває кращим, ніж у молоді, написала про це чотири книжки та їздить світом із лекціями ― профайл

Джоан Прайс народилась у 1943 році, коли сексуального виховання у школах іще не було, а будь-які інтимні теми в суспільстві залишалися табуйованими. Уже в 60 років вона дізналась, що секс у цьому віці інакший, ніж у молодості, але може приносити ще більше задоволення. І виявила, що навіть у сучасному світі про сексуальне життя літніх людей у суспільстві воліли б мовчати. Прайс почала вести блог і писати книжку про свій досвід ― і невдовзі стала одним зі світових провідних фахівців із сексу літніх людей. Кореспондент «Бабеля» Антон Семиженко прочитав кілька її книжок і блог, подивився освітній фільм та майже взяв у неї інтервʼю. Він розповідає історію Джоан Прайс, повну відкриттів і болю.

1

«Я спостерігав за тобою весь вечір. Дозволиш трохи попіклуватися про тебе?» ― із цими словами чоловік на відео обіймає жінку за плечі. Пара починає цілуватись, він повільно розстібає її блузку. Ще десяток поцілунків і кілька ніжних фраз ― і герої відео, напівоголені, у ліжку. Їм обом далеко за 60.

«Чи, може, подрімаємо?» ― сміється жінка і цілує партнера у шию. Наступні пів години камера фіксує секс у всіх деталях. Включно з тими, яких не уникнути в такому віці, ― обвислою шкірою, драглистими животами, глибокими зморшками. Фото таких людей не публікують модні видання, ними не захоплюються в соцмережах. Усе це не заважає парі отримувати задоволення.

Це було б схоже на дуже нішевий порнофільм, якби процес не коментувала ведуча. Жінка розповідає, як літнім отримувати більше насолоди від сексу. Наприклад, треба дати одне одному час: «Заплануйте одразу години дві-три, одна година в нашому віці ― це швидкий секс». Дуже важливі ніжні слова й поцілунки: вони переконують у прийнятті один одного. Улюблені в молодості пози тепер можуть приносити менше насолоди, наприклад через хвороби, тож варто досліджувати нові. У цьому можуть допомогти секс-іграшки. «А ще для чоловічого оргазму не завжди потрібна ерекція, а для жіночого ― проникнення. Ці знання додають свободи, кажу зі свого досвіду», ― запевняє ведуча. Під час зйомок фільму у 2019-му їй було 75.

Це американка Джоан Прайс, колишня шкільна вчителька англійської мови. За останні 15 років вона стала відомою на весь світ авторкою книжок, лекцій, статей, а тепер ще й фільму, про секс літніх людей. Зараз «адвокатку незалежної від віку сексуальності», як вона себе називає, запрошують виступати в десятки країн — від Австралії до Чорногорії. «Так, мої слова можуть бути дивними чи навіть дискомфортними для молоді. “О-о-о, зморшкуваті люди займаються сексом, як огидно!” Але є нюанс. Я розповідаю про ваше майбутнє. Усі, хто житиме довго, матиме зморшки. Кожен колись комплексуватиме через своє тіло. Я ж розповідаю, як насолоджуватись тим, що наші тіла можуть дати нам у такому віці. Зокрема, через секс», ― сказала вона в одному з виступів.

До цих слів у Прайс був довгий шлях.

2

«Я 1943 року народження. Хочете дізнатись, яка в мене була сексуальна освіта? Мій батько-гінеколог казав, що найкращий спосіб контрацепції ― тримати монетку між колінами. Бабуся застерігала від близькості з чоловіками до шлюбу приказкою: “Якщо хтось матиме молоко задарма, навіщо йому купувати корову?” У школі на відповідному уроці анатомії нам окремо від хлопців показали схематичний фільм про менструацію. Зацікавлені в темі сексу, ми прогортали всі тогочасні тлумачні словники. Але там слів «про це» не було», — пише Джоан в одному з блогів.

Про те, що в неї є клітор, Прайс дізналась у 19 років. Коли вона навчилась отримувати задоволення від свого тіла, їй здалось, що вона здійснила революційне відкриття.

«Щодо жінок не передбачалось навіть права на отримання сексуальної насолоди, ― пригадує вона. ― Секс був просто тим, що ви робили, виходячи заміж. Отримуєте задоволення ― супер, не отримуєте ― вас називають фригідною, тобто неповноцінною».

Прайс почала зустрічатися з хлопцями в коледжі, тоді вийшла заміж, невдовзі розлучилася. Далі були роки коротких і довгих романів. Зморшка за зморшкою жінка дедалі сильніше відчувала, як суспільство ігнорує її існування. «Здавалось, чоловіки дивляться не на мене, а крізь мене ― на когось, хто там далі. Це було болісно. Так, наші тіла змінюються. Але ж самі ми ― такі самі, як і були», ― розповідає Прайс.

Паралельно в жінки змінювалась карʼєра. Двадцять років вона викладала англійську у старшій школі. У 1979 році потрапила в серйозну ДТП, отримала численні перелами, розтрощені пʼятку та коліно. Їй довелось вчитися ходити заново, але лікарі не обіцяли успіху. Лікуючись, Джоан захопилась фітнесом ― і, коли організм відновився, у 37 років стала фітнес-тренеркою. Написала кілька книжок, зокрема «300 вправ, які можна робити будь-де». А 1995-го знов потрапила в автомобільну аварію ― таке ж лобове зіткнення, такі ж травми, знов милиці та невтішні прогнози лікарів. Натомість Прайс на милицях навіть відвідувала танцювальні заняття. «Я відчувала сильний біль у будь-якому стані та положенні тіла. Тож вирішила не лежати, а продовжити займатись тим, що люблю», — пояснює вона. Джоан знов навчилася ходити без милиць ― і тоді почала викладати танці.

У 2000 році на її заняття прийшов Роберт Райс — художник, який щойно переїхав до її рідного Себастопола в Каліфорнії. Тоді їй було 57, йому 64. За 9 місяців вони почали зустрічатися. «І невдовзі я усвідомила, що моє життя в ліжку ― краще, ніж було будь-коли раніше. Це був повний, ніжний контакт, у якому ми поєднали все, що до того часу пережили. Я почала шукати книжки: може, десь є про такий досвід? Але в середині двотисячних теми сексу старших людей майже не існувало. Я знайшла лише нудну академічну літературу. І Роберт запитав, чому б мені не написати книжку самій?» ― пригадувала Прайс на одній з лекцій.

Прайс написала книжку «Краще, ніж я очікувала: пряма розмова про секс після 60». Так вона почала опановувати ще одну нову професію ― «експертки із сексу літніх людей».

3

У 2005-му, завершуючи роботу над книжкою, жінка почала вести блог про секс для літніх, бо інших блогів на цю тему не знайшла. Перші кілька місяців публікації в її блогу отримували всього по кілька десятків переглядів. Далі справи пожвавилися. Як і згаданий на початку фільм, блог для Прайс був просвітницьким проєктом. Вона не занурювалась у масні подробиці сексу, зосереджуючись на порадах і нормалізації того, що люди у віці можуть мати сексуальний потяг і вдовольняти його самі чи з іншими людьми. Прайс пише з гумором, адже «якщо вас не смішить секс у цьому віці ― що вас тоді взагалі смішить?» Невдовзі в сайту зʼявились постійні читачі та коментатори. Люди з ніками на кшталт «На самоті у свої 30 із гаком» чи «Усе ще памʼятаю секс» могли почитати поради «для бурхливого сексу в тих, кому за 60», матеріали про точку G, рецензії на фільми та книжки, в яких ідеться про особисте і сексуальне життя старших (наприклад, видання «У мене досі є все, що треба ― я просто забула, куди це поклала: нотатки з життя 50-річної» чи «Врятуйте мене, він носить картуз! 40 історій про побачення, коли тобі за 50»).

Нерідко Прайс пише про сексуальне життя людей після хвороб ― раку, болю в суглобах, захворювань простати. Трапляються там пости про романи літніх із молодими ― зокрема, жінка публікує листи молодиків, які прагнуть знайомства зі старшими. А також огляди різного роду вібраторів «із точки зору літніх людей». «Ну, хтось же має це робити, ― випереджаючи запитання, зазвичай коментує Прайс. ― Інколи люди кривляться, коли я згадую про секс-іграшки. Це минає, щойно я кажу, що від правильно розміщеного вібратора часто залежить, буде у вас оргазм чи ні».

Поступово публікації у блозі Джоан почали набирати тисячі переглядів, тоді десятки тисяч. У 2009-му він уперше потрапив у сотню найкращих англомовних блогів про секс ― на той час єдиний, присвячений літнім людям, і єдиний, який вели не під псевдонімом. А в переліку 50 найкращих блогів про літніх її блог ― єдиний, присвячений сексу. Прайс зацікавились журналісти й організатори конференцій: після виходу першої книжки вона обʼїздила США та Канаду. А поспілкувавшись із учасниками цих зустрічей, вирішила, що треба писати наступну книгу.

4

«Ми раді, що у тебе все чудово. І ми самі б так хотіли, але не можемо ― не тому, що якось вузько мислимо, а просто не дозволяє здоровʼя», ― цитує Прайс відгуки людей на «Краще, ніж я очікувала». Спершу написавши про насолоди, жінка вирішила написати й про проблеми. Для цього спочатку попросила підписників розповісти про них.

Результатом стала книжка «Оголені в нашому віці», яка принесла Прайс кілька професійних нагород ― зокрема, американська Асоціація сексотерапевтів визнала її найкращою книжкою 2012 року. У посібнику Прайс разом з лікарями пояснює, як вирішити проблеми, які заважають отримувати насолоду від сексу «у 60, 70 чи 80 років». Поряд зі специфічними темами на кшталт як кохатись, коли в принаймні одного з учасників процесу артрит, є й загальні поради для літніх коханців. Наприклад:

• Не займатись сексом після їжі. «Бурхлива ніч після романтичної вечері природна для 30-річних, у 60 же люди після їжі більше думають про сон. Ранок чи час до обіду ― чудове вікно для любовних утіх».
• Створити собі відповідний настрій задовго до статевого акту: потанцювати разом удень, запалити свічки ввечері, довго цілуватись, перш ніж піти в ліжко. «Адже в нашому віці пристрасть рідко спалахує миттєво. Цей вогонь розгоряється повільно. З цієї ж причини, як би прагматично це не звучало, секс у поважному віці можна планувати наперед, за кілька днів».
• Варто використовувати лубриканти, адже шкіра з віком стає сухішою й тоншою, легше подразнюється.

Наступною ідеєю Прайс було укласти збірку еротичних оповідань, де авторами й героями були б літні люди. У 2013-му вона вийшла ― «Еротика поза віком». Її швидко розібрали на цитати. Наприклад: «Моє серце повернулось до нормального ритму, страх дістати ще один інфаркт розчинився». Або: «Насичене побачення потребує легкого дня напередодні та підготовчого сну». Чи: «Кажуть, це все мій хлопʼячий шарм, який видно здалеку ― на відміну від мого волосся».

У 2018 році Прайс написала у блозі: «Я вже не почуваюся самотнім голосом. Зʼявляються інші автори, спікери, організації, які говорять про те, що секс існує й після 60 ― і що він може бути кращим, ніж будь-коли раніше».

Тоді вона саме почала писати ще одну книжку. Але цього разу невеселу.

5

Перша книжка Прайс народилася з любові. Роберт розкрив її сексуальність і став чуйним партнером у житті. У 2006-му вони побралися. За два роки він помер.

Весілля було способом відзначити успіх у боротьбі з лейкемією: лікарі прогнозували тривалу ремісію. Однак у чоловіка розвинулась мієлома ― онкологічне захворювання кісткового мозку. Досі записи у блозі Прайс перемежовуються зі щемливими спогадами про Роберта. Про те, як зранку він готував їй каву, непомітно притуляючи чашку з напоєм до щоки, щоб перевірити, чи він не загарячий. Про томати черрі: знаючи, що Джоан їх любить, але на подвірʼї недостатньо сонця, аби вони достигли, чоловік висадив рослину у вазон і щодня кілька разів переносив його в найбільш сонячне місце. «Ближче до кінця ми навчились казати «я кохаю тебе», легко стискаючи одне одному долоню. Інколи я ніжно торкалась його грудей, і він ледь чутно мурмотів щось у відповідь ― так ми кохалися», — пише вона.

Пишучи другу книжку ― «Оголені в нашому віці», Прайс часто не могла вийти з дому в люди, бо майже постійно плакала. Психотерапевт порадив їй вести два щоденники: в одному писати про свій біль, не тримаючи його всередині, в іншому занотовувати приємні спогади про Роберта, щоб із часом вони витіснили біль. «Поступово кількість моментів, коли тобі трохи краще, переважає кількість тих, коли тобі геть зле», — каже Прайс.

За кілька років вона змогла повернутися до активного і навіть радісного життя. Але з чоловіками їй було важко. «Спершу, коли я подумала, що готова зустрічатися, насправді ще не була готова. Я просто йшла з побачення додому, плакала й думала, що в найближчі пів року цього точно не повторюватиму», — пише Прайс. Про секс взагалі не йшлося. Хоча був один епізод, який Джоан згадує у своїй наразі останній книжці:

«За пʼять місяців після смерті Роберта в мене був один сон. Я ішла з невідомим чоловіком, ми трималися за руки, мені було приємно. Згодом він став позаду мене, обійняв мене за талію. Раптово крізь одяг я відчула, що він збуджений. Прокинувшись, зрозуміла, що теж збуджена. Я сіла на ліжку й вигукнула: “А я жива!” Хоч минуло ще три роки, перш ніж я запросила у своє тіло іншу людину. І ще більше до того, коли я змогла робити це з насолодою».

Нова книжка Прайс називається «Секс після горя: що робити зі своєю сексуальністю після втрати коханої людини».

6

Сімнадцятого серпня 2019 року Джоан Прайс виступала на «Саміті сексуальної свободи». Саме того дня офіційно вийшла книжка «Секс після горя». Вона зачитала уривок:

«Коли моя книжка «Оголені в нашому віці» була лиш двома сторінками нотаток, Роберт, на той час мій чоловік, помер. Помер. Це слово ніби живе й дряпає серце. Моя подорож горем тривала понад десять років ― і тепер, коли я пишу цю книжку, мені 75. Я пройшла від завивань, схлипувань і тужінь до життя в радості. До здатності знову сміятись і бути близькою із кимось. Я каталася американськими гірками розпачу, доки не зрозуміла, як знов бути цілковито живою сексуальною істотою. Це непростий шлях. Як ми можемо бути здатними на інтимність, коли людина, з якою ми найбільше хочемо це розділити, мертва? Як ми знаходимо спосіб впустити когось усередину? Як ми знаємо, що ми готові?»

Описавши роки поневірянь, жінка продовжує. «У 2017-му okcupid приніс мені чоловіка, який нещодавно втратив дружину — вона померла після тривалої хвороби. Джон хотів навчитися знов жити з радістю, що включало зокрема й секс. На нашому першому побаченні ми відразу відчули тяжіння одне до одного, зʼясували, що маємо чимало спільних зацікавлень і переконань. Він був кмітливий, у гарній формі, привабливий, розумово й фізично активний. Він захоплювався тим, що я роблю. Після нашого першого побачення ми обмінялись десятками імейлів, у яких намагались дізнатись якомога більше одне про одного. В одному з листів він спитав: «Чи ти можеш уявити секс зі мною?» Я відповіла: «Та я уявляю це просто зараз...»

Публіка в залі розсміялася, мобільний, на який знімали виступ, ледь помітно здригнувся. Джоан подивилася просто в камеру: «Минуло два роки ― і ми досі насолоджуємось одне одним».

Відео знімав Джон.

Хороше має тривати довго! І «Бабель» триватиме довго, якщо підтримаєте нашу роботу донатом.