У Німеччині судитимуть обвинувачених в одній із найбільших музейних крадіжок. В цій історії є все — жорстокий кримінальний клан, $135 мільйонів і геніальні слідчі. Залишилося зняти кіно

У Німеччині висунули звинувачення підозрюваним у організації, вірогідно, найбільшої музейної крадіжки в історії: восени 2019 року з музею «Зеленого склепіння» в Дрездені вкрали 4 300 діамантів та різних коштовностей. Серед них ― Дрезденський білий діамант ціною $12 мільйонів, а загалом вартість коштовностей оцінюють у $135 мільйонів. За два роки слідчі змогли відтворити хід подій та вийти на підозрюваних ― членів ліванського етнічного клану з Берліну. «Бабель» розповідає, як злочинцям вдалося «обчистити» музей за кілька хвилин, чому сигналізація не врятувала, а також — як поліцейські знайшли підозрюваних, для яких це вже не перше подібне обвинувачення.

Крадіям вистачило пʼяти хвилин. Вдосвіта 25 листопада 2019 року в кутовому вікні «Зеленого склепіння» вони відпиляли частину ґрат, розбили скло, залізли всередину й побігли вглиб музею. Вони промайнули золоті кольє, вироби з кришталю, оздоблені золотом черепашки наутилусів і страусячі яйця ― все це їх не цікавило. Головні скарби зберігались у кімнаті коштовних каменів. Там злодії дістали топірець із загартованої сталі й, розбивши захисне скло стенду з діамантами, взяли звідти все: руківʼя меча з 779 камінцями, вкриті діамантами ґудзики та пряжки для взуття, польський Орден Білого Орла, а головне ― еполет із надзвичайно чистим Дрезденським білим діамантом. Лише цей камінь в 49 каратів оцінювали в понад десять мільйонів доларів. А все вкрадене ― разом із рубінами й смарагдами з кількох інших стендів, коштувало щонайменше $135 мільйонів. Зібравши коштовності, злочинці розпорошили в кімнаті протипожежний порошок, щоб потім складніше було виявити їхні сліди, і втекли через те ж вікно. Хоч сигналізація спрацювала відразу, поліція приїхати не встигла. Одна з найгучніших в історії музейних крадіжок успішно завершилася.

Директор музею «Зеленого склепіння» Дірк Синдрам уже знав про злочин, коли крадії ще розбивали стенд. Йому зателефонували музейні охоронці ― беззбройні, вони почули підозрілий шум і сховалися в підвалі. Дірк покладався на сигналізацію: якраз недавно її перевіряли, все було в робочому стані. Більшого дозволити собі музей не міг ― грошей не вистачило навіть на страховку для дорогоцінних експонатів. Тепер надія була лише на поліцейських, щоб ті знайшли вкрадене та крадіїв. Поліція Дрездену зібрала спеціальну групу з двадцяти своїх найкращих фахівців. Невдовзі у слідства зʼявилась головна робоча версія.

Перед пограбуванням злочинці знеструмили квартал, де розташований музей, тож вуличні ліхтарі й камери спостереження не працювали. Однак, передивившись записи з попереднього дня, поліція звернула увагу на групу відвідувачів музею — молодих неголених чоловіків у светрах та шкірянках. Вони взяли аудіоекскурсію без гіда ― можливо, щоб привертати менше уваги працівників музею. Пробули в склепінні небагато часу, але зробили зупинку біля вікна, крізь яке, зрештою, в приміщення потрапили злочинці. Придивившись до облич, слідчі зрозуміли: треба звернути увагу на клан Реммо. І звʼязалися колегами в Берліні.

Клан Реммо — кримінальне угруповання з етнічних ліванців, добре відоме поліцейським Німеччини. З 1975 до 1990-го року в Лівані тривала громадянська війна. Країну залишили сотні тисяч біженців, і в середині 1980-х кілька десятків тисяч із них прилетіли до Німецької Демократичної Республіки. Звідти вони виїхали в Західний Берлін, отримали притулок як політичні біженці й осіли в непрестижному тоді районі Нойкельн неподалік аеропорту. Через незнання мови й неофіційний статус місцевий ринок праці був для цих мігрантів закритий ― дехто подався у кримінал. І якщо у 1980-ті й 90-ті поширеним заняттям таких кланів були рекет і торгівля наркотиками, то їхнє наступне покоління зосередилось на крадіжках.

Члени клану Реммо часто потрапляли до кримінальної хроніки. В травні 2017-го Ісмаїл Реммо просто на вулиці забив бейсбольною битою боржника до смерті. Так, що, за словами поліцейських, «у голові жертви нічого не лишилося». У 2014-му Туфік Реммо потрапив до тюрми через організацію вибуху й пограбування в банку. «В цій родині кажуть, що тюрма робить із хлопчика людину, ― сказав в інтервʼю виданню GQ нойкельнський політик Фалько Леке. ― Коли діти повертаються з тюрми, для них влаштовують велику вечірку й дарують їм перший годинник Rolex».

Є в біографії клану й історія, повʼязана з музеєм. Вона сталася за два роки до дрезденської події.

Так само вдосвіта 27 березня 2017 року троє людей вилізли на полотно вузькоколійки біля берлінського музею Боде. Вони вирахували час, коли електричка на короткий час перестає ходити, і поставили на колії драбину до сусідньої будівлі. Драбини вистачило до третього поверху ― одне з вікон якраз було відчинене. Це було вікно кімнатки охоронців музею Боде. Звідти чоловіки дістались виставкових залів, де тимчасово експонувався нетиповий обʼєкт ― золота монета «Канадський кленовий листок» вагою 100 кілограмів і вартістю під чотири мільйони доларів. Так само топірцем із загартованої сталі вони розбили захисний корпус стенду з монетою, донесли її до вікна кімнати охоронців і мотузкою спустили донизу, де чекав візок. Далі візком монету довезли до автомобіля ― і він зник. Зате сліди ДНК на мотузці вказали на Віссама Реммо, тоді ще 20-річного молодика з відомого клану. В лютому 2020 року Віссама та трьох його спільників судили по цій справі.

Німця Деніса Вільгельма засудили до 40 місяців тюрми, Вейсі Реммо — виправдали, а Віссам та Ахмед Реммо отримали по 54 місяці за ґратами та 3,3 млн доларів штрафу. Втім, адвокати Віссама подали апеляцію, і вже скоро він був на свободі. «Канадський кленовий листок» досі не знайшли. Поліція підозрює, що злочинці розрубали монету й збули як шматки золота.

Поліція вийшла на підозрюваних у пограбування в Дрездені — серед них знову був Віссам Реммо. Допомогла автівка, якою злочинці користувались у день крадіжки. Пізніше злочинці спалили її в одному з місцевих гаражів, сподіваючись стерти будь-які сліди ДНК. Однак автівка згоріла не вся. Виявлені на одній з поверхонь частинки шкіри належали Віссаму.

Однак самої ДНК як доказу було замало. Тому в німецькій поліції шукали інші свідчення причетності Віссама до крадіжки: аналізували дані з SIM-карт, контролювали переміщення підозрюваних. І зрештою, отримали дозвіл генерального прокурора Німеччини на затримання Віссама та його спільників.

Вранці 17 листопада 2020 року 1 638 поліцейських оточили кілька кварталів Нойкельна, одночасно проводячи обшуки в помешканнях, гаражах і автівках. Підозрюваних затримали. Пізніше поліція затримала близнюків Мохаммада та Абдула Маджеда Реммо — вони переховувалися у Німеччині, але в різних місцях. Другого вересня 2021 року групі висунули офіційні звинувачення: крадіжка 4 300 діамантів загальною вартістю 135 мільйонів доларів.

Коштовності досі не знайшли. Збути крадені предмети мистецтва непросто: організації на кшталт музеїв чи галерей їх не придбають, колекціонери з репутацією теж не ризикуватимуть. Залишається чорний ринок, де коштовності можна продати частинами, або за викуп запропонувати музеям, звідки їх вкрали. Однак директор «Зеленого склепіння» таких запитів не отримував. Він переживає, що навіть Дрезденський білий діамант уже розрізали на кілька менших каменів і збули кожен окремо.

Ми музеїв не грабуємо, тож для нас ваша підтримка — на вагу золота!