Ви відмовилися від пластику, сортуєте сміття і їздите на електрокарі? Наступний крок — екопоховання. Костюм із грибів та урна з желатину — розповідаємо, як померти і не нашкодити природі

Цього тижня, 19 серпня, Каліфорнія може стати черговим американським штатом, де узаконять нову екологічну технологію поховання. Тіло померлого за допомогою спеціальних технологій перетворюють на добриво приблизно за місяць. Це черговий тренд на ринку ритуальних послуг, який приходить на зміну традиційному похованню та кремації. Подібні технології вже поширені у США та Канаді і поступово проникають у Європу. «Бабель» розповідає про основні сучасні похоронні екотренди — розчинення тіла в лугу, біорозкладні труни, урни з паперу, піску, лози та бамбука, про поховальні костюми із грибів. А також про перспективні проєкти на кшталт дерев із вбудованою ДНК померлих людей.

Головний аргумент прихильників нових трендів — це допомагає знизити вплив кремації і поховання на довкілля. При похованні в землю потрапляють не тільки тіла, а й труни, одяг та решта. Це все виділяє хімічні речовини в ґрунт. А для кремації використовують газ, що також шкодить екології.

Технологія компостування — процес, коли тіло перетворюється на добриво за 30 днів. Тіло померлої людини поміщають у сталевий циліндр довжиною майже 2,5 метра. Усередину нагнітають тепле повітря і додають органічні матеріали, такі як тріски дерева, сіно і солому, що допомагають розвиватися мікробам і мікроорганізмам, а ті своєю чергою допомагають трансформувати тіло на добриво. Усі неорганічні матеріали — пломби, кардіостимулятори, штучні суглоби — прибирають. За 30 днів тіло, кістки і зуби перетворюються приблизно на 0,7 квадратних метра компосту. Потім цю біомасу можуть забрати родичі і захоронити в спеціальному лісі. Кожне таке поховання дозволяє знизити викид вуглекислого газу в атмосферу приблизно на одну тонну в порівнянні з кремацією.

Піонером цієї технології в США стала компанія Recompose, яка базується в Сіетлі, штат Вашингтон. Саме в цьому штаті у 2020 році дозволили переробляти тіла на добрива. У Колорадо ухвалили схоже законодавство, але заборонили використовувати ґрунт для вирощування продукції, яку потім їстимуть люди. Орегон став третім штатом, де ухвалили подібне законодавство. На черзі штат Каліфорнія, де слухання щодо цього закону відбудуться 19 серпня. Делавер, Гаваї та Вермонт поки лише розглядають такий варіант.

«Природне скорочення органічних речовин дозволяє буквально повернутися до землі. Деяким людям подобається ідея перебувати в лісі після смерті. Це те, що я вибрала для себе», — каже Анна Свенсон, менеджер по роботі з клієнтами компанії Recompose. «Компостування» однієї людини коштує 5,5 тисячі доларів. Оплачувати можна заздалегідь і частинами. З моменту запуску технології в грудні 2020-го компанія не має відбою від клієнтів.

Лужний гідроліз (ресомація) — процес розчинення тіла в киплячому лужному розчині. Для цього використовується спеціальна камера. Пропорції розчину визначаються, виходячи з ваги тіла. В середньому десь 30 кілограмів гідроксиду калію майже на 300 літрів води. Плоть розчиняється за кілька годин, кістки, що залишилися, висушують, а потім подрібнюють на порошок у спеціальному апараті — кремуляторі. Відпрацьовану рідину — стерильний коктейль з амінокислот, солей і глюкози, без слідів людської ДНК — зливають у каналізацію.

«Лужний гідроліз — це природний процес розкладання тіла після поховання. Тільки ми створили умови, в яких він відбувається набагато, набагато швидше», — говорить Джейсон Бредшоу, керівник Bradshawʼs Celebration of Life Centers з американського штату Міннесота.

У США вартість послуги становить близько 3,2 тисячі доларів. Усе через вартість самого апарату для гідролізу. За словами Бредшоу, його компанії це обійшлося приблизно в 750 тисяч доларів, з урахуванням оформлення прилеглого ритуального залу.

Технологія ресомації вже понад десять років доступна в США і Канаді. Перший американський штат Міннесота узаконив її ще у 2003 році. Тепер цей тренд приходить і до Європи — встановити апарат лужного гідролізу вже дозволили у Великій Британії.

Головним противником таких технологій похоронної індустрії виступає католицька церква. Основний аргумент — зневажливе ставлення до людського тіла «колись живого і наділеного безсмертною душею». Однак Бредшоу каже, що деякі родичі «просять власноруч відправити піддон з тілом в машину або натиснути на кнопку «цикл» і запустити процес. Напевно, це щось на кшталт жмені землі в могилу на кладовищі, своєрідний спосіб сказати останнє прощавай».

Екопоховання

По суті це відмова від традиційних трун. Дерево, метали, тканина для оббивки і декорування — все це ускладнює процес природного розкладання і забруднює ґрунт токсичними продуктами розпаду.

До прикладу, англійська компанії ARKA пропонує біорозкладну труну Ecopod, яка робиться вручну з переробленого паперу і коштує близько 300 доларів. Для зберігання праху після кремації компанія пропонує урну у вигляді жолудя 22 сантиметри заввишки, яка також виготовлена ​​з переробленого паперу.

Деякі люди хочуть, щоб їх поховали в морі або океані. На цей випадок теж є екологічна пропозиція — виготовлена вручну біорозкладна урна з піску та желатину. У воді вона розкладається за три дні, але її можна також закопати в землю, де вона розкладеться протягом трьох місяців. Вартість такої урни залежить від розміру: найменша 25 доларів, велика — до 320.

Також на ринку ритуальних послуг можна знайти труни з альтернативних матеріалів — бамбука, бавовни, мангового дерева, вербової лози, листя банана, водяного гіацинта і навіть повсті з овечої вовни. Кожна з них виготовляється індивідуально. Приміром, плетена труна з лози обійдеться приблизно в тисячу доларів.

Ще один альтернативний варіант пропонує компанія Coeio — поховальний біокостюм із грибів. Спори грибів, якими просочений костюм, поглинають токсичні і фізіологічні рідини тіла, прискорюють розкладання, допомагають збагачувати ґрунт і передавати поживні речовини рослинам. Коштує такий поховальний костюм близько півтори тисячі доларів.

Похоронні екопроєкти майбутнього

Кілька ідей для поховання поки що не реалізовані на практиці. Але, можливо, саме такі екопродукти стануть масовими в найближче десятиліття.

Дерева з людською ДНК від проєкту Biopresence. Мета — створення «живих памʼятників» або «трансгенних надгробків». ДНК померлої людини вбудовують у рослинну клітину, потім опромінюють світлом для активації поділу. Через кілька місяців родичам надають саджанець дерева для живого меморіалу. Автори проєкту стверджують, що присутність ДНК людини не зачіпає гени дерев. Отже вони не є генетично модифікованими організмами.

Яйцеподібний кокон завбільшки з людину, Capsula Mundi, сконструйований з біорозкладних матеріалів італійцями Анною Цителлі та Раулем Бретцелем. На верхівці кокона прикріплюють насіння дерева, яке можна обрати ще за життя. Померлого поміщають до капсули в позі ембріона і закопують на спеціальному цвинтарі. Під землею протягом кількох років відбуватимуться процеси розкладання тіла і капсули, які живитимуть насіння дерева. Автори мріють, що такі кладовища перетворяться на живі меморіальні парки.

Аби «Бабель» прожив якомога довше, підтримайте нас донатом.