Тексти

Уже троє легкоатлетів відмовилися повертатися до Білорусі. Згадуємо, як спортсмени тікали від авторитарних режимів СРСР, НДР, Іраку, Куби, Північної Кореї та Росії

Автори:
Сергій Пивоваров, Євген Спірін
Дата:

Першого серпня білоруська легкоатлетка Христина Тимановська заявила, що її намагаються силоміць вивезти з Токіо після критики на адресу своїх тренерів. В аеропорту вона звернулася по допомогу до поліцейських, сказавши, що боїться повертатися в Білорусь. Політичну допомогу їй запропонували Польща і Чехія. Зрештою Тимановська вилетіла до Відня «з міркувань безпеки». Після цього пара білоруських атлетів — Яна Максимова й Андрій Кравченко — теж вирішила не повертатися до Білорусі через острах «втратити не тільки свободу, але й життя». Це не перший випадок втечі спортсменів з країн з авторитарними режимами. «Бабель» згадує гучні історії вдалих і невдалих спортивних втеч із СРСР, Східної Німеччини, Північної Кореї, Іраку, Куби та Росії.

СРСР. Тікали шахісти, фігуристи, плавці, хокеїсти та багато інших

Перший знаменитий спортсмен втік із СРСР ще у 1921 році — чемпіон світу з шахів Олександр Альохін. Однак найгучніший скандал у радянському шаховому спорті стався після втечі Віктора Корчного у 1976 році. Під час турніру в Амстердамі він попросив політичного притулку в Нідерландах, а потім оселився у Швейцарії.

У Радянському Союзі Корчного позбавили громадянства і звання майстра спорту. Пізніше, коли він готувався до матчу з чемпіоном світу Анатолієм Карповим, у радянських новинах його називали просто «претендент». Сімʼя Корчного залишилася в Радянському Союзі, і після його втечі у рідних шахіста виникли великі проблеми, особливо у сина.

Віктор Корчной на Міжнародному шаховому турнірі в Англії, 28 грудня 1955 року.

Getty Images

У 1979 році стався новий скандал, тепер уже у фігурному катанні. Із поїздки з показовими виступами до Швейцарії не повернулися дворазові олімпійські чемпіони, чотирикратні чемпіони світу та пʼятиразові чемпіони СРСР Людмила Білоусова й Олег Протопопов. На той час їх уже виключили зі збірної, вони значилися солістами Ленінградського балету на льоду. Пара попросила притулку у Швейцарії та оселилася в селі Гріндельвальд.

Після втечі імена Білоусової та Протопопова виключили з радянських спортивних довідників. А коли організатори Олімпіади 1988 року запросили їх на показові виступи, радянська делегація погрожувала, що бойкотуватиме церемонію закриття.

Фігуристи Людмила Білоусова й Олег Протопопов із золотими медалями зимової Олімпіади 1964 року в Інсбруку.

Getty Images

У 1989 році збірна СРСР з хокею виграла Чемпіонат світу у Стокгольмі. Перед вильотом радянської делегації зʼясувалося, що з готелю зник один із гравців збірної — Олександр Могильний. Згодом зʼясувалося, що хокеїст втік до США, де отримав політичний притулок. У Радянському Союзі проти Могильного порушили кримінальну справу за звинуваченням у дезертирстві — він мав звання молодшого лейтенанта і виступав за військовий клуб ЦСКА.

В Америці Могильний зробив блискучу карʼєру в НХЛ — вигравав Кубок Стенлі та двічі потрапляв до символічної збірної всіх зірок Національної хокейної ліги. Через двадцять років хокеїст зізнався, що зважився на втечу через зубожіння, хоча й був олімпійським чемпіоном, чемпіоном світу і триразовим чемпіоном СРСР.

Олександр Могильний у складі клубу НХЛ Vancouver Canucks, 1990 рік.

Getty Images

Під час літніх Ігор 1976 року в Монреалі просто з Олімпійського селища зник радянський стрибун у воду Сергій Немцанов. Виявилося, що він попросив політичного притулку. Але на той час Немцанову було всього 17 років, і його довелося повернути в СРСР. Канадська влада висунула вимогу, щоб до спортсмена не застосовували репресії. Радянський Союз погодився, але спортивну карʼєру Немцанову загубили. І тільки після розвалу СРСР Немцанов усе ж переїхав до США.

Сергій Немцанов на Олімпійських іграх 1976 року в Монреалі.

Wikimedia

У 1979 році колишній олімпійський чемпіон з веслування на каное Владас Чесюнас втік із Литовської РСР до Західної Німеччини. Приблизно через рік КДБ провів спецоперацію з викрадення спортсмена, хоча сам Чесюнас пізніше заявив, що повернувся «добровільно». На батьківщині його не посадили, він закінчив інститут і працював тренером, але ще довго залишався під ковпаком КДБ.

Золоті медалісти Владас Чесюнас і Юрій Лобанов з СРСР на Олімпійських іграх 1972 року в Мюнхені.

Getty Images

НДР. Спецслужба штазі стежила за кожним кроком спортсменів

Таємна поліція Східної Німеччини відстежувала всі аспекти життя громадян за допомогою широкої мережі інформаторів. Особливо це стосувалося спортсменів, які були потрібні для підтримки міжнародного іміджу країни.

Коли у 1964 році збірна НДР вирушила на Олімпіаду до австрійського Інсбруку, спортивні функціонери Східної Німеччини розповсюдили неправдиву інформацію про те, що влада Австрії екстрадує всіх, хто спробує втекти. Тому спортсменка-саночниця Уте Гелер, яка задумала втечу, не наважилася звернутися по допомогу до місцевої влади. Західнонімецькі колеги таємно вивезли її до Баварії машиною, сховавши під ковдрою. Уже на наступній Олімпіаді вона виступала за збірну ФРН.

У січні 1981 року футбольна збірна НДР поверталася після товариського матчу з Аргентиною. В аеропорту спортсменів зустріли співробітники штазі, які заарештували трьох лідерів збірної та гравців чемпіона країни дрезденського «Динамо» Петера Котте, Матіаса Мюллера і Герда Вебера. Їх звинуватили в «контрреволюції», змові та спробі втекти з країни. Річ у тім, що один з них — Герд Вебер — хотів укласти контракт з командою «Кельн» із Західної Німеччини, а двоє його одноклубників про це знали. В результаті гравців відправили на рік до вʼязниці та заборонили будь-яку футбольну діяльність.

Збірна НДР перед матчем з Угорщиною. На фото Герд Вебер (четвертий ліворуч), Петер Котте (шостий ліворуч) і Матіас Мюллер (останній ліворуч), 19 листопада 1980 року.

Getty Images

Ірак. Утік прапороносець олімпійської збірної

Після закінчення Ігор 1996 року в Атланті з олімпійського селища втік прапороносець збірної Іраку — важкоатлет Раїд Ахмед, він попросив політичного притулку у США. Пізніше він зізнався, що любив свою країну, але йому не подобався режим Саддама Хусейна. Старший син диктатора Удай Хусейн тоді очолював Олімпійський комітет і Футбольну асоціацію Іраку та був відомий своїми жорсткими порядками. За будь-які помилки та незадовільні результати на спортсменів могли чекати тортури або навіть страта. Тому багато хто боявся виступати на міжнародних змаганнях.

Після втечі Ахмеда влада Іраку намагалася змусити його повернутися, погрожуючи репресувати членів його сімʼї. Згодом Ахмед зміг вивезти рідних до США, але у великий спорт він не повернувся.

Прапороносець збірної Іраку Раїд Ахмед на церемонії відкриття Олімпіади в Атланті, 19 липня 1996 року.

Getty Images

КНДР. На Чемпіонаті світу в ПАР втекли футболісти збірної

У 2010 році футбольна збірна Північної Кореї вдруге у своїй історії пробилася до фінальної частини Чемпіонату світу, який відбувався у ПАР. Уже перед першою грою з бразильцями збірна КНДР недорахувалася чотирьох гравців: 24-річного нападника Ан Чол Хьона, 25-річного воротаря Кім Мьонг Гіла, 21-річного півзахисника Кім Кьонг Іля і 20-річного захисника Пак Сун Хьока.

Північнокорейська делегація відмовилася коментувати ситуацію, тому ЗМІ припустили, що гравці втекли з команди, щоб попросити політичного притулку в ПАР. Пізніше зʼявилася інформація про те, що ще два футболісти КНДР втекли до Японії. Адже на батьківщині на команду чекало покарання за поганий виступ на турнірі, де вона посіла останнє місце у групі.

Футболісти Північної Кореї перед матчем зі збірною Бразилії на груповому етапі Чемпіонату світу з футболу 2010 року в Південній Африці.

Getty Images

Куба. Чемпіон за кількістю спортсменів-втікачів

У різний час з міжнародних змагань на Кубу не поверталися боксери, тенісисти, бейсболісти, футболісти, веслярі та навіть члени жіночої команди з хокею на траві.

Одним з останніх великих скандалів стала втеча фіналіста лондонської Олімпіади-2012 у бігу на 110 метрів з барʼєрами Орландо Ортеги. Він зник під час Чемпіонату світу в Москві у 2013 році. Згодом зʼясувалося, що спортсмен втік до США. Із 2016 року Ортега виступає за легкоатлетичну збірну Іспанії.

Орландо Ортега (під номером 5) у складі збірної Іспанії на Чемпіонаті світу з легкої атлетики 2019 року в Катарі.

Wikimedia

Росія. Втекла свідок у справі про допінг у російському спорті

Російська легкоатлетка Юлія Русанова стала одним з головних свідків у справі про допінг у російському спорті. Після того як Русанову викрили на допінгу у 2013 році, вона стала інформатором Всесвітнього антидопінгового агентства (WADA). Наприкінці 2015 року WADA оприлюднило звіт про масові та систематичні використання допінгу російськими спортсменами. А німецькі журналісти випустили фільм-розслідування, в якому йшлося про те, що все це відбувалося за наказом влади РФ. Відлунням скандалу стало те, що й на нинішній Олімпіаді російські спортсмени виступають у нейтральному статусі, їм заборонено використовувати прапор і гімн країни.

Сама ж Русанова разом із чоловіком і дитиною у 2014 році втекла з Росії. Спочатку вони жили в Німеччині, потім попросили політичного притулку в Канаді, а згодом переїхали до США.

Юлія Русанова в півфінальному забігу на 800 метрів на Чемпіонаті світу в Південній Кореї, 2 вересня 2011 року.

Getty Images

Підтримайте «Бабель» донатом, адже ми все одно нікуди не втечемо.