Тексти

Спекотно? А знаєте, кому зараз холодно? Зустрічайте — найпівденніший памʼятник Леніну. Колись він був обʼєктом паломництва ― а зараз його поступово поглинає лід (Спойлер: у статті є Playboy і танці!)

Автори:
Антон Семиженко, Дмитро Раєвський
Дата:

Norwegian Polar Institute

У 1958 році Радянський Союз вирішив звести дослідницьку станцію в одному з найбільш важкодоступних місць Антарктиди. Під час її урочистого відкриття на димарі житлового блоку встановили погруддя Леніна. Однак через 12 днів дослідники поїхали звідти: місце виявилося занадто небезпечним і далеким від інших радянських полярних станцій. Після цього люди навідувались туди лічені рази. Однак місцевий Ленін за цей час встиг стати атрибутом вечірок, фотозіркою та обʼєктом паломництва мандрівників. Тепер йому залишилось недовго: скоро Ілліча вкриє сніг. Про життєвий шлях полярного комуністичного вождя ― в матеріалі «Бабеля».

Кожен материк і острів мають полюс недосяжності ― точку, найвіддаленішу від морів та океанів довкола. У Євразії цей полюс розташований біля кордону Китаю з Казахстаном, в Африці ― під Південним Суданом, в Японії ― на околиці Великого Токіо. Якби Україна була островом, наш полюс недосяжності був би десь у Чигиринській ОТГ на Черкащині.

В середині минулого століття полюс недосяжності Антарктиди був тут:

Wikimedia

У 1958 році Радянський Союз вирішив збудувати в цій точці дослідницьку станцію.

Радянські науковці прибули на полюс недосяжності 14 грудня ― і швидко зрозуміли, що місцеві умови для людей і тогочасного обладнання заскладні. Із середньорічною температурою -58,2 °C і найближчою радянською станцією за 600 кілометрів тримати на полюсі постійне поселення було занадто ризиковано. Через 12 днів науковців евакуювали з полюса. Однак забрали вони з собою не все.

Інтер'єр житлового блоку в 1965 році.

The Pole of Inaccessibility

Іще розгортаючи табір, учасники експедиції провели невелику урочисту церемонію: встановили на димар житлового блоку погруддя Леніна й тричі вигукнули «Ура!» При евакуації житловий блок вирішили не вивозити: станцію все ще планували колись використовувати. Ленін лишився чекати на «своїх», символічно обернений обличчям до Москви.

Ленін та вхід до житлового блоку в 1965 році.

The Pole of Inaccessibility

За шість років дочекався: радянські дослідники ще раз прибули на станцію, знов упевнились, що перебувати тут постійно сенсу немає — і поїхали. Не знаючи, що вже скоро з Іллічем розважатимуться їхні головні вороги.

Американці прибули на полюс недосяжності 1965-го у рамках трансантарктичної експедиції. Свідчення цьому — фотографія, на якій дослідник стоїть перед Леніним, тримаючи в руках журнал Playboy на розвороті «Дівчина місяця». На цьому знімку вождь світового пролетаріату стоїть на димарі уже під іншим кутом. Між двома державами відбувся недружній акт: Леніна повернули обличчям до Вашингтону.

The Pole of Inaccessibility

Невдовзі — того ж року — на станцію знов прибули радянські дослідники та знову переставили Леніна обличчям до Москви. Це був передостанній раз, коли антарктичний Ілліч бачив громадян СРСР. Востаннє вони завітали на станцію у лютому 1967 року ― на дві доби.

Закінчилася холодна війна, минула перебудова, розпався Радянський Союз. Всі ці події оминули Ілліча: протягом майже 40 років відвідувачів у нього не було. За цей час від Антарктиди відкололися кілька великих айсбергів, полюс недосяжності континенту змістився й місце розташування Леніна перестало бути символічним. Про нього усі забули. Крім Генрі Куксона.

Генрі Куксон із норвезьким вовком.

The Pole of Inaccessibility

Куксон ― відомий полярний дослідник та власник компанії Cookson Adventures, яка пропонує екстремальні тури й має навіть кілька батискафів. «У 2006-му я був просто мандрівником, який чув про полярного Леніна й давно мріяв до нього дістатись, ― розповідав він в ефірі радіошоу 99% Invisible. ― Хоч знайомі й казали, що цього робити не варто».

Відмовляючи, знайомі Куксона казали, що висота конструкції з Іллічем ― десять із половиною метрів. За 40 років антарктичні сніг і крига повністю поглинали й значно більші конструкції. «Мені казали: “Чи варта справа зусиль? Може статися так, що ти потрапиш на точне місце, де стоїть цей памʼятник ― але перед тобою буде чиста снігова пустка”», — розповідав Куксон. Усе-таки він вирішив спробувати.

Мандрівник зібрав команду з чотирьох людей і пошив для них спеціальні параплани. Вони мали полегшити пересування антарктичними снігами — адже дістатися старого полюсу недосяжності Куксон планував на лижах. Хоч доти ніхто в історії не потрапляв туди інакше, ніж літаком чи на всюдиході.

Команді все вдалося, хоч мандрівка Антарктидою й зайняла цілих 46 днів. «Коли ми дістались потрібних координат, спершу нічого не побачили: була біла рівнина, — розповідав Куксон 99% Invisible. — Лише за кілька хвилин я побачив на горизонті маленьку темну цятку. Іще за кілька хвилин цятка збільшилася, потім стало видно контури людини… У повній тиші ― ніхто не вимовив і слова ― ми поклали на сніг свої параплани й пішли. І там був він. Там був Ленін».

Це сталось 19 січня 2007 року. Житловий блок тоді вже повністю засипало: мандрівники намагались відкопати вхід, однак швидко відмовились від цієї ідеї. Від землі до верхівки Леніна лишалось два з половиною метри, і те, що колись було димарем, скоріш нагадувало постамент.

Ленін у 2007 році.

Wikimedia

Ленін виявився пластмасовим. Коли учасники експедиції спробували його підняти, це було легко. Втім, положення Леніна, як американці в 1965-му, мандрівники не змінювали. «Ми, звісно, дали йому приміряти сонцезахисні окуляри й поводили довкола нього хороводи ― але на цьому все», ― каже Куксон.

У 2008 році Леніна відвідала норвезько-американська група полярників. На спільному фото видно, що Ілліч за рік «втратив» 15—20 сантиметрів.

The Pole of Inaccessibility

Останній відомий на сьогодні візит до полярного Леніна здійснив австралійський мандрівник Джеф Вілсон. Це відбулось у грудні 2019-го, тоді Ленін був уже нижчим за людський зріст.

Джеф не став стримувати радість від зустрічі із замерзлим комуністичним вождем і станцював біля нього.

Браузер не підтримує відео

ABC News / Youtube

Куксон думав евакуювати Леніна з полюса, щоб врятувати від поховання під антарктичними снігами, однак відмовився від ідеї — це було б незаконно. Іще 1972 року країни-учасники Антарктичного договору затвердили список історичних місць та монументів, які мають залишатися недоторканними. Кожна країна пропонувала до списку своїх кандидатів. Першою локацією, яку запропонував Радянський Союз, став Ленін з полюса недосяжності.