Мамочка! Колонка Роксани Рублевської про те, яке це: коли ти народила, а навколо — Україна. Серія третя: подарунки друзів

Журналістка Роксана Рублевська прийшла працювати в «Бабель» у липні 2019 року на посаду кореспондента відділу «Культура». Їй доводилося писати про Голодомор, український реп і письменника Василя Шкляра. У грудні Роксана звільнилася. А в серпні 2020 року в неї народився син — після чого Роксана переконалася, що ніщо з пережитого нею в редакції «Бабеля» (включно з українським репом і письменником Василем Шкляром) не йде у жодне порівняння з тим, що переживає молода мама. Вона повертається до нас, щоб розповісти про те, як це: коли ти народила, а навколо — Україна. Історія Роксани буде виходити на «Бабелі» щочетверга — ось третя серія.

Коли народжується дитина, більшість приятелів вважає своїм обовʼязком щось тобі подарувати. Подарунок зазвичай непомітно-бюджетний і ретельно запечатаний. Поки його розпакуєш — приятеля й слід прохолов. У жорнах материнських буднів сили на злість вичерпуються швидко, надана увага залишається в памʼяті надовго, а подарунки потім знаходиш несподівано по всій квартирі.

Светр із вовни яка. Книга «Перші радянські космонавти». Футболка з написом «Мать». Настінний календар минулого року. Свічки у вигляді дітей, свічки у вигляді свічок, «Тлумачення імен», фоторамки з паперовими фотокартками чужих неприємних немовлят. І листівка, в кінці якої значилося, що ми отримали в подарунок екзотичний і, очевидно, дуже дорогий вазон з рослиною.

Вазон ми виявили на балконі, де він простояв чотири місяці. Рослина походила на підкошеного гепатитом сусіда з мого дитинства — вся чорна і обсипалася. Збоку у неї було помічено маленький зелений паросток, який вижив всупереч законам природи — в холоді, без води і уваги. Позаяк рослина була наполовину мертва, ми назвали її Алконост — на честь картини художника Васнєцова «Сирин і Алконост».

Чоловік рослину викидати відмовився — все-таки новий член родини. Раптом ще оживе і даруватиме радість. Але зійшлися на тому, що вдома залишати її не можна: надто похмуро виглядає і на додачу тхне. Полили, удобрили і віднесли на сходовий майданчик, залишивши на підвіконні. За пару днів рослину вкрали. Чи то через її вікторіанський трагічний шарм, чи то через красивий горщик. На місці вазона поклали пачку з однією цигаркою. Мабуть, щоб я могла закурити після того, як усвідомлюю втрату.

Питаю у бабусі, що живе по сусідству, чи не бачила вона Алконоста? А вона каже, що в підʼїзд останнім часом стільки алконостів стало забрідати, центр усе-таки, а поліція на дзвінки не приїжджає. Місце дислокації конкретного Алконоста зʼясувати не вдалося.

Прийшла я додому, кажу, мовляв, вкрали рослинку. Ще й ожити Алконост не встиг, а вже забрали. Мабуть, когось він убив харизмою, бо виглядав таки ефектно. Але чоловік мені не повірив. Сказав — напевно, викинула на мороз, безсердечна жінка, як і все інше, що мені потрапляє під руку. Зіпсована репутація — страшна річ.