У 1973 році принц Філіп приїхав до Києва на чемпіонат Європи з кінного спорту. «Бабель» публікує уривок з (невиданих) мемуарів мера Києва, який готував чемпіонат

Навесні 1973 року в Києві відбувся одинадцятий чемпіонат Європи з кінного триборства (European Eventing Championship, EEC ). Захід проходив під егідою Міжнародної федерації кінного спорту, яку очолював принц Філіп, герцог Единбурзький. Його дочка, принцеса Анна, виступала в команді Великої Британії. Головою київського оргкомітету чемпіонату став Володимир Гусєв — інженер-будівельник за освітою, мер Києва в 1968—1979 роках, ставленик першого секретаря ЦК КПУ Петра Шелеста. Володимир Гусєв провів з принцом Філіпом тиждень. Через 20 років він описав візит членів королівської сімʼї у своїх мемуарах та узгодив відповідний розділ із канцелярією принца Філіпа. Мемуари Володимира Гусєва ніколи не публікували. «Бабель» друкує уривок з них з дозволу родини. Знімки з особистого архіву кореспондента «Вечірнього Києва» Андрія Євсєєва, який працював на чемпіонаті, ми публікуємо з дозволу його дочки.

1

З принцом Філіпом доля звела мене на цілий тиждень у Києві завдяки чемпіонату Європи з кінного спорту в 1973 році. Чемпіонат мали проводити в Москві, але Спорткомітет СРСР не зумів підготувати його за два роки, і в лютому 1973 року вирішив перенести до Києва. Голова ж Спорткомітету УРСР Володимир Кулик не витримав натиску свого московського керівництва. Коли українські фахівці з кінного спорту розповіли йому про обсяг майбутніх підготовчих робіт, він узявся за голову.

Вихід знайшли швидко: поставити главою оргкомітету з підготовки чемпіонату голову Київського міськвиконкому Володимира Гусєва. [До того, як стати мером Києва, Володимир Гусєв сім років працював у «Київміськбуді», кілька років його очолював, і був одним з небагатьох київських чиновників з досвідом швидких великомасштабних будівництв.] Я намагався сперечатися. Звичайно ж, не послухали. Головою оргкомітету мене затвердив глава Ради Міністрів УРСР Олександр Ляшко.

Три місяці будівельники, озеленювачі та працівники ВДНГ виконували роботи цілодобово. Було вирішено головне завдання — за три місяці з нічого створити на полі для конкуру травʼяний покрив, який би коні не пошкоджували копитами. Пізніше я дізнався від принца Філіпа, що раз на місяць йому привозили фотозйомку всього ареалу майбутніх змагань. У те, що ми впораємося за три місяці, ніхто не вірив.

2

Напередодні чемпіонату до Києва на транспортних літаках почали прибувати спортивні коні з Англії, Західної Німеччини, Австрії, Швеції, Болгарії. З англійською командою прилетіла принцеса Анна — донька королеви Єлизавети II. Слідом за нею прилетів і принц Філіп — за штурвалом свого літака.

Відразу після прибуття принц Філіп вирушив інспектувати поля і траси змагань. Мене представили, і я всюди його супроводжував. Принц Філіп запитав, чи давно я захоплююся кінним спортом. Так зʼясувалося, що глава оргкомітету кінного чемпіонату жодного разу в житті не сідав на коня.

Ми оглянули поля, і принц Філіп сказав, що він дуже здивований тим, що все готово. До останнього моменту він не вірив, що чемпіонат відбудеться. У Радянському Союзі він був уперше. «Ніколи не вірив, що приїду до вашої країни», — сказав він. Принц Філіп був племінником останньої російської імператриці Олександри Федорівни, дружини Миколи II, розстріляної в Єкатеринбурзі в 1918 році. Цей родинний звʼязок його морально зобовʼязував. Але пристрасть до кінного спорту перемогла — і він прилетів до Києва, до спадкоємців більшовиків.

[Деякі подробиці візиту принца Філіпа стали відомі в 2004-му. В МЗС Великої Британії йому заборонили обговорювати долю царської сімʼї, щоб уникнути дипломатичного скандалу.]

3

Підтягнутий та енергійний, принц Філіп з ранку до вечора перебував у вирі змагань. На світанку він сідав за штурвал і облітав Київ, вивчаючи його з повітря. Розмістили його в особняку Полякова на вулиці Кірова [Грушевського], через дорогу від Верховної Ради і Радянського [Маріїнського] парку. Принцеса Анна жила в готелі «Інтурист» [«Либідь»] разом з англійською командою. За своїм конем вона доглядала сама, чим немало здивувала наших конюхів: принцеса, а сама чистить копита.

[У кінному триборстві наїзники змагаються три дні: перший присвячений манежній їзді, другий — польовим випробуванням, третій — конкуру.] На другий день змагань принцеса Анна не змогла взяти найбільш підступну перешкоду — «російський окоп». Кінь упав, але вдало, не пошкодивши кінцівки. Анна злетіла з нього і впала, приземлившись на стегно. Вона відразу встала і, кульгаючи, побігла до коня, допомагаючи йому встати.

Принц Філіп стояв на узвишші, недалеко від цієї ділянки траси, і спостерігав за тим, що відбувається, в бінокль. Коли його дочка впала, я подивився на нього. Принц Філіп був незворушний. Я запропонував йому сісти в «джип» [УАЗ-469] і поїхати до неї. Принц Філіп відповів, що вона падає не вперше. Ми без поспіху поїхали до «російського окопу». Батько і дочка говорили наче й не було нічого. Анна сказала, що її вже оглянули спортивні лікарі — переломів немає, вона просто забилася.

4

Після офіційного закриття чемпіонату принц Філіп влаштував прийом у своїй резиденції. На прийом запросили і мене. Принц Філіп подякував спортсменам, організаторам та урядові України. Звертаючись до мене, він витягнув з кишені невелику зелену коробку і сказав, що взяв з собою з Лондона тільки один сувенір — ще вдома він вирішив подарувати його тому, хто гідно себе виявить.

У коробочці виявилися запонки з гербом герцога Единбурзького. Я не був упевнений, що можу носити фамільні запонки королівської сімʼї. «Запонки — це пропуск у Букінгемський палац, — сказав принц Філіп. — Будете в Лондоні, надягнете їх, покажете вартовому в ведмежій шапці, і вас пропустять до мене».

У Лондон мене керівництво УРСР більше ні разу не пустило.