«За ними ніхто не сумує». Кагарлицькі поліцейські (імовірно) катували та ґвалтували людей. Через вісім місяців після їхнього арешту новий начальник намагається відновити довіру до відділку — репортаж

У травні 2020 року про Кагарлицьке відділення поліції у Київській області дізналася вся Україна. 26-річна Неля Погребіцька, жителька села Стави поблизу Кагарлика, заявила про те, що її душили, били та ґвалтували поліцейські, які викликали її на допит як свідка. Відділення одразу ж розформували, Київ прислав нових керівників, а двох правоохоронців — Миколу Кузіва і Сергія Сулиму — заарештували. У ході слідства з’ясувалося, що Погребіцька була не єдиною потерпілою. Кагарлицькі поліцейські регулярно катували людей, змушуючи їх зізнаватися у злочинах. Улітку на лаві підсудних опинилися ще троє людей: оперуповноважені Ярослав Леваднюк і Євгеній Трохименко та колишній начальник відділення Сергій Панасенко. Наприкінці року усім п’ятьом правоохоронцям вручили обвинувальні акти, а справу передали до Обухівського райсуду. Тим часом у Кагарлицькому відділенні поліції новий начальник — 27-річний Вадим Бандура, який раніше очолював там сектор превенції. Він намагається реформувати відділення та погано відгукується про попереднє керівництво. Кореспондентка «Бабеля» Катерина Коваленко поговорила з Бандурою, а також із прокурором у справі Ігорем Горчаком, адвокатами Погребіцької та Кузіва — Златою Симоненко та Віктором Чевгузом, вивчила матеріали слідства та розповідає, що відбулося за останні вісім місяців — у самому відділенні та у справі його колишніх працівників. Обережно: у тексті є описи сцен насильства!

1

Будівля поліції в Кагарлику стоїть на тихій вуличці неподалік центру міста. Три поверхи, товсті цегляні стіни та вузькі коридори, що ведуть до кабінетів із глухими дерев’яними дверима. Перший поверх займають чергові, тут же кімната прийому громадян та вхід до сусідів — Міграційної служби. Більшість поліцейських працюють на другому поверсі: одне крило за сектором превенції, друге — за слідчими.

Відділ карного розшуку — в найвіддаленішому закутку будівлі, на третьому поверсі. У коридорі напівтемрява, денне світло потрапляє лише з вікна на сходах. Актова зала і шість кабінетів — усе, що тут є. Саме тут оперативники, за версією слідства, катували місцевих жителів.

— Усі питають: як таке можливо, щоб чергові нічого не чули? Ви тепер зрозуміли? Це так далеко, що сюди ніхто, крім карного розшуку, ніколи не підіймався, — говорить новий начальник відділення Вадим Бандура.

Бандура очолив кагарлицьку поліцію у вересні 2020 року — після завершення службової перевірки та переатестації працівників. Йому 27 років, це відділення — його перше і єдине місце роботи. Бандура прийшов сюди шість років тому: спочатку був дільничним, а у 2016 році очолив сектор превенції. «Я займався профілактичною роботою з населенням: школи, дитсадки, тобто робота з громадою. Злочинами я не займався, це робив карний відділ», — розповідає він. Керівником його обрало обласне керівництво, а також рекомендували депутати Кагарлицької райради. «Із Києва приїжджали психологи й вивчали колектив, хто б міг стати лідером. Так вийшло, що ним був я», — розповідає він.

У розпал робочого дня в поліції тихо й майже безлюдно. Виходячи в коридор, Бандура надягає зимову куртку. Приміщення не опалюється вже три роки, у кабінетах працівники гріються кондиціонерами. Бандура показує третій поверх, де працювали обвинувачені в катуваннях оперативники. Праворуч від сходів — кабінет колишнього начальника карного розшуку, 35-річного Миколи Кузіва. Двері, за ними невеликий тамбур і ще одні двері. Усередині — стіл, шафа і величезний барельєф Тараса Шевченка, вікна виходять у внутрішній двір. У інших кабінетах працювали підлеглі Кузіва — зокрема, обвинувачені Сергій Сулима, Євгеній Трохименко і Ярослав Леваднюк.

— У цій [кімнаті] була Погребіцька, — Бандура відчиняє кабінет №33.

Це світла кімната із великим блідо-коричневим диваном. На вішаку — поліцейська кепка, на столі — стоси паперів, на стіні висять робочі нотатки. Раніше тут працював один із обвинувачених оперативників, тепер кабінет займає новий працівник. Бандура залишив на третьому поверсі тільки два кабінети, решту зачинив і опечатав.

2

Погребіцька була першою, хто заявив про катування в кагарлицькій поліції. Згідно з матеріалами слідства, ввечері у суботу, 23 травня оперативники викликали її до відділку, щоб допитати як свідка — того дня вони відпрацьовували крадіжку грошей і алкоголю в магазині села Стави, де живе Погребіцька. Крім неї, поліцейські викликали на допит її знайомого Ігоря Ткаченка. Вони хотіли повісити крадіжку на когось із них та вимагали від них визнати провину. Допит Ткаченка завершився порівняно швидко: його побили, але невдовзі відпустили. Погребіцьку протримали у відділку до ранку неділі.

Як встановило слідство, оперативник Трохименко приніс протигаз, Кузів надів його їй на голову й почав затискати дихальну трубку. Він ударив Погребіцьку по голові та міцно стягнув її живіт шкіряним ременем, Трохименко тримав її руки. Від страху жінка обмочилася, але поліцейських це не зупинило. Кузів вивів її в коридор і прикував кайданками до батареї. Там вона просиділа близько шести годин. Трохименко повернувся на добове чергування, Кузів продовжив працювати у своєму кабінеті. Близько другої ночі у відділку з’явився ще один оперативник — Сергій Сулима. Зі слів Погребіцької, він побачив її прикутою до батареї та заявив, що «вона буде його і він її розірве». Сулима ґвалтував жінку до четвертої ранку у присутності свого колеги Трохименка. Після цього її без документів та верхнього одягу вивели на вулицю й відпустили.

Погребіцька виявилася далеко не єдиною, з кого знущалися кагарлицькі поліцейські. За матеріалами слідства, ще в січні 2020 року Кузів та його підлеглі Сулима і Леваднюк катували двох місцевих чоловіків, одного з них зґвалтували. Правоохоронці вдерлися до них додому, залили очі сльозогінним газом, скували руки кайданками та били гумовими кийками. За версією слідства, Кузів наказав одному з чоловіків роздягнутися та зґвалтував його ручкою кухонного друшляка. Далі чоловіків відвезли на безлюдну галявину, били та обливали на морозі водою. У відділення поліції їх привезли в багажнику службового «Ланоса». Знущання продовжили в кабінеті № 34 — чоловіків катували електричним струмом, під’єднавши дроти до пояса штанів. Чоловіки не зізнавалися в крадіжці, й поліцейські прикували їх наручниками до батареї в коридорі. Один із них пробув там до ранку, інший просидів прикутим до вечора 10 січня — це була пʼятниця.

Також у справі описаний випадок, що стався 18 травня. Тоді постраждав місцевий чоловік, якого нібито змушували зізнатися у крадіжці автомагнітоли. За версією слідства, Кузів бив його ногами по гомілці, стегнах, спині та грудях.

Офіційно у кримінальній справі проти кагарлицьких поліцейських — п’ятеро потерпілих у трьох епізодах. Але їх могло бути більше. Як повідомив «Бабелю» адвокат обвинуваченого Кузіва Віктор Чевгуз, його підзахисного підозрюють у приблизно пʼяти випадках катувань — частина сталася ще у другій половині 2019 року. Прокурор у справі Ігор Горчак уточнив «Бабелю», що за цими епізодами ще триває досудове розслідування. Обвинувачення за ними можуть доєднати до справи пізніше.

3

Головні обвинувачені у справі — Кузів і Сулима. Вони єдині, хто лишається під вартою — сидять у Київському СІЗО із травня 2020 року. Їх звинувачують за статтями про насильницьке викрадення, катування та зґвалтування. За цими статтями їм може загрожувати довічне ув’язнення.

Решта перебувають під цілодобовим домашнім арештом. Оперативника Трохименка прокуратура звинуватила в катуваннях Погребіцької. Оперативник Леваднюк проходить за січневим епізодом та звинувачується в насильницькому викраденні двох чоловіків. Ексначальнику відділення Панасенку інкримінують статтю про викрадення — хоча обвинувачення полягає в тому, що він покривав злочини підлеглих.

Жоден із обвинувачених не визнає своєї провини. За словами адвоката Кузіва Віктора Чевгуза, його підзахисний вважає справу замовною, а обвинувачення прокурорів — надуманими. Усі п’ятеро оскаржують звільнення з Кагарлицького відділення поліції: за словами Чевгуза, вони звернулися до Київського окружного адміністративного суду та просять поновити їх на посадах. «Їх позвільняли незаконно. Поки немає обвинувального вироку, їх можна тільки усунути від обійманої посади. Думаю, що всі вони будуть поновлені», — заявив адвокат. Поки що суд нікого не поновив.

4

На другому поверсі поліції висить величезний стенд із фотографіями усіх начальників Кагарлицького відділення поліції — 21 обличчя. Останні десять років керівники змінювалися часто й усі були немісцеві, розповідає Бандура. Кагарлицька поліція була для них перевальним пунктом.

— Людина сидить тут місяць, рік або два, а потім іде на підвищення. Нікому нічого не було треба, — каже поліцейський. За його словами, це призвело до занепаду відділку: тут не робили ремонтів, серед працівників зростало невдоволення.

Фотографії Бандури на стенді немає. «Тут висять тільки колишні, — пояснює він. — Погана прикмета — вішати наперед». Бандура вказує на знімок свого попередника Панасенка. Чоловікові на фото близько сорока років, суворий погляд. «Січень — травень 2020 року», — свідчить напис під його портретом, хоча фактично він керував відділенням із вересня 2019-го — спочатку як виконувач обов’язків. При Панасенку атмосфера в колективі помітно погіршилася, говорить Бандура. Між поліцейськими різних секторів загострилася конкуренція. Особливо її підігрівав Кузів, який очолив карний розшук приблизно в той же час, коли прийшов Панасенко:

— Була міжвідомча війна. Ми [сектор превенції] йшли силою розуму, вони [сектор карного розшуку] — якоюсь іншою силою. Але ми краще працювали, тому постійно були якісь образи. У колективі панував розбрат, відчувалася напруга.

Кузіва у колективі ніхто не поважав, каже Бандура. Той був суворим начальником та часто сварився з підлеглими. «Я одразу відчув, що щось із ним не те, тому старався не спілкуватися», — говорить він. Про підлеглих Кузіва — Сулиму, Леваднюка і Трохименка — Бандура не говорить нічого поганого: «Це звичайні робочі хлопці. Думаю, вони просто потрапили під вплив не тієї людини».

5

Травневі події шокували і місцевих жителів, і поліцейських, каже Бандура. Він стверджує, що більшість працівників нічого не знали про катування в секторі оперативників.

— Я дізнався про все з інтернету. Зранку в понеділок [25 травня] їду на роботу і читаю, що райвідділ розформовано. Біля відділку — купа автомобілів, приїхало керівництво з Києва, заступники, ДБР, слідче управління, департамент внутрішньої безпеки… Перші три дні тут були всі.

У відділку був переполох. Керівника й заступників кагарлицької поліції одразу відсторонили від посад, замість них прислали начальство з Києва. На три місяці відділок очолив Дмитро Литвин, помічник керівника поліції Київської області Андрія Нєбитова. Решту працівників кагарлицької поліції — понад 50 людей — вивели зі штату. «Але всі вони працювали, просто з позначкою «тимчасовий виконувач обов’язків», — каже Бандура. Він і його підлеглі з відділу превенції були єдиними, кого не відсторонили на час службової перевірки. Вони майже не перетиналися з підозрюваними та нічого не знали про їхню роботу, пояснює він.

У ході розслідування з кагарлицької поліції звільнили шістьох людей: п’ятьох підозрюваних та чергового, який працював у ніч на 24 травня. Паралельно у відділку тривала переатестація, заодно її провели й у сусідніх відділках — в Обухові та Ржищеві. «Працювали психологи, оцінювали клімат у колективі, спілкувалися з працівниками, вивчали логічне мислення. Ми їздили до Києва, складали тести на знання нормативної бази», — розповідає Бандура. Переатестацію не пройшли лише двоє поліцейських Кагарлицького відділення: один не прийшов на іспит, інший його провалив. Кількох людей понизили в посадах, решту покарали доганами. А от весь відділ превенції, який очолював Бандура, пішов на підвищення.

6

Після травневих подій Кагарлицьке відділення поліції об’єднали із Ржищівським — тепер воно обслуговує 47 тисяч людей із двох обʼєднаних територіальних громад і називається «Відділення поліції № 1». У Кагарлику розформовують сектор карного розшуку — тепер тут узагалі не буде оперативників, вони виїжджатимуть з Обухова. Бандурі це не подобається, але таке рішення ухвалили в Києві. «Ну, всі ми розуміємо, чому», — неохоче відповідає він.

Бандура каже, що його головне завдання: відновити довіру й репутацію кагарлицької поліції. Першим ділом він освятив відділення — тепер на стінах тут висять наклейки із хрестами. «Я і сам освятився. Сподіваюся, що з божою поміччю вдасться тут навести порядок», — каже він. Бандура часто ходить до церкви та допомагає парафіянам. Каже, останнім часом почав частіше бачити в храмі інших поліцейських.

Зараз у Кагарлицькому відділенні поліції працює 51 людина. Частина з них — нові працівники, яких перевели з розформованого Ржищівського підрозділу. Бандура стверджує, що атмосфера в колективі поступово налагоджується — це констатують психологи, які періодично приїжджають із перевіркою. Він переконує, що читає усі скарги, які надходять від громадян: «Нічого серйозного зараз немає. То патруль запізнився, то щось не так оформили».

Бандура перевісив камери відеоспостереження та хоче отримати ще кілька в рамках Custody Records. «Раніше камера висіла на сходах, тепер — у коридорі, щоб ми бачили, хто в який кабінет заходить», — пояснює він. Він заборонив проводити допити в службових кабінетах — для цього слугуватиме кімната прийому громадян. Вона розташована одразу при вході до відділення, має скляні стіни та камери. Зараз там стоїть стара лавка та стіл, але Бандура задумав ремонт. Обіцяє зробити комфортне приміщення з ігровим куточком для дітей. Ще одне завдання — нарешті підʼєднати опалення. Бандура пояснює: від умов у відділку напряму залежить те, як поліцейські виконуватимуть свою роботу. Ставлення до колишніх колег у відділку однозначне, говорить начальник: за ними ніхто не сумує.

Наприкінці 2020 року справу кагарлицьких поліцейських передали до Обухівського районного суду, бо в Кагарлицькому всі судді взяли самовідвід. Уже відбулося два підготовчі засідання: на них розглянули технічні питання та подовжили запобіжні заходи обвинуваченим. Справу слухатиме колегія із трьох суддів: Ганни Висоцької, Тетяни Проць та Олександра Зінченка. Наступне засідання призначили на 16 лютого. Вони відбуватимуться у закритому режимі, попри те що потерпілі наполягали на відкритих слуханнях. За прогнозами Злати Симоненко, адвокатки потерпілої, суди у цій справі можуть тривати декілька років.