В Україні конституційна криза. Чи траплялися такі кризи в інших країнах? Ще б пак! Чимало й різні! Вони закінчувалися танками, відставкою парламенту, зміною суддів і навіть зреченням короля

Від минулого тижня в Україні триває конституційна криза. Усе почалося 27 жовтня, коли Конституційний суд (КС) дозволив топчиновникам не звітувати про доходи і закрив доступ до їхніх декларацій. Таким чином антикорупційна реформа опинилася під загрозою. Президент Володимир Зеленський пропонує Верховній Раді розпустити КС. Але зробити це швидко і законно — неможливо. Під стінами КС вже збиралися протести, але голова суду Олександр Тупицький у відставку не збирається. «Бабель» згадує про пʼять випадків конституційних криз в інших країнах у різні періоди. І розповідає, як їх вирішували: в Росії — танками, в Бельгії — тимчасовим зреченням короля, в Австралії — втручанням британської корони, у Польщі — провладними суддями в Конституційному трибуналі, а в Перу — підтримкою президента народом та армією.

Австралія, жовтень — листопад 1975 року

Причини: У 1972 році Гоф Вітлем привів Лейбористську партію до перемоги на виборах і став премʼєр-міністром Австралії, перервавши 23-річне правління консерваторів. У жовтні 1975 року верхня палата парламенту — Сенат, більшість місць у якому належала опозиції, відмовилася погоджувати бюджет держави. Спільне засідання обох палат, Сенату і Палати громад, передбачене Конституційним судом як засіб розвʼязання таких конфліктів, не принесло успіху.

Рішення: 11 листопада 1975 року єдиний раз в історії представник британської корони, генерал-губернатор Джон Керр відправив у відставку премʼєр-міністра Австралії Гофа Вітлема, розпустив обидві палати парламенту і призначив дострокові вибори.

Підсумки: Прихильники Вітлема розцінили його відставку як втручання Великої Британії у внутрішні справи Австралії. У великих містах відбулися багатотисячні акції протесту. Але на дострокових виборах у грудні 1975 року переконливу перемогу здобули противники Вітлема — консерватори з Ліберально-національної коаліції.

Бельгія, березень — квітень 1990 року

Причини: До 1990 року Бельгія залишалася однією з небагатьох європейських країн, де аборти були заборонені. На початку 1990 року, незважаючи на протидію Християнської партії, коаліція Соціалістичної і Ліберальної партій ухвалила закон про лібералізацію абортів. Але католицькі єпископи різко виступили проти і пообіцяли відлучати від церкви усіх причетних до абортів. Через це бельгійський король Бодуен 30 березня повідомив премʼєр-міністру, що не може підписати закон, «не спаплюживши своєї совісті як католик». Оскільки закони не набувають чинності без королівського підпису, то це могло призвести до конституційної кризи.

Рішення: Бодуен уклав договір з премʼєром про те, що бельгійський уряд 4 квітня оголошує короля нездатним виконувати обовʼязки, бере на себе повноту його влади і ухвалює закон. А наступного дня парламент проголосував за те, щоб відновити повноваження короля.

Підсумки: Король Бодуен лишився без трону лише на 44 години, закон ухвалили. Таке соломонове рішення оцінили навіть у Ватикані, назвавши дії короля «благородним і сміливим вибором, продиктованим високою мораллю і совістю».

Росія, вересень — жовтень 1993 року

Причини: Конфлікт між президентом Росії Борисом Єльциним і російським парламентом на чолі з Русланом Хасбулатовим через розбіжності з приводу розмежування політичної влади. Парламент готував імпічмент, а Єльцин 21 вересня 1993 року своїм указом розпустив парламент і закликав до нових виборів. У президента не було конституційних повноважень на це, і Конституційний суд ухвалив, що указ є неконституційним.

Рішення: Це призвело до 10-денного збройного протистояння в центрі Москви і штурму будівлі парламенту, Білого дому, із застосуванням танків. За офіційними даними, у сутичках загинуло близько 200 людей. Хасбулатова і його прихильників заарештували.

Підсумки: Борис Єльцин домігся прийняття нової конституції країни, значно розширив повноваження президента. Тенденція до розширення в конституції президентської влади триває й досі, вже за Володимира Путіна.

Польща, 2015—2016 роки

Причини: У травні 2015 року на президентських виборах у Польщі переміг консерватор Анжей Дуда. Тодішня правляча ліберальна партія «Громадянська платформа», побоюючись програти на парламентських виборах президентській партії «Право і справедливість», вирішила забезпечити собі можливість впливати на політику і після виборів. Для цього вони змінили закон про Конституційний трибунал. Це дозволило призначити до Конституційного трибуналу аж пʼять суддів за квотою «Громадянської платформи». Але президент Дуда не прийняв у нових суддів присягу. У жовтні 2015 року партія Дуди виграла вибори і стала правлячою. Вона знову змінила закон про Конституційний трибунал» і вибрала нових пʼять суддів, присягу в яких Дуда прийняв уночі. Але сам трибунал не прийняв усіх суддів, а тільки двох із пʼяти. Вийшло, що в країні є кілька суддів трибуналу з незрозумілим статусом — троє суддів, яких за законом вибрав попередній парламент, але не ухвалив новий парламент, і троє нових суддів, яких вибрав парламент, але не прийняв суд. До складу Конституційного трибуналу Польщі входить 15 суддів, вийшло, що до кінця 2016 року виконували обовʼязки тільки 12 з них.

Рішення: У грудні 2015 року парламент Дуди ухвалив нові поправки до закону про Конституційний трибунал. Вони занадто обмежували функції конституційного органа і робили його роботу практично неможливою. Венеційська комісія визнала ці зміни загрозою для верховенства закону, демократії і прав людини. Сам суд 9 березня 2016 року визнав ці поправки неконституційними. Це рішення підтримав Європарламент.

Підсумки: 20 грудня 2016 року виконувачка обовʼязків голови Конституційного трибуналу Юлія Пшилембська зрештою ввела до складу суду трьох суддів, яких обрав парламент Дуди, на місця тих суддів, який обрав попередній парламент. Ці судді вважаються підконтрольними правлячій партії «Право і справедливість».

Перу, вересень — жовтень 2019 року

Причини: До 2018 року посаду президента Перу обіймав Педро Кучинський, у 2018 році він потрапив у скандал зі скупкою голосів і його місце посів перший віцепрезидент Мартін Віскарра. Він оголосив своєю метою викорінення корупції в країні. З цього і почалося протистояння президента і парламенту Перу — Національного конгресу. Річ у тім, що суддів Конституційного суду призначає конгрес. Багато кандидатів на посади суддів були причетні до корупційних скандалів. Тому президент Віскарра запропонував змінити процедуру вибору суддів. Національний конгрес саме висунув кандидатом у судді двоюрідного брата президента конгресу. Це було прямим конфліктом інтересів: брат президента конгресу не міг би неупереджено вирішити конфлікт між конгресом і президентом. Тому Віскарра розпустив парламент і виступив зі зверненням до народу.

Рішення: Парламент відмовився визнавати себе розпущеним і замість цього 30 вересня 2019 року визнав президента тимчасово недієздатним і таким, що не може бути президентом через порушення Конституції. Виконувачкою обовʼязків президента Національний конгрес призначив віцепрезидента Мерседес Араос. Але жителі столиці країни вийшли на площу до будівлі законодавчого палацу з протестами проти конгресу, а армія й поліція продовжили вважати головнокомандувачем президента Віскарру. Уже 1 жовтня Араос подала у відставку і закликала громадян країни переобрати Національний конгрес.

Підсумки: Віскарра призначив нові вибори на січень 2020 року. Ті депутати конгресу, яких на них обрали, виконують свої обовʼязки до кінця терміну попереднього конгресу. Тобто, нові повноцінні вибори відбудуться у 2021 році.