Гірники у Кривому Розі понад місяць протестують під землею через низькі зарплати. За їхніми родинами стежать невідомі, а керівництво комбінату називає протест злочином — репортаж

Третього вересня працівники шахти «Октябрська» Криворізького залізорудного комбінату розпочали безстроковий підземний протест — вони вимагають більшої зарплати та скаржаться на важкі умови праці. Тридцять два гірники не вийшли на поверхню після зміни, заблокувавши роботу шахти. За кілька днів до них приєдналися гірники ще трьох шахт цього ж комбінату, всього під землею протестувало майже чотириста людей. Керівники комбінату спочатку звинуватили протестувальників у збитках через простій і пригрозили судом, а тепер обіцяють підняти зарплати до 25 відсотків. Шахтарі керівництву не довіряють, а родини деяких із них заявили про тиск і стеження. Через місяць під землею залишається двадцять два шахтарі, решта піднялися через проблеми зі здоров’ям та страх втратити роботу. «Бабель» побував на місці подій і пояснює, що відбувається.

Валерія Стояновська не бачила свого чоловіка понад місяць. Другого вересня він, як зазвичай, пішов на роботу на шахту «Октябрську», але й досі не повернувся. Того дня Віктор Стояновський та його бригада отримали табуляграми з сумами, які мали отримати за вересень. «У деяких було 12 тисяч «брудними», тобто на руки вони отримають 8—9 тисяч. Це вже була остання крапля», — розповідає жінка. Тридцять два працівники зміни вирішили протестувати й не піднялися на поверхню, залишившись у шахті глибиною понад 1 200 метрів. Вони вимагають, щоб керівництво комбінату повернуло їм зарплати рівня 2013 року (еквівалент 1000 доларів) та пільговий стаж за списками № 1 і № 2, що дає право раніше виходити на пенсію.

Віктор Стояновський працює на шахті «Октябрська» 18 років — половину свого життя. Ще в юності чоловік прийшов туди на практику й залишився працювати простим робітником, розповідає дружина. Зараз він — начальник дільниці та голова цехового комітету профспілки. Робота важка, розповідає Валерія: у шахті сиро й темно, а на голову якщо не ллється вода, то падає порода. Її чоловік спускається туди майже щодня. «Я як побачила ту клєть, якою вони їздять, була в шоці! Це така платформа, яка з шаленою швидкістю несеться вниз на тисячу метрів, — каже жінка. — Все старе й інколи застрягає: може різко зупинитися, а потім знову летить униз». Валерія скаржиться, що останнім часом працювати на шахті стало ще важче: плани з видобутку руди збільшили до такого рівня, що виконати їх майже неможливо. Через це в робітників забрали премії та знизили зарплати.

Через кілька днів після «Октябрської» до протесту приєдналися гірники трьох інших шахт Криворізького комбінату: «Тернівської» (колишня шахта імені Леніна), «Гвардійської» та «Родіни». Восьмого вересня під землею перебували вже майже чотириста людей. Шахтар Олександр із «Тернівської» розповідає, що ситуація на підприємстві суттєво погіршилася з приходом нового керівника Сергія Новака, який уже рік виконує обов’язки директора КЗРК після смерті Федора Караманця. «Прийшов Новак — стало взагалі неможливо працювати. Інструментів — нуль, нової техніки — нуль. Щойно ми почали протестувати, одразу купили електровози, техніку. Чому ви раніше цього не робили?!» — обурюється чоловік. Олександр провів під землею 15 діб, поки не захворів. З його слів, протестувальникам у його шахті створили нестерпні умови, через що їм довелося піднятися на поверхню. «Прикручували кисень, дихати одразу нема чим, стає одразу жарко — всі мокрі. А на ніч включають додаткову вентиляцію — протяг такий, що бумажку відпускаєш, а вона летить», — згадує він. Чимало його колег застудилися, сам він отримав ускладнення на легені та нирки. Зараз перебуває на лікарняному: «Три дні сеча була кольору крові. Весь час на уколах і таблетках». Олександр працює на комбінаті понад двадцять років, зараз він отримує 10 тисяч гривень на місяць.

Через проблеми зі здоров’ям на поверхню піднялася більшість протестувальників. Зараз під землею залишається двадцять дві людини — усі з шахти «Октябрська». За словами Олександра, у цій шахті менша глибина й краща вентиляція, тому сидіти там трохи легше. Щоб підтримати шахтарів до них нещодавно спустилися дві жінки-сигналістки, які теж працюють на «Октябрській». Протестувальникам щодня передають їжу й воду — із цим допомагає мерія та місцеві підприємці.

Адміністрація Криворізького залізорудного комбінату сидить у «будівлі зі шпилем» — так її називають місцеві. Шпиль прикрашає радянська зірка, обрамлена з двох боків колосом. Донедавна біля головного входу тривали наземні мітинги на підтримку шахтарів, які протестують під землею. Їхні колеги та родини навіть ставили тут намети та оголошували цілодобовий протест, але з настанням холодів тимчасово його припинили. Про мітинги нагадує лише обірваний плакат на дереві: на ньому червоними літерами виведені назви чотирьох шахт і цифра 149 — ймовірно, кількість тих, хто залишався на той момент під землею. На головному вході до будівлі записка: із 27 вересня в приміщенні ремонт, вхід із боку стоянки. Де стоянка — не уточнюється.

У холі адміністративної будівлі Криворізького залізорудного комбінату — виставка нагород. Шафа зі скляними вітринами височіє аж до стелі — на полицях кубки та фотографії шахтарів. Тут переважно нагороди за спортивні змагання: кубок СНД з футболу серед гірничорудних підприємств, турніри з боксу та волейболу, а також гран-прі Літнього кубку КВК України. На почесному місці — кубок шахти «Гвардійської» з двома червоними зірками, присвячений її 45-річчю у 2010-му. Відвідувачів зустрічають двоє охоронців. Вони кажуть, що керівництва немає — директор Сергій Новак на лікарняному, а його заступник Олександр Капука у відрядженні в Дніпрі.

У КЗРК неохоче спілкуються з пресою. Керівниця інформаційного відділу Марина Омельницька каже, що не уповноважена нічого коментувати, та радить читати позицію підприємства на сайті. У першій офіційній реакції КЗРК на протест шахтарів керівництво заявило, що жодних письмових вимог від шахтарів не отримувало й не розуміє, чого ті добиваються. «Дії протестувальників не підпадають під визначення страйку та страйком не є», — заявляли в комбінаті. Протест там назвали «злочином» і повідомили про це поліцію, СБУ та Кабмін, а збитки збиралися стягувати з організаторів.

Юрист, директор громадської організації «Трудові ініціативи» Георгій Сандул, який співпрацює з Незалежною профспілкою гірників, пояснює: те, що протест шахтарів не підпадає під визначення страйку, не робить його незаконним. Законодавство не забороняє їм проводити підземний мітинг. Дії шахтарів можна кваліфікувати і як акцію протесту, і як мирне зібрання — на обидві форми шахтарі мають повне право, каже юрист. «При цьому їх не можна притягнути до адміністративної відповідальності за проведення подібної підземної акції, бо в нас немає порядку проведення мирних зібрань», — каже він.

Невдовзі після початку протесту дружина Віктора Стояновського помітила, що за нею стежать невідомі. Вона переконана, що так керівництво комбінату хотіло налякати її чоловіка та інших шахтарів. Валерія неодноразово помічала біля будинку підозріле авто. «Я не звертала уваги, але коли я побачила його біля гуртка, де займаються мої діти, то почала нервувати», — розповідає жінка. Кілька разів їй телефонували з невідомих номерів — представлялися працівниками Служби безпеки України та розпитували про чоловіка. А одного разу до її 13-річної дочки біля школи підійшов чоловік, якого вона не знала, й розпитував про батьків. «Я дітей самих більше не відпускаю», — каже Валерія.

Схожі ситуації траплялися з дружиною ще одного шахтаря «Октябрської» Валерія Гриневича — його дружина Наталя помічала біля свого дому невідомих чоловіків, які потім дзвонили в її квартиру. «Я злякалася, бо була вдома сама з двома малими дітьми, і не відчинила дверей», — розповідає вона. Порадившись, Валерія й Наталя вирішили написати заяву до поліції. Але там їм сказали, що допомогти, скоріше за все, не зможуть. «Поліцейський мені сказав: ви ж розумієте, які люди стоять за цим підприємством? Вони нічого не бояться», — згадує Валерія Стояновська.

У тому, що родини шахтарів переслідує саме керівництво комбінату, переконаний і народний депутат та голова Незалежної профспілки гірників Михайло Волинець. Він допомагає шахтарям відстоювати свої права та вести переговори з дирекцією. Волинець також писав листи міністру внутрішніх справ Арсену Авакову, до поліції Кривого Рогу та Дніпропетровської області. Відповіді поки що не отримав.

Переговори між шахтарями й адміністрацією комбінату зрушили з місця лише після того, як у ситуацію втрутився Волинець, каже Валерія Стояновська. Заступник директора КЗРК Олександр Капука кілька разів приймав шахтарів у себе в офісі. Десятого вересня комбінат склав Меморандум про порозуміння між адміністрацією та працівниками шахт і підписав його в односторонньому порядку. У документі керівництво обіцяє збільшити зарплату працівникам шахт на 10 та 25 відсотків залежно від професії вже з вересня, якщо шахтарі завершать протест. Також адміністрація стверджує, що учасників протесту не будуть притягувати ні до адміністративної, ні до кримінальної відповідальності.

Трудовий колектив КЗРК меморандум так і не підписав. Голова Незалежної профспілки гірників на комбінаті Анатолій Довгополов відповів дирекції комбінату, що документ не має жодної юридичної сили й не дає шахтарям жодних гарантій. Олександр із «Тернівської» теж вважає, що керівництво хоче швидше зам’яти протест та відновити видобуток руди, а про вимоги шахтарів знову забуде. Навіть якщо зарплату піднімуть, для багатьох працівників вона все одно залишиться малою — лише на тисячу гривень більше. За словами дружини Віктора Стояновського, чоловік та його колеги з «Октябрської» цього місяця отримали лише півтори тисячі гривень авансу. Вони хвилюються, що за вересень їм грошей не виплатять взагалі.