Zoom мав розвантажити суддів Нігерії в рутинних справах, але першим же вироком стала страта. Цю практику вже підхопили в Сінгапурі — що пішло не так

Навесні 2020 року через пандемію коронавірусу в Нігерії вкотре вирішили реформувати судову систему «за британським зразком» і запровадити віртуальні засідання. Всі думали, що судді спершу потренуються на легких, шаблонних процесах, але натомість вони вперше в історії засудили людину до смертної кари через Zoom. Юристи вважають, що нігерійські суди технічно не готові розглядати такі справи в режимі онлайн, навіть для того, щоб розвантажити переповнені тюрми. А правозахисники побоюються, що це стане тенденцією у світовій практиці, адже вже через півтора тижні після Нігерії подібний вирок через Zoom винесли в Сінгапурі. Поки що нігерійський засуджений залишається у вʼязниці, його адвокат готує апеляцію з проханням визнати процес неконституційним, а в юридичній спільноті тривають суперечки про ефективність віртуальних судів у подібних справах. «Бабель» розповідає, як спроба спростити судочинство в Нігерії призвела до міжнародної дискусії, і чому країнам зі смертною карою поки не варто поспішати переймати таку практику.

Нігерійця Олалекана Хаміда заарештували наприкінці 2018 року за підозрою у вбивстві 76-річної матері свого начальника. Судовий процес розпочався в березні 2019-го, і родичі Хаміда ходили на всі засідання. У березні 2020 року через пандемію коронавірусу всі процеси призупинили.

Брат Хаміда Тайво розповідає, що в неділю, 3 травня, йому несподівано зателефонував адвокат і сказав, що завтра Олалекану оголошуватимуть вирок. А засідання суду відбудеться в режимі відеоконференції в Zoom. Здивований Тайво зателефонував своєму братові до вʼязниці і зʼясувалося, що той ще навіть не знає про суд.

Наступного дня засідання пройшло гладко, упоралися за три години. А в кінці головуючий суддя Моджисола Дада оголосив вирок — смерть через повішення. Так Олалекан Хамід став першою людиною в світі, яку засудили до смертної кари через віртуальний суд у Zoom.

Нігерія жила в умовах військової диктатури аж до кінця 1990-х, коли замість судів були спеціальні військові трибунали, а публічний доступ до слухань надавався або заборонявся за примхою диктатора.

Уже понад двадцять років у Нігерії намагаються будувати демократію і реформувати правову систему за моделлю Великої Британії, наприклад, автоматизувати доступ до правосуддя. Але наразі виходить не дуже. У 2018 році в Нігерії спробували автоматизувати ведення справ, але врешті ця спроба зазнала поразки, і більшість судів повернулися до старої паперової системи.

Навесні 2020 року через карантин зʼявився новий шанс на судову реформу. З ініціативи президента Мухаммаду Бухарі створили виїзні суди. Вони оперативно на місцях розбирали порушення правил карантину та засуджували до штрафу або громадських робіт.

Наприкінці квітня головний суддя штату Лагос оголосив, що на додаток до виїзних зʼявляться і віртуальні суди, що зробить Нігерію однією з перших африканських країн, які впровадили таку опцію. Юристи і правозахисники зраділи, вважаючи, що такий крок може дати обвинуваченим більш швидкий доступ до правосуддя. Нігерійці очікували, що віртуальні суди випробують на чомусь «легкому», наприклад, на цивільному позові. Але судді вирішили почати зі справи Олалекана Хаміда.

Юристи визнають, що перехід судової системи Нігерії на цифрові платформи давно назрів. Але до таких справ, як процес Хаміда, вона ще не готова навіть технічно. Наприклад, неможливо організувати перехресний допит свідків. Правозахисники з міжнародної платформи Fair Trials вважають, що «відсутність обвинувачених в залі суду серйозно підриває їхню спроможність ефективно брати участь у кримінальному судочинстві». Наприклад, якщо мова йде про угоду з визнанням провини. Філ Робертсон, заступник директора азійського відділення Human Rights Watchʼs, говорить, що «сам по собі смертний вирок — це і так жорстоко й нелюдяно, а через Zoom і поготів».

А адвокат Хаміда каже, що під час процесу було порушено конституційні права його підзахисного. Адже засідання мало бути відкритим, а до відеоконференції в Zoom у справі Хаміда можна було приєднатися тільки за паролем. Це, за словами адвоката, дає підстави для апеляції.

Але деякі юристи закликають не драматизувати. Один з таких, глава нігерійського юридичного вісника Lawyard Тобі Адебовале каже, що справа Хаміда була на фінальній стадії, і суд все одно не змінив би вирок, навіть якби засідав наживо. Але на тлі негативної реакції громадськості Верховний суд Нігерії в червні про всяк випадок ухвалив, що такі суди через Zoom є конституційними.

Правозахисники також побоюються, що смертний вирок через Zoom може стати тенденцією. Адже буквально за півтора тижні, 15 травня, в Сінгапурі через Zoom засудили до повішення малазійця Пунітана Дженасана, якого визнали винним у торгівлі героїном ще в 2011 році.

Смертна кара існує у 56 країнах. За даними Amnesty International, тільки в 2019 році було виконано понад 600 смертних вироків по всьому світу. І це без урахування Китаю, де дані про застосування смертної кари є державною таємницею. Або країн на кшталт Північної Кореї, Сирії та Вʼєтнаму, де страти точно застосовувалися, але правозахисники не змогли підрахувати навіть приблизну статистику.

Утім, у деяких країнах суди хоч і виносять смертні вироки, але на практиці страта не застосовується або застосовується рідко. Нігерія — одна з таких. За нігерійським законами, смертний вирок мають затверджувати ще й губернатори штатів. А роблять вони це вкрай неохоче. Остання страта в Нігерії відбулася у 2016 році, тому в камерах смертників і досі залишаються понад дві тисячі увʼязнених.

Тюрми в Нігерії переповнені і умови там украй погані. Наприклад, у вʼязниці, де містився Олалекан Хамід, у 2019 році пʼятеро увʼязнених загинули від удару струмом через несправність проводки в камері.

Станом на грудень 2019 року в тюрмах Нігерії було близько 74 тисяч увʼязнених, 42 відсотки з яких очікували суду. Тому в розпал пандемії у квітні 2020 року президент Нігерії навіть запропонував звільнити увʼязнених, які очікують на суд понад шість років. Але замість цього судові органи вирішили прискорити розгляди, зокрема, і за допомогою віртуальних засідань.