34 роки тому румунський диктатор Ніколае Чаушеску зібрав мітинг на свою підтримку під час антиурядових протестів. Через чотири дні його розстріляли — ось як це було

Ніколае Чаушеску правив Румунією 24 роки у 1960—1980-х. Він створив свій культ особи, проголосивши себе «Великим Вождем», а з будь-яким інакомисленням боровся за допомогою таємної поліції «секурітате». Прагнучи до економічної незалежності від СРСР, Чаушеску набрав кредитів у західних країн. Щоб їх виплатити румунам довелося економити на продуктах, електриці та опаленні. Коли в країні почалися протести, Чаушеску наказав придушити їх силою. Протестувальників він називав «хуліганами, яких організували закордонні спецслужби». Двадцять першого грудня 1989 року Чаушеску наказав зігнати тисячі людей в Бухаресті на мітинг на свою підтримку. Це обернулося антиурядовим повстанням, яке підтримала армія. Диктатор разом із дружиною утік зі столиці, але їх упіймали, влаштували швидкий суд і розстріляли. Оглядач «Бабеля» Сергій Пивоваров згадує історію правління і смерті диктатора Ніколае Чаушеску.

Близько полудня 21 грудня 1989 року перед будинком ЦК в Бухаресті зібрався стотисячний мітинг, який мав показати народну підтримку режиму Ніколае Чаушеску. Диктатор вийшов на балкон і почав розповідати про загрозу незалежності Румунії. Але тут у натовпі почали підривати петарди і кричати: «Геть!». Чаушеску здивовано замовк, охорона спробувала вивести його з балкона, прийнявши вибухи петард за постріли, а його дружина спробувала заспокоїти людей.

Телебачення на якийсь час перервало трансляцію «у звʼязку з технічним збоєм». Коли натовп трохи заспокоївся, Чаушеску (за порадою дружини) пообіцяв з 1 січня наступного року збільшити зарплати і пенсії. Після цього наближені особи вивели розгубленого диктатора з балкона.

Але люди на площі не розходилися. До вечора провладний мітинг переріс в антиурядові протести. На вулицях Бухареста почалися сутички. У місто ввели війська — і солдати почали переходити на бік протестувальників. Вірними режиму залишалися тільки агенти таємної поліції «секурітате». Демонстранти спільно з військами зайняли телецентр у Бухаресті і оголосили: «Брати румуни! Диктатуру повалено!». Протести почалися по всій країні.

Удень 22 грудня, коли демонстранти підступали до будівлі ЦК, на її дах сів вертоліт. На ньому Чаушеску з дружиною полетіли зі столиці. Але далеко втекти не вдалося. Їх заарештували приблизно за сто кілометрів від столиці і доставили у військову частину невеликого містечка Тирговіште.

До 25 грудня бої в Бухаресті практично закінчилися. Глава «секурітате» наказав підлеглим «стати на службу країні і народу» — тобто припинити опір. Цього ж дня у військовій частині Тирговіште почався суд над Чаушеску і його дружиною. Він тривав лише півтори години. Підсудних визнали винними в геноциді, підриві державних інститутів і національної економіки і засудили до смертної кари. О 14:50 Ніколае та Олену Чаушеску розстріляли біля стіни солдатської вбиральні.

Ніколае Чаушеску правив у Румунії 24 роки — з 1965 по 1989. З усіх лідерів країн соцтабору він провадив найменш залежну від СРСР політику. Поступово в Румунії почав створюватися культ особи Чаушеску. У 1970-х у нього зʼявилися титули «Великий Вождь», «Геній Карпат», «Повноводний Дунай розуму».

Родичі Чаушеску обіймали ключові пости у владі. Особливо це стосувалося його дружини Олени, яка стала фактично другою людиною в державі, а пропаганда називала її «матірʼю всіх румунів». Будь-яке інакомислення придушувалося таємною поліцією «секурітате», яка проглядала пошту, прослуховувала телефони, квартири. Неугодних заарештовували і катували у вʼязницях. Люди були настільки залякані, що боялися говорити з іноземцями, навіть із дружнього соцтабору.

Щоб зробити країну економічно незалежною від СРСР, Чаушеску безконтрольно брав кредити у західних країн. До початку 1980-х борги Румунії за кредитами склали 13 мільярдів доларів. Щоб їх погасити, Чаушеску запровадив у країні режим жорсткої економії. Зʼявилися картки на бензин, хліб, молоко. Воду, опалення та електрику давали по кілька годин на день. На початку 1989 року кредити вдалося виплатити, але колись одна з найстрімкіших за темпами зростання економік Румунія перетворилася на одну з найбідніших країн в Європі.

На цей час Чаушеску жив у паралельній реальності в розкішному президентському палаці. Він був упевнений в народній підтримці і радів сфабрикованим звітам про темпи зростання народного господарства, які йому подавали залякані чиновники. У своєму останньому інтервʼю журналу Newsweek у серпні 1989 року він щиро дивувався питанням про порожні полиці в магазинах і про культ особи.

Шістнадцятого грудня почалися антиурядові протести у Тімішоарі. Після перших сутичок з правоохоронцями демонстранти почали громити місцеві відділення компартії. Але оскільки в цьому регіоні проживало багато етнічних угорців, Чаушеску вирішив, що в Будапешті готують проти нього змову. Він віддав наказ армії націлити ракети на Угорщину, а «секурітате» — придушити протести у Тімішоарі силою. Демонстрантів розстріляли з автоматів. Точна кількість загиблих досі невідома, багато зникли безвісти.

Двадцятого грудня Чаушеску виступив на національному телебаченні і назвав протести в Тімішоарі «витівкою зухвалих хуліганів, організованих за підтримки імперіалістичних кіл і шпигунських служб інших держав з метою дестабілізації ситуації в країні».

Диктатор наказав меру Бухареста Барбу Петреску зігнати робітників на масштабний мітинг на центральній площі, щоб публічно засудити протести в Тімішоарі. Вранці 21 грудня Чаушеску оголосив про введення надзвичайного стану на території повіту Тіміш. І опівдні вийшов на балкон будівлі ЦК партії перед багатотисячним мітингом, переконаний у народній підтримці.

Незалежна журналістика — дієва зброя проти диктатури. Підтримайте «Бабель»: 🔸 у гривні, 🔸 у криптовалюті, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: paypal@babel.ua.