Київські підлітки два тижні ловлять водіїв, що порушують правила дорожнього руху. Їм погрожують, але вони вірять у те, що змінять світ на краще — репортаж

Два тижні тому п’ятеро київських підлітків об’єдналися й почали ловити автомобілі, які порушують правила дорожнього руху. Кожен будній вечір вони виходять на рейди у столичному районі Оболонь і провчають водіїв, що заїжджають на тротуари або їдуть по зустрічній смузі. У відповідь хлопці часто чують прокльони і образи, але деякі водії їх підтримують і допомагають. Друзі назвали свій рух «Ділом пішохода», знімають порушників на відео та викладають в Instagram. Сторінка ще не дуже популярна — поки там близько 60 роликів та трохи більш ніж 120 підписників, але деякі відео зібрали по кількасот переглядів. Кореспондентка «Бабеля» Катерина Коваленко сходила з хлопцями в один із їхніх рейдів і побачила, як вони відчайдушно борються з хамством на дорогах. Спойлер: це дуже мило, але місцями небезпечно.

18:30. Тротуар і «блатні номери»

П’ятеро підлітків збираються компанією на вечірню прогулянку. Цього року Назар, Андрій, Богдан, Ігор і Денис закінчили 7 і 8 класи, їм по 13—14 років. Вони разом ходять до школи на столичній Оболоні та дружать уже не перший рік. На літніх канікулах хлопці ходять купатися на пляж, а ввечері — ловлять на дорогах недобросовісних водіїв. Близько двох тижнів тому вони вийшли на свій перший рейд, назвалися «Ділом пішохода» й завели Instagram-сторінку. Там вони викладають відео та номери автомобілів-порушників.

Рейд розпочинається о 18:30. Хлопці поспішають, щоб встигнути на вечірній затор на вулиці Героїв Сталінграда неподалік Оболонської набережної. У будні тут завжди тянучка в напрямку з центру — люди повертаються з роботи додому. Автомобілі повільно рухаються один за одним під палючим сонцем, деякі водії нетерпеливо сигналять.

— О, перший порушник! Бігом! — хлопці зриваються з місця, помітивши автомобіль, що заїжджає на тротуар. Вони швидко його наздоганяють і перекривають проїзд. Водій гальмує.

У водія зачинені вікна, він робить вигляд, що не чує. Він уперто намагається проїхати вперед, але хлопці не дозволяють. Вони стають прямо перед машиною — хочуть, аби той розвернувся, виїхав на дорогу й не порушував правила. Повз проходить чоловік із морозивом у руках. Не припиняючи їсти, він підходить ближче до хлопців і уважно спостерігає. Водій різко здає назад і розвертається, ледь не наїжджаючи на хлопців.

— Ей, обережно! Тут діти гуляють! — кричать підлітки.

— Вони хозяїва жизні, — зітхає чоловік із морозивом і неспішно йде геть.

Автомобілі один за одним намагаються повторити трюк із тротуаром, але хлопці їх розвертають. Дехто, побачивши патруль здалеку, вирішують навіть не заїжджати на пішохідну зону. Хлопці сміються й аплодують.

За кілька метрів від них з’являються ще троє підлітків. Вони теж зупиняють машини, хоча до «Діла пішохода» відношення не мають. «До нас інколи хтось приєднується, але ми їх не знаємо», — знизує плечима 14-річний Андрій. Він спокійний, ввічливий і трохи сором’язливий. «Спочатку було страшно, — каже він. Кілька тижнів тому Андрій гуляв зі своїм другом Денисом, коли побачив порушника. — Він їхав по тротуару, де ми йшли, і ледь на нас не наїхав». Хлопців це розізлило, й вони вирішили зробити зауваження. Після цього вирішили, що хочуть провчати таких нахаб. Друзям ідея сподобалася — і вже невдовзі вони всі разом вийшли на перший патруль. Разом вони провели близько десяти рейдів, щодня ловлять кілька десятків автомобілів.

Хлопці бігають уздовж дороги, махають руками водіям і радяться між собою, що робити далі. Найактивніший серед них — Богдан. Він одягнений у яскраву жовту футболку, за спиною рюкзак із невеличким українським гербом. Він упевнено загороджує проїзд порушникам, просить їх опустити скло та починає розмову. «Він у нас нічого не боїться», — усміхається його друг Назар. Він пропускає Богдана вперед до чергового автомобіля, а сам із хлопцями біжить слідом. Цього разу порушник виїхав задом на зустрічну смугу, намагаючись об’їхати затор. За кермом «тойоти» з «блатними» номерами — чоловік років 40, поряд сидить жінка.

— Відійди від машини! — кричить водій на Богдана.

— Навіщо ви порушуєте правила?

— Я нічого не порушую, правила спочатку вивчи!

— Я правила знаю, а ви їдете по зустрічній смузі.

— Я зараз поліцію викличу!

— Викликайте.

— Сам викликай! Давай!

Хлопці не відступають і знімають розмову на камеру. Жінка нервує й у відповідь теж починає знімати все, що відбувається. Водій наполягає, що має право їхати по зустрічній смузі, хлопці просять його повернутися в свій ряд. Жінка не витримує й піднімає скло.

— Опустіть скло, чи вам соромно? — говорять хлопці, але водій їх не чує.

Повз зупинену машину проїжджає інше авто — теж задом по зустрічній смузі. Повз стрімко проходить сивий чоловік у блакитній футболці.

— Ти, лесбіянка, прибери своїх п*дорасіків! — кричить він до журналістки «Бабеля». А ви — п*дорасня малолітня! — вигукує до хлопців і швидко тікає.

— Здається, він якось упереджено ставиться до представників ЛГБТ-спільноти, — спокійно каже Назар і посміхається.

Тим часом водій і жінка, яких зупинили хлопці, виходять із машини і мовчки йдуть геть. Машину залишають посеред дороги. Назар вирішує викликати евакуатор, щоб авто забрали з проїжджої частини, але за номером радять звертатися в поліцію. Хлопці розчаровані — вони не хочуть викликати поліцейських, бо підозрюють, що ті нічого не зроблять. Поліція часто сама стоїть тут у заторах і бачить правопорушення. Але жодного разу не зреагувала, кажуть хлопці.

Менш ніж за пів години вони зупиняють із десяток машин. За кермом однієї з них — іноземець. Він теж здавав задом на зустрічній смузі — каже, що заблукав і хотів розвернутися.

— Я хотів проїхати до «Дрім Тауна», де він? — питає водій ламаною українською.

— Це не тут, вам треба поїхати вперед, а потім звернути ліворуч. Але не порушуйте, будь ласка.

— Добре, обіцяю. Це був останній раз, — посміхається іноземець і їде в напрямку, що показали хлопці. Ті пробачають його за порушення й радіють, що дехто з водіїв їх слухає.

Хлопці трохи втомлюються й хочуть пити. Кілька хвилин вони спостерігають за дорогою, але ніхто не їде ні по зустрічній, ні по тротуару. «Ну все, це на нас поставили точку», — підозрює Назар. Він має на увазі спеціальну програму для водіїв, де вони позначають місця, на яких стоять поліцейські або є камери відеофіксації. Порадившись, вони вирішують перейти в інше місце.

19:15. Привал, Лев і гроші на операцію

Хлопці вирушають на сусідню вулицю Приозерну. Дорогою до них приєднується ще один підліток — Лев. Він ганяв на самокаті, побачив рейд і зацікавився. Лев невисокого зросту, має білу кепку й носить рюкзак на грудях. Він виглядає молодшим, але каже, що йому теж 14 років.

— Тобі 14?! — сумніваються хлопці.

— Я просто растішку не п’ю!

Хлопці зупиняються біля супермаркету — купують воду, колу, вафлі й солодкі батончики. Швидко перекусивши, рушають далі. «Давайте вже бігом, бо весь затор пропустимо», — підганяють один одного. Леву подобається компанія, він із захватом спостерігає за новими друзями й розповідає їм свої історії — каже, що теж не любить нахабних водіїв.

На Приозерній тягнуться машини. Це вузька дорога, якою автомобілі виїжджають зі сторони центру. Вони їдуть у два густонаселені райони столиці — на Троєщину і Оболонь, дехто виїжджає за місто. Останні півтора місяця водії можуть простояти тут кілька годин, бо частина дороги попереду перекрита через ремонт мосту. Водії один за одним виїжджають на зустрічну смугу — хочуть обігнати затор і першими виїхати на перехрестя. Хлопці не придумають, кого ловити першим, і вирішують розділитися по троє.

— Поважайте себе і Україну, не порушуйте, — просить Назар водія, що виїхав на зустрічку.

— Я всіх поважаю, — відповідає той, але навіть не думає зупинятися.

У кожного порушника — своє виправдання. Хтось поспішає додому після роботи, у когось народжує дружина, хтось обіцяє, що це востаннє. Хлопці перекривають дорогу молодому таксисту, між ними зав’язується розмова. Через кілька хвилин чоловік зривається на крик.

— Хлопці, у мене є дочка, яка пробила глаз. Я хочу заробити на операцію, щоб вона бачила! Ви це розумієте чи ні?!

— Ви заробите, але не порушуйте правила, — відповідають хлопці.

— Із таким от вашим відношенням я вже годину намагаюсь доїхати, щоб заробити 100 гривень! А операція коштує 46 тисяч гривень! Я обіцяю більше не порушувати.

Водій тисне на газ і продовжує рухатися по зустрічці. Хлопці розгублено дивляться йому вслід.

— Пацани, ну там далі їхала поліція — якби ми ще трохи його затримали, його б оштрафували! — розчаровано зітхає Лев.

— Ну, дочку реально шкода. У мене аж серце кольнуло, — відповідає Богдан.

Минає година, машини й далі повільно тягнуться. Хлопці не присідають ні на мить. Водії, що чемно стоять у своєму ряду, втомлено посміхаються і знімають рейд на телефони. Водій білої «газельки» вирішує підтримати хлопців — він трохи розвертається й перекриває дорогу порушникам.

— Молодці, не пускайте їх!

— Дякуємо!

Чоловік у білій класичній сорочці виходить із машини і йде до хлопців. Ті спершу насторожуються.

— Хлопці, є така приложуха, де можна анонімно фіксувати правопорушників, поставте собі на телефон і буде легше.

— А, ми знаємо, ми схоже робимо.

— Клас, ви молодці. Удачі!

Чоловік років п’ятдесяти прогулюється уздовж дороги, спостерігаючи за хлопцями. Він їде в одній із машин, що застрягли в заторі, але вийшов розім’яти ноги. Він спостерігає за хлопцями і спершу стає на їхній захист. Але вже за хвилину починає повчати.

— Років через десять ви сядете за кермо, і я б хотів на вас подивитися. Зараз ти дивишся правила, а потім ти будеш дивитися як людина.

— Чому ви думаєте, що ми будемо дивитися інакше? — питає Назар.

— Ці водії — придурки, базару нема. Але інколи інакше ніяк.

21:30. Перцевий газ і «повна анархія»

Надворі сутеніє, водії вмикають фари і ще більше нервують. Усім набридло стояти в заторі, вони сигналять і сваряться між собою. Один водій не витримує, підходить до водія іншого автомобіля й просить його не підрізати. Той у відповідь розбризкує перцевий газ і швидко від’їжджає.

— Відійдіть, відійдіть! Не потрапило в очі? — Лев відбігає подалі від місця, де розпилили перцовку. Йому теж трохи дісталося. — Нічого, скоро пройде, у нас колись у школі таке було.

Хлопці гуртом підбігають до постраждалого водія й хочуть викликати швидку. Той нічого не бачить, промиває очі водою, але від допомоги відмовляється. Його авто перекрило дорогу, водії позаду сигналять ще сильніше. Машини одна за одною виїжджають на зустрічну, зупинити їх уже неможливо.

— Поставте таксу: 20 грн — і проїжджаєте! — жартує таксист.

— Ні, ми хочемо, щоб водії не порушували.

— Ну ви хоч мусоров не визивайте!

— Не будемо, ми тут самі.

— Правильно, по понятіям все!

Андрій відходить убік поговорити по телефону й невдовзі прощається — пора йти додому. Його батьки хвилюються, що рейди можуть бути небезпечними. Решта хлопців запевняють, що їхні батьки знають про їхнє заняття й підтримують. «Тато не проти, але каже, що це нічого не змінить. Все одно як порушували, так і будуть, — говорить Назар. Сам він вірить у те, що зможе достукатися хоча б до когось. — Є нормальні водії — їм стає соромно, може більше не будуть порушувати».

Хлопці все частіше поглядають на час, але завершити свій рейд вони ще не готові. «Давайте ще трохи — і все, розходимось», — вирішують усі разом. Вони помічають кількох порушників, один із них заїхав на тротуар.

— Я тут 15 років живу, відійди! — водій кричить на Ігоря, який став перед машиною.

— Чому я маю відходити, я на тротуарі стою!

— Я їду на стоянку, рота закрий!

Біла «газелька» виїжджає на зустрічку. За кермом — підкачаний чоловік років 30-ти, у чорній кепці і з бородою. Коли хлопці роблять йому зауваження, він вискакує з авто й хапає Назара за носа.

— Ти, провокатор галімий, іди додому!

— Що ви робите? Ви думаєте, що найрозумніший тут?

— Більш ніж! — водій знову сідає за кермо, але за мить повертається. — Я тобі всі кістки поперебиваю! Ноги й голову відіб’ю!

Водій стрімко наближається до Ігоря — той потроху відходить назад і дістає з рюкзака газовий балончик. Він наставляє його на чоловіка й попереджає, що буде бризкати, якщо той підійде ближче. Водій замахується, але вдарити не наважується.

— Провокує він мене, бл*дь!

— Це ви нас провокуєте, а не ми вас!

Водій повертається за кермо, виїжджає на тротуар, розганяється і їде геть. «Повна анархія», — резюмує Лев. Хлопці розчаровано видихають і вирішують, що на сьогодні з них досить. «Все, пацани, пора додому. Бо мама мене приб’є», — каже Назар, усі погоджуються. На годиннику майже 22:30. Наступний рейд — менш ніж за добу.