«Тримаюся на трьох автомобільних гудках чоловіка під стінами ізолятора». Підозрювана у справі Шеремета Юлія Кузьменко — про тиск, підозру і мотивацію. Інтервʼю із СІЗО

Місяць тому слідство змінило підозри трьом фігурантам справи про вбивство журналіста Павла Шеремета: медсестрі Яні Дугарь, дитячому хірургу Юлії Кузьменко і музиканту Андрію Антоненку. Двоє останніх з грудня перебувають у СІЗО. За версією обвинувачення, вони заклали вибухівку під машину журналіста. Але якщо раніше Кузьменко підозрювали в тому, що вона натиснула на спусковий механізм, то тепер цю підозру зняли. Один з головних доказів проти Кузьменко і Антоненка — експертиза ходи людей із записів камер спостереження в ніч напередодні вбивства. На початку січня з Кузьменко провели слідчий експеримент: її водили на ланцюгу маршрутами людей з камер спостереження, щоб відновити події напередодні вбивства. Про те, чому експеримент провалився, життя за ґратами, позов проти глави МВС Арсена Авакова і тиск слідства Кузьменко розповіла в письмовому інтервʼю «Бабелю» із СІЗО.

Ваш адвокат Тарас Безпалий казав, що у вас проблеми зі здоровʼям і що ви вкрай пригнічені. Як ви зараз себе почуваєте? Що допомагає триматися?

Стан щасливим не назвеш навіть з натяжкою. Вʼязниця сама по собі — не найвеселіше місце, але ще більше пригнічує розуміння, що перебуваєш тут за те, чого не робила і до чого не маєш стосунку.

На чому тримаюся? На знанні, що вдома чекають дитина, чоловік, батьки, сестри, бабуся, собака. На трьох автомобільних гудках, які дає Петя (чоловік), щодня підʼїжджаючи під стіни ізолятора. На голосах друзів, які приходять під стіни вʼязниці підтримати нас з Андрієм Антоненком і Владом Грищенком, влаштовують концерти, передають привіти. На людях, які акціями, протестами, передачами, публікаціями і просто постами в соцмережах не дають системі закрити «справу Шеремета» і поховати нас в тюрмах «по-тихому». На вірі в Україну та її неприйняття несправедливості. На розумінні того, що права здатися у нас немає, врешті-решт, багато наших хлопців витримували полон роками. Ну й трохи — на книгах, олівцях, фарбах. Загалом, не життя, а суцільна мотивація. Сказано похмуро (смайлики).

У грудні зʼявилася інформація, що ви подали позов проти Авакова про захист честі та гідності. Ви спростовували його слова про те, що нібито відмовилися свідчити. Цю справу мав розглядати суддя Сергій Вовк. Що зараз з цим провадженням, є прогрес?

Так, тоді мене дуже обурила ця ситуація. У грудні я ще наївно вірила в здатність слідства визнати свої помилки і горіла бажанням провести всі слідчі дії, включно з допитами, щоб швидше позбутися цього маразму навколо. Тому розповіді про «відмову на підставі ст. 63 Конституції України» дещо здивували (це я зараз толерантно сформулювала), і я вимагала показати документи або відео, де це було б зафіксовано. Ми оформили моє обурення в юридичну форму. На якому етапі справа зараз — отримали відмову від суду. Але краще уточнити цю інформацію в адвоката.

На початку січня з вами провели слідчий експеримент. Як він відбувався, якою була мета, чи відомі вам результати?

Як відбувався? Ніч, зима, мороз, мене замерзлу в кофті водять на ланцюгу по якихось, тільки слідству відомих маршрутах. Про чистоту експерименту не йшлося — зовсім різні погодні умови, ланцюг спотворював рухи. По-правильному, нас мали водити і знімати на відео разом з Антоненком, оскільки на вихідних відеокадрах ідуть дві фігури. Думаю, так не зробили, щоб не була очевидна наша з Андрієм різниця у зрості (14 см). На відео 2016 року дві фігури мають однаковий зріст. Про результати експерименту нічого не знаю.

Після вашого затримання які ще слідчі дії проводилися — допити, перехресні допити?

Якщо не помиляюся, допит був у грудні чи січні. Тут дуже легко загубитися у часі — дні схожі один на одний. Після було кілька спроб провести допити за відсутності мого адвоката, я відмовилася. Така ж ситуація була з проведенням експертиз. Зрештою, я погодилася пройти антропометричні вимірювання, оскільки цифри спотворити складно. Інші експертизи, зокрема поліграф, згодна пройти у незалежних, бажано міжнародних експертів. Наївність і довіра у мені довго не затрималися (смайлик).

Від проведення останніх допитів я відмовилася. Їх хотіли провести за кілька днів до завершення досудового розслідування, і навряд чи їхньою метою було обʼєктивне розслідування.

У лютому слідство заявило, що у ваших свідченнях були нестиковки. За приклад наводили чотири факти. Ось два з них. На першому засіданні суду ваш адвокат сказав, що про вбивство Шеремета ви дізналися на роботі. Пізніше ви стверджували, що в цей час були у відпустці. Другий епізод: ви стверджуєте, що в ніч убивства (19 липня) зустрічали близьких в аеропорту і повернулися додому тільки о пʼятій ранку. Слідство каже, що вдома ви були о 01:24. Як було насправді?

Улюблений момент — слідство хапається за всі соломинки. Для розуміння перегорніть календар на чотири роки назад, виберіть довільно три дати поспіль і опишіть події тих днів погодинно. Врахуйте, що це абсолютно звичайні побутові дні, без убивств, які б змусили вас запамʼятати все детально. І додайте до цього стан жахливого стресу, викликаного арештом у стилі «маски-шоу», божевільністю звинувачення, обшуками, судами, вʼязницею. Я памʼятала, що вночі чекала на приліт дитини. Мені здавалося, це було довго, але так завжди буває з очікуванням.

Зараз я розумію, чому мені здавалося, що новини я читала на роботі. Виходячи з роздруківок моїх дзвінків, приблизно в той же час я зателефонувала старшій сестрі свого відділення.

У квітні слідчі проводили обшуки у вас вдома і вдома у вашого колишнього чоловіка. Ви знаєте, що вони шукали?

Що шукали — важко сказати. Учорашній день, установку «Град» у коморі, яку пропустили при минулому обшуку. Не знайшли іншого приводу зайти в гості. Варіантів безліч. Моя думка — це психологічний пресинг на сімʼю і через сімʼю на мене.

Андрій Антоненко розповідав, що до нього в камеру підсаджували людей, які вели з ним дивні бесіди. З вами таке було?

Дівчаток, само собою, підсаджували, камера прослуховувалася і писалася. Не можу сказати, що мене це якось хвилювало, — приховувати нічого.

Скільки людей з вами в камері? Які умови?

Камера двомісна. Зараз дуже жарко, розпечений на сонці бетон, вікна не відкриваються. Постійно змочую водою голову і футболку, щоб не отримати тепловий удар. Чоловікам у цьому плані легше — вони можуть роздягнутися до трусів, жінка не може — у кутку на стелі камера спостереження. Із найжахливішого — душ раз на тиждень, це катастрофа.

Співкамерниці, коли вони є, — різні. З кимось обговорюєш книги і музику. З кимось півночі куриш, щоб перебити сморід немитого тіла.

Чи тиснуло на вас слідство?

Пальці цвяхами до столу не прибивали, але психологічного пресингу було достатньо. За весь час свою дитину я бачила всього три рази і лише через скло, навіть на її день народження. Півтора тижня до мене не пускали адвоката — це грубе порушення моїх конституційних прав. Скарга подана на розгляд у ДБР і ЄСПЛ. Є і дрібʼязковий пресинг, наприклад заборона на передачу фарби для волосся. Дозвіл на цю фарбу ми офіційно просили у слідчого. Були спроби провести допити і слідчі експерименти без мого адвоката.

Президент на останній пресконференції сказав, що справа Шеремета — відповідальність глави МВС Арсена Авакова, і він повинен довести розслідування до кінця. Як ви оцінюєте цю заяву?

Дванадцятого грудня 2019 року відбувся брифінг за участю президента Зеленського, глави МВС Авакова, генпрокурора Рябошапки. Там, зміркувавши на трьох, вони поховали наші імена, життя, репутації тощо. Заодно вчергове всі дружно потопталися по волонтерському руху України. Минуло пів року. Президент обурено заперечує свою участь і перекладає відповідальність на Авакова. Аваков, насупившись, розповідає, що до слідства стосунку не має, і просить не приплітати політику. Це говорить людина, яка 12 грудня 2019 року організувала брифінг за участю президента. Рябошапку підписання підозри у цій справі не врятувало від звільнення. Що я думаю з цього приводу? Тільки одне: «Це так мило».

Чому, на вашу думку, саме ви фігуруєте у цій справі?

Цитую: «на Антоненка А. С., Кузьменко Ю. Л., інших невстановлених осіб, як на осіб, які відвідували зону проведення антитерористичної операції на сході України, володіють навичками користування зброєю, покладалася функція безпосереднього виконання умисного вбивства Шеремета П. Р. із застосуванням саморобних вибухових пристроїв». Наступний абзац щодо Яни Дугарь приблизно такий же. Тому давайте говорити прямо і без алегорій: оскільки вони (тобто ми) були волонтерами та їздили допомагати хлопцям і місцевим жителям в АТО/ООС, то вони володіють зброєю і готові вбивати. Це припущення не підтверджено жодним фактом, але хіба це має значення? Доволонтерилися. Крапка. Більше мені сказати нічого.

Як і коли познайомилися ваш чоловік Петро Киян і Андрій Антоненко? Чи правда, що вони спілкувалися до вашого знайомства з Антоненком?

Мій чоловік Петро Киян і Андрій Антоненко познайомилися після нашого з Андрієм знайомства внаслідок ДТП і ніколи до цього не спілкувалися. Якщо хтось стверджує протилежне — це чергова фальсифікація, не перша і, підозрюю, не остання у справі Шеремета.

Що ви думаєте про нову підозру?

Якщо я скажу, що це маячня і абсурд, то повторюся. Скажу своє улюблене «це так мило» — знову повторюся. Тому сформулюю інакше: я розумію групу прокурорів, які після погляду на цю фантастичну сагу, вийшли зі справи. Хоча вони цю справу вели всі ці роки. Репутація того не варта.

У підозрі сказано, що ви були зацікавлені в резонансній події, яка спровокує масові акції протесту. Очевидно, слідство натякає на вашу телефонну розмову з Василисою. Можете розповісти про контекст тієї бесіди і пояснити позицію слідства у цьому питанні?

Ніяк не можу зрозуміти, як розмова у 2019 році, де немає жодного слова про справу Шеремета, могла послужити мотивом у 2016-му. Я люблю фантастику, але тут явно перебір. Взагалі, нарізки з розмов двох панянок, які вʼїдливо обговорюють всіх і вся в особистій бесіді, — це вражає, особливо коли реальних доказів у справі немає.

У вас є можливість знайомитися з матеріалами справи? Там є нові для вас факти, можливо, щось здивувало?

Я почала знайомитися з матеріалами справи. У тому, що встигла прочитати, нічого нового не побачила. Процес уповільнюють умови, в яких доводиться читати ці томи: уявіть кабінет на сонячній стороні будівлі, в якому замкнені двері та закриті вікна. При всьому моєму бажанні та усидливості через півтори години там стає погано. До речі, слідчі, які ознайомлюють зі справою, не в кращому становищі, але їх чекає вдома кондиціонер і душ. Мене — така ж задушлива, як кабінет, камера і душ раз на тиждень. Якщо хтось буде говорити, що ми тягнемо час, нехай спробує провести день у таких умовах.

Що здивувало? Нічого і все водночас. Постійно думаю, як же чудово працювати не хірургом. Можна брехати, фальсифікувати, ховати помилки. Моя професія таких речей не допускає — там помилки видно відразу.

Ви колись тримали в руках вибухівку чи зброю? У підозрі написано, що у вас є навички володіння і використання зброї.

Вибухівку ніколи в руках не тримала, взагалі ніколи. Я б не ризикнула її взяти через феноменальну незграбність за межами власної операційної. Моя саперна карʼєра закінчилася б швидко і голосно (смайлик).

Зброю? Так, тримала. Як більшість дівчат-волонтерів, не втрималася від невеликої фотосесії. Навичками поводження зі зброєю не володію, так само як дитина, що сфотографувалася на танку, не стає танкістом.