NASA відправить на МКС новий туалет за 23 мільйони доларів, який вперше пристосований для жінок. Вбиральня в космосі завжди була проблемою, але найгірше доводилося першим астронавтам

Цього року астронавти на американському модулі МКС зможуть випробувати новий унітаз. На його розробку NASA витратило пʼять років та 23 мільйони доларів. Одна з головних відмінностей новинки — легкість, компактність і портативність. Адже сучасні туалети на МКС схожі на шафу з унітазом і контейнерами для зберігання відходів. Уперше дизайн розроблявся з урахуванням зручності для жіночого екіпажу. Цю систему планують використовувати для польотів людини на Місяць і Марс. Проблема із вбиральнями існує від самого початку освоєння космосу, а першим астронавтам взагалі доводилося обходитися без них. «Бабель» розповідає про новий пристрій і згадує еволюцію космічних туалетів від найперших пристроїв із пластиковими шлангами та латексними манжетами.

На Міжнародній космічній станції зібрані різні високотехнологічні прилади, обладнана передова лабораторія з суперкомпʼютером і квантовими лазерами. Цієї осені на МКС вирушить іще одна новинка — сучасний космічний туалет.

Пристрій із назвою Універсальна система управління відходами розробляли з 2015 року. NASA він коштував 23 мільйони доларів. Новий унітаз являє собою циліндр з воронкою для збору сечі і знімним ущільнювачем для фекалій. У нього також вбудована система очищення, за допомогою якої із сечі можна одержувати воду, необхідну для системи життєзабезпечення космічної станції.

Одна з головних відмінностей нового туалету NASA полягає в тому, що він компактний, досить легкий і повністю автономний. Крім того, його дизайн вперше розроблявся з урахуванням потреб жіночого екіпажу.

Сходити в туалет в умовах мікрогравітації на МКС непросто. Однак сьогодні в астронавтів набагато комфортніші умови, ніж у перших людей в космосі. Спершу NASA не приділяло уваги тому, як астронавти будуть справляти свої природні потреби. Наприклад, Алан Шепард — перший американець, який відправився у космос в 1961 році — змушений був мочитися у скафандр. «Звісно, з бавовняною спідньою білизною, яка у нас була, все одразу увібралося», — згадував він.

Після цього у NASA розпочали розробки гігієнічного обладнання для астронавтів. Зʼявилися пристрої для збору сечі, які кріпилися на тілі під одягом. Мочитися доводилося в латексну манжету, яка зʼєднувалася з пристроєм пластиковою трубкою з клапаном і затискачем. Манжети були трьох розмірів і призначалися виключно для чоловіків-астронавтів. Але сама система була не надто надійною і нерідко протікала.

З дефекацією справи виглядали ще складніше. Перші пристрої для цього були просто сумками, прикріпленими до сідниць астронавтів. Але сама задача була незручною, неприємною і займала багато часу. «Після дефекації член екіпажу має запечатати пакет і розминати його, щоб змішати рідкий бактерицид із вмістом і таким чином забезпечити необхідну ступінь стабілізації фекалій», — йшлося в інструкції NASA. Тому астронавти часто вживали проносні засоби перед запуском, а під час польоту покладалися на ліки, які змушували їхній кишківник працювати повільніше.

У 1973 році NASA побудувало свою першу космічну станцію Skylab. Оскільки астронавти збиралися жити в космосі кілька місяців, станцію вперше обладнали вбиральнею і душем. Туалет являв собою отвір у стіні, через який випорожнення всмоктувалися і потім потрапляли в пакети. А душ — циліндричний корпус з тканини, нижня частина якого кріпилася до підлоги. Щоб прийняти душ, потрібно було підняти цю «завісу» і прикріпити до стелі навколо змішувача.

У 1980-х туалети вперше зʼявилися на космічних шатлах. Вони вже були більше схожі на звичайні унітази, але із вужчим отвором. Однак користуватися ними було непросто. Для цього астронавтів тренували перед польотом на спеціальному симуляторі. За словами інструктора Скотта Вайнштейна, тут важливо зберігати рівновагу. Тому під сидіння тренажера кріпиться камера, щоб астронавти могли бачити, чи влучають вони в ціль.

У цей час у космос вирушають і перші жінки. Вони не могли користуватися пластиковими трубками і латексними манжетами, коли туалет був недоступний. Тому для них розробили спеціальну одноразову спідню білизну, з «багажником» для збору сечі і фекалій, яку одягали під скафандр. Пеггі Вітсон, яка провела рекордні для всіх астронавтів NASA 665 діб на орбіті, каже, що похід в туалет — це найнеприємніша частина роботи в космосі. «Головна складність у тому, що ви намагаєтеся влучити у досить маленьку ціль».

Сьогодні вбиральня на МКС нагадує шафу — з невеликим унітазом і блоками для зберігання відходів. Її головні недоліки — громіздкість, складності обслуговування та періодичні збої в роботі. Наприклад, на початку минулого року під час заміни бака з водою в туалеті на МКС через поломку системи пролилося близько 10 літрів. Тож членам екіпажу довелося збирати воду рушниками.

«У міру того, як ми просуваємося в освоєнні космосу, відбувається і розвиток туалету», — говорить Мелісса Маккінлі, яка очолює команду NASA, що працює над Універсальною системою управління відходами. Вона сподівається, що новий пристрій допоможе уникнути подібних проблем. А за рахунок компактності і простоти в обслуговуванні новий космічний туалет можна буде використовувати на різних кораблях з екіпажем у найближчому майбутньому. В першу чергу, йдеться про політ на Місяць, запланований на 2024 рік, а також про місію на Марс. Тому NASA відправляє дослідний зразок на МКС уже зараз, щоб протестувати його в польових умовах.

Утім Захарія Тейлор з Космічного центру NASA імені Джонсона продовжує працювати над удосконаленням дизайну космічної вбиральні. У своїй недавній статті він описує способи підвищити комфорт туалету для астронавтів і «додати до нього трохи більш дружнього для людини інтерфейсу». Наприклад, щоб не зісковзнути із сидіння в умовах мікрогравітації, астронавтам доводиться користуватися спеціальними кріпленнями для рук і ніг. Тейлор пропонує використовувати конструкцію, схожу на ремінь безпеки або обмежувачі на колінах в американських гірках. Також він пропонує змінити конструкцію унітазу. Адже, згідно з останніми дослідженнями, найідеальніша позиція для випорожнення — сидячи навприсядки з притиснутими до грудей стегнами. Наразі ці проєкти лишаються на папері. Однак начальниця Тейлора, Меліса Маккінлі каже, що «ми вже думаємо про те, як поліпшити наступну версію».