«Коли випускник стенфордів і гарвардів не отримав результату, він каже «йоптіль» та йде на барикади». Лідер «Голосу» Кіра Рудик — про зміни в партії після відходу Вакарчука

Вісімнадцятого червня Верховна Рада не дозволила скласти мандат народного депутата колишньому лідеру партії «Голос» Святославу Вакарчуку. За проголосували всього 175 із мінімально необхідних 226 осіб. Про плани піти з парламенту Вакарчук заявив 11 червня. Свою головну задачу, за його словами, він виконав — привів до парламенту команду професіоналів, і тепер хоче зайнятися освітнім проєктом. Це другий вихід Вакарчука з політики: у 2007 році він залишив пропрезидентську фракцію «Народний союз — Наша Україна». Зараз стратегією та ідеологією партії займається її голова Кіра Рудик. У 2018 році IT-компанію, якою вона керувала, за один мільярд доларів викупила компанія найбагатшого підприємця Джеффа Безоса Amazon. Кілька років Рудик прожила у США і за звичкою іноді використовує англійські слова. Щоб підтягнути політичні навички, вона багато займається з тренерами — навчається публічним виступам, працює над тембром голосу. Ми зустрілися в офісі «Голосу» поруч із Маріїнським парком, неподалік від парламенту. Скоро офіс перетвориться на виборчий штаб. В одному з кабінетів на дошці написано: «135 днів до [місцевих] виборів», в іншому — стоїть портрет Вакарчука. Про причини його виходу, кандидатів партії на місцевих виборах, Сергія Притулу та вуличну боротьбу колишніх білих комірців — в інтервʼю Кіри Рудик «Бабелю».

Вихід Вакарчука і «ребрендинг»

У 2007 році Святослав говорив, що йде з парламенту, бо у нього немає команди однодумців. У цій Раді вона в нього є, але він все одно йде. Чому?

Я нагадаю інше його інтервʼю, в якому він говорив, що його мета — привести в політику чесних і хороших людей. Він це зробив. Саме тому я розповідаю про його дзвінок у день [акції проти глави МВС Арсена Авакова], коли я стояла біля бобика з фаєром у руках. Він тоді сказав, що я готова бути лідером партії, він зрозумів, що ми — робочий організм, який може йти вперед сам.

Але це було вже після того, як Вакарчук відмовився від керівництва партією.

Так. Керівництво партією — це купа операційної, менеджерської роботи. Це менше бобиків, більше паперів, зʼїздів, стратегія і тактика. Усе це він передав мені в березні, а зараз передав всі інші повноваження.

Які?

Лідера — людини, яка говорить, куди йти, що робити, проти кого протестувати.

Тобто він більше не приймає такі рішення?

Він залишився в партії і приймає рішення як її член. Ми будуємо партію нелідерського типу, у нас зараз немає одного обличчя партії.

Кому прийшла ідея поміняти керівництво партії?

Це було рішення Вакарчука і [голови фракції «Голос» Сергія ] Рахманіна в березні.

Як вони пояснили це рішення?

Вони прийшли поговорити зі мною про те, що потрібно партії. Говорили, що потрібен організатор і менеджер, який відповідатиме й за фінансові питання. Цим менеджером стала я. За три місяці моєї роботи ми стали організованішими, шлях від ідеї до реалізації став набагато коротшим. Те, що не працювало, стало працювати.

Це було до або після зміни глави секретаріату?

Це було одночасно.

Тоді секретаріат партії очолював Володимир Венгер. До цього він керував виборчим штабом «Голосу» на парламентських виборах. Я так розумію, це людина, яку привів Святослав. Чому його звільнили тоді ж, коли Вакарчук вирішив відійти від управління?

Я не знаю, хто його привів. Після виборів не було бачення, як має працювати партія і що вона повинна робити. Стара команда звикла працювати спринтами: зробив шматок роботи — відпочиваєш. Ми вирішили, що партія повинна працювати інакше, і разом з цим змінився глава секретаріату. Робота в партії — це великий марафон, і я хороший марафонець.

А Венгер?

Я не знаю.

Але ж ви разом працювали.

Оцінку його роботі давала не я. Я прийшла в березні.

Ви сказали, що зміна відбулася одночасно.

Так, одночасно, але я не даю оцінку роботі інших людей.

Є версія, що між Венгером і Наталією Бест був робочий конфлікт. Бест відповідала за фінанси в партії. За моєю інформацією, через цей конфлікт Венгера прибрали. Це правда?

Конфлікт між ними — це їхня справа, а не партійна. [Цієї миті до розмови підключається комунікаційний директор «Голосу» Роман Вибрановський. Він каже, що конфлікт між главою секретаріату і людиною, яка займається фінансами, — нормальна ситуація]. Ми говоримо про конфлікт між людьми чи про партію?

Ми говоримо про партію. З боку це виглядає так: відбувається конфлікт Наталії з людиною Вакарчука. Людину Вакарчука прибирають із секретаріату, Вакарчук це бачить і теж йде з посади голови партії.

Тут є базове неправильне переконання, що у нас є люди Вакарчука і когось ще. Це те, що мене страшенно бісить у політиці: усі один одного називають «чиясь людина» і оцінюють за тим, хто кого привів на роботу. Так більше не працює. Хто кого привів — не має значення, тому що ми цінуємо, беремо на роботу і звільняємо людей з огляду на те, як вони працюють. Це бізнес-підхід, і я його зараз активно впроваджую.

Добре, чи є звʼязок між відходом Венгера і Вакарчука з керівництва партії?

Це відбулося одночасно, але причинно-наслідкового звʼязку немає. Було перезавантаження, так.

Після того як Святослав вирішив піти, ви проводили соціологічні дослідження, дивилися, кого, крім нього, впізнають виборці?

Проводили. Звичайно, із впізнаваністю Слави ніхто з нас зрівнятися не може — у нього на це пішли десятиліття. Найближчий [за впізнаваністю], напевно, Сергій Рахманін. Сергій Притула дуже впізнаваний.

Ми працюємо, щоб виборці впізнавали й інших людей з партії. Це єдиний спосіб для нас розвиватися далі — показувати, що ми не партія однієї людини, а команда, і підтягувати інших.

Ви з фаєром в руках біля перевернутого бобика — це робота над впізнаваністю?

Ні, я відчувала, що це треба було зробити. Ми тоді зібрали велику кількість людей. Це був протест, який потрібно було очолити.

Святослав вийшов з фракції, і тепер партія може відкликати його з парламенту. Коли ви плануєте зʼїзд «Голосу» з цього питання?

Цього тижня. Через карантин потрібно вирішити, як правильно все організувати, щоб всі могли доїхати і безпечно зібратися в одному місці. Можливо, вдасться провести все на вулиці.

Святослав анонсував, що займеться освітнім проєктом. Він повʼязаний з політикою, з «Голосом», виборами?

Про це він розповість сам. Це повʼязано з тим, як привести ще більше крутих, чесних, адекватних людей в політику.

Робота в парламенті

Після відходу Святослава партія стала різкішою, радикальнішою. Ці події повʼязані?

Ми стали різкішими відтоді, як я стала головою партії, — з березня. Це не Слава пішов, це я прийшла, і я стимулюю, щоб ми реагували різкіше, активніше, швидше та сміливіше.

Чому ви вирішили, що треба бути саме такими?

Коли я думала над пропозицією очолити партію, то зіткнулася з проблемою, яку доводиться вирішувати донині. Більшість людей кажуть: «Ви молодці, але нам не зрозуміло, про що ви, зрозуміло, що ви проти всього поганого і за все хороше, але не ясно, що хочете робити». Це було видно і за опитуваннями. Людей запитували: «Що ви можете сказати про партію «Голос»?», люди говорили: «Вони молоді, красиві, професійні та, найімовірніше, не крадуть». Але щоб побудувати партію, потрібно більше — потрібна ідея, чітке розуміння всіх учасників, що ми йдемо до цієї ідеї.

Ми добре знаємо, проти чого ми, тепер ми будемо розбиратися, що ми підтримуємо. У нас є фантастично гарні документи — наш економічний план, план холодної деокупації Донбасу. Був план боротьби проти коронавірусу — «Гнучкий карантин», який ми розробили раніше за Кабмін. Ми пропонували його уряду, щось вони взяли, але бачите, як це безглуздо використовується? Якщо немає системи виконання, можна розмахувати будь-якими хорошими планами, але даремно. Тут я зроблю гостру ремарочку: ті, хто мав виконувати план, отримали 2,6 мільярда гривень доплат з бюджету за важку роботу — це я про правоохоронців. А лікарі отримали 1,6 мільярда гривень. Країна дивовижних подій.

Частина ваших однопартійців у минулому — громадські активісти. Навіщо ви йдете на вуличні протести, якщо тепер у вас є парламентські інструменти: наприклад, створити тимчасову слідчу комісію щодо дій поліції, провести розслідування, викликати на засідання всіх причетних...

Так, але він навіть не приходить на комітет, хоча він зобовʼязаний.

Але є не тільки Аваков, є керівництво поліції.

І вони теж не приходять. Чому? F*ck you, thatʼs why [Та пішли ви, ось чому]. Вони кажуть, що дуже зайняті. І що ми можемо зробити? Ми готуємо законопроєкт, який регулюватиме, як поліцейським потрібно звітувати про свою роботу.

А чому взагалі ви обрали вулицю? «Голос» — це випускники стенфордів і гарвардів, а вулиця — це радикальний протест.

Так, але коли випускник стенфордів і гарвардів зробив все за буквою закону й не отримав результату, він каже «йоптіль» та йде на барикади.

Якщо говорити прагматично, зараз у Раді 20 осіб можуть бути силою у двох випадках: якщо вони дають голоси, яких бракує, владі або олігархам. Що обираєте ви?

Ми даємо голоси, коли вважаємо це правильним. Ми дали голоси за закон про землю. І неважливо, це закон влади чи опозиції. Ми за відкритий ринок землі, це було в нашій програмі. Завдяки нашим поправками закон монобільшості став кращим.

Також ми протестуємо проти відверто проянуковицького уряду. Ми не тільки не даємо їм голоси, ми виходимо із зали, щоб показати, що ми абсолютно проти. Ми не даємо голоси комусь, ми висловлюємо свою позицію за ті чи інші зміни у країні.

У такому разі ви усвідомлюєте, що без союзників у вас не вийде зняти Авакова, і це просто популізм — те, що хочуть чути люди.

Ми не знаємо, що у нас нічого не вийде. Є «Європейська солідарність», яка говорить, що не підпише постанову, але проголосує [за відставку Авакова] в залі. Є частина монобільшості, яка опонує Авакову та готова підтримати постанову. Чим більше таких людей буде ближче до голосування, тим більше шансів.

Якщо не вдасться, що робитимете?

Працюватимемо далі. Зняти Авакова не самоціль, головне — провести реформу правоохоронних органів. Якщо президент зможе змусити Авакова працювати так, щоб реформа тривала, — добре.

Раніше ви говорили, що проблема не в поганих законах, а в тому, що й хороші не виконуються. Що ви як депутати можете з цим зробити?

Зараз ми намагаємося ухвалити законопроєкти, які б дозволили нам ввести парламентський контроль. Наприклад, є законопроєкт, який не підписує президент. Кому мені скаржитися? Або ми говоримо міністерствам: «Тут ви робите ось так, а не ось так». Вони кажуть: «Добре, і що ви можете нам зробити?» Так, ми можемо ухвалити постанову про звільнення міністра, а премʼєр може відмовитися її виконувати. Новий закон «Про інтерпеляцію», якщо його ухвалять, дозволить змінювати конкретного міністра 45 підписами й голосуванням у парламенті.

Ви працюєте з політтехнологами? За моєю інформацією, навесні вас консультував Сергій Гайдай, але потім пішов. Це так?

Є багато людей, які нас консультують. Я намагаюся зрозуміти, хто з них нам підходить, але імена називати не буду. Ми з усіма підписуємо NDA (Non-disclosure Agreement — договір про нерозголошення). Розумію, що це бізнесовий підхід, але він мені подобається — це охайність.

Місцеві вибори

Запитаю про Сергія Притулу. Партія покладає на нього серйозні надії на виборах мера Києва. Але в одному з інтервʼю ви сказали, що кандидатом від «Голосу» може бути жінка. Як на це відреагував Сергій, це не зіпсувало його відносини з партією?

Ні, у нас з ним дуже теплі стосунки.

Тоді чому досі немає відповіді, чи піде він на вибори. Ви тримаєте інтригу чи він ще не вирішив?

Хто саме піде на вибори — вирішує зʼїзд. З цієї ж причини «Слуга народу» не може назвати свого кандидата. Наш зʼїзд буде в середині або в кінці серпня, тоді й вирішимо.

Ви ведете переговори з шістьма партіями про те, щоб разом йти на місцеві вибори. В яких областях ви розраховуєте перемогти?

Ми намагаємося домогтися змін у виборчому законодавстві, щоб зменшити заставу в девʼять разів — це визначить наші можливості. Нас не фінансують олігархи, і ми не можемо дозволити собі йти туди, куди хочемо. Ми підемо туди, де є шанси перемогти. Природно, це Західна Україна — Львів, Тернопіль, Івано-Франківськ, Рівне.

Першу половину цього тижня я проведу на заході України, у кінці тижня поїду на схід — буду спілкуватися з головами осередків, місцевими бізнесами, які підтримують нашу кампанію.

В яких містах ви плануєте виставляти своїх кандидатів в мери?

Точно Київ і Львів. Решта поки неточно.

У Львові кого?

Кого вибере зʼїзд, хто зараз добре себе покаже.

За соціологією там є шанси?

Залежить. Після коронавірусу у всіх чинних мерів рейтинги не падають, і в їхніх суперників не такі вигідні позиції. З іншого боку — ближче до осені ситуація може змінитися. Думаю, варто чекати «чорних лебедів» і в Києві, й у Львові, і в інших містах.

Ви будете залучати Святослава до агітації за партію як співака?

Як члена партії будемо, якщо зрозуміємо, що концерти працюють. З попередньої кампанії у мене є питання щодо їхньої ефективності та впливу на рейтинг.