Карантин та епідемія змусили уряди деяких країн допомагати секс-працівникам і зробити крок у бік часткової легалізації проституції. В Україні це не працює, і ось чому

Через пандемію коронавірусу та карантинні заходи в усьому світі багато людей повністю або тимчасово втратили работу. Найбільше карантин вплинув на ті сфери, де праця повʼязана із фізичним контактом з іншими людьми. У скрутному становищі опинилися й секс-працівники: у більшості країн, як і в Україні, проституція поза законом, тому зайнятим у цій сфері не варто розраховувати на допомогу від уряду чи на знижку за оренду житла. У всіх країнах секс-працівники зіткнулися з однаковими проблемами. Секс-працівники Франції попросили президента Емманюеля Макрона створити надзвичайний фонд через коронавірус. У Німеччині тисячі іноземних секс-працівниць стали безхатьками через коронавірус — понад 80 відсотків із майже 200 тисяч тих, хто працює в Німеччині, прибули з Румунії, Польщі, України та Болгарії. Більшість встигли залишити країну до закриття кордонів, але 3—4 відсотки залишилися на вулиці. Утім, у Німеччині проституція легалізована, тому вони мають право на допомогу з урядового фонду для фрілансерів. У Японії, де проституція є незаконною, але інші види секс-роботи легалізовані, працівникам пропонують звернутися по фіндопомогу до держави. У країнах Азії правозахисники, які опікуються секс-працівниками, вважають, що допомога від держави може стати кроком у бік часткової легалізації професії. В Україні зайняті в секс-індустрії розраховують лише на себе та допомогу громадських організацій. «Бабель» розповідає про ситуацію на ринку сексуальних послуг і про те, в якому становищі опинилися секс-працівники через коронавірус.

Марія мешкає в Полтаві, у неї двоє дітей. Вона — секс-працівниця на виїздах у сауни або готелі, має постійних клієнтів. Під час карантину Марія залишилась без роботи — вона боїться підхопити коронавірус, тому зараз живе на заощадження.

«Я зараз боюся навіть з людьми спілкуватися, не те що працювати», — говорить вона. Під час карантину клієнти телефонують їй, як і раніше.

«Дзвінків не стало менше. Це я відповідаю, що зараз не працюю. Вони нормально реагують. Ні то ні».

Поки ми розмовляємо, жінка намагається сісти в маршрутку, але виявляється, що туди пускають лише з перепусткою: «Кажуть, що треба довідку з роботи. І як мені тепер бути?»

Марія не знає, як надовго вистачить її заощаджень. Скільки заробляла — не говорить, каже лише, що секс-робота — її основний дохід, інші варіанти заробити вона поки не розглядала. Можна сказати, що жінці пощастило: у неї немає проблем із житлом, а її двоє дітей живуть зі свекрухою. Марія каже, що зараз виходить з дому лише в магазин. Маски й антисептик вона отримала від благодійної організації «Легалайф-Україна», що займається захистом прав жінок, чоловіків і трансґендерних людей, які займаються секс-роботою.

Директорка філіалу «Легалайф-Україна» у Полтавській області Марина Погоріла-Грідіна опікується секс-працівниками та консультує жінок про перебіг коронавірусної хвороби, правила карантину, пояснює, які маски найкраще захищають, якій інформації можна довіряти.

«Для нас зараз головне — щоб жінки були здорові та не втратили житло. Я бачилася з сімейним лікарем, щоб розповідати жінкам усе з першоджерел. Ми отримали маски, рукавички, антисептики — усе роздали жінкам. Деякі жінки відмовилися працювати під час карантину. Але є ті, хто продовжує і ще більше ризикує здоров’ям», — розповідає правозахисниця.

«Легалайф-Україна» радить секс-працівникам надягати маски, мити руки та, перш ніж обслуговувати клієнта, уважно дивитися, чи він не кашляє та чи не підвищена в нього температура, що може вказувати на захворювання.

Аліна Сарнацька, колишня секс-працівниця, яка нині працює у громадській організації «Клуб Еней», розповідає, що умови роботи жінок на карантині погіршилися. Клієнти можуть змушувати займатися сексом без презервативів — жінки погоджуються, бо конкуренція велика, а іншої роботи немає.

Щоб убезпечити себе і мати заробіток під час карантину, міжнародні організації радять секс-працівницям почати надавати послуги онлайн. У Полтаві це зробити не так вже й просто, говорить Марина Погоріла-Грідіна.

«Я не знаю, як наші жінки зможуть перейти в онлайн. Вони зараз абсолютно без грошей. Вони заклали в ломбарди свої цінні речі, зокрема смартфони, де був доступ до інтернету. Також треба знати, на якому сайті зареєструватися, до якої групи вступити. Вони ж не напишуть у Facebook: «Надаю інтим-послуги». У секс-роботі так само є бідні та багаті, є ті, хто працює на виїздах, ті, хто має своїх клієнтів, ті, хто працює сезонно в Одесі чи Туреччині. А є ті, хто працює в інтернеті, — це окрема група, до якої не всі можуть потрапити».

Марина Погоріла-Грідіна щотижня телефонує своїм підопічним по черзі та запитує, чи мають вони роботу і гроші, чи не захворіли. Оскільки секс-робота в Україні поза законом, секс-працівники не можуть розраховувати на допомогу і підтримку з боку держави.

«Я консультую секс-працівницю, яка зараз живе з дитиною на пенсію матері. Скільки вона так протягне — я не знаю, — каже Марина. — Уже є випадки, коли жінкам немає чим платити за орендовану квартиру, вони залишилися самі в іншому місті та не можуть звідти виїхати».

У країнах, де секс-робота хоча б частково легалізована, жінки звертаються по допомогу до уряду. У Німеччині секс-працівники класифікуються як самозайняті, сплачують податки й мають право на допомогу з урядового фонду для фрілансерів.

В Японії активісти домоглися, щоб секс-працівницям надавали державну допомогу. Вони аргументували це тим, що в цій галузі працює багато матерів-одиначок. У Великій Британії правозахисники радять переходити в онлайн і звертатися по держдопомогу. Британська секс-працівниця розповідає The Guardian, що після закриття салону інтимних послуг її сім’я залишилася без грошей. Почати працювати вдома онлайн вона не може, тому що діти не ходять до школи і постійно перебувають разом із нею. Вона звернулася по урядову допомогу, але її вистачить лише на оплату житла.

Інша секс-працівниця розповідає BBC, що потрібно багато часу, щоб наростити свою аудиторію в інтернеті та змусити її купувати твій контент. До того ж потрібно мати камеру, штатив, секс-іграшки. Придбати все це одразу — важко. Бангладеш — одна з небагатьох азійських країн, де секс-робота і проституція є законними, а борделі мають ліцензії, пише CNN. Минулого місяця через коронавірус уряд наказав закрити будинки розпусти в усій країні. Cекс-працівникам тимчасово дозволили не платити за оренду, і кожен отримав допомогу — до 30 кілограмів рису.

У Малайзії, де вся сексуальна робота є незаконною, уряд запровадив щомісячні платежі та тимчасове житло для бездомних і безробітних, багато з яких є секс-працівниками. Щоб отримати допомогу, їм доводиться приховувати свою професію. У Таїланді теж багато секс-працівників опинилися без робочого місця та клієнтів після того, як уряд закрив бари та інші місця розваг для дорослих. За даними місцевих правозахисників, у середньому кожен секс-працівник утримує п’ять-вісім людей. Таїланд, де секс-робота поза законом, заявляє, що надасть їм допомогу по безробіттю.

Правозахисники вважають це значною перемогою у боротьбі за легалізацію: «Якщо сексуальну роботу можна визнати в умовах кризи, її слід визнати й поза кризою. Повернення назад немає», — сказала CNN Ліз Хілтон, представниця тайської організації із захисту секс-працівниць Empower Foundation. В Україні поки ані не про державну допомогу секс-працівникам, ані про рух у бік часткової легалізації не йдеться.