Роман Безсмертний повернувся в переговори з Росією і пропонує Європі новий договір про колективну безпеку. Ось як складалася його політична карʼєра — профайл theБабеля

Завтра Роман Безсмертний вирушає в Мінськ, провести черговий раунд переговорів у Тристоронній контактній групі (ТКГ) щодо ситуації на Донбасі. Президент Володимир Зеленський призначив його перемовником 9 липня; ініціював це призначення Леонід Кучма. Роман Безсмертний 25 років у політиці: він писав українську Конституцію, був обраним у чотири скликання Верховної Ради, представляв Леоніда Кучму в парламенті, керував штабом Віктора Ющенка, працював віцепремʼєр-міністром і послом у Республіці Білорусь, і навіть балотувався в президенти на останніх виборах (безуспішно). У 2015 році він приєднався до ТКГ, у 2016-му вийшов з неї через розбіжності з президентом Порошенком, а тепер повертається до перемовин. Кореспондент theБабеля Оксана Коваленко поговорила з Романом Безсмертним, його колегами, учасниками та кураторами Мінського процесу — і розповідає про те, яку траєкторію він зробив у політиці.

1

Роман Безсмертний в’їхав у політику на «Запорожці». У 1994 році, коли йому було 28 років, він об’їхав виборчий округ у Київській області як кандидат у народні депутати. Конспект промови складався з семи слів і був написаний на коробці сірників. Безсмертний був упевнений у перемозі, але чітких амбіцій не мав. Він закінчив історичний факультет нинішнього Національного педагогічного університету імені Драгоманова, цікавився історією дипломатії, був головою студентської ради, потім працював учителем у середній школі — і не мав жодного уявлення, що таке Верховна Рада та як працює народний депутат.

Він потрапив у парламент разом з людьми, які потім обійняли вищі посади в державі — Миколою Азаровим, Віктором Медведчуком, Юлією Тимошенко, Павлом Лазаренком. «Я вивчив, що не можна при чорних штанах надягати білі шкарпетки, навчився підбирати краватку під костюм, розібрався, якого кольору має бути хустинка у верхній кишені піджака, — розповідає Безсмертний. — А вже потім навчився спілкуватися з людьми».

Безсмертний жив у кімнаті номер 916 готелю «Москва» (нині «Україна») і був учасником конституційного процесу. Спершу він працював над так званим Конституційним договором. Потім, разом з групою депутатів, Безсмертний розробляв Конституцію — працював над вступом, розділами про Крим, місцеве самоврядування, місцеву владу. Він досі зберігає вдома архів роботи над Основним законом.

Верховна Рада прийняла Конституцію в 1996-му. А наступного року він зробив важливий крок у політичній кар’єрі. До Безсмертного підійшов старший колега, депутат Ігор Юхновський, і попередив, що на нього чекає пропозиція, від якої не можна відмовитися: «Тебе запросять на розмову з президентом». Йому запропонували представляти Леоніда Кучму в парламенті. Безсмертний погодився. Йому виповнився 31 рік.

Безсмертний запевняє, що ні коли він працював учителем у школі, ні під час роботи над Конституцією, ні у парламенті не мав жодних амбіцій, «працював заради роботи» і не думав про власну кар’єру. У 2000 році, під час «касетного скандалу» та акції «Україна без Кучми», він активно захищав президента. Зблизився з Віктором Ющенком, який працював прем’єр-міністром та був найпопулярнішим політиком на той час. Ющенко пішов в опозицію до Леоніда Кучми у 2001 році, коли парламент проголосував про недовіру уряду. Безсмертний не підтримав голосування і покинув чинного президента.

2

У 2002 році Безсмертний приєднався до «помаранчевої» команди Віктора Ющенка, коли опозиційна партія «Наша Україна» пішла на парламентські вибори. Штабом партії керував бізнесмен Петро Порошенко, Безсмертний став «політичним координатором». У 2004-му він спочатку очолив штаб кандидата Віктора Ющенка на президентських виборах, а під час Помаранчевої революції керував наметовим містечком.

Коли йому виповнилось сорок років, Безсмертний сягнув піку своєї кар’єри чиновника — отримав посаду віцепрем’єра в урядах Юлії Тимошенко та Юрія Єханурова. Ще раз він був у владі в 42 роки — став заступником голови Секретаріату президента Віктора Балоги та відповідав за регіональну політику. До і після роботи на Банковій він кілька разів намагався розбудувати партію «Наша Україна», привів її до парламенту, потім залишав її і повертався знову, але після того, як Ющенко програв на президентських виборах Віктору Януковичу, у партії більше не було перспектив.

У 2010 році Безсмертний поїхав працювати послом у Білорусь. Він упевнений, що це була вимога регіоналів — прибрати його з України. Був послом Безсмертний недовго: у січні 2011 року він проігнорував інавгурацію Олександра Лукашенка, який пішов на четвертий президентський строк. Янукович звільнив Безсмертного. У сорок п’ять років — золотий вік для політика — він повернувся до викладання.

Безсмертний намагався повернутися в політику — розбудовував громадську організацію «Третя республіка» для Юрія Луценка, який нещодавно вийшов з Менської колонії. Він був готовий і тут «підносити патрони». У розпал президентської кампанії 2014 року підготував угоду про співпрацю «Третьої республіки» і кандидата Петра Порошенка. У квітні Безсмертний був на зустрічі Петра Порошенка, його помічника Юрія Стеця та Юрія Луценка. «Я пропонував Луценку стати незалежним партнером Порошенку, — розповіда Безсмертний. — [Але] побачив, що між Порошенком і Луценком немає партнерських стосунків. Я передав [Луценку] всі документи щодо громадської організації та партії, і все».

3

Політичне перезавантаження Безсмертному принесла робота у Тристоронній контактній групі (ТКГ) в Мінську, де Україну представляв Леонід Кучма, а Росію — Борис Гризлов.

«Коли підписували перший і другий Мінські договори, я багато спілкувався з Луценком, він запитував, що робити, — розповідає Безсмертний. — Я бачив, що ситуація некерована». У другій половині 2015 року Порошенко запропонував Безсмертному працювати в Мінському процесі. Тоді у ТКГ були створені підгрупи: політична, економічна, гуманітарна та група з безпеки. Безсмертний пішов у політичну підгрупу.

Про згоду Безсмертного на таке Леонід Кучма каже, що «це був мужній крок». Безсмертному довелося будувати роботу підгрупи з нуля — ніхто не знав як провадити переговори, досвіди інших конфліктів суттєво відрізнялися від того, з чим зіткнулася Україна.

Майже кожного тижня Безсмертний рейсовим літаком, за власні кошти, літав у Мінськ. Там він їхав у центр міста, у готель «Президент», де для Мінської групи орендують цілий поверх. Коли готель був зайнятий, зустрічі групи відбувалися в Будинку прийомів МЗС Білорусі. Переговори, за свідченням багатьох учасників, завжди були нервові. Напруга зросла після листопада 2015 року, коли бойовики провели «вибори» і створили квазіреспубліки «ЛНР» та «ДНР».

Від Росії у підгрупі працював Максим Поляков. Сепаратистів «ДНР» у ній представляв Андрій Пургін. Від «ЛНР» на засідання їздив Родіон Мірошник, колишній речник Віктора Януковича, ексгендиректор луганської телерадіокомпанії і заслужений журналіст України. Посередником від ОБСЄ був П’єр Морель — французький дипломат з піввіковим досвідом: він розпочинав засідання, оголошуючи питання для дискусії.

Простіше за все було з Андрієм Пургіним: він, за словами Безсмертного, тверезим на переговори не приходив: «прокидався, заливав за комір, і щось там мямлив». Складніше було працювати з Максимом Поляковим, якого Безсмертний називає «смотрящим» за Борисом Гризловим. «Поляков — толковий чоловік, близький до Суркова. Гризлов — серйозна людина. Він був готовий до результативних переговорів, про це говорять кілька розмов, на які мене з собою брав Кучма. Але в цих розмовах завжди з’являвся Поляков, і тоді я зрозумів, що Поляков і Сурков — з одного боку, а Гризлов — з іншого».

У той момент, коли Безсмертний приєднався до підгрупи, Росія наполягала на змінах до української Конституції: Донбас мав отримати «особливий статус», сам визначити офіційну мову, там повинні були пройти місцеві вибори. Росія також наполягала, що ці питання потрібно вирішити до того, як Україна чи хоча б ОБСЄ могли повернути контроль над російсько-українським кордоном. Обговорювали й амністію: Росія пропонувала «чеченську модель».

Безсмертний упевнений, що саме йому вдалося заблокувати вимоги Росії в підгрупі і перевести увагу на питання безпеки та обміну заручниками. «На третій хвилині першого мого засідання я зрозумів, яка в мене функція. Я взяв слово і показав, що все, чим вони займаються — не варте виїденого яйця. [Наприклад,] щоб запустити реєстр виборців, потрібні півтора року, а вони хочуть вибори завтра. Я кажу, мсьє Морель, ça ne joue pas [це так не грає]».

Безсмертний разом із двома працівниками МЗС навіть виробив кілька стратегій поведінки на засіданні. Однією з них був зрив роботи підгрупи. «Коли мені треба було зірвати засідання, я виступав першим, використовував неприйнятні для дипломатів слова «війна», «колаборанти» — і вони вже кричать». Іноді Безсмертний дозволяв собі тролити опонентів: «[Родіон] Мірошник почав щось говорити. Я йому кажу: Родіоне, ти заслужений журналіст, але я кожну ніч сплю із заслуженим журналістом, тож тему я знаю…»

У січні 2016 року у представників «ЛНР» і «ДНР» увірвався терпець, вони вимагали замінити Безсмертного.

4

Заслужений журналіст, із яким Роман Безсмертний «спить кожну ніч» — це його дружина Тетяна Мокріді. Вони розписалися в 2010 році, перед тим, як Безсмертний вирушив до Мінська працювати послом. У двохтисячних вона працювала прессекретарем Петра Порошенка, перейшла у штаб «Нашої України», очолила інформаційний департамент партії, потім була членом Нацради з питань телебачення та радіомовлення. Порошенко і познайомив її з Безсмертним.

Наприкінці березня 2016 року Роман Безсмертний прилетів на чергову зустріч у Мінську. Безсмертний сів у машину і почув по радіо про перестрілку в Нагірному Карабасі. Тема буде обговорюватися на засіданні Тристоронньої контактної групи у Мінську — оголосили новинарі. «Я їду і думаю, яким боком ми до перестрілки в Карабасі, — каже Безсмертний. — І тут я розумію: 25 років тому була створено ТКГ з цього конфлікту. Вона теж засідає у Мінську. А що я тут роблю? Чи готовий я 25 років вести в Мінську переговори стосовно Донбасу? Це було як знак».

За місяць до офіційного виходу з ТКГ він попередив куратора від АП Порошенка Руслана Демченка і попросив про зустріч із президентом Порошенком, щоб пояснити йому своє рішення. Безсмертний вважав, що Порошенко не дослухається до його пропозицій, а сама робота ТКГ була провалена: учасники переговорів не мали ані офіційного статусу, ні офіційних повноважень, ані офісу, який би проводив аналітичну роботу. Зустріч із Порошенком не відбулася.

Безсмертний називає роботу в Мінську «волонтерством». На початку 2018 року він зрозумів, що «стомився підносити патрони тим, хто не вміє стріляти». І спробував використати волонтерство як трамплін для повернення в політику. У травні 2018 року він оголосив, що балотується в президенти. Він навіть почав формувати штаб, набрав команду, звільнив її, набрав іншу. Безсмертний пропонував змінити Конституцію й повернутися до ідеї двопалатного парламенту. Але на виборах отримав лише 0,14 відсотка голосів.

5

Девʼятого липня 2019 року на сайті президента вийшов указ Володимира Зеленського, яким він повернув Безсмертного до політичної підгрупи в Мінську. Безсмертний дізнався про це від theБабеля. Ніхто з офіційних осіб не спілкувався з ним перед призначенням. Виявилося, що це призначення ініціював Леонід Кучма — той сам повернувся в процес майже місяць тому. Перед першою поїздкою в Мінськ Безсмертний сподівається поспілкуватись із президентом Зеленським. Безсмертний вважає, що в Україні потрібно створити структуру, яка б супроводжувала роботу Мінського процесу. Він не змінив своє ставлення до перемовин. У нього залишаються й асоціації з Нагірним Карабахом; Україна вимушена залишатися в Мінському процесі, поки не винайде альтернативу. Роман Безсмертний вважає, що така альтернатива є. На його думку, настав час нового договору про колективну безпеку в Європі — Гельсінських угод — 2.