Ексрегіонал Володимир Струк іде в Раду. Він терся з бандитами, будував бізнес, озброював бойовиків «ЛНР» і може виграти на виборах — великий профайл

У 113 виборчому окрузі на півночі Луганщини балотується ексрегіонал Володимир Струк — як мажоритарник. Свою програму він назвав «Стоп війна!» Струк уже був депутатом-самовисуванцем і входив у фракцію «Партії регіонів». У 2014 році він став одним із організаторів луганського Антимайдану, виступав на мітингах у захопленій будівлі СБУ, фінансував будівництво першого блокпоста бойовиків на виїзді з міста. Струк одним із перших озброїв колишніх афганців, які спочатку називали себе «загонами самооборони», а потім сформували загін «Бетмен». У травні 2014 року Володимир Струк підтримав «народного губернатора» Валерія Болотова та ексдепутата ВР Олега Царьова, які оголосили референдум про незалежність «ЛНР». Коли почалася війна, Струк утік до анексованого Криму, а в 2016 році зʼявився в містечку Кремінна Луганської області й почав будувати бювети. Тепер він іде як депутат-самовисуванець і має всі шанси перемогти. Виходець із Луганська, кореспондент theБабеля Євген Спірін поговорив зі свідками цих подій: самим Струком, журналістами, політиками та колишніми бандитами, міліціонерами 90-х, переглянув кілька годин архівного відео та розповідає, як Струк був бандитом, політиком, фінансував бойовиків «ЛНР» і знову намагається повернутися в Раду.

90-ті. Бандити, бізнес

Володимир Струк народився в Луганській області в 1964 році. Він встиг попрацювати зварювальником на шахті, водієм в автошколі, начальником відділу на заводі. На початку 90-х Струк зайнявся бізнесом. У 1995 році став директором підприємства «Артель центр». Роком раніше мером Луганська вибрали Олексія Данилова. З цього моменту й аж до 1997-го містом та областю фактично керував перший і останній глава «луганського клану» Валерій Доброславський. Його група займалась крадіжками машин, рекетом, незаконними угодами. У банди було кілька нічних клубів, спортивні зали, магазини, а сам авторитет у приватному величезному особняку на сході міста посеред двору тримав клітку з живим ведмедем.

Як і всі бізнесмени того часу, платив свою частку і Володимир Струк. Він був добре знайомий із «Доброславом». Як згадує луганський політик Ігор Гуменюк: «Данилов і Струк узагалі не були «бригадними», їм потрібен був «дах». Тоді скрізь було «кидалово», і за кожним «кидалою» стояв авторитет або злодій у законі. Авторитет Доброславського давав імунітет великому, середньому та навіть дрібному бізнесу».

До 1995 року Доброславський вирішив легалізувати свій бізнес. Для цього Доброслава покликали на місцевий канал, де влаштували йому інтервʼю. Питання заздалегіль роздали аудиторії. Один із глядачів і попросив створити «організацію» для молоді. Після цього зʼявилася ТОВ «Імперіал бізнес ЛТД», а трохи пізніше — Асоціація молодіжної співпраці «ХХІ століття». Назву придумали за аналогією з «Асоціацією культурної спадщини Італії" із серіалу про мафію «Спрут». В організації зʼявилася власна газета, її юристом став майбутній заступник глави АП за Януковича — Андрій Портнов.

Зрештою, в асоціацію увійшли всі молодіжні організації того часу: від боксерських клубів до луганського комсомолу. Навколо самого Доброславського зібралися різного штибу бізнесмени: Григорій Пригеба, брати Серпокрилови, Володимир Струк та інші. Ось, наприклад, унікальне відео, на якому Струк, Доброславский і братва в листопаді 1996 року відпочивають в Барселоні. Струк хвалить місцеве пиво, каже, що воно «не те що луганське», веселиться і танцює на сцені під «Шаланди, повні кефалі...». Пізніше це відео допоможе йому стати депутатом Верховної Ради, а в інтервʼю в 2013 році він скаже: «Це було 20 років тому. Я відпочивав. Був в Іспанії зі своїми друзями-товаришами. І на день народження до себе я запрошую того, кого вважаю за потрібне. Хоч і кажуть: “він там відсидів, він там бандит і все таке”. Але якщо я з ними виріс у дворі і в мене були друзі, я ніколи від них не відмовляюся. Навіть якщо вони злодії в законі».

А поки надворі 1997, авторитет «Добрика» став настільки великим, що його вирішили висувати в мери чи депутати на виборах наступного року. Але не вдалося. По-перше, донецькому клану не подобалася автономність «луганських», які завжди вважалися «молодшими». По-друге, банда Доброславського не пропускала повз себе грошові потоки та ні з ким не ділилася. У ніч на 7 червня 1997 року Доброславський з охоронцями виїхав зі свого клубу «200\30». Джип застряг на трамвайних коліях біля вулиці Галицького. Його розстріляли з гранатометів та автоматів. Усі охоронці і сам авторитет загинули на місці. Ще через рік убили і праву руку бандита — Олега Калюжного. Луганський клан розпався, а регіон назавжди перейшов під вплив «донецької сімʼї». А ось оточення Доброслава не розгубилося. У 1998 році Олександр Єфремов став головою ОДА, а Володимира Струка обрали депутатом міської ради 3 скликання.

2000-ні. Бізнес, політика

Бізнес Струка розширювався. У коло його інтересів увійшли громадське харчування та земля. У 2002 році його знову обрали депутатом міської ради. Формально підприємства Струка зареєстровані на його дружину Олену. (Зараз на неї зареєстровано 9 фірм). У 2003 році Струки зареєстрували ТОВ «Пінта — Кремінський пивоварний завод». Він працює і зараз. А біля парку Першого травня зʼявився ресторан «ПІНТА», де любив відпочивати сам Струк і співати в караоке пісню Лебединського «Я убью тебя, лодочник». У середині 2000-х Струк вступив до «Партії регіонів».

«Струк, здається, вступив у ПР у 2005—2006, коли в неї пішли місцеві діячі на чолі з Єфремовим. На виборах 2006-го його обрали селищним головою [селища] Ювілейне, і він там підгодовував собі округ, щоб іти в Верховну Раду», — згадує луганчанин Костянтин Скоркін, який тоді працював журналістом. Для підгодовування електорату Струк використовував бювети. Він їх будував і відкривав по всьому селищу напередодні Дня шахтаря. Про це знімали сюжети місцеві канали й писали провладні сайти та газети. Одним із пунктів передвиборної програми Володимира Струка було облаштування бюветів у кожному житловому масиві.

Перед місцевими виборами 2010 року луганська верхівка вирішувала, хто стане мером міста. Струк запропонував свою кандидатуру, але Олександр Єфремов, який уже кілька років очолював луганське відділення «Партії регіонів», вирішив, що на вибори мера знову піде Сергій Кравченко. На той час луганські політики вже не любили чинного мера, тому що він ліз у їхні справи. «Злість на Кравченка у всіх накопичилася до кінця його першого терміну, до 2010 року, він дістав тоді всіх — Медяника, Лесничевського, Мельникова, ну і Струка теж», — згадує у розмові із theБабелем Скоркін. У підсумку Кравченко в 2010-му знову став мером.

2012—2015. Політика, бойовики

Стосунки між мером Кравченком і Струком загострилися настільки, що Струку не дали балотуватися на виборах 2012 року від «Партії регіонів».

«Ближче до виборів 2012-го він побив горшки з [головою луганського осередку ПР Олександром] Єфремовим, точніше — з Кравченком і його людьми в мерії. Вони ділили потоки, Струка відправили під суд і дали рік умовно. Тоді він зі скандалом вийшов з партії і пішов самовисуванцем. Його противником був єфремівський поплічник Гончаров», — розповідає Скоркін.

Струка звинуватили в розтраті бюджетних коштів: нібито він не передав залишки грошей зі свого селища в міський бюджет. Суд ухвалив вирок Струку до одного року умовно. Пізніше той звинуватив «Партію регіонів» у зраді й вирішив балотуватися сам. Він виграв вибори у своєму окрузі, і це стало мікросенсацією. Під час кампанії він організував у селищі Ювілейне концерт гурту «Бутирка», з яким заспівав на сцені. Тоді ж зʼявилося те саме відео з Іспанії, з Доброславським. Можливо, Струк сам злив його в мережу, щоб виборці зрозуміли: він свій, з братви.

Після перемоги він приєднався до фракції ПР у парламенті, і, як сам казав, «відстоював на трибуні права луганчан». Наприклад, підтримував вступ у митний союз із Росією: «Потрібно налагоджувати взаємини, саме що стосується економічних питань, із Російською Федерацією. Давайте будемо так говорити: є тато і мама. Як можна залишити дитину, а ми ще молода країна, і вибирати — або Росія, або Європа? Для мене Європа хоч і близька, але чужа за духом».

Сам депутат пояснював свій другий захід у ПР так: «Я був біля витоків створення партії. Я вийшов, щоб довести, що я кращий. Я пішов і довів. І мені сьогодні йти з фашистами, чи що, в одній упряжці, коли у мене два діди загинули?! Коли вони розвалюють памʼятки архітектури, коли вони братські могили руйнують. Я вибираю той напрям, який мені ближче за духом». У Луганську продовжували зʼявлятися бювети Струка, а на кожне 9 травня він влаштовував гуляння: то трамвай з хором, то концерти «Бутирки» і, звичайно ж, годував людей із польових кухонь, у яких сам варив куліш.

Восени 2013 почався Євромайдан. У Луганську практично відразу почалися акції підтримки від місцевих активістів — громадянського сектора. Вони почали збиратися в центрі міста, біля памʼятника Тарасові Шевченку, з прапорами України. Трохи пізніше організували вуличні університети і видеомости з київським Майданом. Купили невеликі колонки, гучномовець, принесли проєктор. Паралельно йшли акції Володимира Струка. Наприклад, влаштовували акцію з Дідом Морозом: той за допомогою потужної апаратури глушив прихильників Євромайдану. Цим Дідом Морозом був помічник Струка — Сергій Сафо. 27 грудня 2013 року на акцію Луганського Євромайдану напали тітушки на чолі з майбутнім першим «народним губернатором» Олександром Харитоновим. Був із ними й Сафо. Потім будуть нові напади, втеча Януковича, анексія Криму, створення в Луганську сепаратистського руху «Луганська гвардія» — вона займе центральну площу міста.

Одного разу в березні Струк прийде на акцію луганського Майдану, але вступати в комітет відмовиться, а людям скаже: «Нам потрібна російська мова, тільки не Америка, тільки не Європа». Через місяць, 6 квітня 2014 року, сепаратисти з допомогою російських найманців захопили будівлю СБУ в Луганську. Це стало початком окупації. Струк весь квітень ходив на акції під СБУ виступати з трибуни та спілкуватися з загарбниками. «Я сьогодні тут, тому що мені подзвонили хлопці і сказали: “Приїжджай сюди, тут твої жителі”. ... Багато говорять про росіян, але тут усі наші люди, які просто вийшли й кажуть, що їм важко жити».

Струк theБабелю сказав, що був у СБУ, говорив з людьми.

«Біля СБУ я був, мене всередину не пустили. Я ходив до людей, коли там уже були російські прапори. А скажіть, хто з депутатів Західної України поїхав туди? Хтось узагалі ходив туди дізнатися, що ж відбувається? Я-то депутатом Верховної Ради був, я ж не міг їх кинути всіх. Скрізь мене фотографували. Я в натовп заходив, мені говорили, ми тебе заріжемо».

Наприкінці квітня під СБУ вже стояли ті самі Струкові кухні: на них готували їжу бойовики. Як згадує журналіст луганського каналу «Ірта», на них було написано: «Молодій республіці від Струка». «Він сам на цій кухні верхи стояв і махав ополоником», — розповів Євген Самохвалов в інтервʼю блогеру Денису Казанському.

Струк theБабелю сказав, що ніяких кухонь не було:

«Цей Женя там також ходив з камерою. Він бреше! Ось його напарник, Віталій Шаповалов, теж там був, скрізь знімав, у нього всі плівки залишилися. А Женя каже, що в нього відеозаписів немає. Я в 2014 році вивішував шестиметровий прапор. І фотографії у мене є, але я зараз не покажу. Що ж мені, кожному рот затикати?»

Наприкінці квітня бойовики нарешті обрали собі лідера — ним став Валерій Болотов, колишній «смотрящий» за копанками в області. До 1 травня місто було захоплене: міліція, прокуратура, суди, ОДА та міськрада — все контролювали бойовики, а Луганськом їздили люди з автоматами. 5 травня в місто приїхав Олег Царьов. У будівлі міської ради зібрали мерів міст Луганської області. Був на цьому засіданні і Струк. Головне питання, яке тут вирішували — заборона проводити вибори президента й організація референдуму. «Подивіться, що коїться в Україні, в Будинку профспілок, можете уявити, що буде, якщо вони прийдуть сюди? Південний схід з цим не згоден», — сказав Царьов. Валерію Болотову підпорядкували всіх силовиків міста та області, а мерам міст наказали організувати референдуми 11 травня з одним єдиним питанням: «Чи підтримуєте ви незалежність «Луганської народної республіки?» Тут же обрали свою ЦВК. Болотов сказав, що якщо хтось не згоден, то «знайдуть інших людей», а Царьов додав: «Відсидітися не вдасться».

«Відкрито обурився секретар Рубіжанської міськради Олександр Хоменко: такі рішення потрібно приймати за участю громад міст і районів і разом розробляти документ. “Я не кажу, що я проти, але мене не уповноважила на прийняття таких рішень наша міськрада”. Царьов невпевнено пообіцяв врахувати зауваження, але його крик перекрив депутата Струка: “У нас немає часу проводити обговорення!” Валерій Болотов підтвердив: час іде не на дні, а на години — Київ зробить усе, щоб зірвати референдум», — писав луганський журналіст Андрій Діхтяренко, який був у той день на цьому засіданні.

На початку травня Струк дав розпорядження побудувати блокпост №3 на виїзді з селища. «Я розмовляла з людиною з найближчого оточення Єфремова в 2014 році. Він тоді мені говорив, що Струк перший блокпост біля повороту на Ювілейний з донецької траси озброїв особисто своїми запасами», — розповіла журналістка Марина Воротинцева.

Після захоплення Луганська бойовики вирішили відсвяткувати 9 травня з розмахом: вони навіть зняли з постамента старий танк і буксирували його по місту. Через місяць, щоправда, вулицями Луганська вже поїдуть танки справжні. Володимира Струка відправили святкувати в селище Ювілейне. Там він зібрав мітинг, а місцевий телеканал ЛКТ зробив про це сюжет. «Якщо це буде необхідно, ми захистимо своє місто. Не дай Господь, тільки на землю Донбасу ступить нога, вони негайно будуть знищені», — говорить Струк на відео.

Сам Струк стверджує, що говорив про німецьких фашистів.

«Текстівку звідти викидають, не всі відео показують. Тільки що я когось вбʼю, ворогів. Я кажу про фашистів, яких весь світ визнав злочинцями на Нюрнберзькому процесі, що це геноцид людей, яких вони вбивали».

У сюжеті йдеться, що за ініціативою Струка створені загони самооборони з колишніх афганців і людей, «які воювали в гарячих точках».«Завдяки народному депутату створені загони самооборони. Все у нас буде нормально», — розповідає учасник такого загону.

Через кілька тижнів, до кінця травня цей загін перетвориться на частину батальйону «Зоря» та бригади «Бетмен», якою керуватиме охоронець нічного клубу Олексій Бєднов. Він ходив на мітинги зі Струком ще в квітні (на відео Бєднов у кепці, він зʼявляється на 38-й секунді). До серпня Бєднов організує тортурні камери в підвалі гуртожитку Східноукраїнського університету імені Володимира Даля. Туди будуть боятися потрапити більше, ніж у захоплене СБУ. Бєднова вбʼють 1 січня 2015 найманці «ПВК Вагнер». А Струк втече до анексованого Криму — у нього там у Ялті своя база відпочинку «Перлина».

«Я виїхав у грудні 2014 року, коли вивіз останніх дітей з лутугинського інтернату. У мене є відео. Там було холодно, погане харчування, я цих інвалідів забрав і відвіз у Крим, на базу «Перлина». Вони там усі перебували, поки ремонт не зробили. Базу я вже продав, я вже все продав і туди не виїжджаю дуже давно. І в Луганську був один раз, коли тестя ховав. А те, що пишуть — це пишуть вороги».

2015—2019. Бойовики, політика

Струк на деякий час зник. Під час війни його дочки та дружина купували нерухомість у Києві. Доньці Карині дісталася квартира на Новопечерських Липках на 125 квадратних метрів. Дружині Олені — квартира там само, але трохи менша — усього 115 квадратів.

Політик каже, що йому дали квартиру на виплат.

«Я скажу так: люди, чужі нам, моїй дружині, дали квартиру, ми на сьогодні маємо борг. Господар цього житлового комплексу дав нам цю квартиру. Я прийшов тоді з готелю, де жили діти, мені ніде було жити, а чужі люди мені дали квартири на виплат».

У 2016 році друга дочка Струка — Каміла, потрапила в аварію. Її BMW Х4 на високій швидкості влетів у відбійник. У машині було три людини, одна померла на місці, інших відвезли в лікарню у тяжкому стані. Про Струка було не чутно.

Поки в жовтні 2016 року він не зʼявився в місті Кремінна Луганської області (розташоване на території, підконтрольній Україні). Струк відкриває там бювет. Допомагає з цим адміністрація міста. На відкритті виступає сам ініціатор. У сюжеті місцевого телеканалу розповідають про досягнення Струка: що він реалізує проєкт «Чиста вода», і це вже девʼятий бювет, у будівництво якого він вклав кошти. Через рік Струк побудує бювет у Сватовому, а потім ще й у Старобільську. Усі ці три міста належать до виборчого округу № 113, від якого Струк і піде самовисуванцем.

Але сам він у розмові з theБабелем каже, що ще не вирішив іти.

«Я ще не знаю, піду я чи ні на вибори. Я не знаю, від кого, чого і як. На сьогодні мені пропонують піти від різних політичних партій. Але я поки не йду, я не прийняв рішення. Я думаю, ця Верховна Рада буде ненадовго. А те що у мене там про «Стоп війну» написано [на Facebook фонду Струка є пост «Передвиборча програма кандидата в депутати в 113 окрузі Струка Володимира Олексійовича «Стоп — війна»], це не означає, що я йду. Ось коли буду зареєстрований, тоді і скажеш».

У 2018 Струк реєструє благодійний фонд «Володимир Струк». Тепер його намети стоять майже в усіх селищах округу. У наметах волонтери й іноді сам Струк. Роздають пенсіонерам воду, окуляри, іноді ноутбуки для сільських будинків культури. Такі акції проводять кілька разів на тиждень. Струк це не вважає агітацією.

«Я будую бювети, ми робимо всі роботи, виконком нам виділяє земельні ділянки, ми піднімаємо з надр водичку, даємо її безкоштовно. Я не займаюся гречкою, тушениною, цукром, для мене це чуже! Ось людина з серцем пішла в лікарню, їй там відмовили, вона пішла і померла. А прийшла би до нас, ми б допомогли. Ми вже 20 таких операцій зробили. Так це що, теж передвиборна агітація?»

Наприклад, 12 червня 2019 року в селі Єпіфанівка зібрали місцевих пенсіонерів. Спочатку для них співали і танцювали самодіяльні ансамблі, а потім на сцену вручати подарунки вийшов Сергій Сафо — той самий Дід Мороз, який за замовленням Струка глушив Євромайдан у 2014-му в Луганську.

— Ви знаєте, Володимир Струк трепетно ставиться до всіх українців і луганчан. Коли у мужика є слово і він його тримає. Ось у нього зобовʼязання. У нього таке є, щоб ми могли перемагати світ своєю культурою. Ось ноутбук.

Директорка музичної школи захоплюється мовою Сафо.

— От треба ж, щоб до нас приїхали такі гості і просто в такий день. У нас сьогодні випускний, старша група ложкарів. Ми запрошуємо і вас.

Сам ексдепутат упевнений у своїй перемозі на сто відсотків.

Блогер Денис Казанський та адвокат Масі Найєм написали запит в СБУ про те, у якому стані справа Струка. 10 червня вони опублікували відповідь відомства. «Справа розслідується з 2014 року, але підозру Струку за цей час так і не вручили. Ну справді, навіщо, він лише закликав вбивати наших військових і на зустрічі разом з Болотовим і Царьовим вирішував, як «референдум» проводити...» — написав Казанський. Джерела theБабеля в правоохоронних органах повідомили, що Володимир Струк ходить на свої передвиборчі мітинги з рішенням Краматорського суду, який нібито визнав його невинуватість. Такого рішення в судовому реєстрі немає.

Виборчий округ №113 — це північ Луганської області. Тут проходить кордон з Росією. Вже 12 червня Струк на своїй сторінці оприлюднив програму.

«Стоп війна! У разі мого обрання народним депутатом України насамперед буду боротися за повне припинення військових дій. Після виведення з території України всіх людей зі зброєю головна мета діяльності — відновлення зруйнованих будинків і налагодження мирного життя в Луганській області».