25 травня в Києві розпочнеться «Молодість» — найстаріший кінофестиваль України. Ми дізналися, що покажуть цього року (багато ЛГБТ-фільмів)

Цього року, щоб скласти програму «Молодості», організатори переглянули дві тисячі фільмів. На розгляд конкурсної комісії подали найбільше короткометражок — 60 відсотків. Усі стрічки основного конкурсу зняли режисери-дебютанти. Це вже традиція фестивалю — відкривати нових кінематографістів. Одну частину робіт режисери подавали самі, іншу організатори шукали на міжнародних фестивалях. Ми обговорили програму з координатором «Молодості» Богданом Жуком і попросили його порадити фільми, які не варто пропускати.

У 2014 році під час показу фільму «Літні ночі» [учасник ЛГБТ-програми «Сонячний зайчик» «Молодості»] згорів кінотеатр «Жовтень». Але фестиваль не відмовився від цієї програми і цього року покаже дуже багато фільмів про життя ЛГБТ-спільноти і навіть представить ретроспективу родоначальниці американського лесбійського кінематографа Барбари Гаммер. Зараз команда «Молодості» не співпрацює з «Жовтнем» через фінансові розбіжності та їхню відмову показувати фільми з ЛГБТ-програми. У цьому році фестиваль проходитиме в кінотеатрах «Київ» і «Батерфляй DeLuxe».

З 2015 року фестиваль не співпрацює з російськими дистрибʼюторами, а вони, зі свого боку, часто купують європейські фестивальні фільми з правом показу не тільки в Росії, але й в Україні. З цієї причини, наприклад, на «Молодості» не зможуть показати фільм-переможець Берлінале-2019 «Синоніми» ізраїльського режисера Надава Лапіда. Головний ринок кіно для фестивалю зараз — це Берлінський кінофестиваль.

Місто дає фестивалю півтора мільйона гривень при загальному бюджеті майже в 20 мільйонів — звісно, цієї підтримки не вистачає. Міська влада обіцяла сприяти фестивалю та зробити «Молодість» мало не візитною карткою столиці, але насправді підтримка КМДА виявилася не настільки відчутною. До того ж у Києві зникають кінотеатри: у 2018-му закрилися відразу два — «Кінопанорама», яка довгі роки була фестивальною локацією, та «Україна». Організатори кажуть, що кінофестивалі в Україні не приносять прибутку, але й відмовлятися від них не можна.

Руйнівниця системи / System Crasher, режисер Нора Фіншайт, Німеччина, 2019 рік

Фільм-учасник основного конкурсу 69-го Берлінського кінофестивалю. У центрі сюжету — історія девʼятирічної дівчинки, яка відрізняється від однолітків дуже агресивною манерою поведінки. У неї сильна психотравма, яку вона пережила в ранньому дитинстві. Суспільство її не розуміє і не приймає. Її бояться мама, молодші брати та сестри. Дівчинку намагаються «переробити» і відправляють у спеціальний інтернат для проблемних дітей. Героїня — неконтрольована дитина з поведінкою, що не вписується в загальноприйняті рамки: вона кричить і нападає на інших людей. Але вона зустрічає єдину людину, яка в ній не розчарувалася. Те, що відбувається з дівчинкою, — хороша ілюстрація того, як соціум ставиться до людей, чия поведінка не вписується в загальноприйняті межі.

Дикий/Savage, режисер Камій Відаль-Наке, Франція, 2018 рік

Фільм про 22-літнього гомосексуального секс-працівника, який живе на вулиці. Дивно, але йому подобається його життя, хоча він змушений обслуговувати найрізноманітніших клієнтів. «Дикий» — радикальне висловлювання з великою кількістю сексуальних сцен. Фільм реалістично і навіть жорстко показує, як влаштоване життя секс-працівника. Глядачі вперше побачили стрічку на минулорічному Каннському кінофестивалі.

За що нам усе це? / What Have We Done to Deserve This?, режисер Ева Шпрайцгофер, Австрія, 2018 рік

Цього року до конкурсу потрапили кілька комедій, що незвично для фестивального кіно. «За що нам усе це?» — історія про те, як дівчинка-підліток з хорошої сімʼї раптом вирішує прийняти іслам. Ніна, так звали її раніше, оголошує всім, що відтепер її звати Фатіма. Картина показує, як сучасне суспільство реагує на питання релігії, зокрема як люди ставляться до мусульманства та чи готові прийняти вибір жінки. Отже у певному плані це ще й дуже яскрава феміністична стрічка. Режисер Ева Шпрайцгофер змогла загорнути важливу історію в комедію, тому її робота нагадує мені фільм Шона Бейкера, де автор говорить з глядачем про щось серйозне і важливе, але у формі комедії.

Ґрета/Greta, режисер Арманду Праса, Бразилія, 2019 рік

Бразильський фільм, премʼєра якого відбулася на цьогорічному Берлінале. Нетипова для режисера-дебютанта тема — життя самотнього гея, якому вже 70 років. Він працює в лікарні, а його подруга-трансґендер дуже потребує медичної допомоги — у неї ниркова недостатність, але місць у лікарні немає. Тоді медбрат Педру [так звуть головного героя] таємно забирає одного з пацієнтів лікарні до себе додому, щоб його подрузі допомогли лікарі. Але між Педру та його новим другом Жеаном народжується звʼязок. Це історія не скільки про сексуальний потяг, який виникає між героями, скільки про самотність і пошук близькості.

Аліс/Alice, режисер Жозефін Макеррас, Австралія, Франція, 2019 рік

Фільм отримав гран-прі від журі на міжнародному кінофестивалі в Остіні, а на «Молодості» відбудеться його європейська премʼєра. Ми вважаємо цей фільм феміністичним маніфестом. Молода сімʼя, чоловік працює, жінка — домогосподарка, у них дитина та кредити. Одного дня чоловік зникає, згодом героїня дізнається, що він витратив усі їхні заощадження на повій. Вона не знає, як сплатити кредит за будинок. Їй стає цікаво, з якою ж повією спав її чоловік, вона телефонує в службу ескорту — і несподівано її запрошують на співбесіду. За деякий час вона сама стає повією, і їй це починає подобатися. Аліс розуміє, що вперше взяла відповідальність за своє життя на себе, нехай навіть заробляючи проституцією.

Креветки в паєтках / The Shiny Shrimps, режисер Максим Говар, Седрік ле Галло, Франція, 2019 рік

Ще одна фестивальна комедія про аматорську команду геїв-ватерполістів, до якої приєднується професійний плавець, олімпійський чемпіон Матіас Ле Гофф. Незадого перед цим він сказав на камеру щось гомофобне і тепер, щоб відмити свою репутацію, мусить готуватися разом із командою до міжнародних змагань геїв Gay Games у Хорватії.

Кілька розмов про дуже високу дівчину / Several Conversations about a Very Tall Girl, режисер Богдан Теодор Олтяну, Румунія, 2018 рік

Приклад незалежного румунського кінематографа. Фільм про двох лесбійок і їхню любов. У принципі все, що показує сьогодні румунський кінематограф, можна легко перенести в українську дійсність. Тільки у нас таких фільмів не знімають. Думаю, що ця стрічка стане відкриттям для глядача, тому що до «Молодості» її показували тільки на Трансільванському кінофестивалі. Дві дівчини знайомляться через те, що в них була одна й та сама колишня. Але згодом виявляється, що між ними набагато більше спільного.

Шалені ночі з Емілі / Wild Nights with Emily, Меделін Олнек, США, 2018 рік

Фільм побудований на основі особистих листів американської письменниці Емілі Дікінсон. Режисер Меделін Олнек зняла костюмовану комедію, яка піднімає цікаву тему ймовірного лесбійства Дікінсон.

Ретроспектива Барбари Гаммер

Гаммер — хрещена світового лесбійського кіно. І хоча в неї українське коріння, в Україні про неї практично не знають. Крім короткометражок, на «Молодості» покажуть її документальний фільм «Моя бабуся: пошук українських ідентичностей». У 2000 році режисерка приїжджала в Україну, щоб знайти тут своїх родичів. У цьому 53-хвилинному фільмі вона дуже багато дізнається про себе. Також показана особиста історія Гаммер і те, якою Україна була двадцять років тому. Чудова нагода зануритися в епоху, яку багато хто з нас уже не застав. Наприклад, у фільмі Барбара спілкується з письменницею Оксаною Забужко та йде на концерт відомого тоді співака EL Кравчука.

Дні мороку / The Great Darkened Days, режисер Максім Жиру, Канада, 2018 рік

Фільм покажуть у програмі «Канадський фокус», його світова премʼєра відбулася на міжнародному фестивалі в Торонто. Події розгортаються під час Другої світової війни. Головний герой не йде в армію, замість цього живе на вулиці і заробляє на життя тим, що зображує Чарлі Чапліна. Фільм побудований на анахронізмах. Наприклад, дія відбувається у 40-ві, але в один момент на радіо починає грати пісня гурту R. E. M. “Everybody Hurts”, яка вийшла тільки в 1992 році. Нашій команді сподобалося, що фільм знятий на плівку і в ньому багато цікавих композиційних рішень.

Звичайно, ми розуміємо, що такі фільми важко продати глядачеві та вони не завжди прості для сприйняття. Але «Молодість» — це чи не єдиний шанс побачити хороше фестивальне кіно в Україні, іншої можливості у глядача вже не буде.