Товариству «Просвіта» 150 років: воно випускає газету за 3 гривні, перевидає «Кобзар» і проводить конкурси бандуристів — репортаж із головного відділення

Всеукраїнське товариство «Просвіта» — культурно-просвітницька організація з розвинутою сіткою регіональних представництв. Всього в Україні 224 «Просвіти», їх діяльність майже повністю фінансує Мінкульт та місцеві бюджети на десятки мільйонів гривень. Вони організовують конкурси та фестивалі «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине», «З Україною в серці», «Соборний дзвін», «Степова Еллада», «Мова — душа народу», «Лесині джерела» та інші, періодично перевидають «Кобзар» і словники української мови, а також компакт-диски про Тараса Шевченка та Івана Франка. Ми сходили в «Просвіту», щоб дізнатися, чим живе організація, які проекти реалізовує та чи вважають їх актуальними.

1

У грудні минулого року своє 150-річчя відзначила найстаріша українська громадянська організація. На святкування приїжджав президент Петро Порошенко. «Нас зібрала у цій залі визначна дата. Рівно 150 років тому, 8 грудня 1868 року, у Львові було засноване товариство «Просвіта». Абсолютно без перебільшення можна сказати, що ця дата і ця назва назавжди вписані в історію державотворення».

«Просвіта» — культурно-просвітницька організація. Головна мета — утвердження української національної ідеї, української мови, розвиток національної культури. Товариство організовує лекції, тематичні вечори, круглі столи, дискусії, семінари, наукові конференції, симпозіуми, виставки й навіть ігри із застосуванням компʼютерної техніки. Але жодної інформації про них немає.

На сторінці у Вікіпедії більше відомостей про історію організації, ніж про те, що з нею зараз. Сайт працює на безкоштовному домені, ледве вантажиться і майже не оновлюється. Ще в організації є паперова щотижнева газета з накладом 25 тисяч примірників. Її розповсюджують серед членів «Просвіти» та передплатників — за 15 гривень на місяць. Минулого року на організацію виділили трохи більше ніж 6 мільйонів гривень з бюджету.

Нинішня «Просвіта» — правонаступниця «Просвіти», утвореної у Львові 1868 року, тоді це була територія Австро-Угорської імперії. До 1935-го в організації було 35 тисяч членів, але вже в 1937-му її заборонили, а вся її діяльність перемістилася за кордон. Новітня історія почалася в 1989 році. Спочатку організація називалася «Товариство української мови ім. Тараса Шевченка», яке очолив поет Дмитро Павличко. З 1991 року його перейменували у Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка, а її незмінним керівником став журналіст, поет, перекладач і депутат пʼяти скликань Верховної Ради Павло Мовчан.

2

Центральний офіс «Просвіти» розташований на вулиці Хрещатик. Організація займає два поверхи будівлі — 6 і 7. Старий ліфт з дверима, що відкриваються вручну, деревʼяна кабіна з характерним скрипом.

Шостий поверх, три кімнати суміжні. Перша нагадує приймальню-ресепшн, під столом стоїть системний блок, монітора на столі чомусь немає, як і людини за столом. На стіні синя дошка з текстом «Просвіта 21 століття», до неї прибито кілька фотографій формату 10 х 15, де зображені якісь люди на трибунах. На іншій стіні — портрет Лесі Українки в запахнутій сорочці. Праворуч кабінет голови Павла Мовчана, двері закриті, всередині темно. Зліва кабінет відповідального секретаря «Просвіти» Миколи Нестерчука. Він з ходу каже мені, що Леся Українка разом з Тарасом Шевченком та Іваном Франком — три найбільші гордості України.

У кабінеті відповідального секретаря немає ні компʼютера, ні системного блоку, зате є факс і гори тек із паперами на столі. Кімнату давно не ремонтували, зате на стіні бачу подобу транспаранта: синій оксамит із золотистими торочками, на якому написано «Просвіта ім. Тараса Шевченка» і портрет самого Шевченка поруч. Нестерчук — заслужений працівник освіти України. До 140-річчя «Просвіти» він навіть отримав орден «За заслуги» другого ступеня.

Нестерчук охоче розповідає про організацію. Центральне управління фінансується через Мінкульт. Регіональні «Просвіти» отримують гроші з місцевих бюджетів. У 2018 році до бюджету на заходи заклали трохи більше ніж 6 мільйонів гривень, у 2019-му грошей стало менше — всього 1 мільйон 100 тисяч гривень. Крім усього, регіональні «Просвіти» також фінансуються з місцевих бюджетів. Наприклад, Івано-Франківська обласна рада з метою поширення українських духовних цінностей виділила івано-франківському товариству «Просвіта» майже 10 мільйонів гривень на період з 2017 до 2021 року.

Організація має центральний офіс у Києві та представництва в усіх областях з найбільшими у Львові, Івано-Франківську й Тернополі. Наприклад, у Києві кількість «Просвіт» дорівнює кількості адміністративних районів.

— Скільки зараз членів в організації?

— Близько ста тисяч чоловік. Всього ж в Україні 224 представництва товариства.

Під час святкування 150-річчя 20 членів «Просвіти» представили до державних нагород, які на сцені театру імені Заньковецької вручав президент. Цій події присвятили цілий номер щотижневої газети «Слово Просвіти».

— Наша мета, і вона прописана у статуті товариства — утвердження української мови як загальнодержавної в усіх сферах суспільного життя. І нас турбує, що Авакови та інші вихідці зі сходу й півдня цим нехтують, порушуючи статтю 10 Конституції України.

За словами Нестерчука, вплинути, а тим більше наказати чиновникам говорити українською мовою вони не можуть.

— Ось, наприклад, була нарада, я точно не пригадаю, яка. Від Франції виступав міністр закордонних справ і під час доповіді почав говорити англійською мовою, хоча його рідна французька. Президент відразу наказав його звільнити за неповагу до рідної мови. Ось як високо Франція цінує свої традиції.

Насправді ситуація була інакшою. У 2006-му на саміті Європейського союзу президент Франції Жак Ширак демонстративно покинув зал засідань, коли голова французької делегації Європейської бізнес-асоціації BusinessEurope Ернест-Антуан Сейер звернувся до лідерів ЄС англійською мовою. Ширак перебив його і запитав, чому він не говорить рідною мовою. «Тому що англійська — мова бізнесу», — відповів Сейер. Після чого президент Ширак, міністр фінансів Бретон і міністр закордонних справ Дуст-Блазі залишили зустріч. У підсумку, Сейера ніхто не звільняв.

3

2015-го «Просвіта» заснувала свою першу антипремію «Московський попихач». Її одразу ж вручили міністру внутрішніх справ Арсену Авакову за те, що той говорить російською мовою на службі.

— А сам Аваков про це знає?

— Про це говорили всі газети та радіостанції. Нехай люди знають. Думаю, що він теж чув.

Ще в голови організації Павла Мовчана є авторська передача на «Українському радіо», куди щотижня він кличе різних гостей, нерідко — членів «Просвіти». Серед запрошених — публіцисти, журналісти, мовознавці, видавці, громадські діячі. Одним з важливих напрямків в організації вважають роботу з молоддю та підлітками. Говорять про необхідність безперервного патріотичного виховання, яке через свої представництва проводять у містах, районних центрах і селах.

— Ми дуже пишаємося нашим літературно-мистецьким конкурсом «Я гордий тим, що українець зроду», який проводиться для дітей від 7 до 18 років.

Взагалі, «Просвіта» організовує дуже багато заходів — 10—15 на місяць. План культурних подій прописують на рік вперед. В середньому тут планували витрачати близько 190 тисяч гривень на місяць, але бюджет скоротили, і суму довелося переглянути. У лютому традиційно проходить щось повʼязане з Лесею Українкою, у березні — з Тарасом Шевченком, у серпні — з Іваном Франком.

Крім літературних вечорів та круглих столів, до дня народження Тараса Шевченка «Просвіта» випускає CD-диск «Тарас Шевченко. Поет. Художник» накладом 10 тисяч. На нього в бюджеті заклали 40 тисяч гривень. Усю продукцію: газети, книги і навіть CD-диски розподіляють безкоштовно через регіональні організації.

На весну-літо план насичений: акція «Мово, живи! Мово, будь», Київський відкритий міський конкурс бандуристів імені Миколи Лисенка, літературно-мистецький вечір до 210-річчя Гоголя, всеукраїнські читання «З Україною в серці», всеукраїнська науково-практична конференція «Мова — духовна основа нації», зустріч з військовослужбовцями «Мова — явище космічне», події, присвячені 70-річчю з дня відкриття музею Тараса Шевченка в Києві. У травні аудиторію чекає всеукраїнська акція вшанування памʼяті Тараса Шевченка, приурочена до річниці перепоховання праху поета, заходи, присвячені 140-річчю з дня народження Симона Петлюри, круглий стіл на тему «Іван Виговський — видатний полкводець», круглі столи «Мова — явище космічне» та «Іван Мазепа — гетьман, державотворець, культурний діяч», захід «Синьо-жовтий прапор — символ української держави», зустріч на тему «Козацька слава України», літературний вечір «Вічний революціонер» до дня народження Івана Франка і, нарешті, видання мультимедійного диску «Іван Франко. Каменяр» накладом 10 тисяч примірників.

4

І хоча фінансування частково скоротили, у «Просвіті» надалі планують багато заходів і впевнені в їх актуальності.

— Усі наші заходи актуальні, важливі для суспільства. Наприклад, конкурс «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине» — учасники готують важливі цікаві промови, доповіді. Оргкомітет пише сценарій, намагаємося зрозуміти, як сьогодні реалізовують заповіти Тараса. У заході, якщо це знакова подія, завжди беруть участь художні колективи: ансамблі «Берегиня» і «Дарничанка». До речі, наші добрі друзі.

Ще одна відчутна стаття витрат — щотижнева газета «Слово Просвіти». Щомісяця на неї витрачають майже 100 тисяч гривень. У штаті працює близько 10 осіб. Зарплата складає 4—5 тисяч гривень, а голова організації взагалі від неї відмовився.

— Але в Києві на ці гроші не можна прожити.

— У редакції працюють патріоти, які не все вимірюють грошима.

Коли голова нашої організації Павло Мовчан ще був депутатом, у нас були додаткові гроші, на які ми перевидавали «Кобзар» або словник української мови. Грошей стало менше, та й книжок тепер ми стали видавати менше.

У 2018 тут перевидали своє ж видання «Кобзаря» 2012 року. Кількома роками раніше — великий словник української мови. Щоправда, зізнається сам Нестерчук, він дорогий, і купити його може не кожен (вартість словника — 500 гривень). Вони ж надсилали його в бібліотеки та свої регіональні організації.

У 2019 році «Просвіта» все ще планує перевидати два диски — один про Франка, інший про Шевченка.

— Напевно компакт-диски зараз так просто не послухаєш, не у всіх є носії для цього.

— Ми теж подумали і вирішили піти від цього формату. Але наші книги і диски ми відправляємо в регіональні організації, бібліотеки та даруємо переможцям на наших конкурсах. Наприклад, ось.

Микола приносить кілька компакт-дисків. Один з них називається «Традиції українського народу», інший — «Доісторичний світ».