18 років тому в Києві відбулися масові сутички «Беркута» з учасниками акції «Україна без Кучми». theБабель вперше публікує унікальні фото і згадує історію протестів

Вісімнадцять років тому в Києві відбулися перші масштабні сутички протестувальників з «Беркутом» під Адміністрацією президента під час антиурядової акції «Україна без Кучми». Сама акція розпочалася ще у грудні 2000 року. Приводом стали вбивство журналіста Георгія Гонгадзе і «касетний скандал». Учасники акції вимагали відставки тодішнього президента Леоніда Кучми і керівників МВС та СБУ. У протестах брали участь близько ста тисяч людей. Після розгону протестувальників силовиками 19 учасників акції отримали тюремні терміни від двох до пʼяти років. Кучма зберіг президентство, а у справі Гонгадзе встановили тільки виконавців. theБабель згадує хронологію акції «Україна без Кучми» і вперше публікує знімки фотографів Олександра Клименка й Андрія Горба, які були очевидцями подій зими 2000 — весни 2001 року.

Акція протесту «Україна без Кучми» почалася наприкінці 2000 року. Приводом став так званий «касетний скандал» — лідер фракції соціалістів Олександр Мороз оприлюднив у парламенті аудіозаписи розмов, зроблені працівником служби охорони президента Миколою Мельниченком. На підставі цих записів главу держави Леоніда Кучму і високопосадовців з його оточення запідозрили в тому, що вони причетні до зникнення і вбивства опозиційного журналіста Георгія Гонгадзе.

Перший етап акції розпочався 15 грудня 2000 року, коли протестувальники розбили на Майдані Незалежності наметове містечко. Акцію підтримали понад 20 тодішніх політичних партій і громадських організацій: Соцпартія України, «Батьківщина», партія «Реформи і порядок», Українська республіканська партія, УНА-УНСО, Українська комуністична спілка молоді, Всеукраїнська партія трудящих та ін.

«Це була перша масштабна акція протесту в новітній історії України. Приводом стало вбивство журналіста Гонгадзе. Але реальні причини носили соціальний характер. І це підтверджувало те, що спочатку вийшло 20 тисяч чоловік, потім 50 тисяч. А згодом були акції й по сто тисяч. Тобто приходили люди, які, можливо, і не знали, хто такий Гонгадзе», — згадує один з організаторів протестів, член правління Української Гельсінської спілки Володимир Чемерис.

Учасники акції влаштовують масштабні демонстрації в урядовому кварталі з вимогою відставки президента Леоніда Кучми, голови МВС Юрія Кравченка і керівника СБУ Леоніда Деркача. Також протестувальники вимагали проведення незалежної експертизи у справі Гонгадзе.

Акцію тимчасово припинили 27 грудня 2000 року. Протестувальників змусили згорнути наметове містечко під приводом реконструкції Майдану.

Новий етап акції «Україна без Кучми» розпочався в січні 2001 року. Протестувальники розбили намети вздовж Хрещатика. Протягом другої половини січня і всього лютого вони проводили акції, мітинги та демонстрації, на які приїжджали тисячі людей з різних областей України.

Першого березня міліція знесла намети протестувальників на Майдані та Хрещатику. Формальним приводом для цього стало рішення суду.

Кульмінацією акції «Україна без Кучми» стали події 9 березня 2001-го. Уранці протестувальники спробували прорвати кордон міліції навколо парку Тараса Шевченка, де президент Кучма покладав квіти до памʼятника поета. Під час бійки затримали кількох учасників акції. А масові сутички з «Беркутом» відбулися вже у другій половині дня, коли багатотисячна демонстрація підійшла до Адміністрації президента на Банковій.

«Я не очікував тих сутичок, що відбулися пообіді 9 березня, навіть за дві хвилини до їхнього початку. Наслідки сутичок призвели до згортання «України без Кучми». Люди хотіли змінити систему (ми постійно відчували підтримку Києва та регіонів), але не шляхом вуличних акцій», — згадує Чемерис.

Увечері силовики штурмом захопили штаб УНА-УНСО і затримали членів організації разом з її лідером Андрієм Шкілем. Затримання тривали на київських вулицях, вокзалах і станціях метро до самої ночі — у відділеннях міліції опинилися понад 300 людей. Більшість з них відпустили наступного дня, дехто отримав кілька діб арешту за «нецензурні висловлювання в громадських місцях». А 19 учасників акції, здебільшого представників УНА-УНСО, судили у «справі 9 березня». Найбільший термін — пʼять років — отримав один з організаторів акції Микола Ляхович. Решта — від 2 до 4,5 років.

Леонід Кучма залишився на посаді президента, але змушений був відправити у відставку керівників СБУ та МВС. У справі про вбивство Гонгадзе судили тільки виконавців. Замовники досі не названі.

Нинішній Генпрокурор Юрій Луценко був одним із координаторів акції «Україна без Кучми». На той час він входив до лав Соціалістичної партії України і був помічником її голови Олександра Мороза. В інтервʼю в січні 2019-го Луценко заявив, що досі «немає доказів, що Кучма давав прямий наказ на вбивство Гонгадзе». А Мороза він назвав «славетною людиною, яка знищила саму себе», коли в 2006-му домовився з Партією регіонів, аби стати спікером Верховної Ради.

Організатори та учасники акції «Україна без Кучми» одним з головних досягнень називають те, що «була остаточно похована імплементація кучмівського референдуму 2000, який міг перетворити Україну на деспотію». І проводять паралелі між подіями 2001-го, Помаранчевою революцією 2004-го і Євромайданом 2013—2014.