«Ніхто не очікував, що Росія почне стріляти в спину». Командувач ВМС Ігор Воронченко про полонених моряків, роль Туреччини в конфлікті та планах на 2025 рік — інтервʼю theБабелю

25 листопада Росія вперше відкрито використала зброю проти України. Російські військові обстріляли українські кораблі «Бердянськ», «Нікополь» та буксир «Яни Капу» і захопили в полон 24 українські моряки. Троє з них отримали поранення. 27 листопада російські канали показали відеозапис із трьома полоненими, які говорили, що кораблі перебували в російських водах. Російські суди в Криму заарештували всіх українців, потім їх відправили до Москви. Командувач Військово-морських сил України Ігор Воронченко, який сам пройшов через російський полон, впевнений, що з його підлеглих будуть вибивати вигідні Росії свідчення. Про це, плани України в Азовському морі та роль Туреччини у конфлікті він розповів у ексклюзивному інтервʼю theБабелю.

Що зараз відбувається з моряками?

21 військовослужбовець перебуває у слідчому ізоляторі «Лефортово», троє — в слідчому ізоляторі «Матроська тиша». Це три військовослужбовці — [Василь] Сорока, [Андрій] Артеменко і [Андрій] Ейдер, які отримали поранення під час атаки по наших кораблях. А дорогою до вас я говорив із заступником міністра юстиції [Іваном Ліщиною], який зараз у Страсбурзі. Він отримав рішення [Європейського суду з прав людини]. Суд зобовʼязав Росію надати інформацію про перебування військовослужбовців, їх стан, а також про дії, які з ними проводять.

На військових, які перебувають в «Лефортово», Росія намагатиметься впливати морально, психологічно, не буду казати — фізично, але вони спроможні й на фізичний вплив.

Вони будуть вибивати зізнання, що [українські моряки] діяли поза законами міжнародного права. Як Путін сказав, міст [Керченський] підірвати намагались. Це безглуздя, цьому немає логічного пояснення. Як підірвати міст буксиром і двома катерами!? Хоча б порахували, чи спроможні ці сили здійснити такий захід. [На саміті G20 Володимир Путін сказав, що «багато разів публічно говорили, що міст збираються підірвати». Найімовірніше, він мав на увазі статтю американського журналіста Тома Рогана «Україні слід підірвати кримський міст Путіна».]

Ви й сам маєте досвід російського полону. Як це було?

22 березня 2014 року ФСБ мене запросила на перемовини з генерал-лейтенантом російських військ. А насправді приїхала група ФСБ, захопила, мішок на голову, наручники, і мене передислокували із Сімферополя в Севастополь. Одиночна камера без вікон. Забрали все. Коли є відчуття, що ти губишся в часі — не знаєш, коли сонце сідає, а коли піднімається, то психологічний стан досить важкий. А вартовий на всі питання лише очима показував, що не може нічого сказати. Так було чотири доби. Тому я добре відчуваю їхній стан, особливо в Москві.

Чому їх перемістили в Москву, на вашу думку?

Це затягування часу. «Проведення слідчих дій». Які можуть бути слідчі дії? Слідчі дії потрібно проводити проти начальника служби берегової охорони ФСБ та інших, хто давав наказ на відкриття вогню на ураження наших кораблів, а не проти моїх підлеглих!

По-друге, ви бачили, яку підтримку надавали місцеві мешканці Криму, кримські татари. Я вважаю, що цей сигнал дуже хороший для нас і дуже поганий для Путіна.

Коли у вересні наші катери перший раз переходили з Одеси до Азовського моря, над Керченською протокою літав американський літак-розвідник. Тоді все вдалося. Цього разу літака не було. Чому? Він би міг змінити картину?

Плани пересування розвідувальної авіації НАТО не входять до моєї компетенції. Вони періодично облітають акваторію Чорного моря... Думаю, що [літак] навіть не зупинив би їх. Вони готові були на провокацію.

Цього разу ми проходили за тим самим сценарієм, як і у вересні. Ми повідомляли, що плануємо пройти через Керченську протоку. Але ж ніхто не очікував, що Росія почне стріляти у спину. Росія застосувала не лише сили і засоби, що в декілька разів перевищували [наші сили] — корабельний склад, авіація, РЕБ [засоби радіоелектронної боротьби, які блокували сигнали суден], навіть протикорабельні комплекси. Була пастка. Ми не очікували, що буде такий тиск. Якщо б не був пошкоджений буксир, то катери виконали б задачу.

Ви написали листа голові Червоного хреста щодо визначення наших моряків військовополоненими. Це повністю змінить процедуру їхнього звільнення. Чи отримали ви відповідь?

До мене надійшов лист із представництва Червоного хреста, що вони отримали мій лист і взяли до опрацювання.

Ви говорили, що Україна проситиме Туреччину закрити для Росії Босфор. Чи є вже відповідь?

На форумі у вересні я говорив з командувачем ВМС Туреччини. Згідно з 19 пунктом Конвенції Монтре, якщо між двома Чорноморськими країнами відбувається збройний конфлікт, є агресор і жертва, Туреччина повинна закрити Босфорську протоку і Дарданелли. Це важливе питання. Якщо зараз Росії перекрити Босфор, то постає питання щодо існування їхнього контингенту і в Сирії, і в Лівії. Але поки відповідь Туреччини невідома.

Якщо вони закриють протоку — лише для Росії чи для нас теж?

Вони закриють і для Росії, і для України. Ми готові до цього. Перекриття стосується лише військових кораблів. Україні це на руку. І на руку всьому світові. Закриється конфлікт в Сирії. Для Європи закінчиться проблема сирійських біженців. Прибрати звідти Росію, і конфлікт буде припинений.

Росія може піти далі та заблокувати нам прохід в Одесу, кажучи, що захищає «вишки Бойка» («Чорноморнафтогазу»), які вони теж захопили. Чи ми готові до цього?

Буде заблокована практично вся судохідна мережа до України. Це три основних порти: «Южний», «Одеса» і «Чорноморськ» — всі потоки нашого експорту й імпорту. Будуть непередбачені наслідки для Росії. Це сколихне всіх судновласників. Буде зовсім інша реакція.

Ніхто не вірив, що Росія наважиться стріляти по наших кораблях. Тобто якщо вони спробують це зробити, ми готові відповідати?

Нам немає куди відступати. Ми повинні залишити нашу землю нашим дітям, а не якимось покидькам, які можуть прийти зі сходу.

Ви нещодавно презентували стратегію розвитку Військово-морських сил, вона розрахована до 2035 року. Там сказано, що брати під контроль виключну економічну зону (200 миль від українських берегів, де лише Україна має право розробляти родовища та рибалити) ми будемо на другому етапі — з 2025 року. До цього часу ми зможемо захищати цю зону, якою є загроза нашим кораблям та нашій власності там?

У нас зараз немає потужного корабельного складу, який би міг діяти у виключній морській економічній зоні. Нам потрібні катери, що мають вищу морехідність, і кораблі, які були б спроможні діяти у виключній морській економічній зоні. Як ви знаєте, бойовий корабельний склад залишився [у Криму]. У нас є лише один фрегат, один ракетний катер, СДК [середній десантний корабель]. За ці роки ми не змогли би швидко побудувати ці катери і кораблі типу «корвет». Розробляючи нашу стратегію, ми виходили з наших фінансових можливостей і нашої бази. Згідно зі стратегією, для захисту прибережного моря ми мали якнайшвидше створити «москітний флот» [сукупність невеликих, проте швидкісних і маневрених кораблів]. Наші катери при виконанні даного переходу показали, що ми на вірному шляху до розбудови «москітного флоту».

У грудні ми зможемо збільшити радіус дії і для «Гюрзи» [малі броньовані артилерійські катери], і для «Кентаврів» [броньовані десантно-штурмові катери]. І я добʼюся, щоб була закладена «Лань» — це потужна зброя із протикорабельними ракетами. І доб’ємось, щоб продовжувалася програма будівництва корвета.

Ми говоримо про будівництво кораблів. Чи є можливість взяти кораблі в лізинг в інших країнах? Інші країни так роблять із літаками.

Не кожна країна законодавчо може надавати в лізинг чи продавати зброю країні, у якій відбувається конфлікт. До того ж, щоб взяти в оренду чи лізинг кораблі іншої країни, потрібні час, своя інфраструктура, переозброєння... І експлуатація буде набагато дорожчою, ніж у нас. У нас була дуже дієва суднобудівна галузь — від сторожових кораблів до авіаносців типу «Варяг». Є проект державної програми суднобудівництва з 2019 по 2038 рік. Я думаю, що ця програма буде запущена, бо Україна повинна будувати свої кораблі.

Про підводні човни. У нас був один, який лишився в окупованому Криму. Улітку на Facebook-сторінці ВМС було повідомлення про те, що потреби України можуть забезпечити декілька малих підводних човнів. Коли реально їх отримати?

Їх можна придбати, є вже проекти, але ж ми впираємось у фінансовий ресурс. Нам би два надмалих підводних човни вистачило, щоб виходити в море і відтягувати на себе відповідні сили супротивника. Але коли ми зможемо їх отримати, я поки не можу точно сказати.

Які питання для флоту найнагальніші зараз?

Це збереження потенціалу, персоналу, нарощування катерних груп і перебудова їх на більш швидкісні, маневрені й озброєні протикорабельними ракетами.

Ми будемо й далі намагатись перекинути наші кораблі в Азовське море водою?

Дуже цікаве питання. А куди ми подінемось? Ми будемо далі працювати в такому ж напрямку. У нас є ідеї, але я поки не буду про них розповідати.