«Нас убивають, але нам уже соромно носити бронежилети». Як пройшла акція «Ніч на Банковій: хто замовив активістів?»

На Банковій, біля Адміністрації президента у Києві, 27 вересня відбулася акція з вимогами назвати замовників нападів на активістів та політиків. Прийшло близько 500 людей: депутати, блогери, просто небайдужі. Такі ж акції відбулися і в інших містах України: Львові та Харкові. Але Петра Порошенка в країні не було, тому люди вирішили поїхати «в гості» до міністра Внутрішніх справ Арсена Авакова. Розповідаємо, як пройшла «Ніч на Банковій».

Що відбувалося

Акцію анонсували майже за тиждень. О 18:00 біля повороту на Банкову з боку Інститутської близько 100 людей. Частина з них — журналісти. Вулиця Інститутська перекрита повністю. На виході з метро «Хрещатик» — кордон поліцейських. Деякі з них з портативними металошукачами. Вони вибірково зупиняють людей, які йдуть на Банкову.

— Покажіть, що у вас в сумках та рюкзаку?

Хлопець з маленьким плакатом «Мусора — не мовчіть» показує рюкзак, там термос та фотоапарат. Поліцейський дивиться одним оком.

— Проходьте, гарного вечора.

Сама Банкова теж перекрита, туди не пройдеш. Тут кордон з нацгвардійців, поліцейських та людей в цивільному однакової зовнішності. Вони всі в сорочках, штанях, чорних куртках та туфлях. Стоять купками по 5—6 чоловік. Гвардійці ще й прикрились залізним міні-парканом. З боку Інститутської імпровізована сцена — автобус з генератором, проектор та екран для показу відео та слайдів. Коли стане темно, ще один проектор на сусідню будівлю транслюватиме надписи «Мовчання вбиває» та «Хто замовив Катю Гандзюк?». Тут же, на стіні, висить величезний банер з таким самим надписом. Люди збираються стояти до третьої ранку — саме у цей час президент Петро Порошенко повертається зі США.

На сцені, якої насправді нема — це просто коло з людей біля екрана, модератор акції Максим Кицюк. Спочатку він нагадує про напади на активістів, потім запрошує охочих виступити до мікрофона та періодично просить показати на екрані відео чи слайди.

З промовою і закликами виходять і гості з Одеси, ті активісти й молоді політики, на яких також нападали: Сергій Стерненко, голова міської організації «ДемАльянс — Одеса» Юрій Дяченко, представники міської організації «Народний Рух України» Аліна Радченко, Михайло Кузаконь, журналіст Григорій Козьма. Всі вони розповідають про те, як на них нападали, різали й били, а потім поліція заводила справи проти них самих.

На екрані показують відеозвернення Катерини Гандзюк. Вона його записала в лікарні. Водночас представники «Національного Корпусу» встановлюють намет з фотографіями постраждалих від нападів. Це 55 фото людей з побитими та закривавленими обличчями.

Біля намету стоять «Національні дружини» — юний підрозділ «Азову» та «Нацкорпусу». Кілька десятків хлопаків в камуфляжних куртках та однаково підкочених спортивних штанях. Здається, що вони не дуже розуміють, про що акція, та прийшли «охороняти, щоб не було провокацій». Деяким на вигляд не більше 15 років.

Періодично натовп скандує: «Мовчання вбиває».

Хто був на акції

Ближче до 20 години людей стає все більше. В натовпі є й депутати: Світлана Заліщук, Мустафа Найєм, Єгор Соболєв, Альона Шкрум. Також тут голова «Центру протидії корупції» Віталій Шабунін, адвокат Масі Найєм, кандидат в президенти Анатолій Гриценко, журналіст та новоспечений політик Дмитро Гнап. Всі вони періодично дають на камери коментарі та інтервʼю.

Модератор Кицюк каже в мікрофон: «Ми прийняли кілька рішень перед акцією: політики першого ешелону будуть виступати тільки після 12 ночі. Чому ми тут повинні стояти до третьої ранку, а вони — ні?»

Біля мікрофона — голова «С14» Євген Карась. Він розповідає про напади на представників правих організацій з боку поліції.

«З усіх нападів найдено і покарано тільки виконавців. Це тітушки, наркомани, криміналітет. Таких людей дуже легко найти за гроші або просто змусити їх напасти за вказівкою. А хто реальний замовник? Це все спроба задушити нас — тих, хто не хоче миритися з владою. І, звісно, все це має російське коріння».

Частина людей аплодує, особливо ті, хто з символікою «Нацкорпусу». Дівчина в них питає, чи розуміють вони, що є й інші випадки нападів, коли праві били лівих або представників ЛГБТ. Хлопці відповідають: «Ми проти ЛГБТ і всілякої нечисті».

Одеський журналіст Григорій Козьма розповідає про останній напад на політика Олега Михайлика, його прямо біля дому розстріляли впритул з пістолета.

«Я вже попрощався з ним, але, на щастя, він живий. Він одужає. Буквально недавно він сказав, що буде балотуватись в мери Одеси. Його вага в політиці — 2 кілограми, але це не завадило замовити його вбивство. Після нападу на мене я носив бронежилет. Але тепер мені соромно його вдягати. В першу чергу, перед Олегом та його родиною. Нас там просто вбивають».

Тетяна Печончик розповідає про вбитого активіста Миколу Бичка, який критикував дії селищної ради Есхар в Харківській області. Його повісили, а речові докази з поліції зникли, хтось навіть намагався спалити дерево, на якому знайшли Миколу.

«Хочу попросити вас: памʼятайте, що в Києві легше. Там, в районах і регіонах, значно складніше боротися зі свавіллям та корупцією. Памʼятайте про тих, хто там».

Приносять балони з фарбою та трафарети. Люди малюють на асфальті обличчя Порошенка з закритим ротом та надписи «Хто замовив Катю Гандзюк».

Чим закінчилось

В єдиному кафе, що опинилось на перекритій вулиці, черга до туалету. В черзі «Нацдружини» та люди в цивільному. Один каже:

— Що це відбувається? Вийшли за гарячу воду?

Інший відповідає: «Я не знаю, але я проти антикорупціонерів».

На вулиці курять двоє хлопців.

— Там Порошенко вже каже, що «дуже занепокоєний».

— Вічно він занепокоєний, краще б щось зробили і найшли замовників.

До мікрофона вийшов Масі Найєм. Він коротко переповів всю історію нападу на Гандзюк та пояснив, що не так зробила поліція, точніше, чого поліцейські взагалі не зробили.

В натовпі багато людей з плакатами. На них надписи: «Порошенко — головний мовчун», «Мовчазний президент», «Хто нас замовив». Деякі люди обурюються: «Чому ви прийшли до Порошенка, коли його взагалі в країні нема? Треба до міністра Авакова йти».

Зі сцени гукають: «Увага, через 20 хвилин від готелю «Національний» відправляється колона «Автомайдану». Поїдемо в гості до Авакова. Ви можете йти туди, але за годину всі повернуться. Нагадаємо, акція триває до третьої ранку».

Частина людей йде в бік готелю. Модератор каже: «Ви вже втомилися від всіх цих спікерів, тому ми хочемо розповісти про першу допомогу».

Хтось каже: «О, конкурси почалися».

Стає прохолодно, люди потрохи розходяться по домам. Біля «Національного» збирається натовп, чекають, доки приїде кілька авто з представниками «Автомайдану».

Колона вирушає в бік «Фортеці», саме там, за версією журналістів, мешкає міністр внутрішніх справ Аваков. До нього їдуть десь 15 машин, з членами «С14» та «Автомайдану».

Біля фортеці запалюють файєри та малюють на паркані трафаретні надписи «Хто замовив Гандзюк». Ні охорона, ні поліція не заважали. Але з будинку ніхто не вийшов.

На Банковій розібрали всі намети, «Нацдружини» зникли, поліція зняла кордон, залишилось кілька людей, щоб зібрати екран. Опівночі вулиця знову стала порожньою.