«Завʼязати, за бажанням, в один вузол можна все, що завгодно». Мер Києва Віталій Кличко говорить про парковки, забудову, гроші, суди й політику — інтервʼю «Бабеля»

Гуляючи сходами Пейзажної алеї, кореспондентки «Бабеля» Оксана Коваленко та Марія Жартовська поговорили з мером Києва Віталієм Кличком про його політичні плани, про хаотичну парковку, затоплення знахідок на Поштовій і викладання його молодшого брата у Гарварді.

До Пейзажної алеї у центрі Києва під’їжджає великий чорний позашляховик Toyota Sequoia. Авто впирається у вантажівку, що саме привезла хліб до сусіднього магазину. Місця для парковки немає. З машини виходить невисокий, кремезний охоронець і просить вантажівку від’їхати. За охоронцем з’являється мер Києва Віталій Кличко і його прес-секретарка Оксана Зінов’єва. Кличко йде проїзною частиною і говорить по телефону.

— Доводиться ходити по дорозі, тому що тротуаром складно через запарковані авто? — питаємо ми.

Кличко не звертає уваги і розмову починає швидко і з ентузіазмом.

— З наступного року у нас буде комплексна реконструкція Пейзажної алеї. А ось тут, — Кличко показує на залізні ворота і паркан біля сусіднього житлового будинку, — буде парковка. Цих воріт не буде, це самозахват, сміттєві баки приберемо, будуть підземні. Я тут кожен метр знаю.

Поки Кличко розповідає про концепцію паркхаузів і великі штрафи за паркування у недозволених місцях, поруч на старенькій Таврії паркується молодий чоловік. Ми питаємо, чи користувався б він платною парковкою.

— Не платив би, чого він має платити?! — каже Кличко.

Водій погоджується і говорить, що навіть на платних парковках перші 15 хвилин безкоштовні. Кличко, який збирається привчити киян платити за паркування, відвовіддю цілком задоволений. Ми прямуємо до нових сходів, що зʼєднують Пейзажну алею і Андріївський узвіз і були реконструйовані в липні. Провести інтервʼю тут — наша ідея.

— Сходи гарні, але ми підрахували, що одна сходинка коштує близько 61 тисячі гривень [реконструкція сходів коштувала 15 млн грн, всього сходинок 247] — це багато чи мало?

— На цю тему спекулювали, один депутат порахував навіть, що кожна сходинка коштує майже 12 тисяч доларів. Але він «забув», що йдеться не тільки про сходинки. Це й бетонна конструкція сходів, й укріплення схилів Старокиївської гори, і облаштування частини туристичного маршруту до Андріївського узвозу, благоустрій території, освітлення, відеоспостереження. За таку якість це нормальні кошти. Якщо б ми залучили іноземні компанії, це коштувало б набагато дорожче. Ці сходи служитимуть більше ста років.

Ми повільно спускаємося донизу, повз мокрі після вчорашньої зливи лавки, що стоять на сходах.

— Ми можемо потрапити на Воздвиженку, а далі піти гуляти Подолом і Поштовою площею, де знайшли залишки стародавнього Києва. Археологічні розкопки постійно підтоплює. Як вирішувати цю ситуацію?

— Справа в тому, що на сьогоднішній день, — він на кілька секунд замовкає, підбираючи слова, — це питання перейшло в політичну площину. Нібито Кличко робить усе, щоб музею на Поштовій не було [5 липня парламент вирішив створити на Поштовій площі музей]. Це неправда! Наша фракція одноголосно підтримала рішення про музей на засіданні Київради…

Також потрібно вирішити, як ми збережемо знахідки, адже вони деревʼяні і руйнуються через реакцію з киснем. Ми відправили групу в Польщу, вивчити досвід збереження деревʼяних артефактів. Знахідки — це відповідальність мінкульту, а будмайданчик — наша. Але зараз вимагають розірвати договір з компанією [яка веде будівництво на Поштовій площі]. Це, звичайно, можна зробити, але інвестор з цим не погоджується, це британські компанії… [інвестором будівництва є компанія «Хенсфорд-Україна», якою володіє британська «Хенсфорд Імпекс ЛЛП». Компанії повʼязують з Андрієм Кравцем, який очолював Державне управління справами за часів Віктора Януковича].

— Але за цими компаніями стоїть Кравець.

— Я не знаю, хто там за ними стоїть, — знизує плечима.

— Ви мер, ви маєте знати!

— Всі бенефіціари там через кілька компаній. Якщо ми зараз розірвемо договір із забудовником, то швидше за все суди будуть за кордоном і триватимуть роками. І всі роботи на площі теж стоятимуть кілька років, поки триватимуть суди. Я дуже не хочу, щоб цей проект став довгобудом. Наше завдання — змусити інвестора укріпити конструкцію, дати змогу працювати археологам, зберегти знахідки. В іншому випадку — не хочу перекладати це на Київ. Тому що тоді з бюджету столиці доведеться віддати близько 0,5 мільярда інвестору. В будівництво вкладені великі кошти, і ще стільки ж потрібно, щоб добудувати… Там може бути громадський простір і музей. І в першу чергу це умови та пропозиції інвестору, з якими він має погодитися.

— Ви аналізували, наскільки збільшилися затори після того, як ви зробили частину Подолу пішохідною?

— Мешканці Подолу задоволені і говорять, що пішохідна зона — це добре. Водії спочатку були категорично проти, але потім заспокоїлися. Повірте, коли ми повністю завершимо облаштування, виглядатиме красиво. І ми створюємо таку схему руху на Подолі, щоб заторів було якомога менше.

Тут Кличко набирає більше кисню в легені і видає: «І до речі! Про дороги!»

Ми сміємося. Його інтонація нагадує інтонацію премʼєра Ізраїлю Біньяміна Нетаньяху з вітального ролику до Нового року.

— Та ви ж спитали, — ніяковіє Кличко. Фотограф просить його зробити кілька кадрів, він спирається на поручень сходів і з задоволенням позує, дивлячись в камеру і посміхаючись. — В позаминулому і минулому роках ми капітально відремонтували близько 500 км доріг, а цього року — ще 300 км. Це майже половина автошляхів, бо в столиці 1667 км доріг. Капітальний ремонт — це ж не тільки перекласти асфальт. Це нові комунікації під ним, нові тротуари, бордюри і огородження, нове сучасне освітлення…

— Ваші плани на посаді мера розписані до 2020 року чи до 2025 [коли мають відбутися вибори мера Києва]?

— У мене є короткострокова та довгострокова мета. Я багато чого обіцяв киянам і хочу довести це до кінця: запустити Подільсько-Воскресенський міст, побудувати метро на Виноградар і Троєщину. Ми не встигнемо цього зробити до 2020 року.

Кличко звертає увагу на дівчину, яка йшла за нами кілька сходинок і терпляче стояла поруч. Перепитує, чи хоче вона сфотографуватися. Але дівчина розповідає, що мешкає на Позняках, де намагаються забудувати парк «Аркада». Вона цікавиться, чи знає Кличко про цю ситуацію. Той каже, що і сам мешкав у цьому районі, та переконує, що нічого без згоди місцевих мешканців не збудують. Дівчина просить контакт компетентної людини. Кличко бере її смартфон і записує свій номер. Каже, що він є у відкритому доступі, і спеціально його не змінює протягом 20 років. Просить дівчину у разі чого писати смс.

Ми спускаємося далі і нагадуємо Кличку останнє питання.

— Ми досі змінюємо неефективну корумповану систему. З 2014-го ми вдвічі збільшили бюджет міста — з 27 мільярдів до понад 50. Ми виводимо кошти з тіні. Наприклад, у 2015 році надходження від усіх мобільних кавʼярень Києва склали 280 тисяч гривень на рік. Ми визначили місця для торгівлі, що можна виграти лише на відкритих торгах. Перші торги нас приємно шокували. На Арсенальній одна кавомашина дала пропозицію вдвічі більшу, ніж місто отримало за попередній рік, — понад 600 тисяч. Минулого року ця пропозиція сягнула майже 900 тисяч.

— Ви балотуватиметесь на наступних виборах мера Києва?

— Я дуже багато починань заклав як мер, щоб реалізувати їх. Наступним викликом буде метро на Троєщину. Щоб його запустити, потрібно близько 5 років: спочатку запустити міст і автосполучення, а потім метро. Треба побудувати і метро на Виноградар. Тобто багато речей не встигну зробити до 2020 року. Ми пройшли найскладніший етап — вивели місто з кризи. Але ще дуже багато роботи. Якщо кияни дадуть мені можливість обратися в 2020 році, я реалізував би усі ці проекти з великим задоволенням. І, не чекаючи на ваше наступне питання, скажу: якщо мені вдасться, не виключаю, що ми готові таке зробити в кожному місті та містечку України, як і в столиці. Я зможу це зробити по всій країні.

— Кого ви будете підтримувати під час президентських виборів?

— Поки я не можу відповісти на це питання, бо ще не всі кандидати оголосили про вихід на президентські вибори.

— У парламентській фракції БПП є група депутатів від «УДАРу». Ми знаємо, що ви ведете переговори з генпрокурором Юрієм Луценком про те, що «УДАР» може піти на наступні парламентські вибори самостійно.

— Я вперше чую про якісь нібито домовленості і не хочу коментувати чутки. [Того ж дня, що «Бабель» брав інтерв’ю у Кличка, Луценко в розмові з «Цензором» підтвердив, що веде перемовини щодо парламентської кампанії з Кличком і не тільки з ним]. «УДАР» існує, наша група — 40 депутатів у парламенті. Наша політична партія — люди, які нікуди не зникли в регіонах.

— «УДАР» самостійно піде на парламентські вибори?

— Після президентських виборів почнеться парламентська кампанія. Тоді ми зможемо про це сказати. А зараз немає сенсу.

— 2014 року ви погодились підтримати кандидата в президенти Петра Порошенка…

— Я не погодився, я запропонував…

— Тоді у вас була угода: створити спільну партію, назвати її «УДАР — Солідарність», третину облорганізацій мали б очолити представники «УДАРу»…

— Я не знаю, про які домовленості ви кажете...

— Ви хочете сказати, що Порошенко виконав усі ваші домовленості?

Кличко мовчить кілька секунд і дивиться на нас. Починає ретельно добирати слова.

— У нас була ключова домовленість… Ще раз хочу нагадати: 2014 рік, агресія Російської Федерації, захоплення Криму, частини теріторії України. Було б дивно, якби люди, які стояли по одну сторону барикад на Майдані, почали б боротися один з одним. Потрібен був кандидат, який виграв би в першому турі і взяв на себе відповідальність за країну. Хтось скаже, що я зробив непопулярний крок, поступившись власними амбіціями... Ключова домовленість була зберегти державу. Мої ж власні амбіції — європейська Україна.

— Програма «Схеми» робила сюжет про те, що ви летіли з Італії з народним депутатом Максимом Микитасем [з ним пов’язують кілька скандальних забудов в Києві].

— Програма «Схеми» робила сюжет і про те, що в мене, наприклад, кілька будинків закордоном, — це спекуляції. І, до речі, досі не вибачилися за це...

— В сюжеті був витяг з квитка, який свідчить, що з вами в літаку також летів Вадим Столар. Його називають «смотрящим» в КМДА і вашим тренером [Столара деякі ЗМІ також пов’язували з аферою «Еліта-Центру»].

Кличко миттєво змінюється з лиця і дивиться прямо на нас, потім починає сміятися.

— Мені це нагадує рух по колу. Якщо Кличко почав добиватись результатів у спорті, казали, що це нібито завдяки Ігорю Бакаю [ініціатор створення і перший голова НАК «Нафтогаз України», зараз перебуває в Росії], що хтось тренував Кличка, хтось домовлявся, от тільки не боксував за мене! Жодних «смотрящіх». Знаєте, хто для мене «смотрящій», якщо вживати таку лексику? Це виключно кияни!

— Яка роль Столара? Чому він літає з вами в одному літаку?

— У літаку було багато людей. Я його не запрошував. Мене самого на цей літак запросив Микитась. Але я летів за власні гроші. І якщо я лечу літаком з Праги чи Мюнхена, і на ньому летять ще якісь люди, я ж не повинен відповідати, чому я з ними в одному літаку.

— Віктор Глеба, колишній заступник головного архітектора Києва, говорив журналістам, що проходив своєрідну співбесіду у Столара, коли хотів влаштуватися в один із департаментів КМДА. Яка була роль Столара?

В цей момент прес-секретарка Кличка вказує нам на час, а він відрізає:

— Ніякої ролі немає.

— Ми знаємо, що голова НАК «Нафтогаз» Андрій Коболєв якось вам сказав, що йому, дослівно, «пофіг», що кияни можуть залишитись без опалення, а ви його тролили через нове броньоване авто. Які у вас відносини?

— Я його не тролив. Жодних відносин з ним в мене немає. Суперечка між містом і «Нафтогазом» — це винятково господарські питання. Кияни повинні отримувати послугу — гарячу воду, Київ повинен готуватися до опалювального сезону. І ми опиняємося в заручниках у «Нафтогазу», який відмовляється постачати столиці газ. Якщо є спірні питання, давайте розглядати їх у судах. Ми приймемо будь-яке рішення суду, але дайте газ, щоб у людей була гаряча вода. На жаль, у глави «Нафтогазу» недержавницька позиція.

— Місто заборгувало 2 мільярди гривень за 100 вагонів метро компанії «Укррослізінг». Ви просили РНБО внести її до санкційного списку, але санкції не ввели, а компанію купив бізнесмен Павло Фукс. Тепер місто має сплатити ці два мільярди Фуксу. Тому ви підняли вартість проїзду в метро?

— Спекуляція. Вартість проїзду тут ні до чого. Цю проблему з боргом ми отримали у спадок. Києв в 2009 році отримав 100 вагонів метро. Місто взяло їх в лізинг і не розрахувалося. Ми готові розраховуватися за реальними боргами, але вважаємо несправедливим платити пеню і штрафи. Я намагався ... переглянути ці умови. На жаль, суди прийняли рішення не на нашу користь. А всі мої звернення до парламенту, уряду, президента про те, щоб РНБО внесла цю компанію до санкційного списку, залишилися без відповіді! Рахунки [«Київского метрополітену»], щоб стягувати борг, заблокувала Державна виконавча служба. І ці гроші стягує вона, а не компанія Фукса.

— Ви з ним спілкуєтеся?

— Ми бачились до того, як зʼявилась інформація, що він купив токсичні бізнес-активи Януковича, до яких відносять і згадану компанію. Це було більше півроку тому, на засіданні фонду «Бабин Яр».

— Ваш брат Володимир збирається йти в політику? Кажуть, він гарний менеджер.

— Він, справді, дуже гарний менеджер. Володимир вже три чи чотири роки читає лекції у швейцарському університеті Санкт-Галлена. Цьогоріч йому надійшла пропозиція читати лекції у Гарварді. Це лекції з Challenge Management [управління викликами]. Гарвард зацікавився його лекціями і відгуками зі швейцарського університету, і він погодився.

Наскільки я знаю, у Володимира немає політичних амбіцій. Він реалізовує себе в бізнесі, насолоджується життям, постійно дратує мене пропозиціями полетіти на Гаваї або відпочити в горах. Поки я не був політиком, міг літати куди завгодно і з ким завгодно. Але ставши політиком, я маю виправдовуватися за відпочинок чи за перельоти. І поки я на цій посаді, я не маю можливості приділяти собі достатньо часу.

— Повернімося до питання про ваші перельоти з Микитасем. Зараз його компанія виграла тендер на реконструкцію Шулявської розв’язки, не вбачаєте конфлікту інтересів?

— Розвʼязки в Україні будують декілька компаній, їх повʼязують з тими чи іншими персонами. Не було б Микитася, привʼязали б інші прізвища. Про одну з компаній, що брала участь в цьому тендері, наприклад, говорять, що вона нібито має стосунок до родини [колишнього голови ДФС] Романа Насірова. Всі компанії проходять тендерний комітет. Яку компанію він обирає, та й виграє. А завʼязати, при бажанні, в один вузол можна все що завгодно…

— Давайте поговоримо про забудову Сінного ринку [на його місті будують житловий квартал. Активісти боролися за зменшення висотності].

— Це питання [до] Міністерства культури. Вони визначають висотність майбутньої забудови. Я включився тому, що це протистояння [між громадськими активістами і забудовником] відбувалося в центрі Києва. Я намагався знайти компроміс, забудовник погодився прибрати три поверхи. Юридично ми ніяк на нього вплинути не могли. Громадськість говорить, що поверхів прибрали недостатньо. Впевнений, що було б замало і п’яти поверхів. Проблема цього ринку теж дісталася нам у спадок.

— В листопаді 2017 року ви, забудовник і представники громадськості підписали меморандум, але ви не не називали представників громадськості. Хто вони? Активістки, які займались цим питанням, — Соня Кошкіна, Юлія Нікітіна і Ольга Балицька — стверджують, що з ними документ не погоджували.

— До мене приходила ініціативна група. До мене ж постійно приходять люди з тими чи іншими вимогами. Меморандум — це не юридичний документ, не договір, не дозвіл. На представників громадськості, які виступали співініціаторами зниження поверховості, в подальшому добровільно покладена функція з контролю за виконанням умов меморандуму. В меморандумі не зазначено, що вони є підписантами. Тому дивно, звідки інформація, що хтось з представників громадськості мав його підписувати.

— Які ще глобальні ремонти і будівництво чекають на Київ?

— Ми плануємо капремонт моста Патона, бо з 1953-го тільки в 2004 році там прибрали трамвайні лінії і зробили поточний ремонт. Міст в критичному стані. В місті 75 мостів в передаварійному стані. Три — в аварійному. Ремонт лише «втомленого» Шулявського моста обійдеться бюджету у понад один мільярд гривень. Можете порахувати, скільки потрібно на ремонт усіх мостів. На це не вистачить навіть річного бюджету Києва.

— Як ви ставитеся до критики і жартів над собою?

— Критика — це добре, це чудова підказка для подальшої роботи. У жартах теж нічого поганого немає. Якщо про політика не говорять, його не існує. Насправді, мені байдуже, що говорять про те, що Кличко щось не так сказав. Але мені небайдуже, що говоритимуть про те, що Кличко зробив.

Піднявшись сходами, ми опиняємося біля червоного авто, що припаркувалося біля сходів. Кличко прискіпливо дивиться на машину і говорить, що це тротуар і шкода, що поки немає муніципальної поліції.

Ми робимо селфі, щоб проанонсувати матеріал. Помічаємо, що воно вийшло на тлі хаотично запаркованих авто. Кличко ніяковіє, сміється і сідає до машини. Потім відчиняє двері свого позашляховика і говорить:

— І цю проблему ми теж вирішимо.