Росія блокує українські судна в Азовському морі. Це серйозно? Так!

Україна і Росія користуються водами Азовського моря за договором від 2003 року. З квітня Россія блокує допуск суден, які йдуть через Керченську протоку до українських портів в Маріуполь та Бердянськ. Екіпажи перевіряють, а кораблі стоять на якорі більше 3 діб. Це приносить збитки та порушує роботу портів. З кожним місяцем криза тільки поглиблюється, а кількість затриманих суден збільшується. Розповідаємо, що відомо на даний момент.

З чого почалося

За договором від 2003 року, Україна та Росія спільно користуються Азовським морем. Цей договір був компромісом після кризи на острові Тузла. Іноді українські прикордонники оглядали судна, які йдуть до Росії, а російські — ті, які прямували через Керченську протоку до Маріуполя та Бердянська. В таких діях немає законодавчих порушень.

«Важливо розуміти, що Росія не затримує судна, а оглядає їх. Огляд суден в Азовському морі не порушує міжнародне законодавство. З кінця 2003 року, за угодою про співпрацю України і Росії, Азовське море є морем внутрішнього користування. І українська, і російська сторони в усьому басейні можуть робити все, що вважають за потрібне, аби це не шкодило іншій стороні. Ми теж іноді оглядаємо судна, які йдуть в російські порти», — коментує помічник командувача прикордонними військами України Олег Слободян.

Раніше час огляду складав 2—3 години. Вже наприкінці квітня 2018 року час затримки українських суден дорівнював 25—30 годинам, а в серпні — взагалі 150 годин. Це ламає графік завантаження та розвантаження суден, приносить збитки (доба фрахту коштує близько 20 тисяч доларів) та ускладнює роботу портів у Бердянську та Маріуполі.

Як поглиблювалася криза

В червні російські прикордонники та ФСБ почали оглядати всі кораблі, які прямували крізь протоку, — загалом 62 за місяць. Більшість цих суден без вантажу ідуть за українською експортною продукцією: металом, вугіллям та зерном, будматеріалами, рудою. За перші два тижні серпня було затримано 32 судна. Вони чекали на дозвіл пройти більше ніж 65 годин. Тобто час простоювання — три доби.

Трапляється, коли на вході до Азовського моря в Керченській протоці накопичується 10 суден, яких чекають в портах по 4—5 днів. За тиждень з від 14 до 21 серпня 2018 року Росія не пропустила з Чорного моря до українських портів Азовського моря жодного корабля.

Штучна затримка суден на вході до Азовського моря порушує роботу Маріупольського та Бердянського портів. «Що при цьому відбувається? [Український] порт завантажив судна, що прибули раніше, вони вийшли в море, причали стоять порожні, а на складах та вантажних майданчиках накопичуються вантажі, термін постачання яких не враховував тривалої затримки суден», — пише аналітичний сайт Blackseanews.

Хто перевіряє судна

За інформацією Blackseanews та Інституту чорноморських стратегічних досліджень, для масової перевірки кораблів Росія перекинула в Азовське море 6 артилерійських катерів, два ракетних корвети й шість або сім десантних суден. Перевіряє судна Федеральна служба безпеки Росії. Українська сторона цю інформацію коментує мало. Представник головного управління розвідки міністерства оборони України Вадим Скібіцький підтвердив факт «перекидання 40 кораблів РФ».

З чим пов’язана криза

Існує кілька версій, чому російська сторона почала перевіряти всі судна без виключення. Спочатку це пов’язували із затриманням судна «Норд». Риболовецький корабель з Керчі затримали ще 25 березня біля берегів коси в Азовському морі. Капітана заарештували та звинуватили в незаконному перетині адміністративного кордону з анексованим Кримом. Справа тривала до 30 серпня, поки суд не закрив її. При цьому в травні—червні бійці територіальної оборони Маріуполя отримували смс з таким текстом: «Рибалки міста! Йдемо 25.05 в 12:00 до будівлі адміністрації! Нехай віддадуть це корито російським, і ми знову зможемо рибалити в морі». Само заарештоване судно при цьому стояло в Бердянську.

Інша версія — спроба Росії посилити економічний вплив на Україну та підготуватись до операції на берегу Азовського моря.

«Щось подібне може відбутися і в Чорному морі — між західним узбережжям Криму і материковою частиною України, де росіяни під прикриттям військових навчань починають обмежувати судноплавство», — каже експерт Богдан Ярменко.

Юридичний казус полягає в тому, що Україна може розірвати договір від 2003 року та визнати Азовське море своїм. Москва буде виходити з того, що новий державний кордон повинний охоплювати анексований Крим. Україна ніколи на це не погодиться, Росія буде і далі вважати Азовське море внутрішніми водами. Це дозволить їй виправдовувати безконтрольне нарощування сил на Азові.

Третя версія — економічна. Затримання кораблів, збій графіку у роботі портів, мала завантаженість — все це приносить великі збитки. Як повідомив «Бабелю» міністр інфраструктури Володимир Омелян, лише в його галузі збитки досягли понад півмільярда гривень.

Як коментують ситуацію

Президент України Петро Порошенко доручив зібрати засідання Ради національної безпеки і оборони. «Прошу МЗС внести якомога швидше свої пропозиції».

Міністр інфраструктури виступає за денонсування договору від 2003 року. «Ми — за розширення санкцій. На ініціативу Мінінфраструктури було закрите авіаційне сполучення і транзит російських літаків. Міністерство подає нові пропозиції з розширення санкційного списку та посилення економічного та правового тиску на Кремль».

Питання санкцій обговорювали в Стразбурзі з американськими дипломатами. США закликають Росію припинити перешкоджати перевезенням в Керченській протоці і Азовському морі.

«США розцінює дії Росії по перешкоджанню морського транзиту як ще один приклад її кампанії з метою підриву і дестабілізації ситуації в Україні, а також нехтування міжнародними нормами», — заявили в Державному департаменті.

В російському посольстві в США, затримання судна «Норд» в Україні взагалі назвали «піратством». «Замовчуються факти українського піратства. Наприклад, захоплення траулера «Норд» українськими прикордонниками 25 березня в Азовському морі разом з командою, що складається з кримських рибалок, які не визнають себе українськими громадянами».