Степан Вітковський пройшов шлях від пілота до командира батальйону безпілотників бригади «Азов». Що він бачив у боях, поки бригада зростала до корпусу — велике інтерв’ю

Старший лейтенант Степан Вітковський про себе каже, що він з «Азову 2.0». Вітковський прийшов у бригаду, коли вона відроджувался у 2023 році «з попелу», після того як частина бійців вийшли з російського полону. В «Азові» він починав як пілот-аеророзвідник, зараз — командир батальйону безпілотних систем. Як він пройшов шлях від бійця до командира? Як виглядають проблеми комбата, коли його бригада масштабується в корпус? Що відбувається в зоні його відповідальності? Редактор «Бабеля» Гліб Гусєв зустрівся зі Степаном Вітковським під річницю заснування «Азову» і поговорив про все: як дружина не пускала Степана на війну, що він бачив під час контрнаступу 2023 року, як він ненавидить дивитися в «ексельки» та як важко дзвонити батькам загиблих побратимів. (Нижче — три історії Степана Вітковського: ми скоротили й зредагували його слова, не змінюючи суті.)

Моя дружина не хотіла, щоб я був дотичний до війська. Але вона, напевно, розуміла, що не втримає мене. Вона до останнього боролася, щоб я залишився біля неї. У той момент, коли я, так би мовити, втікав з хати — навіть фізично. Але їй не вдалося.

Відверто кажучи, я думав, що вона мене залишить. Що це буде останній етап у наших стосунках. Ну уяви собі. Ми познайомилися в університеті, одружилися. Жили у Львові. Нам не сподобалося, тому що не було свого житла. У нас народилася дитина. Ми переїхали в моє рідне містечко Бережани — я потягнув її за собою. Живемо в Бережанах, все окей. Потім я їду в Данію на заробітки, вона переїжджає за мною. Тільки в нас налаштовується побут і робота, тільки будуються плани на майбутнє — я все перекреслюю і в лютому 2022 року рву назад, додому.

Дякувати богу, пройшов час, ми помирилися.

На початку контрнаступу, влітку 2023 року я був звичайним оператором у розвідувальному розрахунку. Я не бачив речей, які відбувалися на рівні штабів, планування, взаємодії. Але те, що взаємодія була надзвичайно погана, я побачив на своєму рівні на сто відсотків. Підрозділи іншої бригади розгорталися в бойові порядки у нас за спинами, вели вогонь по наших позиціях, вели вогонь між собою.

Спочатку я був шокований. Але все настільки швидко відбувалося, що якби я відволікався на цей шок, то просто нічого би не зміг робити. Треба було працювати. У контрнаступі була мішанина з підрозділів. Наприклад, були окремі інженерні підрозділи, які йшли першими, щоб зробити проходи. Недостатня комунікація — і вже по них працюють наші. Або так: вони заходять, щоб зробити прохід у мінному полі, не виконують задачу, повертаються. Уже завтра туди має їхати на штурм техніка — а у них немає звʼязку зі своїм командиром, і тепер інформацію, що туди не можна їхати, потрібно пропхати наверх.

Я вже зараз, зі своїм досвідом і на прикладі більш організованих підрозділів бачу, яка буває проблема із взаємодією. А тоді, відверто… Я думаю, це можна було організувати краще.

Як командир батальйону безпілотників я дуже люблю стабільність. Мені мій керівник напрямку каже: «Ти жартуєш? Ти любиш стабільність — і у війську обрав напрямок БпЛА, який самий нестабільний?» Так і є. У ньому все нестабільно, починаючи від постачання.

Я не кажу, що постачання погане. Є багато ресурсів батальйонного та бригадного рівня, є волонтерські збори — усе це акумулюється і дає результат. Держава не забезпечує нас на сто відсотків, але це й неможливо. Проблема в тому, що воно нестабільне. Сьогодні одна кількість дронів, завтра інша. Не пощастило — у тебе знищили склад, або у виробника не було комплектуючих, і вони не поставили партію. Пішла просадка по постачанню, і в той самий час противник штурмує, а твій запас вибраний.

І якщо не рахувати економіку війни, якщо не рахувати вартість одного ураження, якщо не вводити ліміти, якщо не планувати наперед — воювати ефективно не вийде. Я сам дуже не люблю дивитися в ексель-таблиці, не моє це. Але я мушу. Бо розподіл ресурсів — це дуже важливо. Усі ці забивання одного противника десятьма FPV-шками, коли і так зрозуміло, що йому хана, це неприпустимо. Хочеш нормально воювати — мусиш це побороти.

Дивіться повне інтерв’ю на нашому ютуб-каналі.