Племінниця Трампа написала дві книги про родину, яка подарувала світові дядька Дональда. Вона каже — це жахливий подарунок, але інакшим він бути й не міг. Переказуємо головне

Про президента США Дональда Трампа написано багато книг. Автори більшості з них — люди, які спостерігали за ним роками і спілкувалися з його близьким оточенням. Як наприклад, письменник і біограф Трампа Майкл Волфф. Виняток ― дві книги племінниці Трампа Мері Трамп, які вийшли у 2020 та 2024 роках. Мері ― донька старшого брата президента Фредді, що мав успадкувати девелоперський бізнес батька. Натомість залишив компанію, став пілотом, пиячив і помер молодим у 42 роки. Мері Трамп отримала ступінь з клінічної психології і професійно стверджує, що через складні й нездорові стосунки в сімʼї всі брати і сестри Дональда виросли травмованими. А її родина створила найнебезпечнішу людину у світі. Вона не приховує причини, з якої взялася писати про дядька: «Дональд знищив мого батька, я не можу дозволити йому зруйнувати мою країну». Коли Трамп вперше переміг на президентських виборах у 2017 році, Мері, яка голосувала за Гілларі Клінтон, здалося, що 62 979 636 виборців вирішили перетворити Штати на макроверсію її «злоякісно неблагополучної сімʼї». Що не так із цією сімʼєю? Оксана Коваленко прочитали дві книги Мері Трамп, «Забагато, але ніколи не достатньо: Як моя сімʼя створила найнебезпечнішу людину у світі» і «Хто взагалі міг тебе любити», і ми переказуємо найцікавіше. І ще раз нагадуємо — авторка ненавидить Трампа. Щиро і давно.

Характер Дональда Трампа сформував його батько Фред. Він збудував велику бізнес-імперію і велику сім’ю. Вони з дружиною Мері народили і виховали п’ятьох дітей. Всі пʼятеро отримали психологічні травми через соціопатію і байдужість батька і постійні хвороби матері. Дональд і його старший брат Фредді постраждали найбільше.

Фред і Мері одружилися в січні 1936 року. Обидва мали європейське коріння: Фред походив із сім’ї мігрантів, Мері сама була мігранткою. Вона народилася в бідній родині в маленькому шотландському містечку, спустошеному Першою світовою війною і епідемією «іспанки», і в Америку приїхала шукати кращого життя.

Їхній «медовий місяць» тривав один день, після чого Фред повернувся до роботи. А Мері стала господинею великого будинку, перестала рахувати гроші і, схоже, зреклася свого минулого — почала засуджувати тих, хто походив з низів, як і вона сама. За десять років Мері народила Фреду двох доньок — Меріенн і Елізабет, і трьох синів — Фреда, Дональда і Роберта.

Фред і діти

Фред Трамп був успішним девелопером в часи, коли самого цього поняття ще не існувало. Він працював на ринку нерухомості — його компанія багато років була підрядником Федеральної житлової адміністрації, за гроші якої він зводив будинки. Починав з невеликих — на одну родину, а в 1947 році отримав найбільший проєкт у своїй кар’єрі на $16 мільйонів — два великих житлових комплекси в Брукліні. Щоб бути успішним в бізнесі, Фред навчився налагоджувати контакти з потрібними людьми і політиками. Він був схильний до показухи, все в нього було «чудовим», «фантастичним» і «досконалим». Він вірив, що збагатів, бо заслуговував на це. Для Фреда гроші були головною цінністю і мірилом усього в житті.

Діти в цю систему координат не вписувались. До них він був жорстким, особливо до старшого сина Фредді, якого бачив спадкоємцем свого бізнесу і «кілером» за натурою. Але Фредді був геть інший. І кожного разу, коли ця невідповідність батьківським сподіванням ставала очевидною, Фред-старший лютував, насміхався і зневажав сина. Коли той вибачався, це дратувало його ще більше — вибачаються лише слабаки.

Дональд був молодшим за Фредді на сім з половиною років і мав достатньо часу вчитись на його «помилках». Він вважав старшого брата слабаком і не хотів бути, як він. Замість того, щоб грати за правилами, він просто брав, що хотів. Це була та сама поведінка «кілера», якої батько чекав від старшого.

Дональд самостверджувався за рахунок молодшого брата Роберта і майже ніколи не отримував за це покарання від батьків. Одного разу Фредді заступився за брата і надів Дональду на голову тарілку з картопляним пюре. Цього, на думку Мері, Дональд так ніколи й не пробачив старшому братові. Коли у 2017 році в Білому домі родичі Дональда згадували той випадок і сміялися, президент сидів геть незадоволений.

Навчання Дональда

У школі життя Дональда дещо змінилось. Там правила дому, де можна було брехати, не визнавати помилок і не вибачатися, бо це прояв слабкості ― не працювали. У 13 років його поведінка перейшла всі прийнятні межі: він сперечався з учителями, бив менших і лаявся. Фред-старший був у наглядовій раді школи і витівки сина йому були не до душі. Щоб приборкати підлітка, його відправили до Нью-Йоркської військової академії, яку діти в родині назвали «виправною школою». Дональд сприйняв це як покарання. Однак батько відвідував його майже кожні вихідні, тож той повірив в особливий звʼязок між ними.

Тим часом стосунки Фреда зі старшим сином явно не складались. У 1960 році Фредді приєднався до батькової корпорації Trump Management, але за три роки не отримав жодного цікавого проєкту. Всі його ідеї Фред Трамп просто відкидав і врешті-решт Фредді звільнився і став пілотом, як мріяв давно. Батько сприйняв це як особисту зраду і назвав сина «славетним водієм автобуса».

Дональд, попри все, хотів посунути старшого брата і працював у цьому напрямку ще до того, як той усунувся сам. Щоб отримати потрібну освіту, Дональд вирішив вступити в Пенсильванський університет. Але була одна проблема — його знання не дотягували до потрібного рівня. Домашні завдання за Дональда зазвичай робила старша сестра Меріенн, але скласти за нього потрібні для вступу тести вона не могла. І Дональд знайшов вихід. Ні, не вивчив все сам, просто добре заплатив талановитому хлопчині Джо Шапіро, щоб той склав усе за нього. А для підстраховки ще попросив Фредді поговорити з другом, який працював у приймальній комісії Пенсильванського університету. Фредді з радістю допоміг. Дональд вступив в університет у 1966-му. Навесні 1968 року бакалавром економіки він пішов працювати в Trump Management.

Робота з батьком

З першого дня в офісі Дональд отримав більше поваги та привілеїв, ніж Фредді: йому платили більше, він мав консультаційні гонорари, його майже одразу призначили віцепрезидентом кількох компаній. Батько відкрив синові всі тонкощі бізнесу у сфері нерухомості. Дональду подобалось працювати з підрядниками та розбиратися з політичними і фінансовими нюансами складного і не завжди прозорого бізнесу. Батько і син могли нескінченно обговорювати бізнес, місцеву політику і пліткувати. Вони були на одній хвилі.

Одного разу батько відправив Дональда до старшого брата. Фредді, який після звільнення мало спілкувався із сімʼєю, був радий його бачити. Але єдине, чого хотів Дональд, — передати брату, що батько розчарований його вибором, але не проти, якщо той повернеться в компанію. Фредді погодився, і дарма — цікавої роботи він так і не отримав, ставлення батька не змінилось. У 1981 році він помер від серцевого нападу, спричиненого хронічним алкоголізмом.

Перші два великих проєкти Дональда — готель Hyatt і Trump Tower — були успішними. В інтервʼю на початку 1980-х років Фред стверджував, що успіх сина значно перевершив його власний. «Я дав Дональду повну свободу дій, у нього чудове бачення, і все, до чого він торкається, здається, перетворюється на золото. Дональд ― найрозумніша людина, яку я знаю», ― казав Фред, у якого традиційно все було «най». Мері пише, що це «най» було неправдою. Насправді своїм успіхом Дональд цілком завдячував батькові — досвідченому девелоперу і ділку. Детальніше про це читайте в нашому переказі книжки Lucky Loser.

Наприкінці 80-х вплив Фреда на компанію істотно зменшився. Попри його заперечення Дональд вирішив купувати і будувати економічно невигідні казино. Він усе більше залазив у борги і, попри це, купив літак, резиденцію «Мар-а-Лаго» і яхту. На початку 90-х особистий борг Дональда становив $975 мільйонів. Йому не вистачало $700 мільйонів, щоб добудувати казино Taj Mahal, а в 1990 році він не зміг виплатити 43-мільйонний платіж за Trump Castle — комплекс з готелем і казино в Атлантик-Сіті. Щоб якось допомогти казино, за пів року Фред потайки відправив у Trump Castle водія з $3 мільйонами. Той купив там фішки, склав у кейс і поїхав. Ні Дональд, ні Фред ніколи не брали на себе провину за помилки — винними завжди були невдала економічна ситуація, банки, непідходящий момент.

Трамп і Мері

У 90-х роках Дональд вирішив найняти Мері писати його третю книгу «Мистецтво повернення». Це рішення було спонтанним — Дональд просто побачив лист племінниці на підтримку збору коштів її університетом, йому сподобалось. Мері виділили стіл у бек-офісі Trump Organization, але не сказали, про що конкретно має бути книга. Мері вирішила взяти інтервʼю у Дональда, але в нього не було часу. Він то розмовляв по телефону через гучномовець, обговорюючи плітки, жінок і нові клуби, то переглядав газетні вирізки про себе.

Одного вечора Дональд подзвонив Мері додому і пообіцяв надати цікаві матеріали наступного ранку. І надав — це був конверт з десятьма машинописними сторінками стенограми «потоку свідомості» Дональда про жінок, які його цікавили і йому відмовили. Він називав їх найгіршими, найпотворнішими і найтовстішими нехлюйками. Найсуттєвішими висновками було те, що Мадонна непривабливо жує жуйку, а німецька олімпійська фігуристка Катаріна Вітт, яка виграла дві золоті медалі і чотири чемпіонати світу, мала грубі литки. Згодом виявилося, що Дональд не погодив кандидатуру Мері з видавництвом, тож книгу вона більше не писала.

Сімʼя

Щоб якось розвʼязати фінансові проблеми, Дональд вирішив отримати доступ до спадщини своїх братів і сестер. На його прохання юристи уклали додаток до заповіту батька, який надавав йому повний контроль над спадщиною батька і всім майном після його смерті. Фред відмовився підписувати папери і так врятував гроші дітей, але не Мері та її брата Фріца. Їх фактично позбавили спадку, і після смерті діда пояснили це тим, що він не хотів, аби хоч щось дісталося дітям Фредді, і особливо його дружині.

Взагалі для Дональда, як і для його батька, родина ніколи не була на першому місці. Він міг вигадувати про родичів неприємні історії, щоб виставити себе в кращому світлі. Як наприклад, намагався переконати свою дружину в тому, що буквально врятував Мері, яка покинула коледж і вживала наркотики, доручивши їй писати книгу. Те, що в частині про коледж і наркотики все було абсолютною вигадкою, Дональда не хвилювало.

Дональд без тіні сорому вихвалявся, що уявлення не мав про те, хто така його невістка Лара до того, як вона виголосила промову на його підтримку під час передвиборчої кампанії. Хоч на той момент Лара вже вісім років була частиною родини і, звичайно, Дональд був на її весіллі. Цінність людей він бачив лише в тому, що вони могли зробити конкретно для нього.

Єдина людина в сімʼї, яка мала вагу в суспільстві задовго до того, як Трамп став президентом — його старша сестра Меріенн. Вона отримала посаду судді ще за часів президента Рональда Рейгана і була не надто високої думки про брата. Меріенн не вірила, що Дональд всерйоз планує стати президентом і готується до виборів 2017 року. Поза очі вона називала його блазнем, і це звання він виправдовував.

У 2017 році президент Трамп і Меланія запросили велику родину до себе додому. Історик Білого дому повів усіх на екскурсію. Коли компанія зайшла в спальню Лінкольна, Трамп вчергове перебив екскурсовода. «Це місце ніколи не виглядало краще відтоді, як тут жив Джордж Вашингтон», — сказав він, щоб просто похвалити себе. Історик і деякі присутні були занадто ввічливим, щоб вказати на його чергову помилку: Вашингтон ніколи не жив у Білому домі, бо помер ще до того, як його збудували.

«Бабель» — найкраще, найрозумніше, найкрасивіше і найскромніше медіа у світі, як сказав би Трамп. І цього разу це була б правда. Підтримайте нас https://babel.ua/donate