«Повстанці боролися з деспотом, але й самі не ліберальні демократи». Експерт «Арабської ініціативи реформ» — про Сирію, яка застигла у вакуумі

Восьмого грудня опозиційні до уряду президента Башара Асада війська увійшли в столицю Сирії Дамаск. Асад разом із родиною втік до Росії й отримав там притулок. Тим часом Ізраїль увійшов на території Сирії в районі Голанських висот і обстріляв сирійські військові бази. Лідер повстанців Ахмад Хусейн аль Шараа заявив, що тепер законний володар країни — очолювана ним коаліція, однак до виборів Сирією керуватиме діючий уряд. Також він закликав армію Асада повертатися на військові бази й не застосовувати зброї. Сирія застигла між старою й новою владами. Найбільша повстанська група «Хаят Тахрір аш-Шам» (ХТШ) — ісламісти, які колись підпорядковувались «Аль-Каїді». Її лідер Ахмад Хусейн аль Шараа — терорист, якого розшукують кілька країн. Штати призначили винагороду за інформацію про нього — $10 мільйонів. Кореспондентка «Бабеля» Оксана Коваленко поспілкувалася з Надімом Хурі ― виконавчим директором аналітичного центру «Арабська ініціатива реформ», який базується у Франції. Короткий бліц про ідеологію, плани і рамки, в яких доведеться діяти новій владі, якою б вона не була.

Сирія — складна країна, там перетинаються інтереси багатьох зовнішніх гравців. Якщо максимально спростити картину: Асад програв, а хто виграв?

Здебільшого це внутрішня перемога. Очевидно, що перемогла сирійська опозиція — коаліція, куди входить група «Хаят Тахрір аш-Шам». Раніше вона була ісламістською, але останнім часом помʼякшила свої погляди, і поки невідомо, як позиціонуватиме себе надалі. Щодо зовнішніх гравців, то поки переможець Туреччина.

Лідер повстанців Ахмад аль Шараа звернувся до армії Асада і попросив військових повернутися в казарми. Діючий Кабінет міністрів буде виконувати свої повноваження до виборів. Опозиція і колишній уряд Асада співпрацюють?

У Сирії премʼєр-міністр не має великої влади, всі повноваження були в руках президента Башара Асада. Днями відбулася перша зустріч, я б сказав, командування повстанців із залишками уряду в Дамаску, щоб обговорити перехідний період. Ми ще не знаємо усіх деталей тієї зустрічі, єдине, що зрозуміло, — повстанці намагаються стабілізувати дуже непросту ситуацію.

За останні 24 години ми бачили, як Ізраїль атакував різні сирійські бази, де армія Асада мала не лише хімічну зброю, а й ракети дальнього радіусу, літаки. Ще є частина Сирії, зокрема прибережні райони, які історично підтримували Асада. Зараз тривають перемовини, щоб повстанці увійшли туди мирно, без убивств через помсту.

Важливо розуміти, що падіння режиму Асадів, який тривав 53 роки, — це потужний землетрус на Близькому Сході. Це як падіння Берлінської стіни, яке створило великий вакуум. Те саме зараз у Сирії. Досі немає ясності, що буде з армією Асада і так далі. Але поки все йде відносно добре.

Опозиція до Асада — це різні військові угруповання з різними поглядами й ідеологіями. Серед них є ті, кого на Заході вважають терористами. Чи зрозуміло, хто може взяти участь у майбутніх виборах? Чи є у цих військових угруповань політичні крила?

Історично протягом 14 років боротьби з Асадом у опозиції було багато лідерів, і зараз важко сказати, хто з них відіграє вирішальну роль у майбутньому. Людина, яка здобула головну військову перемогу, — це лідер «Хаят Тахрір аш-Шам» Абу Мохаммад (він же Ахмад Хусейн аль Шараа). Чи є у нього політичні амбіції, чи він залишиться військовим лідером ― ще треба зʼясувати. Важливо, що поки немає потенційного лідера від цивільного населення, але є багато людей, які могли б зіграти ключову роль.

Найважливіше зараз — не вибори, а стабілізація ситуації з безпекою. Потрібно створити якусь перехідну військову раду, яка представлятиме різні сили і забезпечить мирний перехід влади.

Поговорімо про ідеологію. Повстанці боролися проти режиму Асада і проти репресій, які він проводив. Вони випускають з тюрем політичних вʼязнів Асада, але в той же час ХТШ на підконтрольних територіях сама атакувала своїх політичних опонентів — журналістів, активістів. Їх не можна назвати прибічниками демократії.

Чесна відповідь — ні, не можна. Вони боролися з деспотом, але й самі не ліберальні демократи. Вони лишаються ісламістським рухом і справді використовували авторитарні практики. Але за останні чотири роки ХТШ змінила свій дискурс і сьогодні ніхто не знає, що насправді у них в голові. Чи вірять вони в те, що в Сирії мають відбутися вільні, відкриті вибори? Треба почекати, але надія є. До того ж, не лише ХТШ повалила режим Асада. Вони — головний військовий фактор, але до них приєдналось багато інших людей, це була снігова лавина. Тож майбутнє вирішуватиме колективна мудрість сирійців.

Наскільки велику роль відіграватиме релігія і яким буде ставлення до жінок? Відомо, що на підконтрольних територіях ХТШ раніше зупинила кілька проєктів із захисту прав жінок, і пояснила це тим, що ці проєкти культивували недопустимі ідеї статевої рівності.

Це питання турбує усіх. Але перед нашою з вами розмовою я побачив повідомлення, що вони видали наказ військам не примушувати жінок покривати голову або змінювати манеру вдягатися. Коли вони увійшли в Алеппо, а це змішане місто, там є християни і мусульмани, вони нічого не навʼязували жінкам.

Християни, яких багато в Сирії, зараз готуються до Різдва. У деяких районах можна бачити різдвяні ялинки. Був один інцидент, коли боєць прибрав ялинку, але командир змусив її повернути. Саме тому я й кажу, що ніхто не знає напевно, що таке «Хаят Тахрір аш-Шам» зараз, вони не такі, якими були навіть пів року тому. Вони розуміють, що Сирія — це строкате суспільство, і щоб стати легітимною владою, доведеться переконати численні сирійські меншини, що їм можна довіряти й не боятися.

І не забуваймо, що лідер ХТШ перебуває у санкційному списку США, його вважають терористом. Він дуже хотів би це змінити і має щось для цього зробити. За ним уважно спостерігають не лише Штати, але й Велика Британія і Німеччина.

Чи є шанс, що повстанці налагодять відносини з Росією? Вони вже гарантували безпеку її військовим базам на території Сирії. Чи відомо, що буде з цими базами?

Почну з кінця. У росіян у Сирії дві бази: одна військово-морська, і друга — військово-повітряних сил. Наразі вони повністю під контролем Росії і в безпеці. Їх ніхто не чіпав. Зрозуміло, що Росія була великим союзником Асада, але в останні 48 годин вона діяла дуже прагматично. Вона надала Асаду притулок, але також припинила бомбардування повстанських груп. Також ми побачили, як посольство Сирії в Москві змінило прапор на прапор повстанців, а Росія зробила заяву, що майбутнє баз залежатиме від переговорів. Росія намагається сказати: «Гаразд, давайте перегорнемо цю сторінку і збережемо добрі стосунки». Чи приймуть це повстанці від тих, хто їх бомбив? Поки зрозуміло, що вони теж прагматичні — Росія велика держава, і сирійці точно не хочуть, щоб Росія знову їх бомбила. Такий ворог їм не потрібний.