Європейський курс Кишинева врятували 11 277 людей, а завадити намагались «яблучка» для тисяч проросійських волонтерів і концерт Анастасії Приходько. Як Кремль вибудував у Молдові величезну пропагандистську мережу

Двадцятого жовтня в Молдові пройшли президентські вибори і референдум, який в Конституції мав закріпити (або ні) рух країни в ЄС. Результати голосування стали для проєвропейської президентки Майї Санду неприємною несподіванкою. На виборах вона набрала найбільше голосів, однак результат конкурентів перевершив очікування, і доведеться проводити другий тур. А референдум команда Санду взагалі ледь не програла. Голосів за рух до ЄС було лише на 11 277 більше, ніж проти. І якби не діаспора, прозахідний вектор своєї політики Молдова б не підтвердила. Низькі результати влади мають і обʼєктивні причини. За останні роки в Молдові, зокрема через російсько-українську війну, відчутно виросла вартість життя. Майя Санду приділяла мало уваги агітації на півночі й півдні країни, де її сприймають гірше, ніж у центрі. Однак більше на голосування вплинула мережа проросійських агітаторів, яку координує політик-утікач Ілан Шор. Розповідаємо, як Кремлю вдалося завербувати кожного десятого дорослого мешканця Молдови ― і чому ця проблема тепер тільки загостриться.

Протягом всього 2024 року поліцейські собаки в аеропорту Кишинева мали одне рутинне завдання: знаходити в пасажирів, що прибувають, пакунки з $3—7 тисячами готівки. Часто ці суми були в людей, які щойно отримали паспорт для виїзду за кордон і раніше меж Молдови не залишали. Зазвичай вони прибували рейсами з Москви з пересадкою в Єревані чи Стамбулі. Звідки в них стільки грошей, пояснити не могли. Загалом так в аеропорту вилучили понад мільйон доларів. Проте, як підозрюють правоохоронці, провезти в країну вдалося в рази більше.

Стоїть за цією системою Ілан Шор, молдовський політик-утікач. Офіційна Молдова звинувачує його в так званій крадіжці століття — зникненні близько $1 млрд з трьох найбільших молдовських банків у 2016 році, що становило тоді 12% ВВП країни. Попри підозри Шор кілька років був мером райцентру Оргеїв на північ від Кишинева. У 20-тисячному містечку він створив маленький комуністичний рай із безкоштовним громадським транспортом, новими парками, доплатами пенсіонерам та бюджетникам і мережею крамниць «Шор» із дешевими товарами. Незадовго до того, як Шора визнали винним, він утік до Москви, де живе й зараз. І попри те, що в Молдові йому загрожує 15 років тюрми, він залишається популярним як в Оргеєві, так і загалом серед незаможних верств населення.

Президентські вибори 20 жовтня вважалися для нинішньої президентки Майї Санду відносно простими. Жоден із десятьох опонентів не міг зрівнятись з нею за рейтингом, соцопитування давали випередження найближчого конкурента, соціаліста Олександра Стояногло, в рази. Команда президентки навіть переживала, що заспокоєні прихильники не прийдуть на виборчі дільниці. Це було однією з причин провести паралельно з виборами референдум за закріплення в Конституції Молдови вектора руху країни в Європейський Союз. Це мало б мобілізувати проєвропейськи налаштований електорат Санду.

Шор розумів, що президентські вибори його кандидатам наразі не виграти, тому основні зусилля спрямував на референдум. Це була спроба дестабілізувати країну: низький показник підтримки проєвропейського курсу вибив би в команди Санду ґрунт з-під ніг. Озброєний підтримкою Кремля, Шор почав діяти. У Молдові зʼявились анонімні листівки, в яких стверджувалось, що Молдова в ЄС — це виїзд усіх перспективних спеціалістів за кордон. Дітей забиратимуть на органи, в центрах міст проводитимуть гей-паради, а владі дадуть кредитів на невигідних умовах, щоб зробити Молдову «вічною прохачкою». Втім, ці лякалки для молдован не нові. Щоб вони подіяли краще, Шору була потрібна мережа людей на місцях. І він створив її, охопивши кожного десятого мешканця Молдови з правом голосу.

Детально схему Шора описує кишинівське видання Ziarul De Garda, чия кореспондентка три місяці пропрацювала під прикриттям у мережі агітаторів. Лише в одному селі поряд із Кишиневом таких людей набралось кілька десятків. Їх використовували як різноробів: роздати листівки, постояти на мітингу, прийти на зустріч з проросійським політиком. Тих, хто добре себе проявляв, відправляли до Росії спокуситись принадами країни й послухати політінформацію від Шора. І заодно привезти в Молдову готівку.

Ця готівка була потрібна, щоб оплачувати роботу волонтерів: усі вони прямо зізнавались, що беруть участь у проєкті Шора за гроші. Раніше утікач був щедрішим і платив по тисячі лей ― близько 2 300 грн ― за один мітинг. Потім сума знизилася до тисячі лей за місяць «волонтерства». Із серпня, обіцяли представники Шора, плата виросте до трьох тисяч лей (майже 7 тисяч грн) на місяць із можливістю отримати стільки ж бонусів. Бонуси нараховували за створення позитивного іміджу Шора та Росії серед молдован. Не завжди йшлося про пряме промивання мізків: наприклад, волонтер «від Шора» просто міг прибрати в хаті старенької, сфотографуватися з нею й отримати за це додаткові гроші. Оплату за участь у мережі називали «яблучками»: «Якщо будеш поводитися добре ― матимеш яблучок більше».

Паралельно структури Шора фінансували в проросійських регіонах Молдови популістські проєкти. Так, у Гагаузькій автономії на півдні країни зʼявився парк розваг GagauziyaLand. Лідерка регіону Євгенія Гуцул використовувала гроші від Шора на розвиток своєї партії ― кримінальний злочин за молдовськими законами. Попри це, «якщо ви комусь у Гагаузії скажете погане слово про Ілана Шора ― ця людина одразу у вас плюне», ― сказав BBC заступник лідерки Гагаузії Ілля Узун. На виборах 20 жовтня майже 95% голосів із Гагаузії були проти руху Молдови до ЄС.

Влітку мережа Шора зросла до 150 тисяч людей, от тільки в її координаторів виникла проблема: провозити готівку «туристами» стало занадто ризиковано. Тож виплати вирішили оцифрувати. Членів мережі попросили підписати договори з російським державним Промсвязьбанком. Цей банк відкривав молдованам рахунки, на них щомісяця приходили гроші. Тоді їх треба було переказувати в якийсь із банків Придністровʼя — підконтрольного Росії сепаратистського утворення на території Молдови — і вже там знімати готівку. Оборудка вдалася ― щоправда, багато пенсіонерів скаржились на те, що їм доводиться вперше користуватися смартфоном, а після блокування в Молдові Промсвязьбанку ще й налаштовувати VPN. У цьому стареньким за додаткові «яблучка» допомагали молодші учасники мережі.

У вересні вулиці Кишинева та найбільших молдовських поселень заполонила реклама концерту української співачки Анастасії Приходько. Реклама мала одну особливість: на постерах на тлі фотографії Приходько був напис NU EC, тобто «НІ ЄС». Організатори концерту ніяк не коментували це гасло, а невдовзі без пояснень скасували концерт. Втім, поліція країни підозрює, що тут теж замішані гроші та вплив Шора ― і, відповідно, Кремля.

Крім української співачки, агітаційна мережа залучила й місцевих селебриті ― наприклад, телеведучу й інфлюенсерку Світлану Станкевич і політикиню Вікторію Фортуну. Публічно вони про свій звʼязок із Шором не заявляли ― однак і на внутрішніх тренінгах для агітаторів, і на публічних зустрічах просували антиєвропейські тези. Четвертого жовтня влада Молдови публічно заявила про існування нелегальної мережі й початок слідства. Однак це на діяльність команди Шора не вплинуло: за інформацією інфільтрованої в мережу кореспондентки Ziarul de Garda, вже 5 жовтня пройшли чергові «навчальні» збори агітаторів, на яких Шор у записаному відеоповідомленні закликав сказати «рішуче ні ЄС».

Результати референдуму, як і першого туру виборів, стали для команди президентки Майї Санду прикрою несподіванкою. Вона набрала значно менше, ніж очікувалось, а долю європейського курсу Кишинева визначили 11 277 людей. Саме така перевага ― менше ніж один відсоток від загальної кількості виборців ― за тими, хто підтримав внесення в Конституцію країни слів про рух до ЄС. Цей референдум врятувала молдовська діаспора: це сотні тисяч людей у різних країнах Європи, які ставляться до ЄС позитивно. А всередині Молдови переміг антиєвропейський курс, тобто мережа Шора.

Тепер на Молдову чекає другий тур президентських виборів, призначений на 3 листопада. Однак ще важливіші ― парламентські вибори, які мають відбутися влітку наступного року. Відчувши силу, Кремль, як припускають співрозмовники західних видань, включиться в боротьбу ще активніше. А Санду, поки є час, спробує завоювати більше симпатій мешканців півдня й півночі країни, де її рейтинг найгірший. І щось зробити з мережею Шора.

За «Бабелем», на щастя, ні олігархів, ні політиків, тож ми покладаємось на ваші донати: https://babel.ua/donate