Що ви знаєте про справжній Краматорськ? Теплий гайд неочевидними місцями головного міста Донбасу (багато фото)

Вже десять років Краматорськ — одне з головних прифронтових міст. Сюди доїжджає найсхідніший потяг «Укрзалізниці», який іноді називають «Київ — війна». Вокзал Краматорська, на якому щодня прощаються військові та їхні близькі, став відомим за цими чутливими фото. Втім, що відомо про справжній Краматорськ, його атмосферу та людей? Що відомо про головні цікаві й неочевидні місця, які розкажуть про місто? На прохання «Бабеля» журналіст Kramatorsk Post Олексій Ладика показав сім місць, які дають зрозуміти історію міста і побачити справжній Краматорськ. Через близькість до лінії фронту ми не радимо відвідувати ці місця зараз, а от прочитати про них і подивитися — радимо.

Впізнати у Краматорську Олексія Ладику неважко — його вирізняє чиста українська мова і ще сильніше вирізняють довгі дреди. У нього широке коло інтересів: Олексій грає у рок-гурті Stoned Radio, служить пастором у Церкві Христовій та вже 20 років працює журналістом. Зокрема, Олексій дописував для «Радіо Свобода» і пʼять років писав новини на ТСН.

Саме Олексія ми попросили показати місця справжнього Краматорська. Він провів тут майже все життя: в 2014 році брав участь у краматорському Майдані, застав окупацію міста і навіть був затриманий бойовиками. З 2019 року Олексій працює у локальному виданні Kramatorsk Post, де розповідає історії краматорців та їхнього міста.

Місцевість «Чечня»

Що: недобудова і велика виставка графіті.
Де: перетин вулиці Софіївської та вулиці Левка Лукʼяненка.

Нові будинки у цій місцевості почали будувати в 1993—1994 роках, що припало на російсько-чеченську війну. Саме тому район отримав народну назву «Чечня», хоча офіційно це частина мікрорайону Лазурний.

Чотири панельні будинки збудували, два — лишились незавершеними. Ці недобудови були останніми багатоповерхівками, які будували в Краматорську аж до 2021 року. Три роки тому в місті таки почали зводити новий ЖК.

Недобудови цікаві двома речами. Перше — з даху можна зробити гарні фото на сході і на заході сонця (але будьте обережні на сходах). Друге — у 2020 році одна з недобудов стала арт-простором. Тоді молодий краматорський художник Єгор Кучерук влаштував на четвертому поверсі виставку своїх графіті, які отримали назву «Голова».

Автор зробив майже 30 графіті у різних кімнатах будинку, більшість малюнків — це його автопортрети у різних варіаціях. Також автор залишав на стінах надписи, а місцеві під ними та під малюнками — лишали відповіді. Зазвичай це були зображення члена або лайка. Сам автор вкладав у свою роботу протест і маніфест проти занепаду молодіжного мистецтва у місті.

«17 дільниця»

Що: один з найстаріших районів і колишній кримінальний центр міста.
Де: вулиця Героїв Небесної Сотні.

Район «17 дільниця» вирізняють цілі квартали жовтих двоповерхових будинків, зведених у стилі конструктивізм. Їх збудували ще у 1930-х роках для робітників міських заводів. Зараз це найатмосферніший район Краматорська. Біля історичних будинків часто смажать шашлики, а на вулицях сушать білизну — все це навіює відчуття дому.

«17 дільниця» — це назва не тільки району, але й однієї з головних кримінальних банд, що панували у місті в 1990-х. Тоді у місті протистояли два найпотужніші організовані злочинні угруповання від двох однойменних мікрорайонів: «17 дільниця» та «Старе місто». Вони займались у місті рекетом, вимагали данину від бізнесу та розстрілювали лідерів ворожих банд.

З районом повʼязана доля кримінального авторитета «17 дільниці» на прізвисько «Шкрок» (справжнє імʼя — Ігор Шпортюк). Він — один з небагатьох «авторитетів», які вижили після війн між ОЗУ. В останні роки Шпортюк вів бізнес і відбув нове увʼязнення за вимагання грошей у бізнесу. Він часто зʼявлявся на районі, міг власноруч підмітати вулиці й змушував підбирати недопалки тих, хто кинув їх на землю. В 2022 році Шкрок долучився до Збройних сил і загинув на Миколаївщині.

Протистояння двох банд — важлива складова історії міста, адже ці ОЗУ гриміли на всю країну, пояснює Олексій Ладика. Навіть в останні роки локальні медіа згадували про їхній вплив. Утім, у поліції запевняли: вони хоч і досі на слуху, але їхній вплив вже в минулому.

Бродвей

Що: велика історична вулиця та мурали.
Де: вулиця Академічна та вулиця Леонтовича.

Зараз ця широка вулиця з будинками сталінської доби називається «Академічна». Вік багатьох будинків тут наближається до 100 років. Зокрема, на ній у 1937 році зʼявився перший у Краматорську будинок з ліфтами — його спроєктував німецький архітектор. У 1950—1970-х роках ця вулиця була повністю пішохідною: на ній працювали кафе та кінотеатр. Місцеві почали називати її Бродвей. Втім, зараз цю назву памʼятають хіба що старші.

Зараз вулиця лишається вдалим маршрутом для вечірнього променаду, каже Олексій Ладика. У чомусь вона нагадує вулицю Сагайдачного у Києві, що між Поштовою і Контрактовою площами.

До Бродвею примикає вулиця Леонтовича, яка для Краматорська стала вулицею муралів. У 2019 році у рамках проєкту You are East іноземні художники створили близько 10 муралів на її старих чотириповерхових будинках. Це швидко стало фотозоною для місцевих і гостей міста.

Втім, зараз навіть у вихідні дні людей на вулицях Краматорська мало. Якщо до вторгнення у місті жило понад 200 тисяч людей, то зараз — понад 70 тисяч. Олексій каже: із січня 2024 року і загострення боїв за Часів Яр у місті почався новий відтік людей. Ще частина людей готується виїхати, якщо Часів Яр не встоїть.

Малюнки на вулиці Марії Примаченко

Що: паркан із сотнею малюнків у стилі Марії Примаченко.
Де: вулиця Марії Примаченко.

У 2015 році Краматорськ «поріднився» з творчістю Марії Примаченко. Тоді у місті зʼявився її памʼятник, за рік на її честь перейменували вулицю Гвардійців-Кантемирівців. Хоч сама Примаченко ніяк не повʼязана з містом, поява її прізвища на карті міста повʼязує Краматорськ із «традиційною українською культурою», пояснював місцевий краєзнавець Олег Савчук.

З 2015 року і до початку повномасштабного вторгнення у місті щороку проводили фестиваль аматорського мистецтва імені Примаченко. В 2018 році до 150-річчя Краматорська на цій вулиці виник ще один арт-обʼєкт на честь художниці — цегляний паркан старого заводу розмалювали у стилі її робіт. Це один з найдовших муралів в Україні.

Згодом у сквері біля паркану встановили статую «Птахи Марії». Її, як і памʼятник Примаченко, створив скульптор з Бахмуту Вʼячеслав Гутиря. Олексій Ладика додає: подеколи вночі можна бачити, як місяць сідає прямо між камʼяними руками. Всі роботи вже понад пʼять років лишаються на місцях — на малюнках немає жодних ознак вандалізму. Окрім скульптури «рук», зʼявилися маленькі фігури звірів, виконані у стилі художниці.

Квітковий ряд

Що: місце, де військові і місцеві купують квіти коханим.
Де: Паркова вулиця.

Квіткові павільйони на Парковій — це головне місце, де містяни й особливо військові купують квіти своїм близьким. Щодня свої павільйони відчиняють щонайменше пʼять продавчинь. Тільки-но до павільйону підʼїжджає авто — жінки виходять йому назустріч, вітаються і запрошують до себе. От і зараз сюди підʼїздить зелений пікап, з якого виходять двоє чоловіків і йдуть обирати квіти.

Щодня на квітковий ряд приходять десятки людей, переважно — військові. Звідси бійці ідуть зустрічати жінок на вокзал. Окрім квітів, військові масово скуповують великих іграшкових ведмедів.

Ria Pizza

Що: руїни піцерії, яку знищила Росія.
Де: вулиця Василя Стуса, 45а.

Піцерія Ria Pizza була популярним закладом серед краматорців, згадує Олексій Ладика. Тут відпочивали родини, друзі, гучні компанії. Навіть під час повномасштабної війни людей завжди було багато, й іноді важко було знайти вільний столик. Вже з 2022 року це місце особливо полюбили військові.

27 червня 2023 року Росія вдарила ракетою «Іскандер» по піцерії, убивши 13 людей. Заклад було знищено, після трагедії біля нього облаштували меморіал. Тепер це — важлива частина історії воєнного Краматорська після 2022 року. Біля меморіалу треба просто побути, каже Олексій.

«Це був обстріл, який зачепив багатьох краматорців — це було місце, близьке всім, — розповідає він. — Багато хто проводив там дні народження, весілля. Будь-хто міг там опинитися в момент обстрілу. Мабуть, як і удар по залізничному вокзалу, це те, що кровить і болить багатьом краматорцям».

На роковини біля руїн збиралися колеги та рідні загиблих. Місцеві і журналісти зупиняються біля них і зараз.

Крейдяні гори

Що: Білянські гори в регіональному ландшафтному парку «Краматорський».
Де: перетин вулиць Смілянської та Грабовського.

Невисокі крейдяні гори на околиці Краматорська — місце, де можна побачити найкращі світанки і заходи сонця. Краматорці часто ходять сюди на прогулянки, пікніки, шукати гриби чи кататися на велосипедах або мотоциклах. Під ногами тут — кремінь, а іноді залишки коралів.

Посеред крейдяних гір — великий сосновий ліс, де легко можна зустріти зайців. Олексій каже: тут гарно в будь-яку пору року, але восени — особливо. Тоді дерева й кущі вкриваються червоним листям, яке сильно контрастує з білою крейдою, вапном та кременем.

«Коли згадують про Краматорськ, то спершу про що думають? Війна, шахтарі, хоча шахтарів тут нема. А насправді тут дуже гарна природа і крейдяні гори», — розповідає Олексій.

Якщо перейти ліс і зійти на вершину однієї з гір, то буде добре видно мікрорайон Лазурний. Вночі ж дуже добре видно зорі. Втім, з вершин також дуже добре чутно вибухи, що розриваються за 20 км від міста. Вони, як і сирена, дуже дисонують зі спокоєм, який дає це місце.

Наша любов до вас — вище будь-яких гір (навіть крейдяних). Підтримайте «Бабель»: https://babel.ua/donate