В Україні фіксують злочини ненависті. Як їм запобігати? На трьох прикладах пояснюємо, навіщо Україні потрібен законопроєкт 5488

Однаковий захист має бути в усіх — незалежно від національності, кольору шкіри, мови, релігійних та політичних переконань, статі, віку, сексуальної орієнтації або гендерної ідентичності. Зробити так, щоб усі були захищені однаково, — це мета законопроєкту № 5488. Він допоможе боротися з насильством на ґрунті ненависті, особливо — з насильством, спрямованим на ЛГБТ-людей. Проєкт уже в парламенті, але не рухається вперед. Лише за перше півріччя 2024 року моніторингова мережа «Наш світ» задокументувала 39 випадків порушень на ґрунті гомофобії в Україні. Правоохоронці ігнорують такий мотив нападів, зокрема й тому, що Україна має недосконале законодавство. Україна має це змінити — і законопроєкт № 5488 розроблений саме для цього. Кореспондентка «Бабеля» Оксана Коваленко разом із експертом «Нашого світу» Андрієм Кравчуком на трьох прикладах пояснює, як законопроєкт вплине на розслідування і покарання нападів на ґрунті нетерпимості.

Якби законопроєкт 5488 діяв

Якби напад і кваліфікували як «хуліганство», то покарання за злочин ненависті було б жорсткішим — штраф у 34 тисячі гривень або пробаційний нагляд. Злочин ненависті — це звичайний кримінальний злочин, але злочинець скоює його з мотиву нетерпимості. У Кримінальному кодексі є стаття, яка визначає обтяжуючі обставини, і коли суд виносить вирок, він це враховує і призначає більш суворе покарання. Зараз такими обтяжуючим обставинами є злочини, скоєні на ґрунті расової, національної, релігійної ворожнечі — або на ґрунті статевої приналежності. «Але що таке злочини на ґрунті статевої приналежності, коли ми говоримо про напади за сексуальною орієнтацією чи за гендерною ідентичністю», — каже Андрій Кравченко. Законопроєкт пропонує вказати як обтяжуючу обставину нетерпимість, яка враховує значно більше ознак.

Якби законопроєкт 5488 діяв

Злочинця покарали б за те, що він завдав легких тілесних ушкоджень, але покарання було б жорсткішим — ішлося б про громадські роботи, виправні роботи, апробаційний нагляд або обмеження волі.

Через нинішню недосконалість законодавства юристи і потерпілі намагаються використовувати те, що є зараз — статтю про заборону дискримінації. Вперше прокуратура наважилася винести обвинувачення за цією статтею у Львові в минулому році, коли розслідувала напад на трансгендерну військовослужбовицю.

«Але нападник побив жертву з мотиву гендерної нетерпимості, — каже Кравчук. — А був засуджений за дискримінацію. Коректним було б засудити нападника за статтею про заподіяння тілесних ушкоджень, але врахувати обтяжуючі обставини — мотив нетерпимості».

Якби законопроєкт 5488 діяв

Те, що відбулося із Андрієм, мали б кваліфікувати як завдання тілесних ушкоджень. Ступінь тяжкості ушкоджень має встановити експертиза. Суд мав би винести вирок відповідно з обтяжуючими обставинами — мотивом нетерпимості за ознакою сексуальної орієнтації (оскільки вони не приховували своєї гомофобії). Було б помилковим кваліфікувати такі дії як хуліганство, вважає Кравчук.