Тексти

Набридло бути втомленим і тривожним? Беріть приклад з котів — каже провідний філософ. Публікуємо уривок з нового українського видання «Котяча філософія»

Автори:
Софія Коротуненко, Дмитро Раєвський
Дата:

Анастасія Лисиця / Катерина Бандус / «Бабель»

Улітку 2024 року виходить український переклад книги Джона Грея «Котяча філософія. Коти і сенс життя». Грей — філософ, письменник, книжковий оглядач на Guardian і Times Literary Supplement. У новій книзі автор досліджує, як живуть коти, і намагається зрозуміти їхню філософію. «Бабель» з дозволу видавництва «Лабораторія» публікує уривок з книги — про котячу філософію та поради, які б коти дали людям.

Про що книга

Автор досліджує природу котів та їхній спосіб життя. Він розповідає, як вони завжди задоволені тим, що мають, і не обтяжують себе тривожністю й самокопанням. Грей створив цілий посібник з котячих порад, як жити це життя без постійної втоми і тривожності.

Якось один філософ запевнив мене, що переконав свого кота стати веганом. Я гадав, він жартує, тому запитав, як йому це вдалося. Давав коту веганські кульки зі смаком мишей? Познайомив свого кота з іншими веганами, щоб він захотів наслідувати їхній приклад? Чи сперечався з котом і переконав його, що їсти м’ясо — неправильно? Мій співрозмовник не був у захваті. Я зрозумів, що він дійсно вірив, ніби його кіт обрав дієту без м’яса.

Тож я спитав лише, чи кіт виходить на вулицю? Так, виходить. Таємницю розкрито. Отже, кіт їв те, що давали інші люди і що вполював сам. А якщо він і приносив додому трупи — на жаль, коти не вивчають етику і схильні так робити, — то геніальний філософ просто їх не помічав. Неважко уявити, як саме під час експерименту з моральної освіти кіт бачив людського вчителя. Розгубленість, викликана поведінкою філософа, швидко трансформувалася в байдужість. Коти — архіреалісти, і рідко роблять те, що не має чіткої мети чи не приносить миттєвого задоволення. Зустрівшись із людською дурістю, вони просто йдуть геть.

Повіривши, що переконав кота відмовитися від м’яса, філософ лише показав, якими пришелепкуватими можуть бути філософи. Замість намагатися повчати кота, краще спробував би чогось у нього навчитися. Люди не можуть стати котами. І все ж, полишивши уявлення про вищість свого виду, вони можуть зрозуміти, як коти насолоджуються життям, не тривожачись про те, як жити правильно.

Котам не потрібна філософія. Підкоряючись своїй природі, вони задоволені тим, що мають. Для людей же незадоволення власною природою здається природним. Люди ніколи не припиняють спроби стати тими, ким вони не є, що призводить до передбачувано трагічних і абсурдних результатів. Коти так не роблять. Люди постійно женуться за щастям. Для котів щастя — це стан за замовчуванням, до якого вони повертаються, коли усунуто всі загрози комфортному існуванню. Можливо, це головна причина нашої любови до котів. Вони від народження мають здатність бути щасливими, якої ніяк не можуть набути люди.

***

Котів часто називають аморальними. Вони не дотримуються заповідей і не мають ідеалів. Не виказують ознак вини чи жалю. Ще менше вони намагаються стати кращими, ніж уже є. Вони не докладають зусиль для покращення світу, не ламають голову над тим, як чинити правильно. І навіть якби вони могли осягнути уявлення про те, що життя має підкорятися якомусь зовнішньому стандарту, то лише посміялися б.

***

Котам не цікаво вчити нас, як жити, але якби було, вони не писали б для нас заповіді. Однак можна уявити, як коти підказують нам, як жити менш незграбно. Звісно, вони не очікували б, що ми застосовуватимемо їхні поради. Вони обернули б це на гру, таку собі розвагу для них і для людини, яка їх слухатиме.

Ще одна порада, вже не від Грея, а від нас. Підтримайте «Бабель»: 🔸 Buy Me a Coffee, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: paypal@babel.ua.