88 років тому Гітлер відкрив Олімпіаду в Берліні. Вона зробила Ігри такими, якими ми їх знаємо сьогодні — помпезним шоу з присмаком політики та корупції (багато архівних фото)

Першого серпня 1936 року Адольф Гітлер відкрив XI Літні Олімпійські ігри на заповненому вщент 100-тисячному Олімпійському стадіоні в Берліні. Ці Ігри стали найуспішнішими для свого часу і започаткували традиції та тенденції, які існують досі. Уперше на організацію і будівництво інфраструктури витратили величезні гроші. Уперше провели естафету олімпійського вогню — від Греції до країни-господарки. Помпезну театралізовану церемонію відкриття вперше транслювали по телебаченню у прямому ефірі. Також нацисти вперше максимально поєднали спорт із політикою для пропаганди «вищості арійської раси». Ігри супроводжували політичні скандали та корупція — без цього і зараз не обходиться майже жодна Олімпіада. «Бабель» розповідає про Ігри в Берліні 1936 року, за які згодом довелось вибачатись Міжнародному олімпійському комітету, та було вже пізно.

Уперше Олімпіада мала величезний політичний підтекст. Усе почалось ще на етапі вибору країни й міста, яке мало приймати Ігри 1936 року. У 1930-му Німеччина подала заявку на проведення Олімпіади в Берліні, а за рік її затвердили на засіданні Міжнародного олімпійського комітету (МОК). На проведення Ігор були й інші претенденти, як-от Барселона, Будапешт, Рим, Буенос-Айрес, Ріо-де-Жанейро. Однак МОК обрав саме Берлін, аби продемонструвати, що демократична німецька Веймарська республіка повертається у світове співтовариство після ізоляції за підсумками Першої світової війни.

Із приходом до влади Гітлера в 1933-му демократія в Німеччині змінилась нацистською диктатурою. У країні розгорнулась масштабна атниєврейська кампанія. Гітлер збирався відмовитись від проведення Ігор, адже вважав їх «винаходом євреїв і масонів». Та й самі німці не надто прагнули приймати своїх недавніх ворогів — англійців і французів. Та до справи підключився один за найближчих соратників Гітлера — міністр пропаганди Йозеф Геббельс. Він переконав фюрера, що проведення такої міжнародної події на найвищому рівні посприяє створенню позитивного іміджу країни. А заразом дасть можливість просунути нацистські ідеї про «вищість арійської раси».

Уперше цілі країни погрожували бойкотувати Олімпіаду. У 1933 році першою забила на сполох громадськість Сполучених Штатів. Усе через дискримінацію єврейських спортсменів у Німеччині, що явно не відповідало олімпійському духу рівності для всіх учасників, незалежно від раси й віри. Нацисти спочатку на це не звертали увагу. Але після ухвалення Нюрнберзьких расових законів у 1935-му протестний рух із закликом бойкотувати Олімпіаду в Берліні поширився й у Великій Британії, Франції, Швеції, Чехословаччині та Нідерландах. Дійшло до того, що в МОК до останнього всерйоз розглядали можливість перенести Ігри в Барселону. Але після того як в 1936-му в Іспанії почалась Громадянська війна, цю ідею відкинули.

Нацистам все ж довелось зменшити антиєврейську риторику. Спеціальним розпорядженням Геббельса з громадських місць Берліну прибрали антисемітські гасла. Усе завісили олімпійськими прапорами та свастикою. У пресі тимчасово припинили публікувати негативні статті про євреїв. А до німецької збірної навіть включили одну спортсменку єврейського походження — фехтувальницю Хелену Маєр. Поліцейські отримали суворий наказ ставитись максимально привітно до всіх гостей, особливо до представників «неарійської раси». До МОК надіслали листа, у якому нацистський уряд пообіцяв неухильно дотримуватись олімпійських правил.

Зрештою олімпійські чиновники США, Британії та інших країн прикрились твердженням, що спорт поза політикою, і не стали бойкотувати Олімпіаду. А Ігри в Берліні встановили новий рекорд з кількості учасників — 3 963 спортсмени з 49 країн.

Перша масштабна корупційна кампанія. Нацисти розуміли, що одних обіцянок буде замало. Тому з 1935-го почали запрошували до Берліну чиновників МОК, політиків, бізнесменів та інших впливових людей з різних країн. Для них влаштовували королівські прийоми — засипали подарунками, селили в найдорожчих готелях і годували в найкращих ресторанах. А заразом влаштовували їм екскурсії Берліном за запланованими маршрутами, щоб вони бачили лише будівництво величних олімпійських обʼєктів і «щасливих німців», які нічого не чули про утиски євреїв.

Особливо успішно нацисти взяли в оборот патріарха олімпійського руху, почесного президента МОК 72-річного Пʼєра де Кубертена. Його настільки вразив розмах підготовки, що він назвав Гітлера «одним із найкращих творчих духів нашої епохи», дав добро на відкриття в Берліні «Міжнародного олімпійського інституту», оголосив нацистську Німеччину духовним зберігачем олімпійських ідей і навіть пропонував зробити країну постійним господарем Ігор. У відповідь Гітлер висунув Кубертена на Нобелівську премію миру. Окрім цього, як зʼясувалось згодом, нацисти «пожертвували» до особистого олімпійського фонду Кубертена понад 10 000 рейхсмарок.

Уперше на Олімпіаду витратили купу грошей. Спочатку на організацію Ігор у Берліні заклали бюджет у майже $3 мільйони. Це вже було більше, ніж закладали на минулі Олімпіади. Та Гітлер настільки захопився, що зрештою витратив понад $30 мільйонів. Найбільші витрати були на олімпійську інфраструктуру, яку будували в рекордно короткі строки, але з розмахом.

До будівництва Олімпійського селища на західній околиці Берліну, окрім архітекторів, долучили й ландшафтних дизайнерів. Там звели приймальний корпус, 140 одноповерхових і 5 двоповерхових житлових будинків, спортивну залу, басейн, кілька саун і лікарень. Збудували величезну їдальню, розбиту на 38 відділень, призначених для різних націй. Також був окремий розважальний центр із кінотеатром, концертною залою і кабаре. Селище настільки всім сподобалось, що задало тренд для всіх майбутніх Олімпійських селищ.

Більшість змагань проводили в новенькому спортивному комплексі «Олімпійський парк» — із відкритою ареною, плавальним басейном, велотреком, манежем для верхової їзди та окремим майданчиком для хокею на траві. Головною родзинкою комплексу став 100-тисячний Олімпійський стадіон, спроєктований у неокласичному дизайні, що мав нагадувати римський Колізей.

Уперше провели естафету олімпійського вогню. Для Ігор в Берліні нацистські олімпійські чиновники придумали новий піар-хід — запалити вогонь на грецькій горі Олімп і пронести палаючий факел звідти до стадіону у Берліні. Естафета стартувала 20 липня 1936 року. Тут нацисти похизувалися своїми технологічними досягненнями — вогонь запалювали за допомогою спеціально розробленого ввігнутого дзеркала німецької компанії Zeiss. Потім 3 400 бігунів несли факел від Греції до Німеччини через Болгарію, Югославію, Угорщину, Чехословаччину та Австрію. Окрім рекламної складової, у цієї ідеї був і пропагандистський підтекст. Естафета мала представити нацистську Німеччину як прямого спадкоємця традицій античних цивілізацій. Утім, не обійшлось і без політичних скандалів. На друкованих буклетах із маршрутом естафети Судетську область Чехословаччини позначили як німецьку територію. Чехословацький уряд, ясна річ, обурився, але бойкотувати Ігри не став. А традиція естафети олімпійського вогню зберігається досі.

Уперше церемонія відкриття перетворилась на справжнє шоу. Усе почалось з багатотисячних маршів і демонстрацій на вулицях і площах німецької столиці. Потім відбулась церемонія запалення олімпійського вогню — спочатку в центрі Берліну, а потім на заповненому вщент Олімпійському стадіоні. На цій арені відбувалось головне дійство з театралізованими постановками, оркестрами, парадом команд. Над стадіоном літав дирижабль «Гінденбург» із гігантським олімпійським прапором. Гітлер оголосив відкриття Олімпіади, стоячи на трибуні в оточенні численних почесних гостей з усього світу.

Після слів Гітлера в небо випустили майже 30 000 голубів миру. Та під час цієї частини церемонії стався курйозний момент — перелякані від гучного шуму птахи добряче обклали послідом спортсменів і гостей. «Голуби кружляли над нами, а потім німці вистрілили з гармати, і птахи з переляку наклали на всіх. У нас, чоловіків-спортсменів, хоча б були солом’яні капелюхи, а жінкам це все потрапило просто на волосся. Утім, це було дуже смішно», — згадував учасник американської збірної легкоатлет Луї Замперіні.

Не менш помпезною була і церемонія закриття Ігор на Олімпійському стадіоні зі світловим шоу, яке створили за допомогою потужних прожекторів. До того ж нацисти влаштували справжній військовий парад на честь своєї перемоги в олімпійському командному заліку.

Перша пряма телетрансляція Олімпіади. Церемонію відкриття Ігор у Берліні вперше транслювали по телебаченню у прямому ефірі — у чорно-білому форматі, але з використанням різних типів камер. Також вперше вели пряму телетрансляцію окремих змагань. Зали з телевізорами для громадського перегляду облаштували в Берліні, сусідньому Потсдамі, а також в Олімпійському селищі для спортсменів. Утім, якість картинки, звісно, була далека від сучасної. А глядачі скаржились, що можуть чітко розгледіти хіба що коней.

Окрім цього, нацистський Олімпійський комітет виділив німецькій режисерці Лені Ріфеншталь $7 мільйонів на зйомки документального фільму про Ігри в Берліні. Стрічка «Олімпія» вийшла в 1938-му. Багато новаторських прийомів, які використала Ріфеншталь, зокрема підводна зйомка, екстремально крупні плани, камери на рейках, задали стандарти для зйомок спортивних змагань. А сам фільм, попри відверто пропагандистський підтекст, отримав міжнародні нагороди та вважається класикою кінематографу.

Гітлер свого досяг. Німецькі спортсмени виграли командний залік зі 101 медаллю (з них 38 золотих). Німецький народ ледь не молився на Гітлера. Світова преса писала, що Німеччина провела найуспішніші Ігри в історії, і це «повернуло її в лоно націй та продемонструвало її людяність». А на поодинокі повідомлення про табори неподалік Берліну, куди напередодні Олімпіади нацисти вивезли зі столиці тисячі євреїв і ромів, мало хто звертав увагу.

На хвилі успіху Гітлер наказав своєму головному архітектору Альберту Шпеєру збудувати в Нюрнберзі 400-тисячний стадіон для проведення на ньому майбутніх Олімпіад. МОК був не проти і віддав Німеччині право на проведення Зимової Олімпіади 1940 року. І це попри те, що після Ігор в Берліні Гітлер поновив переслідування євреїв, а в 1938-му окупував Австрію та Судетську область Чехословаччини.

Та після того як Німеччина напала на Польщу в 1939 році й розвʼязала Другу світову, про жодні Олімпіади вже не могло бути й мови. А МОК тільки в 1948-му, перед стартом Ігор у Лондоні, визнав помилковим своє рішення не переносити Олімпіаду 1936 року з Берліну і попросив вибачення. Наступного разу Німеччина спробувала відбилити репутацію Олімпіадою за допомогою Ігор в Мюнхені у 1972 році. Але тоді все обернулось трагедією.

Бюджет «Бабеля» набагато скромніший навіть за «найбідніші» Олімпіади. Підтримайте нас: 🔸 Buy Me a Coffee, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: paypal@babel.ua.