107 років тому затонув «Британік» — молодший брат «Титаніка». Згадуємо, як розкішний лайнер не вирушив у жоден круїз, а став найбільшим плавучим шпиталем Першої світової (в архівних кадрах)

Двадцять першого листопада 1916 року біля берегів Греції в Егейському морі затонув корабель «Британік». Це був останній із серії трьох новітніх суперлайнерів, що стали одними з найбільших і найрозкішніших на той час. Його «старшими братами» були «Олімпік» і «Титанік». Та на відміну від них, «Британік» так і не здійснив жодного трансатлантичного круїзу, для яких його й будували. Невдовзі після спуску на воду почалася Перша світова війна, і лайнер перетворили на найбільший плавучий шпиталь. «Британік» врятував понад десять тисяч поранених, але під час свого останнього рейсу затонув, підірвавшись на міні. Врятувати вдалося майже всіх, хто був на борту. Серед них була медсестра Вайолетт Джессоп, яка потрапила в аварію на «Олімпіку» та пережила загибель «Титаніка». «Бабель» розповідає історію «Британіка» та його братів-лайнерів в архівних фото і відео.

З кінця ХІХ століття між Великою Британією та Німеччиною розгорнулося змагання — хто збудує найбільший, найшвидший та найрозкішніший лайнер. У 1907 році до перегонів приєдналася чергова британська компанія The White Star Line. Вона вирішила не змагатися з конкурентами у швидкості лайнерів, натомість планувала перевершити їх за розмірами та розкішшю.

Керівництво The White Star Line замовило аж три трансокеанічних лайнери нового класу. Перший під назвою «Олімпік» заклали на корабельнях Белфасту в грудні 1908 року. У березні наступного року поруч почали зводити другий лайнер — «Титанік».

Це були девʼятипалубні гіганти — майже 270 метрів завдовжки, понад 50 метрів заввишки й близько 30 метрів завширшки. Вони вміщували понад 3 000 пасажирів та членів екіпажу. За розкішшю інтерʼєрів лайнери могли конкурувати з найбільш фешенебельними готелями того часу. Всередині було кілька ресторанів, кафе та їдалень, басейн, лазня, бібліотека, окремі кімнати для відпочинку, дозвілля, куріння, танців. Між палубами можна було пересуватися сходами та ліфтами. Найрозкішніші каюти першого класу мали окрему вітальню, дві спальні, гардеробні, окремі ванну і вбиральню, а також у них був вихід на приватну прогулянкову палубу.

Браузер не підтримує відео

У свій перший трансатлантичний рейс «Олімпік» вирушив у червні 1911 року. А у вересні того ж року зіткнувся з військовим кораблем «Хоук» під час виходу з гавані Саутгемптону. «Олімпік» отримав велику пробоїну, утім, зміг без сторонньої допомоги повернутись до порту. Тоді під час зіткнення ніхто з людей на обох кораблях не загинув і не отримав серйозних травм.

З «Титаніком» усе вийшло набагато гірше. У ніч з 14 на 15 квітня 1912 року він зіткнувся з айсбергом під час свого першого рейсу з Великої Британії до США та затонув у Північній Атлантиці. Ця катастрофа стала однією з найбільших в історії корабельних аварій у мирний час — 1 514 із 2 224 людей на борту загинули. Більшість померла від переохолодження в крижаній океанській воді. А перше судно прийшло на порятунок до місця аварії лише за півтори години.

Третій із запланованих суперлайнерів «Британік» почали будувати наприкінці листопада 1911 року. Він мав стати ще розкішнішим за своїх попередників. Та після загибелі «Титаніка», що викликала значний світовий резонанс, компанія The White Star Line вирішила врахувати безпекові недоліки. «Британік» оснастили додатковими водонепроникними перегородками й подвійною обшивкою корпусу в районі машинних відділень. Усе це мало дати змогу кораблю триматися на плаву навіть, якщо вода затопить шість відсіків трюму.

Найрадикальніших змін зазнала система порятунку пасажирів. Крім рятувальних шлюпок уздовж бортів, на «Британіку» встановили вісім пар спеціальних кранів на електричній тязі, які могли швидко спустити додаткові шлюпки. Їх на борту було 48, кожна вміщувала щонайменше 75 людей. Це означало, що одночасно врятуватися могли всі 3 309 пасажирів і членів екіпажу. Для порівняння, на «Титаніку» було всього 20 рятувальних шлюпок.

Удосконалювати «Британік» закінчили тільки в 1914 році. Перший рейс із Саутгемптону до Нью-Йорка планували в серпні 1914-го, але наприкінці липня почалася Перша світова війна. Британське Адміралтейство реквізувало цивільні кораблі для воєнних потреб. Новий круїзний лайнер вирішили переобладнати під плавучий шпиталь. Але для нової ролі судно знову довелося реконструювати. Лайнер перефарбували в білий колір із зеленою смугою та червоними хрестами по бортах. Ресторани переобладнали під операційні, каюти — під палати. Ще додали рятувальних шлюпок. Розкішні інтер’єри забрали, аби збільшити кількість місць. Зрештою лайнер вміщав понад 3 000 поранених, близько 600 людей екіпажу та майже 500 — медичного персоналу.

У листопаді 1915 року «Британік» вирушив у свій перший рейс як шпиталь. За п’ять успішних рейсів він перевіз понад 10 000 поранених із південноєвропейських фронтів на Дарданелльській протоці та в Салоніках. У свій останній шостий рейс «Британік» вийшов із Саутгемптону 12 листопада 1916 року. Уранці 17 листопада корабель прибув до порту Неаполя, де зазвичай довантажував вугілля. Там його на кілька днів затримав шторм.

Близько 8-ї години ранку 21 листопада 1916 року «Британік» натрапив на німецьку міну неподалік острова Кеа в південній частині Егейського моря. Вибух пошкодив правий борт у носовій частині. Капітан сподівався дотягнути до острова і посадити корабель на мілину, тому послав сигнал SOS і наказав продовжити рух. Але від цього трюм швидше заповнювався водою, і корабель почав хилитися на правий борт. Тоді капітан зупинив судно і розпочав евакуацію. Пощастило, що корабель не встиг забрати поранених, а аварія сталась за кілька десятків кілометрів від грецького берега. Тож на порятунок досить швидко прийшли і риболовні судна, і британській військові кораблі. Та й температура води була близько 20 °С, на відміну від мінусової у випадку з «Титаніком».

«Британік» затонув приблизно за 55 хвилин. Зрештою, вдалось врятувати 1 036 зі 1 066 медиків і членів команди, які були на борту. На жаль, деякі люди запанікували і спустили кілька шлюпок, не чекаючи наказу капітана, ще коли «Британік» продовжував хід. У результаті їх затягло під гвинти, які піднялися з води після крену судна. Ще шестеро померли від травм, отриманих під час евакуації, а троє потонули.

Серед врятованих були матрос Арчі Джуелл та кочегар Артур Пріст, які раніше пережили катастрофу «Титаніка». Та ще неймовірнішою є історія Вайолетт Джессоп. Вона була членом екіпажу і свідком аварій усіх трьох нових суперлайнерів. Джессоп працювала стюардесою на «Олімпіку» і «Титаніку». А під час Першої світової стала медсестрою Червоного Хреста на борту «Британіка». Ба більше, вона опинилася в одній зі шлюпок, які затягло під гвинт, але в останній момент їй вдалось вистрибнути.

Попри все це, Джессоп не відмовилася від морських подорожей. По завершенні війни вона повернулася працювати на «Олімпік», який відновив пасажирські перевезення. З ним вона потрапила в ще одну аварію в травні 1934 року. Тоді лайнер не помітив у густому тумані маленьке судно «Нантакет», яке використовували як плавучий маяк, і протаранив його. Джессоп продовжила працювати стюардесою на інших лайнерах до виходу на пенсію в 1950 році.

«Британік» пролежав на дні Егейського моря до 1975 року, поки його рештки не знайшла експедиція французького дослідника-океанографа Жака-Іва Кусто. За іронією долі цей суперлайнер так і не здійснив жодного трансатлантичного рейсу, для яких його будували. Але увійшов в історію, як найбільше судно, що брало участь у Першій світовій війні.

«Бабель» точно не потоне завдяки вашим донатам: 🔸 у гривні, 🔸 у криптовалюті, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: paypal@babel.ua.