Українці донатять на ЗСУ мільярди гривень. Частина цих грошей йде на шахрайські збори. Як їх відрізнити й допомагати лише тим, кому потрібно. Інструкція від «Бабеля» і справжніх волонтерів

Волонтери допомагають ЗСУ з 2014 року. Якщо на початку війни вони часто закуповували їжу, одяг, пальне, то зараз — дрони, тепловізори, автівки, а фонд «Повернись живим» (ПЖ) — навіть зброю. Скільки на потреби фронту зібрали волонтери — підрахувати неможливо, але лише два великі фонди — ПЖ і «Фонд Сергія Притули» — від початку війни отримали майже 15 мільярдів гривень пожертв. Великі суми зборів приваблюють шахраїв, які виманюють гроші під виглядом допомоги військовим. Щодня їх стає все більше. Як не стати жертвою зловмисників і допомагати тим, кому це справді потрібно? Пояснюють директор департаменту стратегічних ініціатив «Повернись живим» Іван Науменко і волонтерка Ірина Вовк, яка допомагає військовим від початку війни з росією.

Військовий просить зробити збір для нього. Як перевірити, чи він потрібен?

Зазвичай, волонтери працюють із тими військовими та підрозділами, з якими вже була співпраця і, відповідно, довіра, каже Ірина Вовк. Якщо це нова людина, треба перевірити її реальність (чи говорить вона правду про себе) і необхідність конкретного збору.

Спочатку поставте кілька обовʼязкових запитань: у якому підрозділі служить людина, де він перебуває (без конкретних деталей), номер військової частини. Перевірте дані про цю військову частину — дещо можна нагуглити. Порадьтеся зі знайомими військовими — можливо, саме в цьому підрозділі в них є контакти. Багато військових мають сторінки в X (колишній Twitter) — можна піти до них. Спробуйте забити в пошуку соцмережі назву бригади, щоб знайти людей звідти. Або напишіть пост у соцмережах, але попросіть відповідати у приватні повідомлення, щоб у коментарях хтось не видав закриту інформацію.

Проаналізуйте, на що вас просять зробити збір. Можна звернутися до підрозділу або до Командування сил логістики (КСЛ) й уточнити, чи справді конкретному підрозділу необхідно те, що просять. Однак якщо ви волонтер-початківець, у вас навряд чи є контакти всіх бригад чи вихід на КСЛ. Найпростіше, що можна зробити, каже Ірина Вовк, — попросити офіційного листа від військової частини з підписом командира, де буде написано, що саме потрібно. Але і це не стовідсотковий варіант — через бюрократію листування може затягнутися, а ви втратите дорогоцінний час.

Якщо вас просять купити дрон, уточніть чи військовий є пілотом, на чому і як довго він літає, де зараз перебуває і які там умови. «Це можуть бути банальні запитання: якої версії потрібен дрон, що з прошивкою, чи є в підрозділу антени», — радить Ірина Вовк.

Якщо запитання щодо доцільності збору залишаться, краще звернутися до досвідчених волонтерів — вони знають, які потреби бувають у конкретних бригад та які запитання краще поставити, щоб переконатися в доброчесності збору.

Чи треба збирати й донатити на побутові запити — броніки, їжу, форму?

Однозначної відповіді немає, але Ірина Вовк та Іван Науменко проти таких зборів. «Зараз не така ситуація, як у 2014 році, їжею бійці точно забезпечені», — каже Науменко. За його словами, побутові запити бійці можуть закрити силами власного підрозділу. Вовк додає, що такі запити відволікають увагу від зборів на бойові потреби, які складно закривати й які потребують більше грошей. «Краще задонатити на дрон, який точно збереже життя бійця, ніж на шкарпетки», — каже вона.

Бачу збір у стрічці — як зрозуміти, що він чесний?

Подивіться, хто збирає гроші та чи проводила людина збори раніше, якщо так — то кому і як звітувала. Можливо, у вас є спільні знайомі — напишіть їм і спитайте, хто ця людина та чи можна їй довіряти. Або у вас є знайомі, які служать у підрозділі, для якого збирають гроші, — можна запитати в них. Загалом можна зробити все те саме, що ми радили в першому розділі, або хоча б частину з того.

А є якісь ознаки, що на збір точно не треба донатити?

Стовідсоткових — ні. Але є речі, які можуть насторожити. Наприклад, збори на зброю. В Україні, крім держави, офіційно купувати зброю за кордоном може лише «Повернись живим». «Мова йде саме про важку, а не стрілецьку зброю, яку можна купити доволі вільно, — пояснює Науменко. — Ті самі міномети теоретично можна придбати й привезти в частину, але це дуже складно і вдалих прикладів ще не було». Збір на зброю може бути щонайменше невиконаним, а як максимум — шахрайським. Один із прикладів — збір на міномети військового Влада Сорда, про який писав «Бабель».

Ще варто звертати увагу на те, як написане повідомлення про збір. У ньому має бути чітко вказано, чий це запит і чому він важливий. Занадто емоційне повідомлення має насторожити. «Наприклад, написано: “Терміново збір на Бахмутський напрямок”, і більше ніякої інформації. У мене одразу виникають запитання — чому саме на напрямок? Бригада може сьогодні бути там, а завтра вже ні, — каже Іван Науменко. — Так само, що значить терміново? Збір може закритися за місяць, потім ще треба час, щоб купити, тобто це вже виходить не так терміново».

Чи має значення, куди збирати чи донатити — на картку чи на банку?

Незалежно від того, збираєте ви чи донатите, банка краще. Вона у відкритому доступі й кожен, хто донатить, бачить, скільки грошей треба зібрати, скільки вже зайшло і чи знімали гроші. Це додає довіри збору. Якщо ви збираєте на картку, краще завести окрему для зборів. «Але часто волонтери збирають і на власну картку, і беруть готівку, — каже Ірина Вовк. — Багато залежить від довіри».

А звітувати як?

Обовʼязково — фото чи відео. Вони доводять, що ви чи волонтери справді купили те, на що збирали, і передали це на фронт. Також можна публікувати виписки з картки чи банки — скільки грошей зайшло і куди вони пішли. Ще у вас мають бути договір або фіскальний чек з покупки, можливо, акт прийому-передачі купленого в частину. Це не обовʼязково виставляти в соцмережі, каже Ірина Вовк, але ці документи потрібні — ви можете надати їх за запитом.

Куди краще донатити — напряму військовим чи волонтерам або у фонд?

Насправді й туди, і туди. Фонди роблять масштабні закупки, але вони не можуть закрити всі запити. Тому локальні збори потрібні, їх теж варто підтримувати. Запитання тільки, чиї саме. «Наприклад, ваша однокласниця збирає гроші для підрозділу свого брата. Ви знаєте цю людину, знаєте, куди підуть гроші та як важко рухається цей збір, — підтримайте його», — каже Ірина Вовк. Якщо ж немає надійного збору і витрачати час на перевірки не хочеться — краще підтримати фонд.

А як перевірити фонд?

Тут все простіше. У фонду має бути прозора і відкрита звітність. На сайті повинні бути документи про реєстрацію і ліцензія. Фонд має публікувати звіти, скільки коштів зайшло і куди їх витратили. Наприклад, на сайті «Повернись живим» у реальному часі можна дивитись динаміку надходжень.

Що робити, якщо випадково запустив шахрайський збір?

Від цього ніхто не застрахований. Шахраї можуть обійти найретельнішу перевірку. У такому випадку треба порадитися з юристами та слідувати їхнім порадам. Важливо зразу написати про це в соцмережах і закрити банку, щоб люди не скидали гроші.

А якщо задонатив на шахрайський збір?

Мінімум, який ви можете зробити, — поскаржитися на сторінку, залишити коментар, що збір нечесний, щоб попередити інших. Можна спробувати скооперуватися з тими, хто теж донатив шахраям, і подати заяву в поліцію. Так імовірність, що шахрая притягнуть до відповідальності, вища.

Хіба всі ці перевірки не ускладнюють життя волонтерам? Так збори взагалі не будуть закриватися

Для справжніх волонтерів будь-яка перевірка не страшна, вони легко її пройдуть — покажуть документи, звіти, фото. Найбільше волонтерам шкодять не запитання, куди підуть гроші, а нечесні збори. Буває так, що і військові зловживають довірою волонтерів. «У нас були випадки, коли ми купували тепловізор військовим, а потім бачили його в ломбарді у Краматорську», — каже Ірина Вовк. Мінімальний фактчек зборів допоможе направити гроші туди, де вони справді потрібні.

Або ж ви завжди можете підтримати «Повернись живим».