Навколо так багато дезінформації, що вже не знаєш, кому вірити. Заплутати можна будь-кого — «Бабель» разом із Google склав інструкцію, як убезпечити себе

З початку повномасштабного вторгнення росії в Україні значно виріс рівень кіберзагроз. Зараз дві третини українців дізнаються новини з соціальних мереж і практично завжди довіряють тому, що там поширюють і репостять. Майже стільки ж людей отримують інформацію від рідних, друзів та знайомих. Пропаганду та дезінформацію розповсюджують усіма цими каналами — фейків та маніпуляцій так багато, що кожен українець періодично стикається з дезінформацією. Деякі пропагандистські повідомлення зроблені настільки якісно, що в них вірять навіть ті, хто мав би розрізняти. А джерелом дезінформації може стати хто завгодно, навіть ви. Тому дуже важливо вміти бачити фейки, маніпуляції та мати уявлення про інформаційно-психологічні операції. «Бабель» поговорив з експерткою Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Марією Сагайдак — разом з нею розповідаємо, як працює пропаганда, як зрозуміти, що вами намагаються маніпулювати, і які інструменти в інтернеті допоможуть з цим.

Що таке дезінформація, маніпуляція, фейк та пропаганда? Чим вони відрізняються і навіщо їх створюють?

Дезінформація, фейки, маніпуляції та пропаганда — способи впливу на людину. Їх створюють, аби спотворити реальність, спонукати людину до якихось дій, посіяти сумніви, відключити критичне мислення.

Пропаганда — це створення великих наративів, щоб змусити суспільство чи певну категорію людей бачити світ так, як цього хтось хоче. Вона буває позитивною і негативною. Пропаганда здорового способу життя чи вакцинування — це хороша історія, а от те, що Україна є недодержавою і її створив Ленін, — хибна ідея, яку насаджує російська пропагандистська машина.

Дезінформація — спотворена неправдива інформація, яку навмисно поширюють, аби нашкодити людині, організації, країні. Дезінформація — це завжди системний процес. Вкидаються тисячі вигаданих новин, цитат, думок на певну тему, щоби планомірно насаджувати неіснуючі факти. Це може призвести до дестабілізації суспільства. Дезінформаційні російські кампанії привʼязані до болючих тем в Україні — кількість загиблих на фронті, боєздатність країни, бойові дії, відключення світла тощо.

Дезінформація може бути ненавмисною — її називають міс-інформація. Це неправдива інформація, яку розповсюдили без злого умислу. Такі повідомлення поодинокі, не підкріплені масовою кампанією поширення фейку. Наприклад, журналіст ретельно не перевірив факти чи довірився джерелу, яке його ввело в оману. У лютому 2023 року журналіст «Української правди» Михайло Ткач звинуватив на той час керівника департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міноборони Олександра Лієва в тому, що в того є російський паспорт. Ткач навіть виклав фотографію документа, але за лічені хвилини цей фейк спростували. Хоча він і досі гуляє соціальними мережами та став кульмінацією навколо непідтверджених звинувачень Лієва в махінаціях з закупками озброєння. Чиновник звільнився.

Фейк та маніпуляції — це інструменти дезінформаційних кампаній. Фейк — це повністю вигаданий факт, і дуже часто росіяни роблять їх абсолютно безглуздими. Наприклад, один із останніх фейків — Бандеру визнали святим, або що донорами крові в Україні дозволяють бути лише «чистокровним українцям». До повномасштабного вторгнення російська пропаганда розповідала, що українці їдять снігурів. Психіка людини працює так, що якщо одне повідомлення повторити тисячу разів, у нього можна повірити або принаймні засумніватися в його неправдивості. Тому хоч яким би безглуздим здавався фейк, він може спрацювати.

Маніпуляція — це викривлення правдивого повідомлення, коли фейк поєднують з правдою, для достовірності. Пропагандисти перекручують сенс цитат, виривають заяви з контексту, зміщують акценти таким чином, щоб людина сприймала ситуацію не такою, яка вона є. Ось приклад. Тринадцятого лютого радник Офісу президента України Михайло Подоляк сказав в ефірі телемарафону «Єдині новини», що для скорішого завершення війни та деокупації українських територій потрібно, аби російські окупаційні війська щодня втрачали пʼять тисяч окупантів. Російські медіа вирвали фразу з контексту і стали поширювати, що «Подоляк закликав вбивати тисячі росіян на день, таких планів не мали навіть фашисти». Але радник Офісу президента говорив про російських військових, а не про росіян загалом.

Маніпуляції бувають не лише в російських медіа. Наприклад, в американському виданні «Федераліст» вийшла колонка про те, що через Україну страждає Тайвань. Нібито він став беззахисним, бо США всі сили спрямовують на підтримку Києва. Журналіст видання дійшов такого висновку, перекрутивши заяву державного секретаря США Ентоні Блінкена про Афганістан. Блінкен насправді сказав, що якби США досі залишалися в Афганістані, то підтримувати Україну Білому дому було б складніше.

Ще один вид маніпуляції — так званий черрі піккінг, коли у повідомленні вказують тільки факти, які підтверджують тезу автора, і при цьому ігнорують інші. Ось приклад. Анонімні телеграм-канали та пропагандистські медіа постійно просувають тезу, що «Захід втомився підтримувати Україну». Як доказ зазначають, наприклад, те, що Володимиру Зеленському не дозволили виступити на церемонії нагородження премією «Оскар», хоча сам «Оскар» аж ніяк не впливає на підтримку України урядами інших країн. При цьому маніпулятори ігнорують чисельні заяви лідерів держав, що Україну будуть підтримувати стільки, скільки потрібно.

Інформаційно-психологічна операція (ІПсО) ― це психологічний тиск на суспільство, поширення панічних настроїв та підривання довіри до державних інститутів. Найяскравіший приклад російської ІПсО — на початку повномасштабної війни у 2022 році люди шукали мітки на будинках, парканах і дорогах та замальовували їх. Начебто так помічали цілі для наведення авіаційних, ракетних й артилерійських ударів. Російські спецслужби знаходили людей в Україні через соцмережі й домовлялися, щоб ті за гроші малювали такі мітки. Одночасно дезінформатори розганяли панічні настрої. Так хотіли посіяти паніку та хаос серед цивільного населення і відвернути увагу правоохоронців від справжніх російських диверсантів і колаборантів.

Як розпізнати неправдиві повідомлення? Дайте покрокову інструкцію.

Універсальних засобів розвінчування дезінформації, маніпуляцій, фейків та пропаганди не існує. Головне — бути уважним і довіряти інтуїції, а щоб вона краще працювала, її можна прокачати за допомогою простих правил перевірки повідомлення. Прискіпливо потрібно ставитися до всього.

• Звертайте увагу на повідомлення, які написані занадто емоційно, з багатьма знаками оклику. Якщо у повідомленні читача ставлять перед складним етичним вибором, підводять до того, що винна саме ця людина, а не інша, якщо повідомлення вас лякають чи миттєво обурюють — це може бути фейк. Їх прицільно створюють так, щоб людина не вмикала логіку та увагу, а була зосереджена на емоціях.
• Дивіться, чи є у постах та новинах посилання на офіційні джерела. Якщо замість них є дані від «інсайдерів» у правоохоронних чи державних структурах, це може бути фейком. Наявність анонімних джерел свідчить не про унікальність інформації, а про її можливу недостовірність. Те саме стосується й повідомлень від експертів. Дуже часто у фейках є посилання на повідомлення організацій чи експертів-аналітиків, яких насправді не існує або вони заангажовані. Перевіряйте імена та назви тих, на кого посилаються в повідомленні.
• Читайте пости в соціальних мережах чи на сайтах медіа повністю. Зазвичай автори маніпуляцій перекручують заголовки, але вже на третьому абзаці тексту стає зрозуміло, що ситуація не така загрозлива, як заявлено в назві.
• Якщо бачите у тексті цифри або результати соціологічних опитувань, загугліть і перевірте їх. У грудні 2022 року російська пропаганда поширювала фейк, що 40% німців вважають, ніби НАТО спровокувало росію розпочати повномасштабне вторгнення. Насправді таких було лише 19% (ось опитування та історія, як журналісти розкрили маніпуляцію). Цифри варто перевіряти ще й тому, що їх перекручують — увагу акцентують на вигідному для росії показнику. Наприклад, у російських медіа пишуть, що українці масово тікають від бойових дій в росію. Насправді це не так. Кордон з росією, згідно з даними ООН, перетнули 2,8 мільйона українців. Більшість із них вивезли силоміць і тримали у фільтраційних таборах, а ще виїзд у бік росії був єдиним можливим шляхом, щоб покинути зону бойових дій. Росіяни не давали людям евакуюватися в бік неокупованої частини України. Кордон з країнами ЄС добровільно перетнули 12,5 мільйона українців.
• Перевіряйте, хто розповсюджує повідомлення — анонімний канал у телеграмі, група у вайбері? Чи є в інформації заяви посадовців та установ? Якщо так, то зайдіть на сайти організацій чи в профілі людей і перевірте, чи говорили вони це. Наприклад, секретар РНБО Олексій Данілов говорив в інтервʼю польській газеті Wyborcza, що до повномасштабної війни Україна готувалася з 2019 року. А в анонімних телеграм-каналах писали, що нібито Зеленський готувався воювати з росією ще з 2019 року. У перевірці цитат допоможе інструмент пошукової системи Google Fact Check Explorer. Він працює так: ви забиваєте пошуковий запит, наприклад, «Володимир Зеленський», а програма покаже вам, які фейки про нього існують, і дасть посилання на матеріал, що цей фейк спростовує. Наприклад, якщо ви напишете «Бахмут», Google Fact Check Explorer покаже, як росіяни взяли два різних пости Ілона Маска в твіттері і склеїли з них брехню — начебто він радів оточенню Бахмуту російськими військовими.
• Критично ставтеся до псевдоекспертів. Часто можна побачити пости чи новини, де особиста думка якогось умовного «експерта» подається, як доведений факт. Якщо ви бачите, що людина дає якийсь висновок на новину, і цей висновок вас обурює чи лякає — це маніпуляція. Краще читати аналітику від тих людей, про яких вам відомо, інформацію про яких ви можете легко перевірити в інтернеті, а сама людина має певні маркери, які підтверджують її експертність — профільну освіту, великий досвід роботи у цій сфері тощо.
• Звертайте увагу на граматичні помилки. Дуже часто росіяни у своїх фейках проколюються саме на цьому, або неправильно перекладають російські слова українською. У фейкових документах, які поширюють росіяни від імені Міністерства оборони чи Генштабу ЗСУ, часто неправильно написані імена, назви установ та міст України. На День Незалежності в анонімних телеграм-каналах поширили фейковий документ від імені головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного. У ньому йшлося, що за пів року повномасштабного вторгнення загинули 130 тисяч українських військових. У фальшивому документі багато помилок, русизмів та фраз, які не притаманні українському діловому мовленню — «інформація О загиблих» замість «про загиблих»; «отриманих поранення» замість «таких, що отримали поранення».

З текстом усе зрозуміло, а як перевірити фотографії та відео, чи не редагували їх?

Редаговані фотографії та відскановані копії документів — один з найпоширеніших видів фейків. Існує багато способів перевірити світлину, і скористатися ними може навіть непідкована у фактчекінгу людина. Один з найпростіших способів — зворотний пошук зображень. Він є у пошуковій системі Google Зображення. Вставте посилання на зображення у рядок пошуку чи завантажте знімок з компʼютера. Програма знайде схожу або таку саму світлину і покаже, де її до цього використовували.

Шукати зображення можна за допомогою TinEye. Ця програма показує сторінки в інтернеті, на яких картинку публікували раніше, також показує дату, коли це було, якої ваги картинка і скільки раз її публікували. Існують також мобільні додатки для зворотного пошуку зображення — Google Обʼєктив, Photo Sherlock чи Reverse Image Search.

Сайти Image Edited та Forensically розкажуть, чи редагували фотографію — можливо, на ній щось замальовували або вставляли елементи з інших фотографій. Програми знаходять найменші правки (змінювали контраст, яскравість), а також показують, яким фотоапаратом створено картинку і якою програмою світлину редагували.

Reveal знаходить на картинках сліди, якщо один файл вставляли в інший — відредаговані фрагменти виділяються на їхньому тлі. Можна працювати як із посиланнями на зображення, так і завантажувати зображення з компʼютера.

Аналізуючи фотографію, придивіться до тіней, віддзеркалень, пропорцій та різкості різних елементів. За номерами автомобілів, вивісками магазинів, назвами вулиць, які потрапили в кадр, можна визначити країну і місто, де зробили світлину. Якщо на фото є незвичайні впізнавані будівлі, уточніть їхнє розташування за картами Google з панорамним переглядом вулиць.

Повторна перевірка прогнозу погоди в конкретному місці допомагає зрозуміти, коли відбулася подія, зображена на знімку. Якщо в цей день ішов дощ, а на фотографії сонце і люди в легкому одязі, довіряти знімку не варто. Wolfram Alpha — сервіс, який допоможе перевірити, якою була погода в конкретний день у певному місті.

Перевіряйте відео. Якщо воно на YouTube, то перевірте акаунт, на який його завантажили. Якщо там не багато подібних відео, то, скоріш за все, це фейковий акаунт для поширення інформації. Подивіться коментарі під відео, хто його коментує і як, чи є там «справжні» люди. Розпізнати фейковий акаунт можна, перевіривши інформацію в описі — подивіться, чи давно створили канал, скільки там підписників, які відео публікувалися раніше і скільки людей їх переглянули. Якщо відео небагато, а переглядів під ними тисячі, є привід подумати, що це акаунт, з якого розганяють фейки.

Звертайте увагу на заголовок відео і його опис — якщо вони емоційні, то це теж може бути фейком. Допомогти перевірити відео може інструмент, який створила Amnesty International — YouTube DataViewer. Він показує точну дату й час завантаження, розкадровує відео на картинки, які легко перевірити через зворотний пошук зображень.

Найскладніше, мабуть, виявляти діпфейки. Це фальшиві відео, які створюють у спеціальній програмі за допомогою штучного інтелекту, обробляючи реальні фотографії, відео, аудіозаписи голосу. На них людина може говорити те, чого б ніколи не сказала. У березні 2022 року на діпфейку Володимир Зеленський закликав ЗСУ скласти зброю. Центр протидії дезінформації РНБО тоді попереджав про подібну провокацію з боку росії. Коли діпфейк з президентом зʼявився, його швидко заблокували у Facebook, Instagram та YouTube.

Якщо в соціальних мережах читати новини небезпечно, то де ж тоді? Журналісти хіба не публікують фейкові новини, які прочитали в телеграмі?

Читати новини в соцмережах можна, але з дотриманням правил. Фейсбук, інстаграм, твіттер та інші соціальні мережі відстежують те, що ви лайкаєте, дивитесь, які посилання відкриваєте, а після цього формує стрічку під вас. Так налаштовані алгоритми соцмереж, щоб ви не потонули в потоці інформації, якої надзвичайно багато. З одного боку, це зручно. А з іншого — ви опиняєтеся в інформаційній бульбашці, де немає різноманіття ідей та поглядів. Це призводить до того, що вам здається, що всі навколо такої ж думки, що й ви. Часто можна почути: «У мене вся стрічка у фейсбуку про це говорить». Насправді це лише у вас про це говорять, а в іншого користувача фейсбуку — ні. Щоб не «закапсулюватися» в інформаційній бульбашці, варто памʼятати, що соціальні медіа працюють за алгоритмами. Тож перевіряйте інформацію, яку бачите, і читайте тих, хто має інакші погляди, тих, з ким ви, можливо, не погоджуєтесь, але визнаєте компетентність цієї людини у питаннях, про які вона говорить.

Після повномасштабного вторгнення в телеграмі зʼявилося надзвичайно багато анонімних каналів, які повідомляють про повітряні тривоги, події в країні — роблять усе, щоб видаватися українським телеграм-каналом. Але серед цих повідомлень там спеціально публікують фейки та маніпуляції. Тому важливо відписатися від усіх анонімних телеграм-каналів та груп у вайбері. Залиште собі в телеграмі до десяти каналів, серед них мають бути надійні медіа та канали офіційних органів влади, того ж Міністерства оборони чи Генерального штабу ЗСУ.

Найбезпечніше читати новини в медіа, бо редакції дбають про свою репутацію і несуть відповідальність за достовірність інформації, яку поширюють. Їх можна притягнути до відповідальності в суді. Норми за поширення російських фейків немає, але є покарання за розпалювання ворожнечі та приниження честі та гідності людини чи компанії. Останні роки в Україні все більше медіа намагаються потрапити в білі списки — ЗМІ, в яких немає маніпуляцій, дезінформації і чорного піару. «Бабель» — у такому білому списку.

Читати новини провідних медіа можна за допомогою платформи Google Новини. Це новинний агрегатор, який збирає заголовки з різноманітних медіа, обʼєднує схожі новини у теми і показує їх блоками. У стрічці зʼявляються тільки актуальні події. Окрім того, це швидкий доступ не тільки до подій в Україні, а й до новин в інших країнах (для цього треба змінити в налаштуваннях мову та регіон).

Щоб убезпечити себе від дезінформації на YouTube, краще дивитися новинні сюжети у блоках на головній сторінці. Вона вгорі, під рядком пошуку. Цю закладку формує сама платформа, відбираючи найпопулярніші відео з надійних джерел. Якщо протягом дня станеться надзвичайна подія, наприклад, бомбардування будинку у Дніпрі, то на головній сторінці відеоплатформи зʼявиться розділ «Важливі новини».

Як самому не стати джерелом дезінформації?

Від цього і справді ніхто не застрахований. Тому найкраща тактика — не розповсюджувати фейкові повідомлення. Якщо ви побачили пост або новину, яка викликає у вас сумнів, то краще взагалі не реагувати на неї. Тобто не потрібно перепощувати її, навіть із зазначенням того, що це фейк. Не треба також ставити будь-які реакції на такий пост або коментувати його. Так ви тільки додасте йому охоплень, а це те, чого прагнуть пропагандисти. Під фейковими повідомленнями коментарі пишуть люди, які отримують за це гроші, або ж боти — спеціальні компʼютерні програми. Не витрачайте свій час на суперечки з ними.

Якщо ви ненавмисно поширили фейк, то видаліть пост із соціальних мереж і залиште пояснення, що попередня інформація була неправдивою. Напишіть повідомлення людям, яким кидали дезінформацію у месенджери. Якщо ви встановили, як саме спотворили інформацію чи що в ній не підтвердилося, то опишіть це в пості. Цей пост має бути беземоційним та базуватися виключно на фактах. Інакше ваше повідомлення теж може стати маніпуляцією.

Втомився розмовляти з родичами, які ведуться на дезінформацію. Щойно розвіяв один фейк у їхній уяві, вони одразу ж повірили в інший, що робити?

Не ставте собі за мету переконати людину, що якесь повідомлення є фейком або маніпуляцією. Краще підштовхніть її до аналізу інформації, яку вона споживає. У розмові не варто бути занадто емоційними, намагайтеся не знецінювати людину. Схильність довіряти дезінформації чи споживати прості й легкодоступні повідомлення можна пояснити багатьма причинами. Людина може бути невпевненим користувачем інтернету, або не знати, як перевірити інформацію. Кожен з українців хоч раз у житті вірив фейкам, тому не варто применшувати почуття інших.

Спілкуючись з родичами чи друзями, регулярно проговорюйте, що конкретно ось таке повідомлення було фейком, а ось таке — маніпуляцією, а разом вони є частиною дезінформаційної кампанії з такого-то питання. Говоріть, що такі повідомлення зʼявляються не просто так. Пояснюйте, з якою метою поширюються фейки, навіщо їх створюють і які наслідки можуть бути. Для аргументу показуйте, що фото чи відео — відредаговані. З часом у вашого оточення зʼявиться звичка аналізувати і критично ставитися до інформації. Безперечно, постійно пояснювати — це довший процес, аніж сказати: «Це неправда». Але він більш ефективний. Якщо не навчити людину розрізняти правду і брехню, то вона віритиме в кожний наступний фейк, який їй трапиться.

Скільки б росіяни не вигадували фейків про українців, у них ніколи не вийде нас перемогти. Підтримуйте ЗСУ та «Бабель»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: paypal@babel.ua