Мій населений пункт окупувала росія. Як продовжувати звичне життя? Чи не вважатимуть мене колаборантом? «Бабель» разом з юристом «Восток SOS» відповідає на складні запитання про життя в окупації

З 24 лютого росія окупувала близько 20% території України. Цифра постійно змінюється, поки йде активна фаза бойових дій, але люди в частині областей, як-от Херсонської, Запорізької, Харківської та Луганської, живуть в окупації вже понад три місяці. Ми достеменно не знаємо, скільком мешканцям вдалося виїхати звідти, але ті, хто залишаються, щодня постають перед складним вибором. Як зберегти своє життя, чи можна ходити на роботу, що робити, якщо примушують купувати російську SIM-картку і користуватися рублем? Благодійний фонд «Восток SOS» з 2014 року допомагає переселенцям і тим, хто залишався на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей. Ми попросили координатора юридичної служби Даниїла Попкова відповісти на головні запитання про те, як жити в окупації.

Чи варто намагатися виїхати з окупованих територій? Як це краще зробити?

Виїхати однозначно варто, якщо ви не хочете залишатися в окупації та миритися з цим. Особливо якщо ви людина з активною політичною чи громадянською позицією або якщо раніше брали участь у бойових діях на сході чи належали до будь-яких політичних партій, окрім проросійських.

Якщо ви для окупантів умовно «чиста людина» — тобто не маєте вищезазначеного бекграунда, тоді краще виїздити гуманітарним коридором. Їх організовує Міністерство реінтеграції, і є вже багато прикладів, коли ці коридори спрацьовували. Самостійно краще не виїздити — так ви можете, навпаки, наразитися на ще більшу небезпеку.

Якщо ж ви проукраїнський активіст, то тут складніше. Варто пошукати всі згадки про себе в інтернеті та спробувати максимально зачистити всю подібну інформацію. Також краще виїздити з іншого міста, а не з того, де ви живете. Бо якщо ви будете їхати з власного міста, є загроза зустріти колаборантів, які все про вас розкажуть.

Якщо вас питатимуть про причини виїзду — називайте якісь гуманітарні. Наприклад, якщо вам скажуть: «Чому ти їдеш? Тобі що, не подобається росія?», можна відповісти, що ви їдете до родичів або на лікування.

Я не можу поїхати, як мені спілкуватися з окупантами, щоб не втратити гідність, але й не нарватися на неприємності?

Намагайтеся тримати нейтралітет. Не дискутуйте на політичні чи історичні теми, не ведіться на провокації. Намагайтеся звести спілкування з окупантами до мінімуму.

Окупанти роздають гуманітарку. Якщо я її візьму — це колабораціонізм?

Ні. Взагалі поняття колабораціонізму визначається статтею 111-1 Кримінального кодексу України. Там сказано, що це мають бути свідомі дії на шкоду Україні, добровільна співпраця з ворогом. Тобто в людини має бути умисел. Якщо ж у людини немає доступу до продуктів, ліків, то брати гуманітарку — це вимушена дія і не може вважатися колаборацією.

У нас немає українського зв’язку, доводиться купувати російську SIM-картку. Це злочин? А окупанти зможуть стежити за мною у месенджерах?

Ні, це не злочин. Чи зможуть окупанти стежити за тим, що ви пишете в месенджерах — це вже питання безпекового характеру. Сам по собі мобільний оператор лише забезпечує звʼязок.

А як захистити свій телефон, якщо окупанти постійно його перевіряють?

Найімовірніше, ніяк. Зрештою вам все одно доведеться розблокувати телефон або вводити паролі в месенджерах, якщо вони є. Тому краще просто не зберігати нічого, що може виглядати підозрілим. Одразу видаляти переписки, виходити з облікових записів. Варто також чистити кеш у браузері та історію пошуку. Взагалі в такій ситуації [коли окупант вимагає телефон] краще скинути налаштування до заводських, якщо є така можливість. Також треба почистити телефонну книгу та залишити там мінімум номерів. Тобто що менше інформації, то краще.

Окупанти змушують користуватися рублем, що мені робити?

Якщо це примус і немає жодної можливості отримати послуги не за рублі — тоді користуватися ними. Це також не розцінюється як колабораціонізм, лише як умова для виживання.

У мене свій бізнес, я можу його продовжувати?

Про бізнес складно сказати, бо у Кримінальному кодексі це питання сформульовано дуже загально. Можуть бути різні ситуації. Наприклад, ти займаєшся сільським господарством і продаєш це міській «владі» чи росії, отримуєш кошти, сплачуєш з них податки, реєструєшся згідно з російським законодавством. Це 100% колабораціонізм. Але можуть бути інші ситуації — наприклад, людина торгує одягом або овочами на ринку. Якщо вона не буде сплачувати податки в бюджет якоїсь «хнр» чи «днр» — тоді це не буде вважатися колаборацією. Головне, щоб не було добровільного звʼязку з окупаційною «владою».

Я — учитель, медик, пожежник, інший працівник соціальної сфери. Якщо я продовжую працювати — я колаборант?

Заступниця міністра юстиції Валерія Коломієць вже висловлювалася з цього приводу — вона казала, що важливо, аби ці професії не мали на меті встановлення або полегшення влади окупантів. Тобто, якщо люди виконують свої функції так, як і раніше, і ніяк не сприяють тому, щоб окупантам жилося легше на цій території, не проводять агітаційну роботу за окупантів — тоді це не колаборація.

З учителями складніше. У статті 111-1 є окремий пункт про дії громадян з впровадження освітніх програм держави-агресора у закладах освіти. Окупанти одразу змінюють програми в школах на власні, тому вчителям продовжувати свою роботу неможливо.

А якщо зарплату платять у рублях?

Якщо людина не може виїхати на підконтрольну Україні територію, вона продовжує працювати і отримує зарплату в рублях, бо іншої немає, то це не її вибір. Елементу добровільності тут немає. Але, звісно, все дуже умовно, і кожен випадок буде розглядатися окремо. І якщо будуть підозри в колаборації, доведеться доводити, що людина діяла під примусом.

Поліція в моєму населеному пункті перейшла на бік окупантів. Тепер не можна повідомити про злочин та викликати її?

Тут усе залежить від ситуації. Якщо, наприклад, у вас викрали машину, і ви йдете скаржитися про це в умовну «поліцію днр», то це одна ситуація. Але якщо ви йдете і повідомляєте, що ваш сусід допомагає українській армії — то це вже інша ситуація. У побутових речах ви можете звертатися до поліції, це не злочин і не колаборація.

Я хочу повідомити державі про колаборантів у моєму місті, як це зробити?

Є багато можливостей — через «Дію», електронну пошту, Telegram. Головне — щоб нічого не залишалося в телефоні. Тому дуже важливо дотримуватися інформаційної безпеки, щоб ніяких слідів не залишилося — видаляти чати, виходити з акаунтів. Є сенс писати повідомлення з іншого емейлу чи акаунта, або не під своїм справжнім іменем — щоб не можна було ідентифікувати, хто звертався з таким повідомленням.

Я боюся, що мене можуть мобілізувати в армію окупантів. Як уберегтися?

Єдиний спосіб врятуватися від мобілізації — це спробувати виїхати. Якщо не вийшло і людину мобілізували — тоді треба намагатися за першої ж можливості здатися Збройним силам України. Здаватися, зрозуміло, треба правильно — без зброї, з піднятими руками, заздалегідь повідомивши про бажання здатися. В бою стріляти не прицільно, а кудись у повітря, щоб не завдати травм українським військовим.

Мені довелося отримати посвідку про смерть або про народження дитини. Що з нею робити?

Якщо ви отримали такий документ, краще мати ще одне підтвердження — записи в медичних картках, наприклад. Із цими документами на підконтрольній Україні території можна звернутися до суду й отримати вже документи державного зразка.

Я все одно боюся, що на підконтрольній території мене назвуть колаборантом.

Для того щоб убезпечити себе від подібних ситуацій, варто, поки ви живете на окупованій території, збирати докази своєї невинуватості. Звісно, у нас діє презумпція невинуватості, тому будь-яку колаборацію треба довести. Але все ж таки краще мати докази, що окупаційна адміністрація якось тиснула на вас або ваших близьких. Можна сфотографувати якісь документи та завантажити на хмару або записувати телефонні розмови.

ЗСУ роблять все, щоб звільнити окуповані території, а «Бабель» допомагає вам пережити цей складний період. Ви теж можете допомогти нам: 🔸 донат у гривні🔸 у криптовалюті🔸 PayPal: paypal@babel.ua.