Бачу багато різних рейтингів кандидатів у президенти. Яким опитуванням можна довіряти та на які цифри дивитися?
- Автор:
- Євген Спірін
- Дата:
Артем Марков / «Бабель»
Чим ближче до президентських виборів, тим більше в ЗМІ зʼявляється соціологічних досліджень різних компаній. Найчастіше лідери збігаються, але в абсолютних цифрах рейтинги в них різні. Як зрозуміти, яким конторам і даним можна довіряти — розповідаємо коротко і на прикладах. Якщо ви знаєте, хто очолює КМІС і з якою політсилою часто співпрацює SOCIS, цей текст можете сміливо пропустити.
Усі соціологи куплені, а рейтинги — передвиборча технологія кандидатів: хто заплатив, тому й намалювали перше місце.
Це не так. Завдання цих соціологічних центрів — дати суспільству уявлення про нього самого та стан країни. В Україні є кілька великих та авторитетних соціологічних компаній — Київський міжнародний інститут соціології КМІС, «Рейтинг», Центр імені Разумкова, фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, центр соціальних і маркетингових досліджень SOCIS. Очолюють такі центри імениті соціологи. Для них репутація важливіша за швидкий заробіток.
Авторитетні інститути
Київський міжнародний інститут соціології. КМІС — приватна компанія, яка діє з 1990 року й співпрацює з Києво-Могилянською академією. КМІС входить в Соціологічну асоціацію України і Європейське товариство дослідження громадської думки та маркетингу ESOMAR, AAPOR та WAPOR. Генеральний директор інституту — професор Володимир Паніотто.
Соціологічна група «Рейтинг». Недержавна організація, створена в 2008 році. Проводить усі види соцдосліджень, якість яких контролюється кодексом ESOMAR. «Рейтинг» — член Соціологічної асоціації України. Директор — Олексій Антипович.
Український центр економічних і політичних досліджень імені Разумкова — недержавна організація, яка займається соцдослідженнями. Заснована в 1994 році. У рейтингу аналітичних центрів світу за 2017 Global Go to Think Tank Index Report Центр Разумкова увійшов у сотню кращих світових дослідницьких центрів. Працює з USAID, Міжнародним фондом «Відродження», офісом зв'язку НАТО в Україні та іншими.
Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва — неурядова організація. Фонд був заснований у 1992 році, а вже в 1998 провів перший екзит-пол під час парламентських виборів. Під час виборів 2004 року дослідження фонду допомогли виявити фальсифікацію при підрахунку голосів. Зараз фондом керує соціолог, кандидат наук Ірина Бекешкіна.
SOCIS — перша соціологічна компанія в Україні, заснована в 1988 році. Компанія — член Соціологічної асоціації України. SOCIS критикували за публікацію даних соціології на користь чинної влади. Перша компанія, що в 2014 році опублікувала рейтинг, у якому Порошенко посів перше місце. Після перемоги на виборах він призначив співзасновника компанії Ігоря Гриньова заступником глави адміністрації президента.
Я зрозумів, можна (обережно) довіряти опитуванням КМІС, Центру Разумкова... А якщо опитування провела невідома організація — як зрозуміти, правдиві в неї результати чи ні?
Підроблені опитування — велика проблема для справжніх соціологів, бо вони нівелюють довіру загалом. Є кілька критеріїв, за якими можна зрозуміти, чи варто довіряти невідомому інституту.
- Акредитація на дослідження від Соціологічної асоціації України. Якщо незнайома організація хоче заслужити довіру, вона надає комісії матеріали досліджень, методологію, та інше. Комісія розглядає все це і видає чи не видає акредитацію.
- Членство в ESOMAR — одній з найбільш відомих і шанованих дослідницьких асоціацій у світі. Організація стежить за якістю досліджень і швидко виключає порушників.
- Вік організації, наявність у неї сайту з описом методології досліджень, їх кількість, штатні соціологи.
- Робота між виборами.
Якщо хоча б два критерії порушені, варто насторожитися.
Але стрьомні рейтинги все одно існують!
Звичайно. Деякі опитування завищують рейтинги кандидатів, які заплатили за дослідження.
Припустимо, не всі соціологи брешуть. Але будь-який рейтинг — усе одно маніпуляція свідомістю. Виборці схильні підтримувати переможців. Тому чесний рейтинг, де один з кандидатів посів перше місце, допомагає лідерові його утримати, хіба ні?
Не зовсім так. Як пояснює директор КМІС Володимир Паніотто, на результати соцопитувань люди реагують по-різному. По-перше, вони можуть навмисно голосувати за заздалегідь непрохідного кандидата з рейтингом 0,1%. У таких випадках логіка проста: «я підтримую непрохідного, щоб не голосувати за тих, хто не подобається». По-друге, інколи високий рейтинг демобілізує електорат. Виборці й так упевнені в перемозі кандидата, і не йдуть на вибори. Відповідно, зниження рейтингів мобілізує. І останнє: якщо кандидат, згідно з рейтингами, в самому низу, то виборець справді може змінити рішення та проголосувати за того, хто претендує на перемогу.
Хочете сказати, що політики не можуть маніпулювати результатами опитувань? Не вірю.
Правильно не вірите. Маніпулювати опитуваннями не складно. Один із способів — користуватися тим, що кілька кандидатів можуть мати приблизно однаковий рейтинг. Різниця — в межах статистичної похибки. В такому разі не коректно говорити, що хтось із них лідер, але кандидати так роблять постійно.
Бачу, що в опитуванні велика похибка. Це означає, що йому не варто довіряти?
Якщо похибка не вища за 4%, це нормально. Насторожити, скоріше, повинна низька похибка, наприклад, 1%. Важливо розуміти, що при вибірці 3000 осіб соціологам треба максимально точно відобразити симпатії всієї країни — дотримати правильні пропорції між регіонами, статтю, віком, соціальним статусом. Зробити це без похибки не можуть навіть найкращі професіонали.
Якщо опитування роблять на замовлення невідомого клієнта, результатам можна довіряти?
Члени ESOMAR працюють за статутом, який затверджений торговою палатою ЄС. За цими правилами, якщо клієнт не хоче називати себе, він може залишатися анонімним. Часто імʼя замовника знає лише обмежене коло людей усередині соцконтори.
А можна здогадатися, хто замовив опитування?
Можна, але далеко не завжди. Іноді в політичних опитуваннях, зроблених на замовлення, якась частина може бути присвячена одному кандидату або області, де він балотується. Але частіше зрозуміти імʼя реального замовника неможливо. Припущення про те, що лідери рейтингу найчастіше і є його замовниками — міф.
Паніотто розповідає й про інші ризики. Наприклад, під час протистояння Юлії Тимошенко та Віктора Ющенка на замовлення зробили опитування про те, у кого з них антирейтинг вищий. Виявилося, у Ющенка, але замовник вирішив опублікувати дані про Тимошенко. Висновок для виборців — в опитуваннях на замовлення невигідна клієнту інформація може просто не вийти.
У передвиборчих опитуваннях часто вказують дві цифри — частку від тих, хто визначився, і від усіх опитаних. Що ближче до правди?
Насправді цифри три: всі опитані, ті, що визначилися з вибором та ті, які визначились і прийдуть голосувати. Найточніша цифра — остання. Ті, хто кажуть, що не підуть або не знають, чи підуть на виборчу дільницю, зазвичай не йдуть і не голосують.