Китай постійно говорить про важливість суверенітету ― але не помічає проблеми України. Огляд матеріалів іноземних медіа про війну 26 вересня

Китай постійно звертає особливу увагу на цінність державного суверенітету. Утім, у випадку з Україною його ідеологія дала збій, пише у The Atlantic Майкл Шуман ― журналіст видання, який живе в Пекіні.

І сам президент Китаю Сі Цзіньпін, і впливові китайські дипломати постійно запевняли, що однією з головних цінностей для Китаю є суверенітет. Тобто можливість самовільно вирішувати, що робити з уйгурами у провінції Сіньцзян чи які репресії влаштовувати проти демократичних активістів Гонконгу. До того ж, як зізнався Шуману китайський політолог із Шанхая, у Китаї досі є відчуття, що країна не повністю єдина, що вона може розпастися. Звідси й такий наголос на захисті від зовнішнього впливу.

Також, безумовно, теза про суверенітет стосується Тайваню, який Китай вважає своєю частиною. А ще вона скерована на країни «глобального Півдня», яким приємно чути про те, що Захід не має диктувати їм свої правила, а свої справи вони можуть вирішувати самі. Однак із початком повномасштабної російсько-української війни у цьому принципі Китаю зʼявився серйозний виняток.

Вторгнення росії в Україну ― вкрай очевидне порушення суверенітету іншої країни. І все ж Пекін замість того, щоб активно засудити дії Москви, лише зміцнює свою дружбу з нею. Можливо, Китай взагалі нещирий у своїх заявах, припускає Шуман. Але ж він має знайти пояснення, яке заспокоїло б його численних партнерів. Схоже, Пекін знайшов, як пояснити свою позицію щодо України та росії ― вона прозвучала в заяві китайського посла у Франції про те, що кордони пострадянських держав не можна вважати визначеними, оскільки їх не закріплено в міжнародно визнаних договорах. Пізніше офіційний Китай відхрестився від цих слів ― але очевидно, каже Шуман, що заяви посадовців такого рівня в Пекіні суворо контролюються і самовільно дозволити собі такі слова посол не міг.

Можливо, путіну вдалося переконати Сі Цзіньпіна, що Україна для росії ― як Тайвань для Китаю. Усе ж непорозуміння залишається, а цей казус пройде непоміченим для союзників Пекіну, лише якщо вони схильні більше довіряти словам, аніж діям, завершує статтю Шуман.

Щобудня ми старанно шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: paypal@babel.ua