Новини

Україна розсекретила документи про депортації українців у 40—50-х роках ХХ століття

Автор:
Ангеліна Шеремет
Дата:

Міністерство внутрішніх справ України скасувало гриф секретності з архівних документів про репресії та депортації українців з Івано-Франківської, Тернопільської та Львівської областей у 40—50-х роках ХХ століття.

Про це МВС повідомило 7 лютого.

У фондах Галузевого державного архіву зараз зберігаються документи, які стосуються масових депортацій населення з території Західної України в 1940-х та 1950-х роках, ешелонні списки громадян Івано-Франківської, Тернопільської та Львівської області.

Ці архівні документи будуть доступні для громадськості, в тому числі їх опублікують на офіційних сайтах.

Із початком Другої світової війни СРСР окупував Західну Україну. Тут радянський режим одразу ж розпочав масові депортації, тільки прискореними темпами. Лише з кінця 1939 року і протягом 1940-го із Західної України до Сибіру, Поволжя, Казахстану та на північ СРСР вивезли, за різними підрахунками, від 10 до 20 відсотків населення.

Наймасовішою стала хвиля депортацій у період з 22 травня до 20 червня 1941 року, напередодні нападу Німеччини на СРСР. За її організацію відповідав особисто глава НКВС Лаврентій Берія. Людей виселяли цілими родинами та не давали часу на збори. Після фільтрації чоловіків здебільшого увʼязнювали та відправляли до таборів, де більшість з них загинула. А жінок і дітей вивозили до спецпоселень у найвіддаленіші регіони Радянського Союзу. Ця хвиля депортації охопила приблизно 300 тисяч людей.

У 1944 році радянська влада повернулася на Західну Україну. Відтоді й до початку 1950-х депортували майже пів мільйона українців. Найбільш показовою стала операція «Захід» у 1947 році, коли протягом одного дня вивезли приблизно 80 тисяч людей. Так радянська влада боролася з визвольним рухом на Західній Україні. Виселяли цілими родинами навіть тих, кого лише підозрювали у співпраці з Українською повстанською армією.

Операція розпочалась о другій годині ночі 21 жовтня 1947 року у Львівській, Станіславській (зараз Івано-Франківська), Тернопільській та Рівненській областях. У ній задіяли майже 30 тисяч солдатів і приблизно 16 тисяч співробітників інших силових відомств. Вони оточували села, влаштовували обшуки та за списками відправляли людей вантажівками на залізничні станції. А звідти ― у вагонах до Казахстану та віддалених районів Сибіру. По тих, хто намагався вирватися з оточення, відкривали вогонь.