Новини

Будні пекарні на Донеччині та як на американських фермерів вплинула війна. Огляд статей провідних видань світу про війну в Україні 22 жовтня

Автор:
Антон Семиженко
Дата:

Репортаж про пекарню на Донеччині опублікувало австралійське медіа ABC News. Хлібозавод у Костянтинівці ― одне з двох великих підприємств на підконтрольній Україні частині Донецької області, де досі печуть хліб. Попри постійні обстріли та перебої з пальним, виїзд частини працівників і навіть тимчасову окупацію млина в Лимані, де завод закуповував борошно, підприємство Олександра Мілова не припиняло випікати хліб, а зараз робить приблизно 17 500 буханців на добу. Завод підлаштувався під воєнний режим: удень його будівлі виглядають занедбаними, робота починається о сьомій вечора ― і рано-вранці ще гарячий хліб вантажать в автівки, щоб розвезти по області до крамниць, більшість із яких до обіду вже зачиняються. Половину хліба купують українські військові, решту підприємство розвозить по донбаських містечках і напівкинутих селах. Матеріал рясно проілюстровано, і на одній зі світлин видно дірку в лобовому склі. Це слід від шрапнелі, яка кілька тижнів тому влучила в автівку одного з шоферів підприємства ― Василя Моїсеєнка. Чоловік уже пенсійного віку, але каже, що попри небезпеку, роботу не полишить: «Має ж це хтось робити». Утім, після випадку зі шрапнеллю в усіх поїздках його тепер супроводжує дружина Анна.

Про те, як вода стала зброєю в російській війні з Україною, розповідає Reuters. Зараз росіяни шантажують імовірним підривом Каховської ГЕС, перед тим ― зруйнували дамбу на Інгульці, що призвело до підтоплення сотень домогосподарств і екологічних проблем у річці. Однак найвідчутніший злочин, пов’язаний з водою, ― руйнація водозабору для Миколаєва з річки Дніпро. Місцеві мешканці, опитані Reuters, вважають це актом геноциду: вони змушені чекати на привозну воду або купувати бутильовану, яку більшість із них не можуть собі дозволити. Влада наповнила водогін водою із Південного Бугу, і це вирішує частину проблеми: жовтувату воду, що тече з кранів, можна використати для технічних потреб. Однак пити її шкідливо, а ще гірше те, що ця вода солона та псує міську каналізацію, яку тепер регулярно прориває. Однак до звільнення території, де розташований водозабір, іншого виходу із ситуації, ніж користуватись водою з Південного Бугу, у місті не бачать. Численні запити до росії дозволити користуватись дніпровською водою ігнорувались: у Reuters припускають, що це символічна відповідь росії на те, що після початку російської агресії Україна припинила постачати воду до тимчасово окупованого Криму.

Війна в Україні відчутно вплинула на американських фермерів, повідомляє Voice of America. Ціни на більшість продовольства зросли на десятки відсотків ― зараз щодня трохи дорожчають пшениця, соя, кукурудза. Однак витрати теж значно виросли, зокрема ціни на пальне. У цьому теж винні війна й обмеження поставок російських газу й нафти, констатує видання.

Про те, як українські інтернет-провайдери працюють в умовах атак на українську енергомережу, розповідає Politico. Більшість гравців ринку вже придбали електрогенератори та батареї. Щоправда, у разі тривалих відключень живлення їхньої потужності буде недостатньо ― наприклад, один із найбільших інтернет-провайдерів Київщини «Бест» визнає, що зможе підтримувати мережу лише протягом шести годин. Про забезпечення інтернет-зв’язку активно просить керівництво українських поселень: так, Асоціація українських міст запросила в уряду 10 мільярдів гривень, щоб придбати генератори, які б забезпечували доступ до мережі. Поки що отримали півтора мільярда. «Під час окупації Бучі росіянами світ дізнавався про жахи, які тут коїлися, саме завдяки інтернету. Це онлайн-війна, і доступ до мережі має бути завжди», ― каже мер Бучі Анатолій Федорук. На Starlink в українських містах не покладаються: його використовують здебільшого військові, а для покриття потреб цивільних терміналів замало.