NYT розповіла, як повстанці в Малі заманили в пастку і вбили десятки найманців «ПВК Вагнера». Поразка підірвала репутацію бойовиків в Африці

Видання The New York Times відновило хронологію бою «ПВК Вагнера» з туарегами-повстанцями в Малі 27 липня, коли російські найманці зазнали найбільшої поразки в Африці.

Роками Росія просувала «ПВК Вагнера» серед авторитарних африканських лідерів як ефективну військову силу, що могла б захистити владу і допомогти їхнім арміям відвоювати території в озброєних груп. Натомість Москва отримала доступ до багатих ресурсами країн, витіснила західні війська та війська ООН і поширила вплив на Західну та Центральну Африку до рівня, якого не бачили після падіння Радянського Союзу, зазначає NYT.

Однак велика поразка «ПВК Вагнера» на півночі Малі цього літа підірвала імідж угруповання серед тих же африканських лідерів. Розгром російських бойовиків показав, що їхні реальні можливості могли переоцінити.

The New York Times підтвердила загибель щонайменше 46 бійців «ПВК Вагнера» та 24 солдатів армії Малі — їхніх союзників. Це найбільші втрати для угруповання в Африці за весь час його існування та одні з найбільших за межами України.

Серед убитих був Микита Федянін з позивним «Білий» — один із найвпливовіших пропагандистів «ПВК Вагнера», чия смерть змусила замовкнути ключовий для просування безжального іміджу угруповання телеграм-канал Grey Zone.

Як відбувався бій повстанців із «вагнерівцями»

За допомогою супутникових знімків, фото й відео з місця бою, опублікованих повстанцями, а також інтервʼю з учасниками битви та місцевими жителями видання відновило хронологію подій, що передували розгрому російської колони та реконструювало сам бій. Серед вивчених NYT кадрів були також відео та фото, зроблені Федяніним.

У липні російські найманці вирушили до міста Тінзауатен на кордоні з Алжиром, який утримують повстанці. На одному з відео, знятих Федяніним, «вагнерівці» дорогою до міста вимагають у місцевої мешканки інформацію, погрожуючи публічно її роздягнути в разі незгоди. Так, бойовикам «ПВК Вагнер» вдається захопити кілька сіл.

Однак, як розповіли повстанці, це було частиною їхнього плану. Туареги відстежували пересування найманців і вичікували вдалого моменту для удару.

24 та 25 липня машини найманців підірвалися на саморобних вибухових пристроях, закладених на дорозі. Після цього колона «вагнерівців» зійшла з початкового маршруту і почала рух складнішою місцевістю. Неподалік Тінзауатена просування найманців сповільнилося через піщані дюни. Саме там туареги влаштували засідку.

Спочатку вони атакували найманців здалеку, і російські бойовики зазнали перших втрат. «Вагнерівці» викликали два вертольоти для евакуації поранених і вбитих, але один з них підбили повстанці.

Потім розпочалася піщана буря, завдяки якій туареги змогли наблизитися до найманців. Буря не дозволила російським бойовикам викликати підкріплення. «Вагнерівців» оточили: з одного боку на них напали туареги, з іншого — повʼязані з «Аль-Каїдою» ісламістські бойовики, які час від часу співпрацюють з малійськими повстанцями проти урядових сил.

Серед «вагнерівців» почався хаос: на кадрах з місця подій можна побачити бійця, який намагається впоратися з несправною зброєю, а також розкидані по землі міномет, бронетехніку і боєприпаси.

Співрозмовники NYT з малійських служб безпеки розповіли, що «ПВК Вагнера» мала погану координацію з урядовими військами (армія Малі), а найманці недооцінювали противника.

Так, нападники змусили найманців відступити на південь від Тінзауатена, пише NYT.

«Ми загнали їх у пастку», — сказав виданню командир туарегів.

На початку жовтня ще один конвой «ПВК Вагнера», майже вдвічі більший за перший, відвідав одне з місць липневої битви. Однак він лише забрав тіла загиблих малійців і не пішов далі.

Малійські офіцери розповіли NYT, що у Збройних силах країни зростає невдоволення російськими найманцями. Співрозмовники видання вважають, що їм потрібні більш професійні та дисципліновані партнери.

Одночасно це зруйнувало легенду, яку в «ПВК Вагнер» використовували для залучення нових бійців: їм обіцяли, що воювати в Африці набагато безпечніше й оплачується краще, ніж в Україні. І до липня це в цілому було правдою, пише видання.