Росія вийшла з Договору про звичайні збройні сили в Європі. Що це означає для світової безпеки

Росія остаточно вийшла з Договору про звичайні збройні сили в Європі, який підписали наприкінці Холодної війни в 1990 році в Парижі. Тоді це було намагання сформувати нову архітектуру глобальної та європейської безпеки, що базувалася на співробітництві.

Про це повідомило російське Міністерство закордонних справ.

Цей договір обмежував кількість озброєнь і бойової техніки для країн-учасниць. Ідеться про пʼять основних категорій:

• бойові танки;
• бойові броньовані машини;
• артилерія;
• ударні вертольоти;
• бойові літаки.

Договір діяв на територіях від Атлантичного океану до Уральських гір, річки Урал і Каспійського моря, зокрема на островах.

Відповідно до Договору, блоки могли мати однакову кількість перелічених озброєнь. Їхня сумарна кількість не повинна була перевищувати 40 тисяч танків, 60 тисяч бойових броньованих машин, 40 тисяч артилерійських одиниць, 13,6 тисячі бойових літаків і 4 тисячі ударних гелікоптерів.

Росія звинуватила США в тому, що «розширення НАТО дозволило країнам Альянсу відкрито обходити групові обмеження договору, а прийняття Фінляндії в НАТО та заявка Швеції на вступ до Альянсу свідчить, що договір мертвий».

Після того як Росія оголосила про намір вийти з Договору цього року, НАТО засудило це рішення, заявивши, що воно підриває євроатлантичну безпеку.

• Договір про звичайні збройні сили в Європі був підписаний 19 листопада 1990 року в Парижі 16 державами НАТО (Бельгія, Велика Британія, Німеччина, Греція, Данія, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія, США, Туреччина та Франція) та шістьма державами організації Варшавського договору (Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, СРСР та Чехословаччина) і набув чинності 9 листопада 1992 року. Угода встановлювала квоти на кількість військової техніки, яку могли мати країни-підписанти.
• Росія призупинила свою участь в цьому договорі в листопаді 2007 року, а тепер остаточно вийшла з нього.