З початку великої війни Україна і Польща стали найкращими друзями, а тепер знову сваряться. Ще й гучно! І про це в усіх купа запитань — відповідаємо по черзі

Українсько-польські відносини зараз найбільш напружені за весь час повномасштабної війни. Офіційна причина — українське зерно, яке транспортували через Польщу і нелегально там продавали. Польські фермери зазнавали збитків — це вилилося в масове незадоволення і протести. Їх використали польські політики, які готуються до парламентських виборів у жовтні 2023 року, зокрема правляча партія «Право і справедливість» (ПіС), що орієнтується на консервативний, здебільшого сільській електорат. Після цього в медіа зʼявилася гучна новина про те, що Польща виставила Україні рахунок за свою допомогу — €21,7 мільярда. Ця заява не мала жодного стосунку до позиції держави — її за власним бажанням зробив депутат Сейму Кшиштоф Босак, однак публічні дискусії стали ще більш запеклими. «Бабель» коротко розповідає, як розвивався конфлікт між Україною і Польщею під час великої війни та чи зміниться щось після виборів.

Що не так з українським зерном?

До повномасштабної війни в Євросоюзі, членом якого є і Польща, діяли квоти на українську продукцію, зокрема на зерно. У березні 2022 року, щоб підтримати українську економіку, ЄС скасував обмеження. Це призвело до стрімкого імпорту зерна в Польщу: у 2022 році він зріс утричі ― до 3,2 мільйона тонн. А за період із січня по квітень 2023 року, згідно з польськими даними, до країни завезли в 600 разів більше пшениці, ніж за аналогічний період 2022-го. Зернотрейдери купували українське зерно, бо воно дешевше за польське. Польські фермери зазнавали збитків.

Ще одна проблема ― транзит до країн Африки й Азії. До вторгнення більшість українського зерна експортували морем. Коли росія заблокувала українські порти, зерно довелося вивозити суходолом, зокрема через Польщу. Експерт Федерації галузевих асоціацій сільськогосподарських товаровиробників Збігнев Кашуба вважає, що третину всього зерна, яке на папері призначалося для Африки, нелегально продавали в Польщі.

Щоб підтримати місцевих аграріїв, у травні Еврокомісія заборонила імпортувати українське зерно до пʼяти сусідніх з Україною країн, включно з Польщею. Опцію перевозити зерно транзитом Євросоюз лишив. Пʼятнадцятого вересня ЄС зняв заборону на імпорт, а Польща відмовилася це робити й заявила, що в цьому питанні не буде орієнтуватися на Евросоюз.

Ця проблема тягнеться з весни, а загострення сталося лише зараз — це щось політичне?

«Проблема зерна справді давня, а зараз співпала з передвиборчою гонкою», ― каже Деніель Шеліговський з Польського інституту міжнародних відносин. У цьому питанні всі головні партії Польщі солідарні: публічно вони захищають вітчизняних аграріїв і підтримують заборону на імпорт.

Однак зерновий конфлікт суттєво похитнув позиції правлячої партії «Право і справедливість», яка орієнтується на селян і фермерів. Аби надолужити втрачену підтримку, ПіС активно використовує дві стратегії ― антинімецьку й антиукраїнську.

Антинімецька риторика потрібна ПІС, щоб похитнути позиції її головного конкурента на виборах ― партії «Громадянська коаліція» Дональда Туска. Політика називають лобістом інтересів Німеччини, а не Польщі. На річницю початку Другої світової премʼєр Польщі Матеуш Моравецький знову вимагав від Німеччини справедливості та репарацій. А радник президента Дуди із закордонної політики Пшемислав Журавскі вель Ґраєвський у своїй статті взагалі прямо заявляв, що Німеччина хоче повалити чинний уряд в Польщі ― нібито щоб відновити відносини з росією.

Через історію Другої світової викликати негатив до Німеччини нескладно, пояснює соціолог з Яґеллонського університету Ярослав Гурняк. Щоправда, навряд ця стратегія проти Німеччини допоможе ПіС набрати багато голосів ― більшість у Польщі її не підтримує, додає він.

Антиукраїнська стратегія виглядає більш перспективною. Ще в серпні один з партійців ПіС розповідав газеті Wyborcza, що партія свідомо використовує антиукраїнську риторику: «Ми будемо агресивні й чітко покажемо, що першочерговим є польський інтерес, а не український». Одним з елементів цієї стратегії мала стати Волинська трагедія. Цим гаслом ПіС хоче відтягнути голоси фермерів і жінок, які підтримують праворадикальну партію «Конфедерація» ― вона стає дедалі популярнішою.

«ПіС абсолютно націлена на перемогу на виборах ― усіма можливими засобами. В уряду не буде проблем з тим, щоб вдарити по антиукраїнських нотах», ― вважає політологиня Барбара Броджинська-Міровська.

А в Польщі справді сильні антиукраїнські настрої?

Це дуже категоричне формулювання, але ставлення поляків до українців справді погіршується. Після 24 лютого 94% поляків підтримали українців, хоча у 2021-му позитивно до українців ставилися менше за половину опитаних. У липні 2023-го кількість поляків, прихильних до українців на території Польщі, впала до 62%.

«Таку мобілізацію не втримати довго. Ця зміна не означає, що поляки відвертаються від українців, але означає, що вони теж звикають до війни», ― каже Деніель Шеліговський.

Як пише Politico, через це ПіС не зможе надто активно просувати антиукраїнські тези. «Виборці партії загалом підтримують проукраїнську політику, тож таку швидку зміну вектору може бути важко пояснити», ― зазначає видання.

У Польщі кажуть, що забагато зробили для України, якщо цю допомогу перевести у гроші — це величезний борг. Це справді так?

Так, але це не був односторонній процес. Станом на квітень 2023 року Польща, за словами президента Дуди, надала Україні допомоги на €3 мільярди. Це сотні танків, понад 100 БТРів і гаубиці Krab. За рік війни українці отримали пільг і соцдопомоги приблизно на мільярд євро. Проте принаймні частину цих грошей українці «повернули» Польщі. Торік у Польщі вони заплатили щонайменше €2 мільярди податків, вважає професор Мачей Душчик із Центру вивчення міграції Варшавського Універстету. А за підрахунками віцепрезидента Польського фонду розвитку Бартоша Марчука, у 2023 році українці заплатять ще мільярд євро податків. До того ж Польща виступає хабом для ремонту української техніки, яка постраждала на фронті, і скільки країна на цьому заробила ― невідомо.

Ба більше, після початку великої війни Польща значно посилила свої позиції в ЄС. Вона виступала локомотивом допомоги України ― створювала «танкову коаліцію» та ініціювала тристоронню зустріч президентів Анджея Дуди, Емманюеля Макрона і канцлера Олафа Шольца, щоб розробити єдину стратегію підтримки України.

Також Польща поглибила відносини зі США. Вона відіграє ключову роль у роботі ЦРУ в Україні. Саме в Польщі базуються чимало агентів розвідки, які взаємодіють з українськими агентами й агентами в інших країнах Європи. Польща дедалі більше орієнтується на оборонні контракти зі США та Південною Кореєю, аніж з Німеччиною, як було раніше. На початку лютого 2023 року до Вашингтону приїхали голова управління міжнародної політики Канцелярії президента Польщі Мартін Пшидач і голова Бюро національної безпеки Яцек Сівера. Вони обговорювали не тільки допомогу Україні, але й військову присутність США в Польщі, нові закупки зброї та військових технологій.

Однак у ПіС побоюються, що демократи у США роблять ставку на партію їхнього конкурента Туска. Радник президента Дуди із закордонної політики Пшемислав Журавскі вель Ґраєвський писав, що ідеологічно демократам ближча польська опозиція, ніж консерватори з «Права і справедливості». «Нинішня адміністрація США, очевидно, не в змозі зробити розумний вибір між стратегічним інтересом США як держави, що полягає в тому, щоб ПіС залишився при владі, і цими симпатіями», ― зазначав посадовець.

Чи залежить позиція Польщі в питанні війни від того, хто переможе на виборах?

Якими б не були результати виборів, Польща й надалі допомагатиме Україні ― це стратегічний інтерес держави, який розуміють усі ключові партії, переконаний Шеліговський. Проте можуть змінитися акценти. Зараз Польща координує свою допомогу переважно зі США ― можливо, опозиційна «Громадянська платформа» робитиме більшу ставку на співпрацю з ЄС. Також якщо після виборів панівна партія не сформує коаліцію, ніхто не матиме більшості ― через це рішення щодо України можуть ухвалювати довше.

Чи можна розраховувати, що криза у відносинах між державами зникне після виборів?

Складно сказати. Конфлікт уже зсунувся з мертвої точки ― 21 вересня міністр аграрної політики України Микола Сольський та його польський колега Роберт Телюс обговорили ситуацію із зерном і шукатимуть спосіб вирішити кризу. Якщо питання зерна вдасться владнати, це дасть надію на деескалацію, вважає Шеліговський. «Точки неповернення у відносинах немає. Але криза довіри призведе до певних політичних втрат позицій Україною», ― вважає експерт.

Щоб і надалі ґрунтовно розбиратися у складних міжнародних питаннях, «Бабелю» потрібна ваша допомога. Підтримайте нас: 🔸 у гривні, 🔸 у криптовалюті, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: paypal@babel.ua