В ЄС «зависли» мільярди євро заморожених російських активів. Є два варіанти, як передати їх Україні — один справедливий, інший більш законний. Можна обирати

Збитки, яких російська агресія й війна завдали Україні, складно підрахувати. У лютому 2023 року це спробував зробити Світовий банк, за його підрахунками реконструкція буде коштувати приблизно $411 мільярдів. Але це було до підриву росіянами Каховської ГЕС. Премʼєр-міністр Денис Шмигаль вважає, що будь-які підрахунки після деокупації усіх територій доведеться подвоювати. Збитки лише для довкілля та екосистеми вже сягнули $50 мільярдів і продовжують зростати. Для України це непідйомні суми — до повномасштабного вторгнення ВВП країни був на рівні $200 мільярдів. Західні країни та їхні платники податків таких позик і грантів теж не потягнуть — Сполучені Штати та Європейський Союз вже виділяють близько $3 мільярдів щомісяця лише на нагальні потреби економіки України. Значно полегшити реконструкцію країни могли б арештовані державні активи росії — це близько $300 мільярдів по всьому світу, з яких €200 мільярдів зараз знаходяться в ЄС. Але передати їх Україні не так просто — робоча група Євросоюзу шукає для цього правові шляхи, але поки не може знайти. Спочатку всі можливі варіанти мали підготувати до літа 2023 року, тепер дедлайн змістився на осінь. Одне з найбільш імовірних рішень — передавати Україні податки з доходів цих активів. «Бабель» розповідає, чому Україна не може отримати російські гроші та як це взагалі можливо, хоча б теоретично.

У чому взагалі проблема? Чому не можна просто взяти й передати ті гроші?

Тому що міжнародне право це забороняє. Заморозити кошти можна, наклавши санкції, але конфіскувати — ні. Для цього просто немає правового механізму. Міжнародне право загалом захищає держави від експропріації їхньої власності іншими державами для погашення боргів. А санкції — це лише інструмент, щоб спонукати росію змінити свою політику.

Існують три основні законні шляхи конфіскації активів:

• За рішенням Ради Безпеки ООН. Але росія має там право вето.
• За рішенням міжнародного трибуналу. Але спочатку його треба створити та провести.
• Використати ці кошти для повоєнних репарацій на підставі угоди. Або зробити репарації основною умовою зняття санкцій з росії та повернення їй активів. Але це питання майбутніх перемовин, про які наразі не йдеться.

Отже, законні методи, якщо й можуть бути дієвими, то лише в невизначеному майбутньому. А порушувати міжнародне право ЄС не хоче з багатьох причин. По-перше, тоді під загрозою опиниться репутація Євросоюзу як обʼєднання, яке засноване на чітких прозорих правилах. Це консолідована позиція ЄС, з якою погоджуються навіть радикально налаштовані проти росії країни.

«Нам потрібно знайти правову основу для використання цих активів, щоб змусити росію заплатити за шкоду, якої вона завдає Україні», — сказав премʼєр-міністр Латвії Крішʼяніс Каріньш 29 червня, перед самітом лідерів ЄС у Брюсселі.

По-друге, є побоювання, що занадто вільне розпоряджання російськими активами може підірвати довіру інших держав і приватних компаній до європейських цінних паперів. А як наслідок — і до євро як до валюти. Тому ЄС не хоче брати репутаційний удар на себе та вдаватися до радикальних рішень без погодження з G7 та іншими великими економіками світу — Китаєм та Індією.

Є і третій нюанс. Найвпливовіша країна ЄС, Німеччина, послідовно виступає проти будь-яких односторонніх конфіскацій і експропріацій держмайна, тому що її власні активи можуть опинитися під загрозою. Суди щодо компенсацій жертвам нацизму в різних країнах тривають досі. Німеччина не хоче платити такі компенсації коштом своїх активів за рішеннями судів інших держав. А аналогічне рішення щодо росії може створити небезпечний прецедент.

І що, немає якоїсь лазівки в міжнародному праві?

Теоретично є. У червні 2023 року колишній міністр фінансів США Лоуренс Саммерс разом із колегами Філіпом Зеліковим та Робертом Зелліком написали статтю, в якій обґрунтували можливість конфіскувати активи рф без складних юридичних схем.

На думку Саммерса, політика санкцій, які мали вплинути на росію, вичерпала себе — росія будь-що продовжує війну. Ніхто не збирається повертати рф її активи, але чекати трибуналів і репарацій у майбутньому — це питання років, за які економіка України буде далі помирати. Тому Саммерс вважає, що від санкцій треба переходити до контрзаходів. Різниця між ними проста. Санкція — це обмеження в рамках правових норм. Контрзахід — це «акт недотримання державою міжнародного зобовʼязання стосовно іншої держави у відповідь на попереднє порушення міжнародного права цією іншою державою».

Тобто, держави не зобовʼязані дотримуватися норм міжнародного права і угод щодо росії, якщо сама росія їх не дотримується. Тут також є певні правила. Рішення про контрзаходи можуть ухвалювати лише окремі держави, а не глобальні інституції, такі як ЄС. У росії залишається можливість оскаржити їх у міжнародних судах, тому що контрзахід — це завжди порушення норм і зобовʼязань. Але, на думку Саммерса, поки контрзаходи будуть пропорційні порушенням росії, будь-яка держава зможе довести, що вони були необхідні для захисту її інтересів і суверенітету та підтримки глобальної безпеки. І норми міжнародного права дозволяють визнати такі контрзаходи цілком правомірними. Тим більше, що Генасамблея ООН ще у квітні 2023 року офіційно визнала росію порушником міжнародного права.

Саммерс пише, що такі прецеденти вже були. Коли Ірак почав війну проти Кувейту в 1990 році, Франція, Велика Британія та США одноосібно вирішили не просто заморозити іракські активи, а й перевести їх на міжнародний депозитний рахунок для майбутніх компенсацій. І думки Іраку з цього приводу ніхто не питав.

Сама росія вже активно застосовує такі контрзаходи. У квітні 2023 року путін підписав указ, який дозволяє уряду брати під контроль іноземні компанії та активи. І тепер просто забирає собі активи, наприклад, фінської компанії Fortum чи німецької Uniper, які керували в росії електростанціями. Саммерс наголошує — росія використовує саме мову контрзаходів, активи офіційно забирають «у відповідь на агресивні дії недружніх країн». І світ опинився в парадоксальній ситуації, коли агресор спокійно отримує чуже майно, а жертва агресії не може отримати майно агресора на тих же підставах.

«Грабіжники банків не повинні очікувати, що банки поважатимуть їхні сейфові комірки», — підсумовує Саммерс.

Але це суто теоретично. А що на практиці?

Є один варіант, на якому зараз зосередилася робоча група Євросоюзу. Російські активи в ЄС не просто заморожені, вони продовжують працювати та приносити прибуток. Російськими грошима в ЄС зараз керує приватна бельгійська фінансова компанія Euroclear. І лише за першу половину 2023 року вона отримала з цих активів €1,7 мільярда доходу.

Через санкції Euroclear не може віддати ці прибутки росії. Але й не може вважати їх своїми, і не може так просто передати Україні, бо вони так само заморожені, як і самі активи. Проте, як і з будь-яких доходів, з них треба платити податки. А виходячи з того, що ці доходи неочікувані (вони зʼявилися через санкції, в екстрених умовах), ставка оподаткування на них може сягати майже 100%.

Тобто за такою схемою Україна може регулярно отримувати доходи з російських активів у Європі. Просто технічно це будуть не самі доходи (бо вони заморожені), а податки з них, якими ЄС вже може розпоряджатися на власний розсуд. Це може приносити Україні приблизно €4 мільярди щорічно. Саме до такого варіанту зараз готується Міністерство фінансів України.

«Наше цілком логічне бажання — знайти політичний спосіб вилучення цих активів на відновлення України. Це основний трек нашої діяльності. Однак до вилучення активів найбільш можливим рішенням є податки на прибутки. Це те джерело, яке вже зараз може працювати на користь відновлення», — казав міністр Сергій Марченко.

Окрім цього, в Євросоюзі обговорюють варіант збільшити ці прибутки. Для цього треба змусити приватні компанії, які управляють російськими коштами, активніше їх інвестувати. Але цей варіант небезпечний — інвестиції можуть виявитись збитковими. І якщо згодом санкції з цих російських компаній знімуть — компенсувати збитки доведеться європейським платникам податків.

Агресор повинен платити, а ми — нагадувати про це світові. Підтримати «Бабель»:🔸 у гривні, 🔸 у криптовалюті, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: paypal@babel.ua