Тексти

«Гроші на зоопарк я наплакав». Навесні 2022 року українці врятували зоопарк у Миколаєві, розкупивши онлайн-квитки. Зараз тваринам знов потрібна допомога — розповідає директор Володимир Топчий

Автори:
Ганна Мамонова, Юліана Скібіцька, Катерина Коберник
Дата:

Михайло Мельниченко / «Бабель»

Цьогоріч Миколаївському зоопарку виповнилося 122 роки. Він має найбільшу в Україні колекцію диких тварин, слонів, жирафів, білих ведмедів, левів, бегемотів, верблюдів і багато птахів — загалом 4 тисячі. Другий рік усі вони живуть під обстрілами, часом без світла і питної води. Під час блекаутів в акваріуми з рибами кисень подавали завдяки генератору, який запустили від трактора. Пів року у 2022-му співробітники жили у звіринці. На вольєри сипались уламки ракет, не вистачало сухих кормів, мʼяса й овочів, але за час великої війни від голоду і холоду жодна тварина не загинула. Як це вдалося — кореспондентка «Бабеля» Ганна Мамонова розпитала директора зоопарку Володимира Топчого. Він жартує, що в перший місяць великої війни «наплакав собі допомогу» — розридався під час одного з відеоінтервʼю, і це відео спонукало людей рятувати зоопарк. Але повторити це вже не вийде — Топчий давно не плаче і думає, як зоопарк переживе ще одну воєнну зиму.

Топчий працює у Миколаївському зоопарку 45 років, 20 з яких директором. За сумісництвом він депутат міської ради. Просто під час розмови Топчий бере участь у черговому засіданні. Воно проходить онлайн, депутати обговорюють порядок денний. Топчий вимкнув мікрофон і камери, але іноді відволікається на голосування. Він чекає розгляду головного питання — вода в Миколаєві. Пояснює, що у школах та дитячих садках у 2022 році встановили обладнання для очистки види, а тепер незрозуміло, хто його повинен обслуговувати: міняти фільтри та слідкувати за якістю води.

Як із водою у зоопарку?

Коли у травні 2022-го росіяни підірвали водозабір у Дніпрі, ми два місяці жили без води. Не лише зоопарк, а все місто. Люди бігали з баклажками. Потім я зрозумів, що потрібно зробити свердловину. Спочатку пробили одну на глибину 65 метрів, потім другу. Зараз ми не беремо воду в місті, бо у водогоні вона солона.

Михайло Мельниченко / «Бабель»

Михайло Мельниченко / «Бабель»

Тваринам не можна таку давати?

У жодному разі. Коли у 2022 році воду почали брати з Лиману, вона була солонюща. Сидиш у ванні, і пахне креветками. Тепер ми беремо воду зі своїх свердловин. Поставили насоси та дві промислові системи зворотного осмосу. Обслуговуємо обладнання власним коштом.

Зоопарку гроші дає місто чи ви збираєте донати?

Місто нам цього року допомагає, але покриває лише зарплати й частково корми. Решту ми маємо забезпечити самі. Тому економимо, готуємося до зими, але все одно на все не вистачає. Не хочу називати, скільки потрібно грошей, але йдеться про кілька десятків мільйонів. Зоопарк ― дорога іграшка.

У вересні 2022-го ми знову почали приймати відвідувачів, але на продажу квитків не заробиш так, як це було до вторгнення. З міста поїхали 250 тисяч людей, і ми не можемо проводити так багато заходів у зоопарку, щоб постійно люди до нас йшли.

Жоден зі співробітників зоопарку не звільнився після 24 лютого. Того дня всі приїхали на роботу і залишилися тут жити на пів року. Щоб цілодобово бути поряд із тваринами, до того ж транспорт у місті не ходив.

Браузер не підтримує відео

Білий ведмідь.

Містяни вам допомагали виживати у 2022-му, коли росіяни були майже під Миколаєвом?

З перших днів і постійно. Коли у квітні 2021-го росіяни почали збиратися на так звані навчання під нашими кордонами, я зрозумів, що щось буде. Значить, треба запасатися кормами. Із жовтня 2021-го ми почали робити заготовки ― завалили склади крупами, сухофруктами, сіном, соками, повісили заморожені туші. І це нам допомогло вижити в перші місяці війни.

У березні 2022-го [я] звернувся до міста: «Люди, допоможіть». Містяни відгукнулися. Ішли в магазини і купували нам яблука, крупи ― по кілограму-два приносили. Волонтери привозили корми. І так чотири місяці нас годували люди. Перший поверх адміністративної будівлі стояв завалений продуктами від людей. Якби не це, тварини б голодували.

Гроші у нас закінчилися майже одразу ― я знов звернувся до людей: «Допоможіть фінансово. Купіть онлайн-квитки в зоопарк». І люди почали купувати їх по всьому світу ― у Швейцарії, Австралії, Японії.

Памʼятаєте, скільки зібрали донатів на онлайн-квитках?

Ми зібрали $2,5 мільйона. Скільки з них на продажу онлайн-квитків ― не знаю, бо нам ще допомогли колеги із зоопарків у Європі. Вони зібрали €1,7 мільйона. Це були гроші не лише для зоопарку в Миколаєві, а для всіх в Україні. Із цієї суми навесні 2022 року ми заплатили місту і державі податків на 15 мільйонів гривень. Податкова, коли побачила це, каже: «Ти з глузду зʼїхав. Звідки гроші?» Я кажу: «Ми зібрали і маємо заплатити». Це була наша допомога місту, бо Миколаїв був без грошей.

Браузер не підтримує відео

Вольєр зі слонами.

Михайло Мельниченко / «Бабель»

Увесь 2022-й ми жили за рахунок грошей, які зібрали на онлайн-квитках. Я ці кошти наплакав. Була середина березня [2022-го]. Орки стояли за 10 кілометрів від зоопарку. Я прийшов додому перевдягнутися і помитися, трошки випив коньяку, тут дзвінок від журналістки. Ми довго розмовляли, я розказав, як ми живемо, що відбувається. У кінці кажу: «Дякую нашим хлопцям, які нас захищають, проливають кров за нас». А потім як розридався ― не витримав.

Журналістка це все записала на відео і виклала в інтернет. А я цього не знав. Ранком встаю, дружина Тетяна каже: «Іди подивись, що коїться». А там під відео 700 тисяч переглядів. Так люди почали купувати онлайн-квитки.

Останнім часом Миколаїв не так часто обстрілюють, а раніше — майже щодня. Як тварини реагували на вибухи?

Спокійно. За минулий рік у зоопарку впали частини від восьми ракет. Це були не заряди, а хвости ракет, тому гул стояв, але без вибухів. Якось я ішов повз слонів, і в цю мить впала частина ракети. Від вольєра було метрів десять, був такий звук, що я аж присів. Перелякався. Дивлюсь, а слони спокійно ходять, щось жують. Вухом не повели.

У 2022 році в зоопарку впали частини від восьми ракет. Зараз вони є частиною парку.

Михайло Мельниченко / «Бабель»

А чому так?

Не знаю. Я не бачив жодної панічної реакції у тварин. Вони все чують, бачать, але не реагують на вибухи. Тварини у нас народжують, добре харчуються, пʼють і какають ― війна на їхнє самопочуття не вплинула.

Коли був блекаут, нам з Ісландії надіслали величезний дизель-генератор на 80 кіловат. Місто нам теж передало кілька дизель-генераторів. У нас був трактор, ми в перші дні без світла запускали від нього генератор. Рятували риб в акваріумах, бо без подачі кисню вони б задихнулися.

Зараз у нас нова халепа ― загнила вода у ставках. Раніше ми їх наповнювали водою з центрального водогону, там своя мікрофлора. Коли наповнили водою з власних свердловин, то не подумали, що це зовсім інша вода ― без хлору. Тому зараз треба все викачати й подумати, що робити, аби такого не було. У нас велика колекція птахів, вони без ставків не можуть.

Багато говорять про евакуацію музеїв, яка не відбулася після 24 лютого, а от про зоопарки — ні. Чи думали ви евакуювати тварин у 2022-му?

Волонтери й активісти питають мене, чому ми не евакуювали тварин. Але вони не розуміють, що це таке ― евакуювати тварин із зоопарку. Це не домашні кролики, кішки чи собаки. У нас живуть жирафи, бегемоти, лемури, велика колекція птахів. У березні минулого року вивезти їх було фізично неможливо. Для цього потрібна величезна кількість кліток, транспорту. Цього всього у нас не було і немає зараз. У нас живуть двоє жирафів ― Нуру і Логан. Кліток для них немає, а вони заввишки шість метрів. Щоб їх вивезти, треба скласти маршрут ― вони під жодним українським транспортним мостом не проїдуть. А в той час працювала одна єдина дорога ― на Одесу, і вона стояла у заторах.

Браузер не підтримує відео

Жираф Нуру.

Ганна Мамонова / «Бабель»

Коли люди виїжджали, то приходили й просили прихистити їхніх тварин. Ми прийняли 500 голів. Брали всіх, окрім кішок і собак, бо в нас немає кліток для них. А так хтось приносив кроликів, морських свинок, рибок, папуг, черепах, хамелеонів, є один соловей. Дитина приходить у зоопарк і плаче: «Візьміть хомячка чи кролика. Я повернусь, я заберу». Як ти їй відмовиш?

І забирають?

Так, уже частину папуг забрали. А був випадок, коли із села Посад-Покровського, це була зона бойових дій, військові привезли двох поні. Спочатку подзвонили мені, спитали, чи приймемо. Я сказав: «А як інакше ― звісно, везіть». Як побачив цих поні, серце завмерло. Зачухані, худі. Вони там без їжі були, під вогнем. Від Посад-Покровського нічого не залишилося під час боїв. Ми поні вичухали, і здається, одна з них вагітна. А ще нам підкинули нільського крокодила. Спочатку мені хтось подзвонив і спитав, чи можна принести. Я сказав, що нам нема куди його садити. Але його принесли під двері зоопарку, працівники забрали.

Війна не заважає тваринам народжувати?

Сьомого березня минулого року, у самісіньке пекло, народився далекосхідний леопард. Він занесений у Міжнародну Червону книгу. У 2022-му у світі народилося всього чотири кошеняти цих леопардів, один з них ― наш. Уявіть, наскільки це велика рідкість.

Тваринам не скажеш: «Війна ― не народжуйте». У нас народили мавпи, лемури, сервали, купа молодняка у птахів. Але ми зараз призупинили розмноження деяких тварин ― немає куди дівати молодняк. Раніше відправляли в українські чи закордонні зоопарки за програмою міжнародного обміну, а зараз це неможливо. Ми обіцяли віддати далекосхідного леопарда спочатку Франції, потім Німеччині, а зараз він має поїхати в Данію. І все ніяк не сплануємо, як його безпечно вивезти.

Браузер не підтримує відео

Вольєр із мавпами.

Михайло Мельниченко / «Бабель»

Тварин ми отримуємо за тими ж європейськими програмами обміну. Продавати заборонено ― розвинуті країни дивляться на продаж тварин як на торгівлю людьми. У 2019 році зоопарк Чехії передав нам двох жирафів ― самців Логана і Нуру. Вони породи Ротшильд, у дикій природі їх залишилося всього 700. Цього року ми святкували девʼятий день народження жирафів. Підросли у нас.

Це перші жирафи в зоопарку, тому Європа дала двох самців, щоб ми навчилися утримувати їх. Після війни хочемо отримати самочку. Самців тримати непросто ― вони бʼються між собою, хоча живуть у різних вольєрах. Якщо до них підсадити самочку, то повбивають один одного. Усі самці, якщо поряд є самка, бʼються.

Ви підтримуєте звʼязок з окупованими зоопарками?

Ми втратили звʼязок з «Асканією-Новою», окупанти поставили там своє керівництво. Підтримуємо звʼязок із зоопарком у Бердянську та на Арабатській Стрілці. За час окупації я не чув, щоб в них загинули тварини. Найбільша складність ― прогодувати зоопарк. Ми їм перераховували гроші на корми. Багато дати не могли, тому у тварин дуже обмежений раціон. Директори й співробітники зоопарків під величезним тиском, ми навіть телефоном не можемо поспілкуватися.

Браузер не підтримує відео

Вольєр із левами.

Михайло Мельниченко / «Бабель»

Зараз фінансова допомога від Європи закінчилася, і струмочок наших доходів від продажу онлайн-квитків пересох. Тому ми не можемо фінансово підтримати зоопарки на окупованій території.

Миколаївському зоопарку зараз вистачає грошей на утримання тварин?

Ми не все витратили з того, що зібрали у 2022-му. Відклали жирок, щоб пережити зиму 2023―2024. Купити онлайн-квиток можна і зараз, але не купують. А ридати, як тоді, уже не можу. Ми всі змінилися, стали стійкішими. Уже плануємо, що будемо робити в зоопарку після перемоги: формувати колекцію і залучати більше відвідувачів. Зоопарк для кожного з нас ― життя. Мене коли питають, яка моя найулюбленіша тварина у зоопарку, я кажу ― дружина.

Вона не ображається?

Що ви! Тетяна тут зі мною працює у відділі хижих тварин. Вона прийшла сюди 47 років тому, а я 45, тут і познайомилися, і все життя провели. Зоопарк неможливо закрити й покинути.

Директор просить кожного купити онлайн-квиток і підтримати зоопарк, який вже зараз готується до зими.

Михайло Мельниченко / «Бабель»

Жирафи в Миколаївському зоопарку найбільше люблять моркву, а слони сіно. Один онлайн-квиток дозволить їм не голодувати.