У 1994 році росія вже намагалася захопити Крим — через сепаратиста Юрія Мєшкова. Усе змінила одна спецоперація СБУ на півострові. Переказуємо документалку «Суспільного» про ці події

Двадцять восьмого червня 2023 року на «Суспільному» вийшов документальний фільм «Крим. Звільнення» про маловідому спецоперацію СБУ 1994 року. За рік до того Верховна Рада Криму, скориставшись загальним правовим хаосом, створила посаду президента Криму. Ним став проросійський політик Юрій Мєшков, який тісно співпрацював із ФСБ. Мєшков почав поступово нарощувати вплив — до початку 1994 року він уже контролював кримську міліцію. Навесні того року він вирішив поставити свою людину на чолі Кримської СБУ. Після цього президент Леонід Кравчук дозволив СБУ провести спецоперацію, яка стала початком кінця для Мєшкова та його амбіцій. Про ті події в кіно розповідають безпосередні учасники операції — бойові офіцери, а також Євген Марчук, який тоді очолював СБУ. Редактор «Бабеля» Дмитро Раєвський подивився фільм і стисло переказує основні події травня 1994 року в Криму.

У 1980-х Юрій Мєшков працював у прокуратурі Криму, потім був адвокатом. У 1990 році його обрали депутатом Кримської обласної ради. Мєшков був радикальнішим за інших, загалом проросійських депутатів Криму. Його Республіканська партія Криму з 1991 року вимагала референдуму про незалежність півострова та проводила регулярні проросійські мітинги, на яких Мєшков закликав до сепаратизму і проти повернення додому кримських татар.

У жовтні 1993 року Верховна Рада Криму створила нову посаду — «президент Республіки Крим», хоча не мала на це повноважень. У січні 1994 року пройшли вибори «президента», на яких Мєшков переміг, набравши 72,9% голосів у другому турі. Інші кандидати здебільшого теж були проросійськими. У Мєшкова не було чіткої політичної програми, окрім проросійських, антиукраїнських та антитатарських лозунгів. Українська влада у відверто сепаратистську політику місцевої кримської верхівки не втручалась.

Мєшков швидко взяв під контроль кримське МВС. Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров, який у травні 1994 року був депутатом ВР Криму, згадує, що новий міліцейський генерал, якого незаконно призначив Мєшков, прямо на засіданні Ради звітував «президенту» про лояльність місцевих правоохоронців до проросійського курсу.

Ще одна сила, на яку спирався Мєшков у Криму, — місцевий криміналітет. Лідер однієї з найвпливовіших банд Криму Євген Поданєв теж вирішив іти в політику і в 1994 році створив власну Християнсько-ліберальну партію Криму. Наприкінці квітня він провів перший зʼїзд партії. Поданєв і Мєшков стали політичними союзниками.

«Ми добре розуміли, що частина організованих злочинних угруповань стояла на позиціях оцих сепаратистських сценаріїв відходу Криму в самостійне плавання під крилом рф. Це одна загроза. Інша загроза зі сторони організованих злочинних угруповань — їхня мета була повністю підімʼяти під себе економіку Криму», — каже у фільмі генерал-лейтенант Василь Крутов, який у 1994 році був командиром спецпідрозділу «Альфа».

Серед помічників Мєшкова були агенти ФСБ, які цього навіть не приховували. У документалці показують кадри оперативної зйомки СБУ. На них ефесбешники Віталій Гавриленко і Костянтин Євдокимов пʼють за успіх Мєшкова, тримаючи в руках зброю. Також є кадри бенкету Мєшкова разом із росіянами. Російські «помічники президента» приїхали в Крим у 1993 році й оселилися в санаторії «Росія» в Ялті.

Навесні 1994 року Мєшков вирішив призначити свою людину й до Кримської СБУ. Це викликало занепокоєння у тодішнього голови СБУ Євгена Марчука, який переконав Леоніда Кравчука, що треба діяти на випередження — поки Мєшков офіційно не почне закликати росію допомогти відділити Крим від України.

«Я доповідаю Леоніду Макаровичу, кажу, що ми маємо з «Альфою» і оперативною групою терміново висадитися безпосередньо в Криму і захопити свою Службу безпеки. Леонід Макарович так: “А як це, а що значить захопити?” Правильні запитання ставить. Я йому пояснив, що ми нічого не будемо далі зовні робити, але не дамо захопити Службу безпеки», — розповів Євген Марчук.

Операцію розробили сам Марчук, його перший заступник Валерій Маліков, керівник «Альфи» Василь Крутов і його заступник Віталій Романченко. Ситуація була складна — місцева міліція вже підкорялася Мєшкову й контролювала всі дороги на вʼїзді у Крим. Крім того, півостровом ходили російські «козачі патрулі», а ще треба було врахувати присутність Чорноморського флоту і російської 810 бригади морської піхоти. Росіяни в події тоді не втручалися, але могли це зробити в будь-який момент.

«Альфівці» та інші члени оперативної групи їхали до Сімферополя різними шляхами та під прикриттям. Одна група з усім озброєнням полетіла гелікоптерами, знизившись достатньо, щоб їх не помітили російські сили ППО. Інші невеликі групи, зокрема Василь Крутов і керівники операції, поїхали потягами, автобусами й автомобілями, просто як цивільні. Ще одна група таємно відправилася морем. Так усі учасники операції змогли непомітно для Мєшкова опинитися у Сімферополі. Деякі з них поселилися в готелях під прикриттям спортивних змагань, на які вони нібито приїхали.

«Тоді ж була непроста криміногенна ситуація у Криму. Тому адміністратор готелю сказав нам, мовляв, я ж не питаю, які ви саме спортсмени», — згадує один з керівників «Альфи», майор Сергій Ропаєв.

СБУ допомагали військові. Полковник Іван Якубець, який тоді командував 10 бригадою спеціального призначення ЗСУ, каже, що вони слідкували за Чорноморським флотом і проросійськими «козаками» на випадок, якщо вони будуть втручатися в роботу «Альфи» і взагалі в ситуацію.

Захопити будівлю СБУ було непросто. Ззовні її контролювали спортивні молодики з дружніх до Мєшкова банд. Крім того, будівлі СБУ і МВС були фактично одним квадратним комплексом зі спільним дахом. Потрапити в будівлю треба було так, щоб цього не помітили міліціонери.

«Альфівці» знову розділилися. Частина групи непомітно зайняла позиції коло будівлі, в тому числі снайперські та навіть кулеметні. Інші — почали потроху заходити в будівлю просто зі своїми посвідченнями, без зайвих пояснень, але по дві-три людини протягом дня, щоб не викликати підозри. Також на звичайному автобусі вдалося непомітно доставити у будівлю зброю та спорядження.

Операція почалася 19 травня 1994 року. За день до того за наказом Мєшкова з будівлі збили табличку «Служба безпеки України»: стало зрозуміло, що сепаратисти починають діяти.

Місцеві співробітники СБУ нічого про операцію не знали, їх під формальним приводом зібрали в залі, щоб очистити коридори. У цей час «альфівці» озброїлися і взяли будівлю під контроль. Учасники операції кажуть, що місцеві колеги були переважно проукраїнські, але почувалися «в облозі».

«Коли хлопці вийшли [з актової зали], у них була приємна несподіванка. Потім вони підходили, казали: “Від серця відлягло, дякуємо”. Бо одразу напруга спала, вони почувалися захищеними й могли працювати далі», — розповідає Сергій Ропаєв.

Цього ж дня у СБУ прийшов новий голова служби від Мєшкова з місцевими кореспондентами та міліціонерами. Поява київських спецпризначенців його спантеличила. «Альфівці» згадують, що коли він зрозумів, що його зустрічає не місцеве СБУ, у нього затряслися руки. З ним провели бесіду й відпустили.

«Простіше кажучи, послали їх подалі», — підсумував Марчук.

Ситуація в Криму залишалася напруженою, тому «Альфа» провела у Сімферополі цілих три місяці. Увесь цей час спецпризначенці жили в будівлі СБУ, спали на підлозі в актовій залі. А ще — стежили за іншими адміністративними будівлями Сімферополя, контролювали підходи до уряду та Ради Криму, вивчали ситуацію. Були побоювання, що місцева міліція може піти на штурм будівлі СБУ. Євген Марчук тим часом зустрівся з російським адміралом Ігорем Касатоновим.

«Ми з ним зустрілися і дуже відверто поговорили. Я сказав: «Я розумію, ти військовий. І думаю, що ти теж розумієш. Домовимось, щоб усе було без крові. Так, є політична проблема. І не ми з тобою це все вирішимо остаточно. Але ми можемо створити нормальні умови, щоб був якийсь не кривавий варіант рішення». Словом, ми домовилися», — згадував Марчук.

Тим часом Мєшков почав стрімко втрачати репутацію. Невдале захоплення СБУ похитнуло його авторитет. За лічені місяці він перетворився на «місцевого божевільного», у чиї повноваження вже не вірили навіть проросійські депутати кримської Ради. У березні 1995 року Верховна Рада України офіційно скасувала неконституційну посаду «президента Криму». Юрій Мєшков виїхав до росії.

Учасники операції кажуть, що тоді вони запобігли втраті Криму без жодного пострілу — просто зʼявились у потрібний час у потрібному місці.

«Для нас було дуже важливо, щоб такі операції були показові. Щоб було зрозуміло, хто в домі господар. Розголос цих речей показував, що центральна влада діє», — вважає Василь Крутов.

Багато учасників тієї спецоперації досі на службі й беруть участь у російсько-українській війні.

Не про всі події можна розповідати зараз, але про них обовʼязково треба памʼятати, щоб розповісти в майбутньому. Це роблять незалежні ЗМІ — підтримайте «Бабель»: 🔸 у гривні, 🔸 у криптовалюті, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: paypal@babel.ua