Під час бунту Пригожина російські пропагандисти згадали про Олексія Дюміна. В минулому він рятував Януковича, був адʼютантом путіна, а зараз може (або ні) зайняти місце Шойгу. Хто він

Російські пропагандисти почали активно просувати і хвалити губернатора Тульської області Олексія Дюміна, про якого раніше майже не писали. Все почалося зі згадки про те, що Дюмін брав участь у переговорах між Кремлем та «ПВК Вагнера» під час спроби Євгенія Пригожина вчинити заколот 23—24 червня. Після цього пропагандисти відзначили Дюміна за створення батальйону «Тула» для війни проти України і за успішні переговори з Пригожиним. Деякі прямо написали, що Дюміна скоро призначать міністром оборони рф замість Сергія Шойгу. Дюмін — не надто відома в Україні людина. Але у російській владі він досить давно: охороняв найвищих посадовців, працював у Міноборони, має звання генерал-полковника, був причетний до анексії Криму і вивезення Віктора Януковича до росії. Його неодноразово називали можливим наступником путіна, наприклад, перед виборами 2018 року. Але останні сім років Дюмін провів на непомітній для більшості посаді губернатора Тульської області. Звідки зʼявився Олексій Дюмін, що про нього писали російські ЗМІ і чому згадали під час бунту Пригожина — у короткому профайлі «Бабеля».

Олексій Дюмін почав карʼєру в 1995 році у Федеральній службі охорони (ФСО), одразу в управлінні президентського звʼязку. Двадцятитрирічний випускник Воронезького вищого військового авіаційного інженерного училища потрапив на високу посаду в Москву за протекцією батька — генерала Геннадія Дюміна. Той був одним з радників і особистим другом тодішнього міністра оборони рф Павла Грачова. Після приходу путіна до влади Геннадій Дюмін продовжив успішну карʼєру — займався закупками для військових шпиталів, а з 2013 року працює у керівництві Головного військово-медичного управління.

У Олексія Дюміна є молодший брат Артем — бізнесмен, який ніколи не був військовим. Артем Дюмін займався закупками для Міноборони разом із батьком, потім — забудовами у Москві та Підмосковʼї. З 2014 по 2019 рік був генеральним директором одного з найбільших стадіонів росії — СК «Олімпійський». Його основний бізнес-партнер — Олег Голублєв, син колишнього начальника канцелярії путіна. Іншим партнером Дюміна і Голублєва був юрист, інвестор і власник СК «Олімпійський» Дмитро Шумков, якого у 2015 році знайшли повішеним на власній краватці.

Тим часом Олексій Дюмін робив карʼєру в ФСО. Девʼятого серпня 1999 року, того ж дня, коли Борис Єльцин оголосив путіна своїм наступником, Дюмін перейшов з управління звʼязку до Служби безпеки президента, тобто до підрозділу, який займається фізичною охороною глави держави.

В інтервʼю 2016 року Дюмін назвав нинішнього голову Росгвардії Віктора Золотова своїм наставником та вчителем. Скоріше за все, працювати разом вони почали саме в серпні 1999 року. Тому що Золотов звільнився з ФСО ще у 1996 році і повернувся вже на прохання путіна, коли той став наступником Єльцина.

З 2000 по 2013 рік Золотов і Дюмін працювали разом — перший був начальником Служби безпеки президента, а другий спочатку був одним з офіцерів, а з 2012 року — заступником Золотова. Джерела в Адміністрації президента тоді казали журналістам, що десь після 2010 року Золотов потроху відходив від безпосереднього управління Службою, і фактично за безпеку путіна відповідав Дюмін.

Дюміна називали не просто одним з охоронців путіна, але і його особистим адʼютантом — людиною, яка завжди поруч, виконує будь-які доручення, живе і ночує в тих самих резиденціях, що й президент. Наскільки це правда, сказати складно. Офіційних підтверджень цієї інформації немає, а сам Дюмін завжди гаряче це заперечував і казав, що був лише одним з офіцерів охорони, не більше.

У 2014 році в ФСО почалися масштабні кадрові зміни. Багаторічний директор Євгеній Муров серйозно захворів і відправився лікуватися. Офіційно він був на посаді ще два роки, але членів його команди поступово почали переводити в інші відомства. Наприклад, тоді ж Віктор Золотов очолив Росгвардію.

Це був перший раз, коли журналісти й аналітики помітили Дюміна й почали пророкувати йому високу керівну посаду — місце Мурова. Але не сталося. Дюміна у 2014 році призначили заступником голови Головного розвідувального управління та командиром Сил спеціальних операцій Збройних сил рф.

Наступні два роки — найбільш таємничі у біографії Дюміна. У пропагандистському документальному фільмі «Крим. Шлях до Батьківщини» особисто путін говорить про те, що провідну роль в анексії Криму відігравали військовослужбовці ССО. Також він каже, що саме це відомство займалося евакуацією з України Віктора Януковича. Прізвище Дюміна у фільмі не звучить, але саме він керував ССО в той час. Газета «Коммерсантъ», посилаючись на свої джерела в Міністерстві оборони, писала, що саме Дюмін планував цю операцію.

Дюмін зазвичай усе заперечує: «Я взагалі не розумію, звідки все це береться. Звідки такі легенди? Хто ці міфи творить? Цього пана [Януковича] після початку відомих подій в Україні я взагалі ніколи не бачив. І те, про що ти мене питаєш, я не можу навіть прокоментувати, бо це взагалі не так. І взагалі про діяльність підрозділу, в якому служив, розповідати нічого не буду. Тому що не можу».

Тоді ж у 2014 році Дюмін отримав найвищу державну нагороду «Герой росії». За що саме — невідомо, бо текст наказу ніколи не публікували. Але здогадатися не важко. Російський колаборант, один з керівників «самооборони Криму» Володимир Мерцалов якось сказав журналістам: «Я за Льохою [Дюміним] вже скучив. Дуже хочу його побачити, обійняти, запитати, як у нього зараз справи, як він бачить подальший розвиток Криму. Ми за час «кримської весни» з ним здружилися. Він керував кількома спецопераціями, зокрема евакуацією Януковича. Льоша — розумник, він справжній офіцер, щира людина».

У ССО Дюмін надовго не затримався і в грудні 2015 року пішов на підвищення. Його призначили начальником штабу Сухопутних військ, а потім ще й заступником міністра оборони. І дали звання генерал-лейтенанта. Але для військових він так і не став «своїм».

«Дюмін — дуже хороший координатор між армією, ФСБ, ГРУ та МВС у період гострих ситуацій. І він оперативно про все доповідав нагору», — писали тоді про нього. За версією журналістів, Дюміна в Міноборони небезпідставно вважали «очима та вухами путіна».

У Міноборони він пропрацював мало — трохи понад місяць, включно з новорічними святами. Вже 2 лютого 2016 року його несподівано призначили виконувати обовʼязки губернатора Тульської області. А у вересні він став повноправним губернатором після виборів.

Разом із Дюміним посади губернаторів тоді отримали ще кілька колишніх охоронців путіна. Дмитра Миронова відправили в Ярославську область, Євгенія Зінічева — в Калінінградську. Усі троє колись одночасно працювали в Службі безпеки президента в команді Золотова, і всі пішли звідти у 2013—2014 роках. Тоді ж почали говорити, що так путін готує собі наступника — призначає відданих особисто йому людей на суто адміністративні посади, щоб подивитися, як вони впораються.

Шанси Дюміна в цьому кастингу оцінювали найвище. Деякі журналісти та аналітики очікували, що його кандидатура зʼявиться на виборах президента 2018 року. Але до 2021 року Дюмін пропрацював губернатором. Коли його строк на посаді закінчився, з ним зустрівся путін, який зазвичай особисто не приймає губернаторів. Одразу після цього зʼявились чутки, що Дюміна от-от заберуть у Москву, натомість він переобрався губернатором і залишився в Тулі.

У січні 2023 року Дюміну пророкували посаду міністра промисловості і торгівлі. Логіка була проста. Тульська область небагата, але там багато військово-промислових обʼєктів, наприклад, концерн «Калашников». Навіть офіційні пропагандистські видання підкреслювали, що Дюміна призначили в Тулу саме як офіцера — не тільки ремонтувати дороги, але й слідкувати за обласними оборонними заводами. Зʼявилися чутки, що за результатами першого року війни в Україні путін незадоволений роботою військово-промислового комплексу і міністра Дениса Мантурова, і вже скоро призначить в уряд вірного Дюміна.

«Нове призначення головного [мова йде про Дюміна] готувалося давно, і подейкували, що він або в Мінпромторг, або під нього створять Міністерство постачання, яке займатиметься потребами фронту та тилу», — казали в січні анонімні джерела видання «Верстка». Але пройшло пів року, а Дюмін досі залишається губернатором.

У травні 2023 року про Дюміна раптово згадав Євгеній Пригожин в інтервʼю пропагандисту Костянтину Долгову. Тоді він порівняв його з міністром оборони Сергієм Шойгу і нагадав, що заслуга в анексії Криму належить саме Дюміну та ССО, а не Міноборони. Дюмін і Пригожин добре знайомі ще з 2000-х, у них дружні стосунки.

Загалом Дюмін має багато важливих звʼязків, які цементує завдяки спорту. Колись його батько Геннадій Дюмін разом з міністром оборони Павлом Грачовим захоплювались великим тенісом, бо його любив Борис Єльцин. Дюмін-молодший, як і володимир путін, — фанат хокею. У 2011 році вони разом заснували Нічну хокейну лігу — аматорську спортивну організацію, на турнірах якої заради задоволення грають спортсмени на пенсії, політики, сам путін та його друзі. Дюмін — голова опікунської ради ліги, і сам інколи виходить на лід пограти, наприклад, з Романом Ротенбергом — сином бізнесмена Бориса Ротенберга, одного з найближчих соратників путіна. Також Дюмін є членом ради директорів професійного хокейного клубу СКА, який належить олігарху Геннадію Тимченку.

Чи очолить Дюмін Міністерство оборони — поки невідомо. За останні десять років його часто називали претендентом на високі посади, й жодного разу ці прогнози не справдились. Двадцять шостого червня 2023 року путін у своїй промові за результатами заколоту Пригожина не загадав про якісь можливі кадрові перестановки в уряді. Однак це нічого не означає.

Копирсатися в біографіях путінських адʼютантів — неприємна справа. Але хтось має це робити. Підтримайте «Бабель»: 🔸у гривні, 🔸 у криптовалюті, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: paypal@babel.ua