Українська влада хоче дружити з Африкою, яка поки що товаришує з росією. Ми зібрали 8 фільмів про континент, які розповідають його історію та про відносини із Заходом

Шістнадцятого червня в Київ вперше приїхав президент Південно-Африканської Республіки Сиріл Рамафоса. Цей візит в Україні запамʼятають. І не через «мирну ініціативу», яку лідер ПАР привіз обговорити з Володимиром Зеленським. Речник Рамафоси заявив, що делегація не чула звуків вибухів у той час, коли росіяни атакували Київ, а повідомлення про обстріл балістичними ракетами — свідома дезінформація. Сам президент ПАР згодом цю заяву спростував, але російські пропагандисти і деякі західні ЗМІ встигли її поширити. З початком повномасштабного вторгнення українська влада багато говорить про те, що відносини з Африкою треба покращувати. Там великий вплив має росія. Зокрема «ПВК Вагнера», яка контролює видобуток золота й діамантів у різних країнах континенту. Попри це, деякі африканські держави офіційно Україну підтримують. Наприклад, представник Кенії в ООН Мартін Кімані за два дні до вторгнення виголосив промову, в якій звинуватив росію в агресивному імперіалізмі. Щоб зрозуміти сучасну Африку та її політику, варто знати її історію. Ми зібрали сім художніх і один документальний фільм про війни, голод, геноцид і диктатури, через які пройшов контент у XX столітті. Коли все це відбувалося, західний світ зазвичай просто стояв осторонь.

«Готель «Руанда»

Фільм знятий за спогадами Пола Русесабаджіни. У квітні 1994 року в Руанді представники народу хуту почали знищувати споріднений народ тутсі. За три місяці радикали-хуту вбили від 500 тисяч до мільйона людей, серед них і хуту, які не підтримали насильства. Близько 30 тисяч руандійців врятували миротворці ООН. Ще 1 268 тутсі та хуту знайшли порятунок у «Готелі тисячі пагорбів», де Русесабаджіна працював головним менеджером. Сам Пол — з хуту, а його дружина Тетяна — з тутсі.

Справжню історію Пола Русесабаджіни ми вже розказували. У 2000-х його взаємини з президентом Руанди Полем Кагаме зіпсувалися, він поїхав в еміграцію. У 2020-му Русесабаджіну заманили на літак, який таємно вивіз його в Руанду, де колишнього менеджера засудили до 25 років вʼязниці, нібито через звʼязки з терористами. Але в березні 2023 року несподівано випустили на свободу під тиском уряду США.

«Кривавий діамант»

Початок 1990-х. Колишній солдат армії ПАР Дені Арчер заробляє контрабандою діамантів із Сьєрра-Леоне до Європи. Одного разу він випадково потрапляє до вʼязниці в сусідній Ліберії й там знайомиться з рибалкою Соломоном Ванді. У минулому той був рабом на діамантовій копальні та заховав великий незвичайний діамант у секретному місці. Соломон обіцяє Арчеру цей діамант, якщо той допоможе йому вибратися із вʼязниці та знайти родину. Сюжет розгортається на тлі громадянської війни в Ліберії та геноциду в Сьєрра-Леоне. Якщо хочете краще зрозуміти причини геноциду і його наслідки для країни — почитайте наше інтервʼю з юристом Девідом Крейном, який був головним прокурором на Спецсуді щодо Сьєрра-Леоне. Якщо коротко — тисячі смертей були саме заради доступу до діамантів Сьєрра-Леоне.

«Останній король Шотландії»

Молодий шотландський лікар Ніколас Гарріган приїжджає до Уганди в складі гуманітарної місії. Випадково він знайомиться з диктатором Уганди Іді Аміном — той пошкодив руку, коли їздив по селищах із промовами, і Гарріган його вилікував. Амін терпіти не може британців, але любить шотландців, тому пропонує Гаррігану стати його особистим лікарем. Спочатку лікар щиро вірить у те, що Амін намагається реформувати країну. Але поступово йому відкривається правда про одну з найстрашніших африканських диктатур. За роль Іді Аміна актор Форест Вітакер у 2007 році отримав «Оскар» і «Золотий глобус».

Режим Іді Аміна — одна з найкривавіших одноосібних диктатур ХХ століття. За 9 років його правління в країні вбили понад пів мільйона людей, близько двох тисяч Амін убив особисто. Є свідчення, що він був канібалом.

«Джонні Шалений пес»

Екранізація однойменного роману 2002 року конголезького письменника Еммануеля Донгали, за який він отримав французьку літературну премію «Сезам». Рік 1999-й, починається Друга громадянська війна в Ліберії. Проти влади президента Чарльза Тейлора виступає рух «Обʼєднані ліберійці за примирення та демократію», який, утім, формує озброєні загони з дітей і підлітків. Їм дають кокаїн, щоб підтримувати бойовий дух і тримати під контролем. Джонні на прізвисько Шалений пес швидко стає командиром такого загону.

Акторам стрічки було переважно від 10 до 15 років, серед них була справжні учасники громадянської війни в Ліберії.

«Дарфур»

Німецький режисер Уве Болл відомий як автор не дуже якісних екранізацій відеоігор. Він чотири роки поспіль, з 2004-го по 2008-й, отримував премію «Золота малина» як найгірший режисер. Але у 2009 році вийшов його фільм «Дарфур», який відзначили премією Нью-Йоркського фестивалю незалежного кіно і високо оцінили правозахисники.

Шестеро західних журналістів приїжджають у провінцію Дарфур у західному Судані разом із миротворцями Африканського Союзу. У Судані триває громадянська війна між темношкірим населенням провінції Дарфур та центральною владою, що є переважно арабською. Журналісти дізнаються, що до селища, де вони зупинилися, вже прямують бойовики «Джанджавід» — арабських кочівників, яких влада Судану використовувала як неофіційні загони для етнічних чисток. Двоє журналістів вирішують залишитися в селищі разом з африканськими миротворцями, щоб розповісти світу про геноцид темношкірого населення Судану.

«Безрідні звірі»

Екранізація однойменного роману 2005 року американо-нігерійського письменника Узодінми Івеали. У не названій західноафриканській країні починається громадянська війна. Дванадцятирічний хлопець Агу живе в селищі з батьком і сестрою. У якийсь момент бойові дії доходять і до їхнього селища. Усіх жінок рятують солдати ООН, але чоловіки мають залишатися і битися. Агу теж залишається з батьком, а після того, як батька вбивають, — тікає в джунглі. Там він натрапляє на загін повстанців, які формують із дітей окремі загони. Агу проходить ритуал ініціації — вбиває цивільного за допомогою мачете — і стає солдатом. Під проводом харизматичного командира Агу бере участь у масових вбивствах та зґвалтуваннях і поступово втрачає відчуття реальності.

За роль командира Ідріс Ельба отримав нагороду від Гільдії кіноакторів США та премію «Незалежний дух». Сам фільм отримав багато нагород і номінацій на різних міжнародних кінофестивалях.

«Хлопчик, який приборкав вітер»

Фільм заснований на мемуарах малавійського інженера Вільяма Камквамби. Хлопчик Вільям живе в Малаві на півдні Африки в родині фермерів. Він допомагає батьку вирощувати пшеницю, а підробляє тим, що ремонтує радіоприймачі. Родина Вільяма не має грошей, щоб віддати сина в середню школу, але він обманом відвідує шкільну бібліотеку, щоб читати там книжки з електротехніки. Коли через посуху гине весь врожай, Вільям береться за великий проєкт — вітрогенератор і водяну помпу, які мають врятувати ферму. Його батько Трайвелл вважає це божевіллям і марнуванням часу.

Стрічка отримала приз імені Альфреда Слоуна на кінофестивалі «Санденс».

Бонус: документальний фільм «У пошуках Цукрової Людини»

Сіксто Родрігес — маловідомий американський музикант, який записав два альбоми в 1970—1971 роках, але не мав великого успіху. У США його майже ніхто не знав. А сам Родрігес тим часом не підозрював про свою шалену популярність у Південно-Африканській Республіці. Під час режиму апартеїду його пісні стали символом опору для молоді. Але через цензуру та відсутність контактів із зовнішнім світом фанати Родрігеса в ПАР нічого про нього не знали. Ходили чутки, нібито він вкоротив собі життя після другого альбому. Вже в 1990-ті, коли режим апартеїду впав, двоє фанатів Родрігеса — Стівен Сегерман і Крейг Страйдом — вирішили дізнатися, ким він був і чи досі живий.

Стрічка отримала премії «Оскар» та BAFTA як найкращий документальний фільм і безліч номінацій і нагород різних кінофестивалів.

Цензура робить суспільства глухими, а згодом — німими. Африка відчула це на собі. Підтримайте незалежну журналістику в Україні: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: paypal@babel.ua